В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Камо грядеши, Украина?

     Предметом первого ДИАЛОГА является ответ на вопрос «Камо грядеши, Украина?». И это не случайно, ибо человеку свойственно смотреть не только назад, но и с не меньшим интересом думать о будущем. Пришло время оценить те возможности, которые Украина не использовала и причины того, почему это произошло. Кроме того, 12 лет – это повод подвести черту под достижениями прошедших лет и оценить, насколько прочный фундамент они заложили для нашего будущего.
    
Увы, подавляющее число опрошенных нами людей высказывало свои мысли без малейшей гордости от достижений периода независимости. Общий рефрен интервью близок к знаменитой фразе нашего первого президента Л.Кравчука – «маємо те, що маємо... »
    
Более того, несмотря на празднование 12-летнего юбилея независимости нашей страны вряд ли можно с полной уверенностью говорить, что проект «Украина» состоялся. Однозначного ответа нет. Именно поэтому Украину можно рассматривать как большой, один из самых интересных проектов ХХ века, который сейчас переживает критический период по целому ряду параметров. Именно поэтому можно смело утверждать, что не 12 лет назад, а именно сейчас, в наши дни, судьба проекта «Украина» актуализируется вновь. 
    
Открытыми остаются и вопросы о том, каково будущее у этого проекта. Ведь страна не может существовать и, главное, развиваться имея только атрибуты независимого государства, но не более того. Ведь развивать государство в национальном формате становится все сложнее на фоне процессов глобализации. Не потому ли существующий в обществе запрос на нового лидера означает ничто иное, как ответ на вопрос о будущем нашей страны. 
    
Нам показалось, что очень важно сейчас попытаться организовать постоянно действующий разговор-диалог, своеобразные «публичные чтения» по теме «Камо грядеши, Украина?», по тем ключевым вопросам, которые сейчас подспудно находятся в центре внимания и общественности, и политиков, и экспертов.

Свернуть

Предметом первого ДИАЛОГА является ответ на вопрос «Камо грядеши, Украина?». И это не случайно, ибо человеку свойственно смотреть не только назад, но и с не меньшим интересом думать о будущем.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Українське кіно більш життєздатне, ніж багатьом здавалося

Українське кіно більш життєздатне, ніж багатьом здавалося: Українське кіно більш життєздатне, ніж багатьом здавалося

Лариса Брюховецька, провідний відчизняний кінокритик, засновниця і головний редактор журналу “Кіно-Театр”, ст. викладач кафедри культурології

     Нещодавно ви презентували свою нову книжку про про відчизяне кіно 90-х років, що, на мою думку, дає досить об”єктивну картину того, що сталось з відчизняним кіно. Деяки цифри просто вражають. Наприклад, кількість відвідуванань кінотеатрів лише з 1990 по 1997 рік впала майже в сто разів. Власне, більше дивує те, що наше кіно ще живе, незважаючи на введення т.з. “ринкових стосунків”. Скоро 12 років Незалежності, а що ми ще маємо в результаті?
    
За ці десять років вийшло дві мої книжки, зокрема “Приховані фільми”. До того ж я впорядкувала ще декілька, серед яких яби назвала “Поетичне кіно. Заборонена школа”. Вийшло 46 номерів журналу “Кіно-Театр”. Ми постійно проводимо різні круглі столи, тобто у нас є певні надбання.
    
