В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Стояти осторонь інтеграційних процесів, які сьогодні охоплюють всю планету, ще не вдалося жодній країні. Хочемо ми чи ні, але крім внутрішньополітичних ритмів, наше життя все більше підпорядковується глобалізованим ритмам, хвилям інтернаціоналізації та інтеграції.

Попри всю відірваність значної частнини української економіки від глобальних ринків та автаркічність економічної поведінки уряду й національного капіталу, Україна змушена більш активно шукати відповіді на виклики глобалізації (вступ до СОТ, доступ до міжнародних ринків капіталів), вирішувати дилему про те, кому врешті-решт „делегувати” частину економічного суверенітету - Росії з її проектом ЄЕП чи об`єднаній Європі, що розширюється, напрацьовувати національну модель співпраці та взаємодії з транснаціональним капіталом.

І уряд, і корпоративний сектор в Україні лише починають розуміти, що здатність синхронізувати себе з процесами, які пов’язані з глобальними та регіональними вимірами, вміння „вбудовувати” свої внутрішньополітичні плани та проекти в глобальні геостратегічні контексти визначає не лише конкурентоздатність економіки країни, але і створює умови для підтримання внутрішньополітичного консенсусу та збереження власної національної ідентичності.

Зазначені питання є актуальними сьогодні для України як ніколи. Адже ні держава, ні бізнес, ні українське суспільство ще не готові до того, щоб продемонструвати сеанс „одночасної гри” на майданчиках, на яких діють принципово різні правила: на традиційних театрах геополітичної гри, у багатовимірному простірі геоекономіки, у світі геокультури. Врешті, застарілі уявлення про національно-державну іділію в умовах кризи „міжнародного порядку” стають просто небезпечними, оскільки можуть призвести Україну до „шоку глобалізації”.

У той же час, навряд чи можна серйозно говорити про осмислену участь України в інтеграційних проектах (ЕС чи ЄЕП). Ні серед політичної еліти, ні в суспільстві в цілому досі немає відповіді на питання – а навіщо Україні взагалі входити в те чи інше інтеграційне об`єднання. Замість реального визначення у багатовимірному світі нових загроз та можливостей, Україна і далі блукає „у трьох соснах”:

  • І влада, і опозиція намагаються залучити зовнішньополітичних гравців на поле внутрішньополітичної конкуренції, нехтуючи при цьому національними інтересами і звужуючи „коридор можливостей” для країни в майбутньому;
  • Продовжується самовиснаження у боротьбі за східний та західний вектор економічної інтеграції, в той час коли обидва вектори є лише похідними від включення країни в процеси інтернаціоналізації та глобалізації;
  • Перехід від економічної автаркії, що була обумовлена специфікою первинного накопичення капіталу, до фронтальної інтернаціоналізації всіх сторін життєдіяльності держави, економіки, соціуму, наполегливо підмінюється вибором між „Сходом” та „Заходом”.

Нарешті, на 12 році незалежності, ні у держави, ні у політичних сил, що представлені у парламенті немає цілісної стратегії розвитку України у світі, стратегії яка б не тільки декларувала, але й пропонувала технології ухвалення та проведення послідовної та прогнозованої зовнішньої політики. Нажаль, з цих питань навіть відсутня змістовна та побудована на аргументах, а не на передвиборчих ідеологемах загальнонаціональна дискусія.

Ми переконані у тому, що тільки розгортання широкого громадського обговорення цих питань дозволить зробити крок до подолання морально застарілих підходів та уявлень про Світ та Україну, про Україну у Світі.

Запрошуючи наших читачів, авторів та експертів до нового діалогу, ми сподіваємося спільно знайти відповіді на питання, які пов’язані з перспективами участі України в процесах інтернаціоналізації, глобалізації та макрорегіональної інтеграції. Ми розраховуємо на діалог, в якому замість відтворення стереотипів, що пов`язані з ідеологією „фортеці, що в облозі”, розпочнеться обговорення глобальних проблем, які стоять сьогодні перед Україною, і визначатимуть наше майбутнє на найближчі десятиліття.

Свернуть

Стояти осторонь інтеграційних процесів, які сьогодні охоплюють всю планету, ще не вдалося жодній країні. Хочемо ми чи ні, але крім внутрішньополітичних ритмів, наше життя все більше підпорядковується глобалізованим ритмам, хвилям інтернаціоналізації та інтеграції. І від того, наскільки Україна зможе синхронізувати себе з процесами, які пов’язані з глобальними та регіональними вимірами, навчиться „вбудовувати” свої внутрішньополітичні плани та проекти в глобальні геостратегічні контексти залежатиме не лише конкурентоздатність економіки країни, але і умови для підтримання внутрішньополітичного консенсусу та збереження власної національної ідентичності.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

За глобализацию равных возможностей

За глобализацию равных возможностей: За глобализацию равных возможностей

Илья Пономарев, директор Центра новых технологий ИПРОГ (Россия).

Альтерглобалисты выступают за глобализацию рынков знаний, за то, чтобы место страны в новом тысячелетии определял талант и интеллект ее граждан. Инновационная экономика и знания будут определять конкурентоспособность страны, а не вооруженные силы и дубинка

Как вы оцениваете уровень глобализованности Украины и России и какие ее параметры для вас важны?

На самом деле Россия абсолютно интегрирована в мировое экономическое пространство, просто за счет того, что российские энергоресурсы полностью определяют обстановку в Европе. В связи с этим уровень глобализованности российской экономики существенно выше, чем украинской. Но если говорить об интегрированности финансовых институтов, то хотя она в последнее время возрастает, происходит утечка капиталов, перенос производств из Российской Федерации на Запад. Таким образом, она отстает от уровня стран Запада.

