В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог. UA » новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

В предлагаемом диалоге мы попробовали максимально расширить круг анализируемых проблем и ценностей молодого поколения. Поэтому одной из тем обсуждения будет «Молодежь и политика». Уж очень противоречивы и запутанны отношения действующих политиков с идущим им на смену подрастающим поколением. Спектр подходов здесь очень широк: подъем-мобилизация-самоорганизация, с одной стороны, и разочарование, кризис идей и ориентиров – с другой.

Во-первых, молодежь, по-прежнему не представлена собственной партией, а ее квоты в существующих партиях все чаще передаются по наследству детям действующих политиков.

Во-вторых, в молодежной среде нет четкого, своего, а не навязанного нынешней властью, видения будущего.

В-третьих, политика, с подачи различных политических сил, превратилась для молодежи в достаточно циничный бизнес. Это своего рода реакция на «оплаченные вызовы», на квоты и разнарядки извне, причем, зарабатывая деньги, многие не брезгуют ходить на акции противоположных по политическим взглядам политических структур – «не все ли равно где быть безликой массой, лишь бы платили!».

И все же… Даже это подталкивает молодых людей к более сознательному выбору и глубокому анализу происходящего, что не может не сказаться в будущем. Рост студенческого самоуправления, повышенная заинтересованность молодых в участии в местном самоуправлении (именно на местах молодежи гораздо легче найти себе применение и самореализовываться в политике). Молодое поколение уже хорошо знает не только о своих правах, но и о том, как их отстаивать.

Но гораздо больше молодежь открывала другие сферы применения своих сил, энергии, знаний. Вкус к жизни и оптимизм присущи сегодня молодым не только потому, что они молоды, не только потому, что это их родной мир. Он устроен так, что многие видят в нем будущее для своего жизненного проекта. Ключевое слово здесь – успех. Молодые чувствуют себя свободными и могут сами проектировать свое будущее. Они понимают существование корреляции между собственным успехом и успехом страны – чем более успешна страна, тем больше вероятность успеха для ее граждан. Именно от этого зависит, произойдет ли перелом в сознании молодежи – «уезжать-оставаться»…

Нынешнее молодое поколение выросло не только при другой политической, но и при другой образовательной системе. У молодых есть не только чувство внутренней свободы, но и чувство собственного достоинства. Увы, у нас еще не проводились специальные исследования, какие уже давно проводят западные социологи (1), но никто не будет отрицать возрастающую виртуальную активность молодежи в Интернете. Вопрос в другом, – станет ли эта виртуальная активность со временем социальной?

И что делать, чтобы не наступать на те же грабли, на которые наступали старшие поколения – не использовать стереотипы, ценности и догмы, ведущие в тупик?!

Конфликт поколений вечен – но в чем его специфика на данном этапе? Сводится ли она только к тому, что у разных поколений не совпадают образы будущего страны? И останется ли решающим голос молодежи в его выборе? В 2025 году в Украине значительно сократиться удельный вес молодого поколения в общей структуре населения…

Насколько яркой будет звезда восходящего поколения и как быстро она потухнет или закатится «за бугор». Кого и как эта звезда успеет осветить?! И чем более закостеневшим и «уставшим от перемен» будет наше общество, тем неожиданнее будет для него идущее на смену постсоветское поколение. На сегодняшний день ясно одно - традиционной преемственности поколений уже не будет, но сколь острым будет конфликт - вопрос остается открытым.

Свернуть

Предлагая для дискуссии на страницах «Диалог.UA» новую тему, посвященную молодежи, мы сознательно отошли от критериев возрастных: считать ли человека молодым до 24, 28 или, исходя из последних предписаний законодательства, до 35 лет. Вместо этого мы попытались понять качественную смену в мировоззрении, ценностях и предпочтениях молодого поколения – поколения постсоветского.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Нових правил гри не буде, доки їх не сформують люди з новим мисленням, а такі люди не мають можливості сформуватися, доки не буде нової системи

28 фев 2007 года
Нових правил гри не буде, доки їх не сформують люди з новим мисленням, а такі люди не мають можливості сформуватися, доки не буде нової системи: Нових правил гри не буде, доки їх не сформують люди з новим мисленням, а такі люди не мають можливості сформуватися, доки не буде нової системи

Станіслав Шумлянський, Директор інтернет- радіостанції «Хвиля української музики «Молоде радіо»

Що ти вважаєш важливим для розвитку молодого покоління в Україні?

