В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Стояти осторонь інтеграційних процесів, які сьогодні охоплюють всю планету, ще не вдалося жодній країні. Хочемо ми чи ні, але крім внутрішньополітичних ритмів, наше життя все більше підпорядковується глобалізованим ритмам, хвилям інтернаціоналізації та інтеграції.

Попри всю відірваність значної частнини української економіки від глобальних ринків та автаркічність економічної поведінки уряду й національного капіталу, Україна змушена більш активно шукати відповіді на виклики глобалізації (вступ до СОТ, доступ до міжнародних ринків капіталів), вирішувати дилему про те, кому врешті-решт „делегувати” частину економічного суверенітету - Росії з її проектом ЄЕП чи об`єднаній Європі, що розширюється, напрацьовувати національну модель співпраці та взаємодії з транснаціональним капіталом.

І уряд, і корпоративний сектор в Україні лише починають розуміти, що здатність синхронізувати себе з процесами, які пов’язані з глобальними та регіональними вимірами, вміння „вбудовувати” свої внутрішньополітичні плани та проекти в глобальні геостратегічні контексти визначає не лише конкурентоздатність економіки країни, але і створює умови для підтримання внутрішньополітичного консенсусу та збереження власної національної ідентичності.

Зазначені питання є актуальними сьогодні для України як ніколи. Адже ні держава, ні бізнес, ні українське суспільство ще не готові до того, щоб продемонструвати сеанс „одночасної гри” на майданчиках, на яких діють принципово різні правила: на традиційних театрах геополітичної гри, у багатовимірному простірі геоекономіки, у світі геокультури. Врешті, застарілі уявлення про національно-державну іділію в умовах кризи „міжнародного порядку” стають просто небезпечними, оскільки можуть призвести Україну до „шоку глобалізації”.

У той же час, навряд чи можна серйозно говорити про осмислену участь України в інтеграційних проектах (ЕС чи ЄЕП). Ні серед політичної еліти, ні в суспільстві в цілому досі немає відповіді на питання – а навіщо Україні взагалі входити в те чи інше інтеграційне об`єднання. Замість реального визначення у багатовимірному світі нових загроз та можливостей, Україна і далі блукає „у трьох соснах”:

  • І влада, і опозиція намагаються залучити зовнішньополітичних гравців на поле внутрішньополітичної конкуренції, нехтуючи при цьому національними інтересами і звужуючи „коридор можливостей” для країни в майбутньому;
  • Продовжується самовиснаження у боротьбі за східний та західний вектор економічної інтеграції, в той час коли обидва вектори є лише похідними від включення країни в процеси інтернаціоналізації та глобалізації;
  • Перехід від економічної автаркії, що була обумовлена специфікою первинного накопичення капіталу, до фронтальної інтернаціоналізації всіх сторін життєдіяльності держави, економіки, соціуму, наполегливо підмінюється вибором між „Сходом” та „Заходом”.

Нарешті, на 12 році незалежності, ні у держави, ні у політичних сил, що представлені у парламенті немає цілісної стратегії розвитку України у світі, стратегії яка б не тільки декларувала, але й пропонувала технології ухвалення та проведення послідовної та прогнозованої зовнішньої політики. Нажаль, з цих питань навіть відсутня змістовна та побудована на аргументах, а не на передвиборчих ідеологемах загальнонаціональна дискусія.

Ми переконані у тому, що тільки розгортання широкого громадського обговорення цих питань дозволить зробити крок до подолання морально застарілих підходів та уявлень про Світ та Україну, про Україну у Світі.

Запрошуючи наших читачів, авторів та експертів до нового діалогу, ми сподіваємося спільно знайти відповіді на питання, які пов’язані з перспективами участі України в процесах інтернаціоналізації, глобалізації та макрорегіональної інтеграції. Ми розраховуємо на діалог, в якому замість відтворення стереотипів, що пов`язані з ідеологією „фортеці, що в облозі”, розпочнеться обговорення глобальних проблем, які стоять сьогодні перед Україною, і визначатимуть наше майбутнє на найближчі десятиліття.

Свернуть

Стояти осторонь інтеграційних процесів, які сьогодні охоплюють всю планету, ще не вдалося жодній країні. Хочемо ми чи ні, але крім внутрішньополітичних ритмів, наше життя все більше підпорядковується глобалізованим ритмам, хвилям інтернаціоналізації та інтеграції. І від того, наскільки Україна зможе синхронізувати себе з процесами, які пов’язані з глобальними та регіональними вимірами, навчиться „вбудовувати” свої внутрішньополітичні плани та проекти в глобальні геостратегічні контексти залежатиме не лише конкурентоздатність економіки країни, але і умови для підтримання внутрішньополітичного консенсусу та збереження власної національної ідентичності.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Вплив глобалізації на Україну швидше негативний

Вплив глобалізації на Україну швидше негативний: Вплив глобалізації на Україну швидше негативний

Олексій Плотніков, доктор економічних наук, професор, завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Якщо розглянути найпоширеніші негативні наслідки від глобалізації, то можна говорити про домінування заможніших країн в економічній і навіть культурній сфері, а також комерціалізацію культурних цінностей та підпорядкування світу інтересам потужних транснаціональних корпорацій

Як ви оцінюєте включеність України у глобалізаційні процеси?

