В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Камо грядеши, Украина?

     Предметом первого ДИАЛОГА является ответ на вопрос «Камо грядеши, Украина?». И это не случайно, ибо человеку свойственно смотреть не только назад, но и с не меньшим интересом думать о будущем. Пришло время оценить те возможности, которые Украина не использовала и причины того, почему это произошло. Кроме того, 12 лет – это повод подвести черту под достижениями прошедших лет и оценить, насколько прочный фундамент они заложили для нашего будущего.
    
Увы, подавляющее число опрошенных нами людей высказывало свои мысли без малейшей гордости от достижений периода независимости. Общий рефрен интервью близок к знаменитой фразе нашего первого президента Л.Кравчука – «маємо те, що маємо... »
    
Более того, несмотря на празднование 12-летнего юбилея независимости нашей страны вряд ли можно с полной уверенностью говорить, что проект «Украина» состоялся. Однозначного ответа нет. Именно поэтому Украину можно рассматривать как большой, один из самых интересных проектов ХХ века, который сейчас переживает критический период по целому ряду параметров. Именно поэтому можно смело утверждать, что не 12 лет назад, а именно сейчас, в наши дни, судьба проекта «Украина» актуализируется вновь. 
    
Открытыми остаются и вопросы о том, каково будущее у этого проекта. Ведь страна не может существовать и, главное, развиваться имея только атрибуты независимого государства, но не более того. Ведь развивать государство в национальном формате становится все сложнее на фоне процессов глобализации. Не потому ли существующий в обществе запрос на нового лидера означает ничто иное, как ответ на вопрос о будущем нашей страны. 
    
Нам показалось, что очень важно сейчас попытаться организовать постоянно действующий разговор-диалог, своеобразные «публичные чтения» по теме «Камо грядеши, Украина?», по тем ключевым вопросам, которые сейчас подспудно находятся в центре внимания и общественности, и политиков, и экспертов.

Свернуть

Предметом первого ДИАЛОГА является ответ на вопрос «Камо грядеши, Украина?». И это не случайно, ибо человеку свойственно смотреть не только назад, но и с не меньшим интересом думать о будущем.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Я вірю в майбутнє України, тому що Україна має колосальний людський потенціал, інтелектуальний потенціал.

Я вірю в майбутнє України, тому що Україна має колосальний людський потенціал, інтелектуальний потенціал.: Я вірю в майбутнє України, тому що Україна має колосальний людський потенціал, інтелектуальний потенціал.

Ігор Осташ, заступник голови Комітету у закордонних справах, віце-президент Парламентської Асмблеї ОБСЄ

     З часу отримання Україною незалежності минуло майже 12 років, які були відзначені як позитивними, так і негативними подіями. Цікаво, як Ви оцінюєте цей період розвитку нашої держави, і які важливі віхи цього циклу Ви можете виокремити з дванадцятирічного політико-економічного процесу?
     Якщо говорити про успіхи, яких ми досягли протягом останніх 12 років, треба, звичайно, відзначити кілька моментів, що відіграли позитивну роль у встановленні української держави.
     Перш за все, слід зазначити факт прийняття Конституції України. Цей момент фактично зробив незворотнім процес державотворення, який гарантував принаймні стабільний політичний розвиток на найближчі роки.
     Другий позитивний момент, який слід згадати, - це вступ України до Ради Європи. Це якоюсь мірою відповідає і прагненям українських громадян, а також сприяло включенню України в європейський контекст. У тому числі, це сприяло і розвитку демократії в Україні, тому що ми постійно аж до цього часу (доречі, буквально цими днями в Україні знаходиться делегація з моніторингового комітету Ради Європи) перебуваємо під прискіпливим оком європейських парламентарів і намагаємось виконувати наші обов’язання, які ми на себе прийняли перед вступом до Ради Європи.
     Серед особливих успіхів можна також назвати прийняття Верховною Радою Кодексів – Цивільного, Кримінального, Господарського, Бюджетного, Земельного та ін. Дійсно, якоюсь мірою ми намагаємося рухатись вперед у кодифікації українського законодавства, намагаємося відповідати європейським стандартам і вже навіть зараз ми говоримо про гармонізацію законодавства. У Верховній Раді України створено спеціальний Комітет з питань європейської інтеграції, який саме і буде відповідати за те, щоб ті законопроекти, які приймаються парламентом, відповідали нормам європейського законодавства.
     Коли ми говоримо про міжнародні аспекти, слід зазначити, що Україна фактично завершила процес розбудови дипломатичних представництв за кордоном. Можна говорити про те, що дуже багато зроблено на європейському напрямку – з НАТО, ЄС, СОТ. Хоча треба бути також критичними і відвертими: останній рік був досить складним, оскільки імідж України був зіпсований багатьма внутрішніми проблемами, зокрема це питання, пов’язані зі свободою слова, продажем “Кольчуг”. Ці фактори досить серйозно позначилися на сприйнятті України у зовнішньому світі.
     Є привід говорити про ативність України, пов’язану з великими економічними проектами. Зокрема, йдеться про нафтопровід “Одеса – Броди”. Як на мене, це був важливий крок, який зараз може принести певні дивіденди, особливо коли різко збільшиться кількість іракської нафти, що цілком може транспортуватися через “Одесу – Броди”. Це знаковий проект, так само як і створення міжнародного об’єднання ГУУАМ. Це був прорив у звнішньополітичних справах і практично це була реалізація амбіцій України як регіонального лідера. ГУУАМ – це серйозний успіх зовнішньої політики, але на даному етапі ми чекаємо більшого: зокрема, мова йде про створення Парламентськой Асамблеї ГУУАМ і подальшої формалізації цієї міжнародної організації. Кроком вперед на цьому шляху стане зустріч голів парламентів країн ГУУАМ, яка має відбутися у Києві в червні.
    
