Багато проблем є універсальними для бізнесменів з усього світу. Якщо їх турбують митні збори, національні особливості оподаткування, ще якісь дрібниці, то тут можуть порозумітися і німець, і японець, і слов’янин

Вікторе Петровичу, переглядаючи сайт Торгово-промислової палати я здивувався тому наскільки насиченими є економічні стосунки між Україною і слов’янськими країнами Центрально-Східної Європи. Протягом 2005 року запланована велика кількість двосторонніх зустрічей з Хорватією, Чехією, Сербіє і Чорногорією. Це є закономірністю, що Україна настільки тісно співпрацює з слов’янськими країнами?

Торгово-промислова палата України активно співпрацює з багатьма країнами – і в цій діяльності ми не віддаємо якогось пріоритету слов’янським країнам. Ми працюємо з тими, для кого вигідно вести бізнес в Україні і з Україною. Тут можна назвати і Грузію, і Азербайджан, і Кувейт, і Угорщину.

Наскільки інтенсивно відбувається економічна інтеграція між слов’янськими країнами?

Немає підстав говорити про якусь специфічність економічних відносин між слов’янськими країнами. Зокрема, зараз є така економічна організація як Центральноєвропейська ініціатива, яка складається з 17 країн Європи, куди входять Чехія, Словаччина, а разом з тим і Австрія, і Італія, і Румунія. Тут об’єднані як члени Європейського Союзу, так і країни, які не входять до цього об’єднання.

Я б сказав, що інтенсивність стосунків залежить від розміру країни, її економічного потенціалу – відповідно до цього зростає і інтенсивність зв’язків. Наприклад, Словенія має товарообіг з Україною близько 120 мільйонів доларів на рік, Сербія і Чорногорія має близько 50 мільйонів, Чехія – близько 700 мільйонів доларів на рік. Разом з тим, товарообіг з Угорщиною складає близько 500 мільйонів доларів. Якщо говорити про Німеччину, то відмінності у розмірах товарообігу будуть відрізнятися на порядок. Відтак, говорити про якісь специфічні умови для роботи з слов’янськими країнами поки що зарано.

Наскільки правильною є теза, що бізнес немає національності? Можливо все ж таки легше порозумітися з бізнесменами з Польщі і Чехії, ніж, наприклад з бізнесменами з Німеччини?

Я не поділяю думку про те, що національні особливості серйозним чином впливають на економічну активність. Можливо, й можна говорити про спорідненість слов’янських мов, але, все одно, польська, чеська, болгарська настільки відрізняються від української, що без їх вивчення неможливо порозумітися. Можливо, є сенс говорити про слов’янський менталітет...

До речі, слов’янський менталітет позитивно вирізняється з-поміж інших?

Не нам про це судити. Якщо це й помітно, то тут треба запитувати третю сторону. Звичайно, у слов’ян могли скластися свої манери поведінки, свої уявлення про чесноти – і вони, можливо, можуть відрізнятися від тих же уявлень у німців чи італійців. У цьому сенсі слов’янам звичайно легше знаходити спільну мову, навіть якщо її не дуже розумієш. Це полегшує спілкування і сприяє у розумінні підходів до розв’язання проблем.

Чи можуть бути успішними економічні об’єднання, які інтегровані за соціокультурними характеристиками?

Якщо взяти наприклад, Єдиний економічний простір, то навіть він не є суто слов’янським, бо там присутній Казахстан. Іншим економічним об’єднанням є ГУУАМ – але там є Азербайджан, Грузія, Молдова. Центральноєвропейська ініціатива об’єднує 17 держав, куди входять як слов’янські, так і неслов’янські країни. Врешті давайте подивимося на умови об’єднання Європейського Союзу у якого навряд чи ми зможемо віднайти акцент саме на етнічну складову цієї організації.

Головне в таких об’єднаннях – економічна користь для партнерів. Соціокультурні характеристики можуть полегшити спілкування, але не створюють якогось додаткового продукту. Якщо, наприклад, є вигідною торгівля італійським одягом, то слов’янське братерство навряд чи може у цьому чимось зарадити.

Загалом всі країни є дуже різними – і за станом економічного розвитку, і за рівнем економічної свободи; кожна з країн має свої конкурентні переваги, свою специфічну спеціалізацію, яка не залежить від того є вона слов’янською чи ні.

Тобто, рівень економічних стосунків між країнами скоріше залежить від умов створених для бізнесу у цих країнах?

Просто порівняйте Болгарію і Словенію. Остання досягла значних економічних успіхів серед тих, які належали до соціалістичного табору. Значну роль у цьому відіграла близькість саме до західного світу, а не до слов’ян.

Крім того, є речі, універсальні для бізнесменів з усього світу. От якщо бізнесменів турбують митні збори, національні особливості оподаткування, ще якісь дрібниці, то тут можуть порозумітися і німець, і японець, і слов’янин.

Пане Вікторе, як, на Вашу думку, відчувають себе бізнесові кола в країнах, які нещодавно приєдналися до ЄС? Чи не змінилася у них думка стосовно доречності вступу до цього співтовариства?

Ці країни визначилися зі своїм вибором. Причому не тільки на урядовому рівні, а й звичайні люди сказали своє “так” Європейському Союзу. Тобто, вибір був свідомий. Звичайно, приєднуватися до вже існуючого об’єднання, яке має свій досвід існування, не є простою річчю. Потрібно ще “притиратися” до нових умов, що пов’язано, перш за все, з новими стандартами. Нові стандарти в науці, транспорті, освіті мають підвищити рівень розвитку держав і стануть запорукою ефективної економічної діяльності. Не думаю, що бізнесові кола слов’янських країн відмовляться від тих перспектив, які відкриває їм членство в Європейському Союзі.

Бесіду вів Юрій Таран