Свобода – це головне. Свобода вибору в усьому. Свобода самому вибирати, і усвідомлення відповідальності, що попри поради і рекомендації оточуючих, вибір, зроблений тобою – це саме твій вибір, і ти за нього відповідаєш. Я кажу не тільки про політику, хоча дуже важливо, щоб зберігся хоч той мінімум демократії, який є зараз. А ще мала би бути якась можливість для старту – у музиці, в навчанні, у політиці, в бізнесі – можливість записати першу пісню, видати першу книжку, і так далі. Адже не всі творчі люди такі наполегливі, що проб'ються всупереч усьому. Хай це буде держава, чи приватні фонди – не має значення. Це вигідно усьому суспільству – зокрема й тим, хто почувається зараз королем світу. Тоді, коли теперішній “молодняк” виросте вони вже будуть пенсіонерами. Тож їм би мало бути вигідно, щоб суспільство навколо них було стабільне, здорове, багате. Поки що це мало хто розуміє. Будемо сподіватися – поки що.

Що потрібно для того, аби прийшла нова ера політиків і управлінців за рахунок активізації молодіжного сектору? Молодь, яка формулюватиме порядок денний у найближчі роки, чи готова вона до цього?

Чесно сказати – не знаю. Це замкнене коло – нових правил гри не буде, доки їх не сформують люди з новим мисленням, а такі люди не мають можливості сформуватися, доки не буде нової системи. Замкнене коло! Його прорвала “Помаранчева революція”. Але потім з'ясувалося, що і свідомість у цих “нових людей” не така вже кардинально нова, і в нібито нових правилах, які вони встановлюють – все більше впізнається старе. Такого шансу, як це не прикро, вже не буде. Тому уся надія – на об'єднання й спільні дії у тих справах, які ми можемо змінити, в тому, що зачіпає нас усіх. Такі ініціативи можуть бути дуже дієвими насправді – як акція з бойкотом російськомовних фільмів (хоча щодо методів, то мені більше імпонує боротьба не “проти”, а за”) і ще багато десятків інших.

Я особисто завжди був прихильником саме таких ініціатив. Ну, але якщо буде можливість вплинути на якомусь вищому рівні – сподіваюсь, теж візьму в цьому участь.

Якщо молоді важко знайти своє місце в політиці, то у яких сферах життя вона більш успішно про себе заявляє?

Та у політиці в принципі неважко. Подивіться на деяких депутатів – їм по 20 з чимось років, але вони абсолютно впевнено почуваються серед старших. Власне, вони нічим крім віку від них і не відрізняються. Але правда, що їхнім ровесникам, які не хочуть бути схожими на теперішніх політиків, справді не пробитися. Де реалізуватися? Насправді незайнятих ніш дуже багато. У журналістиці, в бізнесі. Інтернет візьміть, який дуже динамічно розвивається – Інтернет-магазини, Інтернет-реклама і так далі. Люди вкладали спочатку буквально по кілька десятків доларів, а зараз їздять на солідних машинах і мають непогані капітали. Взагалі хтось колись казав, що успіху в бізнесі досягає той, хто іде по новій стежці, робить те, чого до нього ще не робили. Мабуть, не тільки в бізнесі. Ну і ще дуже важлива річ – чим є для тебе успіх? Адже для когось – це машина, „бабло” і крута назва посади. Але є й ті, для кого важливіше мати улюблену справу, усвідомлювати, що те, що ти робиш – приносить користь і тобі, і навколишнім. Є й ті, хто плює на якісь зовнішні атрибути й самовдосконалюється, облаштовує, так би мовити, свій внутрішній світ...

Ви називаєтесь “Молодим радіо”. Це означає, що у вас працюють виключно молоді люди, і цільовою аудиторією, напевно, також є молодь?

Так, у нас працюють виключно молоді люди. Але це, зрештою, так само, як і на більшості радіостанцій.

Щодо назви, то коли радіо задумувалась у далекому 2003 році, то виникла ідея створити щось кардинально нове і назвати це «Молоде радіо». Я завжди уточнюю: не “молодіжне” – в суто віковому сенсі, а “молоде” – тобто щось якісно нове, таке, чого не було до того. Це живі й цікаві новини – причому не про скандали й “бантики”, а про теми досить серйозні й глибокі. Це теми, яких просто немає в інших ЗМІ – от, наприклад, ми першими в Україні запустили передачу про блоґи, вперше проводимо інтерв'ю за допомогою Скайпу. Зрештою, наш музичний формат – 100% сучасної української музики – ми запропонували і здійснили у столичному ефірі теж вперше.