Якщо говорити про систему державної влади, треба наголосити на тому, що ми не досягли ідеальної структури влади, але ще досить багато можна зробити і в межах діючої Конституції: треба приймати закони, що стосуються виборчого процесу, формування уряду (треба вешті прийняти Закон “Про Кабінет Міністрів України”), парламентської більшості, парламентської опозиції та ін. Все це, на мій погляд, можна досить серйозно розвивати і в рамках діючого Основного закону країни.
     Тепер про негативний досвід України. По-перше, ми не знайшли ідеальної системи державного управління. На жаль, ми до цього часу маємо проблеми з розвитком місцевого самоврядування, яке є дуже слабким, скажімо, на районному та обласному рівнях. Були прекрасні пропозиції, які стосувалися вибрності голів райну та області. Я думаю, що з часом ми прийдемо до необхідності обрання губернаторів і голів району (за зразком Російської Федерації).
     До серйозних негативних моментів нашої незалежної історії можна віднести “касетний скандал”, “кольчужний”, справа Павла Лазаренка, такі резонансні справи, як вбивство Гонгадзе, Олександрова (у яких і дотепер немає ніяких зрушень). Також не поставлено крапки у справах вбивства Вадима Гетьмана, Євгена Щербаня та інших відомих в Україні людей. Узагалі, Україна у зовнішньому світі дуже часто асоціюється з такими елементами як Чорнобиль (ми навіть жодних переваг не змогли отримати взамін вимкнення реактору ЧАЄС), Лазаренко (і рівень корупції владних ешелонів; проблеми з судовою владою, прокуратурою, правоохоронними органами), Гонгадзе. Доречі, на сьогоднішній день ми маємо в якості основної офіціальної версії вбивства Гонгадзе розглядається безпосередня причетність до цього правоохоронних органів, а це дуже серйозна ознака корупції. Відтепер перелічені реалії є ознаками України та її іміджу на мажнародній арені, з якими нам доведеться жити і боротися.
     Ви сказали, що створення ГУУАМ – це реалізація Україною своїх амбіцій як регіонального лідера. Чи є в нас зараз підстави говорити про Україну як лідера –  регіонального чи ще будь-якого?
     Сила держави, її вплив у міжнародних геополітичних вимірах залежить, скажімо так, від внутрішньої сили. Я переконаний – якщо Україна подолає всі свої політичні і особливо економічні проблеми – то, маючи великий потенціал, прекрасне розташування на перетині транспортних шляхів (чорноморсько-балтійський шлях, організація залізнично-паромного перевезення, “шовковий шлях”, вісь “Схід – Захід”), Україна може серйозно впливати на події в регіоні Східної і Центральної Європи. Більше того, разом з Польщею Україна може стати ядром цього регіону.
     Як Ви вважаєте, яким шляхом Україна йде де-факто – европейським чи евразійським?
     Якщо говорити про громадянське суспільство, про політичне суспільство, то ми великі прихильники європейських цінностей. Ми б хотіли жити як європейці, хотіли би мати певний рівень життя, економічного розвитку, тому, власне, це і зумовило європейський вибір України. На цих гаслах прийшов до влади і Президент Кучма, ці гасла зараз мають неабияку підтримку і в стінах Верховної Ради, вони задекларовані й у програмі уряду. Я думаю, що Україна приречена жити в Європі, бо це дійсно європейська держава. Ми зараз як ніколи далеко просунулися у стосунках з НАТО, і це досить серйозний чинник у зовнішній політиці країни.
     У той же час ми розуміємо, що маємо підтримувати добрі стосунки з сусідами – з Російською Федерацією і, думаю, що у перспективі ми будемо зміцнювати економічні взаємини з Росією.