Але поруч з цим ми маємо і зовсім інше. Наприклад, новий Майдан Незалежності. Чи має українська творча інтелігенція якийсь вплив на нинішній політичний клас?
     Трохи смішне запитання, в якому вже закладена відповідь. Наприклад, в організмі людському є різні органи, які виконують різні фнкціі. Так само і в суспільстві. Я розумію, що ви чекаєте на відповідь, що в нашому суспільстві інтелігенція недооцінена. Насправді так воно і є, але подібні колони ставлять віддавна. Я не захищаю цю застиглу музику Поплавського, я від неї не в захопленні, але ми живемо в іншій країні, ніж 10 років тому. Зараз вже диктат ринкових відносин. Люди можуть щось оплатити, і воно з”являється. На превеликий жаль, ці “нові руські”, мають саме такі естетичні і духовні потреби. На жаль, це реальність. Але чому Америка, яка починалась як абсолютно бандитська країна стала могутньою державою? Тому, що вона в 19 сторіччі заклала велику освітню систему університетів. І те, що ми працюємо в цих стінах, навчаємо студентів, друкуємо ці книжки – це і є наше майбутнє.
     Минулого року в США вийшов фільм “К-19”. В ньому йдеться про аварію на російському атомному підводному човні у 1961 році і героїзм підводників, яки цей човен врятували від ядерного вибуху, що могло викликати і початок третьої світової війни. Америка тим самим віддала належне росіянам. Чи є подібні приклади уваги світового кінематографу відносно України?
     Дивіться останнній номер “Кіно-Театру”, у ньому є стаття на цю тему. Останніми роками було снято за кордоном чотири фільми, де фігурує Україна чи українці.
     (“Назагал ідеться про поодиноки згадки символічного характеру, як-от Україна Чорнобиля або Україна – колишня спадкоємиця атомної зброї. За межами атомної тематики України, скажімо, в американському кінематографі майже не існує”, “назву “Україна” як відштовхувальний елемент взагалі неохоче вживають”, - зі статті “Сучасна Україна в американському та європейському кіно” Олени Нестерак – А.М.)
     Якщо нас мало помічають на заході, тоді може наших героїв помічають вдома, просто ми цього не бачимо – фільми до нас не дійшли?
     Де, за шо помічати? Але є фільм “Кисневий голод”. У ньому головний герой всупереч цій дідовщини вистоює, він герой тому, що його не знищили. А це значить дуже багато, більше, ніж розмахування прапорами на мітингах і биття себе в груди. Я сповідую ту філософію, що міцність цієї держави закладається міцністю кожної особистості. Якщо особистість не дозволить себе принижувати, топтатись по собі, то і ця держава буде міцнішати, адже держава – це люди.
     Але фільм торкається давніх, ще радянської армії, а нам потрібні “живі” приклади.
     Потрібні. Я згодна з цим. Той же Олесь Санін міг би зняти прекрасні фільми, він має прекрасну команду, але не має фінансування. Держава мала б стати замовником таких фільмів, але вона цього не робить. Сьогодні я почула закид у Верховній Раді, що держава українське кіно не шанує, не хоче його ніяким чином знати і чути. Добре, шо хоч сказали про це, бо досі панує думка, що відчизняне кіно, це шось не варте уваги. Думка дуже хибна, бо молоде покоління зараз формує не книга, а саме візуальна картинка. На телебаченні, на комп”ютерах виросло вже інше покоління, яке ідеологію, мораль і все інше сприймає суто візуально.
     Чому ж чиновники так не люблять відчизняне кіно?
     А це ви їх і спитайте. Чому держава весь час відмахується від глядача якимись папірцями, весь час якись концепції складає, а фільмів практично немає? Лише за єдиним винятком того невеликого відрізку часу, коли уряд Ющенка у повному обсязі виконав кошторис на кіно. Тоді з”явилися фильми про Мазепу, Богдана Хмельницького, Мамая – з труднощами, але вони вийшли. Зараз вони циркулюють по фестивалях, збирають нагороди – і все завдяки єдиному урядові, що звернув увагу на українське кіно. Цей короткий період фінансування кінопроектів засвідчив, наскільки життєздатним все ж таки є українська кінематографія, якщо завдяки разовій фінансовій ін”єкції ми маємо стільки здобутків. На жаль, у нових урядів виявилися інші пріоритети, і наш кінематограф одразу ж загальмував.
     Для того, щоб вкладати гроші, урядивці хотять мати від цього певний зиск. За часів Радянського союзу такий зиск давала державна ідеологія. А чи є у нас зараз ідеологія, яка може дати зиск урядовцям?
     А ви подивіться ці телевізійні серіали, яки виробляються разом з росіянами. Яка там ідеологія?
     Гроші – це добре.
     Так. Гроші, гроші, гроші. Це ідеологія матеріального збагачення, накопичення капіталу. Хто має гроші, той замовляє музику. Ті ж люди, які мають що сказати глядачеві, не мають грошей. Це відбулося на початку 90-х, коли кінематографістів і глядача роз”єднали – і фільми зникли.
     Яким ви бачите майбутнє нашого кінематографу?
     Мені здається, що розумовий потенціал в середовищі кінематографістів все-таки є. Є якась сила, яка утримала інтерес глядача до обличчя нашого кіно. Нашого глядача не треба приманювати зовнішніми ефектами, як в американському кіно. У всякому разі, не весь народ американізувався. Американська культура – це все прагматика, доцільність і гроши, якими все зцементовано. У нас інші люди, інша ментальність. Ми з вами, на відміну від американців, ходимо по таких глибоких археологичних шарах, звідки йде така енергія...
      Звісно, у нас теж хочуть багато грошей, добробуту і він поступово налагоджується. І з його налагодженням, як будемо сподіватись, росте потреба побачити себе у дзеркалі екрану.Таким чином ми прийшли до того, що майбутнє в українського кіно є.
     Я згоден з вами, що в Україні є певна енергія, що йде нібито із землі. Але, як казав Фрідріх Ніцше, бути нащадком важко – це означає наслідувати не тільки силу предків, але і їхнє божевілля. І чи не є у цьому тіньової сторони?
     Є, звичайно. І ви самі її бачите. Неозброєним оком. (сміється)
     Сподіваюся, не у цьому кабінеті.
     Я теж.

Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Николай Рыжков, доцент кафедры международных коммуникаций и связей с общественностью

Политика должна быть последовательной в любом случае

Игорь Коваль, д-р политических наук, заведующий кафедры международных отношений Одесского государственного университета

Проще говорить о том, что не удалось сделать за двенадцать лет

Ернст Заграва, історик

Україна мусить позбавитися “смішного” націоналізму, а не націоналізму взагалі

Александр Рар, Ведущий эксперт Германского совета по внешней политике

Можно сказать, что Украине сейчас очень трудно определиться: она делает то, что может делать

Василь Куйбіда, проректор МАУП

Нашому поколінню випав надзвичайний шанс – зробити те, що не зробили покоління наших предків – створити свою державу.

Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду „Відродження”

Дії майбутнього Президента повинні були початися ще вчора

Владимир Спиваковский, Президент всенародного конкурса «Бренд года», руководитель лицея «Гранд»

Надо становится частью глобальной экономики, чтобы не остаться «матрешечной страной»

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Людям надо платить в первую очередь, а не по остаточному принципу

Николай Пааль, исполнительный директор украинской ассоциации бизнес-инкубаторов и инновационных центров – об итогах украинской независимости

Нашей державе гордиться пока нечем

Вячеслав Кредисов, председатель правления всеукраинского объединения предпринимателей «Новая формация», заслуженный экономист Украины

Украина, изобретающая велосипед, неминуемо станет восточноевропейским Парагваем

Александр Дергачев, Главный редактор журнала «Політична думка»

12 лет в Украине происходил сложный и болезненный процесс самосознания во всех аспектах

Ігор Каганець, головний редактор альманаху нової еліти ПЕРЕХІД-IV

Справжня еліта вміє вчитися на чужому досвіді, у неї завжди є продумана стратегія.

Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису “Ї”

Інфантильність нового покоління не дає жодних надій.

Юлия Мостовая, заместитель главного редактора еженедельника «Зеркало Недели»

Мы по-прежнему являемся населением, живущим по хуторскому типу.

Андрей Мишин, заведующий отделом региональной безопасности, Национальный институт проблем международной безопасности при СНБОУ

Мы идем от политики выживания к политике жизни

Ігор Осташ, заступник голови Комітету у закордонних справах, віце-президент Парламентської Асмблеї ОБСЄ

Я вірю в майбутнє України, тому що Україна має колосальний людський потенціал, інтелектуальний потенціал.

Станіслав Кульчицький, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії НАН України.

Відзначаючи ювілей Переяславської ради, не треба ховати голову у пісок, а треба йти на діалог

Сергей Крымский, профессор, доктор философских наук

Лучшее образование политиков – светлое будущее всей страны.

Дмитро Степовик, професор, доктор мистецтвознавства, доктор філософських наук, доктор богословських наук

Не можна дотримуватися тактики “не той козак, що переміг, а той, хто викрутився”

Владимир Лутай, доктор философских наук

Хотя мне никто из политиков не нравится, думаю, что худшее для нас уже позади

Василь Лісовий, доктор філософських наук, співробітник Інституту філософії НАНУ, викладач кафедри політології Києво-Могилянської академії

Наша культура, збережена хоч і у фрагментованому вигляді, оцінюється досить високо

Валерій Хмелько, професор, доктор філософських наук, президент Київського міжнародного інституту соціології.

Домінуючою верствою, специфічним “пануючим класом” ми маємо не підприємців, а чиновництво

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Ми всі є українцями – це можна сказати і українською, і російською. Але ми все одно залишимся українцями...

Виктор Небоженко, президент Агентства корпоративной поддержки «Трайдент»

Мы не успели создать национальное государство с полноценным комплексом реквизитов и этого шанса у нас уже действительно нет

Владимир Малинкович, политолог

Главные враги Украины – ретрограды и коррупционеры

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Сегодня, по сути, осуществляется российский геополитический проект. Украинского же «проекта «Украина» как не было, так и нет

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Революции в Украине не будет. Будет эволюция – так требует время

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

В Гондурасе больше демократии, чем в Украине

Михайло Басараб, керівник Центру прикладної політики “ЗНАК”

Ми будемо незалежною країною по формі, але по суті – навряд

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

В Україні є попит на ідеї, але дуже мало попиту на реалізацію цих ідей

Віра Нанівська, Директор Міжнародного центру перспективних досліджень

Треба навчитися більше говорити про завтрашній день

Андрей Марусов, руководитель Агентства информационного развития

Лучше пусть будет мучительная независимость, чем полная зависимость

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

На сегодняшний день влияние Украины значительно ниже, чем оно могло бы быть

Сергей Толстов, Директор Института политического анализа и международных исследований

Когда «враг не стоит у ворот», Украина должна определиться с моделью социально-экономического развития

Валерій Чалий, директор міжнародних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова

Якщо люди, які мають важелі впливу – особливо на майбутнє держави – будуть думати, як обійти закон, нічого гарного у такій країні не буде

Валерій Пустовойтенко, народний депутат, лідер Народно-демократичної партії

Моральне відродження суспільства — це найважливіше політичне завдання, і саме воно є найважливішою складовою політичної реформи

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

России и Украине нет иного выбора, кроме как идти в Европу

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Сначала «ввязались в драку», а потом уже стали думать, как и чем это должно завершиться

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

page generation time:0,060