Очевидно, що Україна включена у глобалізаційні процеси дуже незначною мірою. Це пов’язано з тим, що Україна – досить замкнена країна, яка не є інтегрованою до міжнародних економічних і дуже специфічно інтегрована до міжнародних політичних відносин. Безумовно, не можна бути вільним від глобалізації тоді, коли глобалізація прогресує. Тому, звичайно, прояви глобалізації впливають і на нас. Проте, якщо розглядати позитивну і негативну сторони глобалізації, то Україна здебільшого не використовує позитиви, зазнаючи натомість впливу від негативів глобалізації.

То ж які саме негативні впливи справляє глобалізація на нашу державу?

Глобалізація визначає те, що є заможні країни, котрі користуються перевагами від її процесів, і є країни, котрі цих переваг не отримують. Щодо України, то я не хотів би відносити її до якоїсь із цих груп.

Якщо розглянути найпоширеніші негативи від глобалізації, то можна говорити про домінування якоїсь заможнішої країни в економічній і навіть культурній сфері. До них також належить комерціалізація культурних цінностей, підпорядкування світу інтересам потужних транснаціональних корпорацій і багато іншого.

Коли вже мова зайшла про транснаціональні корпорації, то чому поки що так мало ТНК представлено в Україні?

Я б не сказав, що їх мало, враховуючи те, якою є структура українського експорту. Адже десь 55–60 % нашого експорту становить експорт необробленої продукції, тобто хімії, чорної і кольорової металургії та інших речей. Якщо розвинені країни Заходу експортують переважно оброблену продукцію (80 %), то Україна за цими показниками скоріше належить до числа країн, що розвиваються.

Що ж стосується ТНК, то у нас представлені провідні світові бренди, корпорації, яким вигідно працювати в Україні та які можуть знаходити користь в тій структурі експорту, яка є у нас.

А чи вигідним для України було б зростання кількості ТНК? Чи не зашкодять вони нашому вітчизняному товаровиробникові?

Тут не можна казати, що це буде вигідно, або ж невигідно. Якщо у нас буде повністю відсутнє національне товаровиробництво, а діятимуть лише транснаціональні корпорації, то це звичайно ж буде ненормально. Проте, якщо ТНК займатимуть ту нішу, в якій не працюють національні товаровиробники, то я не бачу ніяких проблем для українських корпорацій. Тобто, на цю проблему варто дивитись з огляду на те, куди приходять ТНК, і що саме вони роблять.

Оскільки Україна не достатньо економічно розвинена країна, то, можливо, нам ліпше було б утриматися від подальшої залученості до глобалізації? Може, нам вигідніше було б дотримуватися якийсь час політики ізоляціонізму?

По-перше, якщо чекати поки ми станемо достатньо розвиненими і не включатися у глобалізацію, то ми гарантовано опинимося на узбіччі глобалізаційних процесів. Не знаю, чи можна знайти зараз країну, яка йде шляхом ізоляціонізму. До таких країн належить хіба що Північна Корея, можливо, також Куба.

Тому, Україна таки повинна інтегруватися до міжнародних економічних відносин і знайти своє реальне місце та можливості для максимізації позитивів глобалізації і мінімізації негативів. Враховуючи, поточний стан національної економіки, зважаючи різного роду рейтинги, важко говорити, що Україна найближчим часом стане провідною країною. Тому, треба реалістично ставитись до своєї ролі і місця у світі.

Коли говорити про інтегративні наміри України, то складається враження, що наша країна іще не достатньо з ними визначилася, адже ми збираємося одночасно вступати і в ЕЄ, і в ЄЕП. Чи не видається це Вам суперечливим?

Я не бачу у цьому суперечливості. Враховуючи, що курс на євроінтеграцію є магістральним стратегічним курсом, який був визначений нашим президентом іще кілька років тому. Це по-перше. А, по-друге, невідомо, коли Україна вступить у ЄС. І можливим є те, що Євросоюз припинить розширення до того, як Україна зможе до нього вступити. Тому, в принципі, Україна повинна бути європейською державою, вона повинна орієнтуватися на європейські цінності і позиціонувати себе як європейська країна. При цьому не є принциповим, чи оформлена Україна як член ЄС, чи ж не оформлена. Я можу навести приклади Швейцарії чи Норвегії, які хоча і не є членами ЄС, проте є європейськими державами.

Що ж стосується ЄЕП, то якщо є можливість пожвавити економічні відносини із сусідньою державою, то чому б нею не скористатися. Якщо є можливості торгувати з Росією та отримувати від цього прибуток, то це теж дуже добре. Інтеграція до ЄЕП реально може привести до покращення якості роботи українських підприємств, до збільшення бюджетних надходжень, до поліпшення фінансування соціальної сфери. Тому, якщо ЄС – це стратегія, загальний курс, то ЄЕП – це тактичні поточні справи, які б дозволили певною мірою пожвавити національну економіку, що знову ж таки підвищило б життєвий рівень громадян.