     Що стосується інтеграційних процесів, то я переконаний, що немає перспективи участі України ні в Євразійському Союзі, ні в ЄЕП в такому вигляді, як це подається і пропонується нам зараз. Я думаю, що проект єдиного економічного простору народився несподівано, і він не є економічно обґрунтований. Як на мене, це є суто політичний проект, що передує президентським виборам в Україні.
     Ви згадали про НАТО у контексті поліпшення стосунків України з Альянсом. Я була вражена, коли прочитала у західній пресі – на жаль, не пам’ятаю точно джерело – про ставлення Заходу до приїзду Кучми на Празький саміт: мовляв, тільки тоді, коли Європа побачила, що Президент України пройшов усі приниження, вона зрозуміла, що Україна таки дійсно бажає членства в Альянсі.
     Це дійсно так, тому що Президент пройшов велике приниження. До цього часу в Європі ніколи не було зміни мови при розсадці, і це відомо. Але, гадаю, Президент зрозумів, що треба виконувати обіцянки, рухатися шляхом демократизації суспільства. Це був серйозний удар для Президента Кучми.
     Крім того, європейці дійсно зрозуміли, що ми хочемо стати членами НАТО. Після цього були дуже вдалі Вашингтонські консультації. Сам факт того, що Генсек НАТО Робертсон заявив, що майже усі перепони на шляху України до НАТО подолані, означає реальне зняття бар’єрів з боку НАТО. Тобто вони відкриті для співпраці з Україною.
     Але ще не зняті перепони з боку України, тому що вона, як цього вимагає План дій України – НАТО, повинна все-таки демократизувати своє суспільство, зробити все, щоб реально існувала свобода слова, провести реформування української армії. Сам вступ до НАТО залежить зараз тільки від України. “Зелене світло” увімкнене, але те, як і куди ми будемо рухатись, визначиться після виборів-2004, коли стане зрозумілим, яким чином буде складатися політична ситуація в країні.
     Як Ви вважаєте, з чим пов’язані нещодавні прориви України на шляху до Світової організації торгівлі?
     Я думаю, що ці прориви пов’язані з налагодженою працею і співпрацею Верховної Ради та Кабінету Міністрів, а також відчуттям реальної необхідності вступу до СОТ, тому що вступ до СОТ – це обов’язкова щаблинка на шляху до Европейського Союзу. Поки ми її не пройдемо, не можна говорити про зону вільної торгівлі з ЄС, про асоціацію з ЄС.
     Доречі, ми також відчуваємо певне загострення ситуації навколо процесу вступу України до СОТ. Зокрема, після появи ідеї єдиного економічного простору Росія пропонувала Україні спільне просування до СОТ, що означало певною мірою відмову України від уже досягнених двосторонніх угод, завершення двосторонніх переговорів.
     Я думаю, що ми не можемо рухатись таким шляхом, коли практично Росія буде речником України в питаннях вступу до СОТ і співпраці з Європейським Союзом. Зараз нам треба нарощувати “м’язи” і намагатися виконати плани, які є досить амбітними.
     Я поясню, чому я запитала про СОТ і досягнення України у Варшавських переговорах. Ці неочікувані прориви пов’язують, зокрема, з відпрвкою РХБ-батальону до Кувейта.
     Звичайно, тут треба говорити не лише про СОТ, тому що досить серйозно це вплинуло і на стосунки Україна – НАТО. Але коли ми говоримо про СОТ, ми маємо розуміти, що тут є певний позитив і певний негатив. Той факт, що Європа сьогодні поділена на Стару і Нову, і не всі європейські країни позитивно сприйняли рішення України щодо відправки батальону до Кувейту, означає, що політика України повинна бути досить гнучкою. Інакше це призведе до ситуації, у якій зараз опинилася Польща – її стосунки з Францією та Німеччиною істотно змінилися. Я переконаний, що у поляків виникнуть певні проблеми із вступом до ЕС.
     Чи поділяєте Ви думку, що сьогоднішній економічний стан країни набагато кращий, ніж політичний?
