Реальна історія одеського прототипу республіки “ШКІД”

Унікальне показове дитяче містечко імені Комінтерну в Одесі організували на місці колишнього селища товариства «Самопоміч». Це був кооператив домовласників, побудований в 1908 році в районі 5-й станції Великого Фонтану, на викупленій товариством території хуторів Кравцова і Грубера. Читайте історичні матеріали та новини Одеси на сайті https://zaodessu.com.ua.

За досить короткий час колишні хутірські поля перетворилися на справжнє місто-сад з потопаючими у зелені вулицями: Тополева, Платанова, Каштанова, Ясенєва, Сонячна і Кленова. Територія «Самопомочі» була відкрита для загального доступу, але на ній не було дохідних будинків, а значить і випадкових жителів. Тільки власні котеджі, в яких проживали акціонери, керуючі банків, відомі лікарі, знамениті адвокати.

Але буржуазне селище зникло з приходом радянської влади, а в залишених мешканцями особняках розташувалось Перше показовий дитяче містечко ім. Комінтерну, яким керував відомий одеський педагог Артемій Готалов-Готліб.

Ця самостійна «хлоп’яча республіка» стала найбільшим дитячим містечком в СРСР. У 106 будинках розташовувалися 20 дитячих будинків, 6 дитячих садків і 10 шкіл-комун (2 українські, 2 польські, 3 єврейські, 1 литовська і 1 білоруська) розкиданих серед зелені біля берега Чорного моря, де жили і навчалися понад 2 тисячі дітей. Крім того, за дитячим містечком були закріплені колишній кадетський корпус, пляж і купальні курорту «Аркадія» з усіма будівлями, садами і городами.

На території Дитячого містечка були клуби піонерів, бібліотека, яка мала понад 17 тисяч книг, свій маленький звіринець, ботанічний сад, музей, 25 піаніно і багато іншого.

Містечко було практично самостійною державою, вихованці все робили самі: сіяли хліб, доїли корів, обшивали себе, лагодили взуття, переплітали книги, готували їжу. Тут було 5 механізованих майстерень (швейна, слюсарна, столярна, сапожна і палітурна), своя пекарня, лазня, санаторій, кілька столових., А також багата с/г колонія, що має 450 десятин землі. Крім того, тут у дітей була своя влада – самоврядування. Кожні три місяці обирається виконком, санітарні, господарські, культурні комісії тощо. Хлопці особисто брали участь в питаннях ремонту, постачання і у всіх господарських справах.

Згідно з осіннім звітом містечка за 1924 р. він забезпечувався за рахунок місцевого бюджету, але також отримував допомогу і з боку держбюджету, губернської комісії допомоги дітям і окремих шефських колективів.

З 1926 р дитяче містечко стало науково-методичним центром по боротьбі з безпритульними дітьми. Тут була проведена перша Всеукраїнська конференція для керівників дитячих установ. На базі містечка відкрили перші курси для завучів дитячих будинків, інтернатів та колоній; містечко постійно відвідувало багато вчених, педагогів. Але найпереконливішим свідченням ефективності діяльності показового дитячого містечка були його вихованці, багато з яких стали відомими вченими, інженерами, вчителями, лікарями. Вихованці ставали і героями Радянського союзу, як Ніна Онилова і Петро Томасевич.

Саме досвід роботи Одеського дитячого містечка імені Комінтерну ліг в основу книги Л. Пантелєєва «Республіка ШКІД», а знаменитий американський філософ і педагог Джон Дьюї після відвідин дитячого містечка в Одесі написав:

«Ніде в світі мені не довелося зустріти таких щасливих в притулку дітей».

В кінці 1930-х рр. дитяче містечко реорганізували в найбільше в УРСР ПТУ, а після війни на базі колишнього притулку був створений дитячий санаторій ім. Чувиріне. Котеджі, які не відійшли санаторію, знову стали житловими, а деякі з них навіть перепланували в традиційні комунальні квартири. А починаючи з 70-х років ХХ століття, містобудівники відкушували від колись зеленої зони по шматочку. Так з’явилися висотні будівлі на Маршала Говорова та Черняховського і зникли з лиця міста вулиці Каштанова, Ясенева, Платанова, з того часу і пішов відлік поступового руйнування унікального пам’ятника історії і містобудівного та мистецтва.

загрузка...





ІНШІ НОВИНИ