Молодіжні організації часто скаржаться на недостатню увагу з боку ЗМІ. Чи відведено у вас окремий час для інформування про молодіжне життя країни, про молодіжні організації? Якщо ні, то чому?

Нещодавно ми презентували молодіжний проект з німцями. Німецьке радіо “Раді-ЙоЙо”, - запропонувало нам робити спільну молодіжну програму “Історія, в яку ми живемо”. Проектом передбачено сюжети на абсолютно різні теми. Ідея, з одного боку, в тому, щоб показати життя молоді в Україні та Німеччині. З іншого боку, - показати українцям Німеччину, німцям - Україну, не туристичну, а звичайну. Наприклад, порівняти побут українського та німецького підлітка, музику, яку хто слухає, проблеми економічні та соціальні.

Поширена думка, що будь-які молодіжні проекти залежать від ресурсної підтримки певних політичних сил. Чи справджується це у вашому випадку? За чиї кошти виживаєте?

Власне, з одного боку, це добре, коли є будь-яка, зокрема партійна, підтримка, бо це дає впевненість, що ця структура існуватиме, - ти знаєш, що на найближчі пів року у тебе є певні ресурси, якийсь мінімум проектів можна реалізовувати. З іншого боку, будь-яка підтримка до чогось зобов'язує. Тому у кожному випадку треба дуже ретельно підбирати партнерів.

У нас, і на жаль, і на щастя, такої підтримки не було. У нас була підтримка в тому плані, що нам Києво-Могилянська академія виділила й відремонтувала приміщення у підвалі, на перший ґрант змогли купити простеньке обладнання й почати ефір.

Щодо пропозицій від партій ... Не скажу, що кожного дня нас атакували, але певні пропозиції були. Але нас не цікавила ідея стати чиїмось рупором.

А на що існуємо ... На ґранти – не дуже великі, але достатні, щоби не зникнути. Це все закордонні фонди: американське посольства, швейцарська програма, навіть Фонд Березовського. А жодної “української” гривні – чи від держави, чи від спонсорів – Хвиля української музики досі не отримала.

Плануємо також заробляти на рекламі, а ще, як справжнє громадське радіо запровадити добровільну “абонплату” – якщо ми будемо потрібні хоча б кільком сотням слухачів настільки, що вони кожного місяця будуть жертвувати свої власні гроші ... Власне, якщо так буде, то це – найочевидніший показник нашої потрібності, нічого іншого – якихось рейтингів, статистики – навіть не треба!

В якій спосіб молодь може озвучити свою точку зору в громадському просторі? Наскільки чути голос молоді?

Відповідь на це питання не така однозначна. З одного боку вважається, що молодь у нас не представлена, її старше покоління нікуди не пускає, молоді-талановиті не мають можливості реалізуватись. Це частково правда. Катастрофічна ситуація із, скажімо, експертами. У нас є п'ять-десять людей, які постійно коментують все, що завгодно - від війни в Іраку до кризи на ринку цукру. А є сотні інших експертів – кожен з яких набагато краще за цих “всеїдних” експертів розбирається у темі, якою займається. Так само і молоді музиканти. Існують класні групи, але їм треба мати кілька тисяч, щоб записати пісню, щоб хоча б за технічними параметрами їх могли крутити на радіо. І все ж, якщо порівняти з іншими країнами, з Європою, Америкою, то у нас колосальні можливості. Іноземці, скажімо, питають, чому у нас такі молоді ведучі на телебаченні? У них ведучими новин стають у більш зрілому віці, пройшовши певний шлях за кілька років. А у нас це можливо за кілька місяців. І щось подібне спостерігається майже в усіх сферах. Тобто, суспільство поки що неструктуроване і молодим та нахабним є можливість пробиватись.

Чи молодь в Україні є активною, чи її все ж таки треба підштовхувати до дій?

Помаранчева революція зламала певною мірою старий механізм. Були певні правила, за якими люди потрапляли на вищі щаблі державної влади. Відбулася глобальна зміна і руйнація цієї ієрархії. Ми побачили велику кількість молодих міністрів у перших двох урядах, молодих губернаторів, заступників міністрів. Можна сказати, що молоді значно побільшало в управлінні. Крім того, дав певний результат той психологічний момент, коли люди, які були на майдані відчули, що вони простояли і пролежали в наметах недарма. Раніше такого не було. Виникла ситуація, коли люди на щось впливають.