     Я б не відривав політичний розвиток від економічного, тому що економічний розвиток – це, власне, концентрація політичних умов розвітку бізнеса, економіки. У залежності від того, як будується політична система, відбувається й економічний розвиток.
     Ми не можемо говорити про бурхливий розвиток економіки при такій політичній системі, яка сьогодні існує в Україні: іде жорстка політична боротьба, більшість у ВР є нестабільною, існує кілька кандидатів на пост Президента і в тієї ж парламентської більшості. Цей дестабілізуючий момент зараз розвалює парламентську більшість. Уряд не є єдиною командою, тому що сьогодні він більш нагадує акціонерне товариство з акціями від деяких фракцій Верховної Ради України.
    Коли всі поштовхи і дії розглядаються через призму наступних президентських виборів, практично неможливо робити реальні реформи – наприклад, пенсійної системи, системи охорони здоров’я, освіти та ін. Ми повинні визнати, що ніяких економічних успіхів при тій політичній системі, що існує, бути не може. Економіка є заручницею політики.
     Якщо зважити на те, що кожні два роки в нас відбуваються вибори – то президентські, то парламентські, і вся країна живе від виборів до виборів і працює на вибори, то на реформи просто немає часу.
     За такою системою виборів живуть практично всі держави, тому я не бачу в цьому серйозного негативу. Якщо буде добре виписаний механізм взаємодії уряду і парламенту, а також парламента і президента, можна досягти ситуації, коли навіть зміна уряду чи парламенту не буде політичним потрясінням.
     Я завжди розповідаю приклад Австрії, де після виборів практично цілий рік не було уряду, оскільки не могли сформувати коаліцію, але австрійці цього не відчули. Там державний механізм працює настільки досконало, що жодні вибори істотно не впливають на політичний процес.
     Чи є, на Ваш погляд, в України майбутнє? Якщо так, то яким воно Вам уявляється?
     Без сумніву, я вірю в майбутнє України, тому що Україна має колосальний людський потенціал, інтелектуальний потенціал.
     Але найкращі спеціалісти виїзжають з країни... 
     Це не означає, що вони не повернуться. Навіть незважаючи на те, що понад 7 мільйонів українців виїхали за межі країни, в нас ще є інтелектуальний запас. Українці – дуже працьовита нація.
     Я відчуваю, що ми зараз отримуємо новий імпульс, який призведе до оновлення держави, її переорієнтація. Але це стане можливим після президентських виборів, якщо вони відбудуться вчасно – у 2004 році – або раніше. Думаю, Україна може змінити свій імідж, “відмитися” від всіх брдних ярликів, які були на неї наліплені протягом останнього десятиріччя і показати, що ми є справжніми європейцями і по культурі, і по духу, і по освіті. Зрозуміло, що дуже багато буде залежати в цьому смислі від результату президентських виборів.
     Нова енергія дасть нам серйозний поштовх, і через 4-5 років ми будемо реальними кандидатами на членство у Європейському Союзі і НАТО. Ясно, що ми будемо серйозним політичним гравцем на європейській сцені.
     Ви говорите про новий імпульс, нову енергію у той час, як рушійною силою у процесі розвитку держави є еліта. А вона зараз почувається чи не безпорадною.
     У новій державі ми живемо тільки 12 років, і це для формування нової еліти це досить короткий проміжок часу. Але я уважно стежу за процесом формування нової національної еліти і відчуваю серйозні перспективи, коли спілкуюся з молодими політиками, студентами. Я бачу, що росте нова генерація української політики, яка є абсолютно європейською, багатомовною, комунікабельною, із досвідом стажування і роботи за кордоном. Я бачу у нїй нову перспективу і нову велику силу.      