Ви говорили про переваги, які матиме Україна від вступу до ЄЕП, а які негаразди ми можемо отримати, вступивши до цієї організації?

По-перше, немає остаточно вирішеного формату вступу до ЄЕП. Якщо це буде просто зона вільної торгівлі, що передбачатиме полегшення руху товарів, капіталу, послуг та робочої сили, то це одне. Якщо ж мова піде про те, щоб створювати якісь наддержавні інституції і повернутися до Москви як до центру, то це вже інша справа.

У першому варіанті негативів майже немає, хіба що той факт, що коли з Росії приходитиме дешева продукція, то, можливо, українські підприємства будуть неконкурентноспроможні і доведеться щось перепрофілювати. Проте, це лише поточні негативи, які не будуть домінувати над позитивами.

Якщо ж ЄЕП формуватиметься за іншою схемою, якщо з’явиться якийсь наддержавний орган і хтось із Російської Федерації даватиме директиви Україні, то зрозуміло, що це неприйнятно для нашої держави.

А чи високою є ймовірність другої схеми?

Я сподіваюся, що до цього справа не дійде. Проте, коли розробляли документи по ЄЕП, то міністр фінансів Росії Кудрін казав, що треба вводити єдину валюту. Як на мене, єдина валюта – це вже втрата одного із атрибутів суверенітету України. Тобто я не сподіваюся на те, що розвиватиметься гірший варіант, проте такі загрози завжди існують.

Ви говорили, що глобалізація здійснює вплив і на культуру країни, яка бере участь у цих процесах. Чи не може статися так, що глобалізація розмиє і так іще не повністю сформовану українську національну ідентичність і зашкодить ствердженню українців як політичної нації?

Безумовно, така загроза є. Навіть розвинені країни мають проблеми у цьому напрямку. Мені дуже подобаються новорічні звернення президента Франції до французького народу, де головними проблемами називають збереження та розвиток французької мови, французької культури, популяризацію цієї культури в межах Європейського Союзу. Якщо у нас у новорічних зверненнях президент говорить про проблеми Верховної Ради чи політичної реформи, то в розвинених країнах саме культурні проблеми виходять на перший план.

Важко говорити, до чого приведе культурна глобалізація. З одного боку це добре, що американські фільми йдуть у нашій країні одночасно із показом у Сполучених Штатах, а з іншого боку, коли у нас немає українських фільмів, то що ж буде далі? Тому я повністю поділяю думку про те, що тут існують реальні загрози і поки що немає механізмів, щоб їх уникнути.

Бесіду вела Оксана Гриценко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Ернст Заграва, економіст-аналітик, автор книги "Глобалізація і нації"

Україні потрібно знайти новий, виключно свій шлях

Владимир Бревнов, экономист

Экспансия культуры – средство сохранения монополии в интегрированном мировом хозяйстве

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”

„Невизначеність з вибором напрямку інтеграції є вкрай загрозливою”

Ростислав Павленко, директор програм Школи політичної аналітики при НаУКМА

“Пропорційність інвестицій – одна з умов рівноправної інтеграції”

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

„Україна може стати ристалищем”

Антон Бутейко, екс-посол України у Сполучених Штатах, заступник голови Української народної партії

Новий ізоляціонізм

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Мы должны пробиваться на внешние рынки

Инна Богословская, президент фонда «Вече Украины», президент консалтинговой фирмы «Пруденс»

Глобализация для Украины: проникающий нейтралитет и смена элит

Олег Зарубінський, народний депутат, перший заступник Голови Комітету з питань Європейської інтеграції

„Європейський Союз потрібен Україні значно більше, ніж Україна ЄС”

Илья Пономарев, директор Центра новых технологий ИПРОГ (Россия).

За глобализацию равных возможностей

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

На тлі фінансової кризи національні ринки будуть закриватися

Евгений Минченко, генеральный директор аналитического агентства «Нью Имидж» (Москва)

С процессами интеграции нельзя торопиться

Володимир Сіденко, директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова

Україна задіяна в глобалізації асиметрично

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„Діяльність транснаціональних компаній може реально пожвавити роботу нашої економіки”

Кагарлицкий Борис Юльевич, Директор Института проблем глобализации (Москва)

Нынешнему рыночному порядку будет положен конец

Валерій Новицький, заввідділом зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин

„Україні було б корисніше бути автаркічною країною, ніж настільки безглуздо відкритою, як зараз”

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

„Рівень залученості України до глобальних процесів не відповідає її об’єктивному потенціалу”

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Переваги потрібно реалізовувати в реальній конкурентній боротьбі

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Суть глобализации в глобальном мышлении

Александр Литвиненко, заместитель директора Национального института стратегических исследований

Нас уже интегрируют, а куда - не спрашивают

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Кто получит глобализационный дивиденд?

Александр Пасхавер, президент Центра экономического развития.

Борьба за статус

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,040