Щоправда, останні події показують протилежні настрої. Зараз мають відбутись позитивні процеси в нашому політичному ландшафті. Мають відійти партії, що продемонстрували свою неспроможність. За моїми спостереженнями, це стосується більшості політичних сил. Тобто, настане момент, коли відійде стара політична сцена і постане нова. Ми чуємо від Луценка, Стецьківа, Катеринчука, що виникне щось нове. Але попри те, що вони претендують на цю нішу, вони всі – таки є людьми старої політичної сцени. Зараз настав момент, коли викристалізовуються практично всі політичні сили майбутньої української політики. Років через 2-3 з'являться нові політичні проекти, які сформують новий політичний ландшафт, еліту. Звичайно, якщо не буде встановлено такої системи, коли все молоде і нове не зможе пробитись. Якщо так станеться, тоді все концентруватиметься в андеґраунді.

На твою думку, чи є у першого пострадянського покоління своє бачення майбутнього України, відмінне від нинішньої правлячої еліти?

Цікаве питання. Я, до речі, себе ніколи не відносив до якогось покоління. Якщо шукати якісь спільні риси, шукати відмінності... Мабуть, ми більш конкретні й прагматичні, ніж ті, хто старший за нас на років 10-15. У той же час нас, можливо, колись назвуть “поколінням Майдану” – думаю, для багатьох із нас це буде така сама подія, як для наших дідів – 9 травня. Хоча, хтозна які ще в нас епохальні події попереду J . Тобто з одного боку, здавалося, б прагматизм, а з іншого – рішучість добиватися свого, жертвувати спокоєм і затишком заради абстрактної, здавалося б, мети. До речі, можу сказати про тих, хто молодший за мене років на 5 – вони набагато більш прагматичні й пристосовані до цього життя, ніж ми. Я якось думав, чому так – можливо тому, що вони зростали у найбільш непевний час – розпад Союзу, інфляція, бідність – тож батьки їх і вчили, мабуть, що ніхто їм не допоможе, що вони самі мають пробиватись. Хоча може це я якусь теорію придумую з нічого – важко з тими характеристиками поколінь.

Бесіду вела Олеся Мигаль

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тарас Логгинов, глава совета молодежной общественной организации «Клуб «Компас»

«Молодежь стала более индивидуалистичной, более самостоятельной, более циничной, но и более деятельной»

Валентина Димитрова, член Пласту НСОУ, Східний регіон, Донецька округа.

Наші переконання є непохитними

Тетяна Данилів, директор Центру волонтеріату «Добра Воля»

«Волонтерство йде від бажання реалізовувати себе»

Наталя Точиленкова, асистентка програм громадської організації «Жіночий консорціум України»

«З кожним днем збільшується кількість політично-активних молодих жінок»

Михаил Чаплыга, президент ВМОО «Украинские фальконы».

Без организующей силы молодое поколение себя проявит не скоро

Людмила Кудіна, голова громадської організації «Молодіжна альтернатива»

«Я бачила реальну політичну активність молоді лише в 2004 році»

Ростислав Семків, директор видавництва «Смолоскип», літературний критик

Програма майбутнього, прийнятна для нашої молоді, ще не написана

Оксана Андрусяк, Віце-президент Європейського молодіжного парламенту

Загальноукраїнські видання приділяють недостатньо уваги молодіжним організаціям

Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей

«Молодь, як оголений нерв, найгостріше реагує на політичні зміни»

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Новый политический проект ждать можно и нужно

Андрій Юсов, заступник голови політради громадської партії «ПОРА»

Молодь, мабуть, просто чекає чергового струсу

Лидия Ткаченко, ведущий научный сотрудник отдела исследований человеческого развития Института демографии и социальных исследований НАНУ

Нынешнее поколение молодых ничем не хуже других

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Молодежь требует новой государственной политики

Олександр Ярема, Директор департаменту молодіжної політики Міністерства сім’ї, молоді та спорту.

“Український молодіжний рух за останній рік зробив серйозний крок в напрямку інтеграції в європейський молодіжний простір”

Євген Гудзь, віце-президент Асоціації молодих українських політологів і політиків

“Молодь «підставили» її батьки і діди”

Олександр Солонтай, Голова Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив», депутат обласної ради

Якби вибори були на мажоритарній основі, ми б побачили значно більше молодих облич в радах

Людмила Шангина, УЦЭПИ им.Разумкова

Корень проблем молодежи – низкая цена труда

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Лучшую часть своей молодежи мы готовим на экспорт

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,057