                                                               Бесіду вела Катерина Маркечко.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Николай Рыжков, доцент кафедры международных коммуникаций и связей с общественностью

Политика должна быть последовательной в любом случае

Игорь Коваль, д-р политических наук, заведующий кафедры международных отношений Одесского государственного университета

Проще говорить о том, что не удалось сделать за двенадцать лет

Ернст Заграва, історик

Україна мусить позбавитися “смішного” націоналізму, а не націоналізму взагалі

Александр Рар, Ведущий эксперт Германского совета по внешней политике

Можно сказать, что Украине сейчас очень трудно определиться: она делает то, что может делать

Василь Куйбіда, проректор МАУП

Нашому поколінню випав надзвичайний шанс – зробити те, що не зробили покоління наших предків – створити свою державу.

Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду „Відродження”

Дії майбутнього Президента повинні були початися ще вчора

Владимир Спиваковский, Президент всенародного конкурса «Бренд года», руководитель лицея «Гранд»

Надо становится частью глобальной экономики, чтобы не остаться «матрешечной страной»

Лариса Брюховецька, провідний відчизняний кінокритик, засновниця і головний редактор журналу “Кіно-Театр”, ст. викладач кафедри культурології

Українське кіно більш життєздатне, ніж багатьом здавалося

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Людям надо платить в первую очередь, а не по остаточному принципу

Николай Пааль, исполнительный директор украинской ассоциации бизнес-инкубаторов и инновационных центров – об итогах украинской независимости

Нашей державе гордиться пока нечем

Вячеслав Кредисов, председатель правления всеукраинского объединения предпринимателей «Новая формация», заслуженный экономист Украины

Украина, изобретающая велосипед, неминуемо станет восточноевропейским Парагваем

Александр Дергачев, Главный редактор журнала «Політична думка»

12 лет в Украине происходил сложный и болезненный процесс самосознания во всех аспектах

Ігор Каганець, головний редактор альманаху нової еліти ПЕРЕХІД-IV

Справжня еліта вміє вчитися на чужому досвіді, у неї завжди є продумана стратегія.

Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису “Ї”

Інфантильність нового покоління не дає жодних надій.

Юлия Мостовая, заместитель главного редактора еженедельника «Зеркало Недели»

Мы по-прежнему являемся населением, живущим по хуторскому типу.

Андрей Мишин, заведующий отделом региональной безопасности, Национальный институт проблем международной безопасности при СНБОУ

Мы идем от политики выживания к политике жизни

Станіслав Кульчицький, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії НАН України.

Відзначаючи ювілей Переяславської ради, не треба ховати голову у пісок, а треба йти на діалог

Сергей Крымский, профессор, доктор философских наук

Лучшее образование политиков – светлое будущее всей страны.

Дмитро Степовик, професор, доктор мистецтвознавства, доктор філософських наук, доктор богословських наук

Не можна дотримуватися тактики “не той козак, що переміг, а той, хто викрутився”

Владимир Лутай, доктор философских наук

Хотя мне никто из политиков не нравится, думаю, что худшее для нас уже позади

Василь Лісовий, доктор філософських наук, співробітник Інституту філософії НАНУ, викладач кафедри політології Києво-Могилянської академії

Наша культура, збережена хоч і у фрагментованому вигляді, оцінюється досить високо

Валерій Хмелько, професор, доктор філософських наук, президент Київського міжнародного інституту соціології.

Домінуючою верствою, специфічним “пануючим класом” ми маємо не підприємців, а чиновництво

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Ми всі є українцями – це можна сказати і українською, і російською. Але ми все одно залишимся українцями...

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Мы не успели создать национальное государство с полноценным комплексом реквизитов и этого шанса у нас уже действительно нет

Владимир Малинкович, политолог

Главные враги Украины – ретрограды и коррупционеры

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Сегодня, по сути, осуществляется российский геополитический проект. Украинского же «проекта «Украина» как не было, так и нет

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Революции в Украине не будет. Будет эволюция – так требует время

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

В Гондурасе больше демократии, чем в Украине

Михайло Басараб, керівник Центру прикладної політики “ЗНАК”

Ми будемо незалежною країною по формі, але по суті – навряд

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

В Україні є попит на ідеї, але дуже мало попиту на реалізацію цих ідей

Віра Нанівська, Директор Міжнародного центру перспективних досліджень

Треба навчитися більше говорити про завтрашній день

Андрей Марусов, руководитель Агентства информационного развития

Лучше пусть будет мучительная независимость, чем полная зависимость

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

На сегодняшний день влияние Украины значительно ниже, чем оно могло бы быть

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Когда «враг не стоит у ворот», Украина должна определиться с моделью социально-экономического развития

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова

Якщо люди, які мають важелі впливу – особливо на майбутнє держави – будуть думати, як обійти закон, нічого гарного у такій країні не буде

Валерій Пустовойтенко, народний депутат, лідер Народно-демократичної партії

Моральне відродження суспільства — це найважливіше політичне завдання, і саме воно є найважливішою складовою політичної реформи

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

России и Украине нет иного выбора, кроме как идти в Европу

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Сначала «ввязались в драку», а потом уже стали думать, как и чем это должно завершиться

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

page generation time:0,035