Видите ли вы признаки присутствия украинского капитала в России?

Честно говоря, не вижу. Может быть, он есть на уровне каких-то мелких предприятий, в пищевой промышленности, но в любом случае это не значимая величина. Это складывается естественным путем, и если нет такого присутствия, значит, на то нет реальных предпосылок.

Почему Украина не может добиться от России принятия зоны свободной торговли, ни в рамках СНГ, ни в рамках ЕЭП? Выходит, «дружба дружбой, а табачок – врозь»?

На мой взгляд, российское руководство не может воспринять Украину как независимое государство. Да и российский народ не до конца может это воспринять. Я не знаю, какое настроение в вашей стране, но как мне кажется, психологически люди считают нас единым государством. Поэтому проблемы с серьезными межгосударственными соглашениями имеют психологическую подоплеку, что-то вроде ревности и так далее. Кроме того, если говорить об интересах крупных корпораций, а они универсальны, то чем слабее будет украинская экономика, тем им будет лучше, потому что легче ее скупить.

В последнее время, как в российской, так и украинской прессе заметен ряд публикаций, которые отстаивают преимущества изоляционизма. Что он несет в действительности, и есть ли альтернативы глобализации?

Я считаю себя не сторонником движения антиглобалистов, которое является по сути национальным. Я не думаю, что если мы вернемся к натуральному хозяйству, то нам будет хорошо. Скорее я сторонник «альтерглобализма». Коммунистическое учение, вообще говоря, глобалистское по сути. Марксизм утверждает, что государственные границы должны со временем исчезнуть. Другое дело, что глобализация в современном мире обусловила глобализацию рынков финансовых, поэтому она происходит в интересах тех держав, которые являются эмитентами мировых валют. В этом отношении евро не составляет пока конкуренции доллару, поскольку в Европе много своих противоречий. Великобритания, на мой взгляд, выигрывает от глобализации, чего нельзя сказать о Германии и Франции.

Альтерглобалисты выступают за глобализацию равных возможностей, за глобализацию рынков знаний. Мы за то, чтобы место страны в новом тысячелетии определял талант и интеллект ее граждан. Российский президент очень любит определять слово «конкурентоспособность», но при этом он до сих пор не понял одной простой истины: именно инновационная экономика и знания будут определять конкурентоспособность страны, а не вооруженные силы и дубинка «Большого Брата», которую он пытается применять в Грузии. Надо интеллект развивать, тогда и глобализация будет справедливой и на пользу граждан наших стран.

Так ведь почти вся наука делается в Штатах. Выходит – сплошная американская гегемония. Что мы можем противопоставить «праву сильного»? Быть может, новые межгосударственные институты?

Я был бы очень осторожен в этом отношении. Глобализация финансов иерархична, она носит характер старой экономики, индустриальной. Глобализация инновационной экономики зависит от сетевых структур, она носит более спонтанный характер. Политически ее выражают институты гражданского общества, в экономике – это распределенные производственные и коммерческие структуры, это сетевая модель управления, местное самоуправление и так далее. Если складываются правильные условия, если нет барьеров для перемещения рабочих рук, пусть не физически, а в виртуальном пространстве, то есть можно сидеть тут, а работать на кого угодно, то эта проблема решается сама собой. Поэтому основная задача стоит развивать не институты управления, а институты как часть инфраструктуры. Инфраструктура очень важна, чтобы потребители знаний и умений могли легко найти их источник. Вот что является основной задачей.

Сейчас все чаще говорят о последствиях трудовой миграции. Нет ли «перетекания мозгов» из Украины в Россию?

Наверное, какая-то «утечка» есть, но основной поток направлен на Запад. Есть единый рынок проституции и наркотиков, есть перетекание малоквалифицированной рабочей силы, но это не является проблемой наших отношений. Миграция же на Запад – вот что колоссальная проблема.

Похоже, молодежь действительно в восторге от «Властелина колец» и Гарри Поттера. Лично я заснул во время просмотра «Властелина», а от одного вида Гарри делается кисло. Глобализация – это ведь еще и культурное влияние США. Не пора ли его как-нибудь… упорядочить?

Я бы не преувеличивал это влияние. Буквально вчера я участвовал в одной дискуссии по поводу «телевизионной агрессии». В итоге спор пошел на манер того, что первично, курица или яйцо? У нас общество американизируется, потому что пришел Гарри Поттер, или Гарри Поттер пришел потому что общество американизируется? Я думаю, что второе более справедливо, к сожалению. Чем больше развивается у нас общество потребления, тем больше и растет, к сожалению, у нас потребление американских фильмов. Я не думаю, что запретами с этим можно эффективно бороться. Вон во Франции миллион запретов, и все равно люди смотрят американские фильмы. Бытие определяет сознание, а не наоборот. Сам ход жизни меняет вкусы людей. У нас после распада Союза вылезли на поверхность самые низменные инстинкты, и общество оказалось не готово к этому. Однако преодоление подобной крайности вполне возможно. В Европе сейчас наблюдается ренессанс кино, люди переболели Голливудом. Европа остается культурным центром мира, а не Соединенные Штаты.

Беседовал Андрей Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Ернст Заграва, економіст-аналітик, автор книги "Глобалізація і нації"

Україні потрібно знайти новий, виключно свій шлях

Владимир Бревнов, экономист

Экспансия культуры – средство сохранения монополии в интегрированном мировом хозяйстве

Сергій Максименко, директор Інституту регіональних та євроінтеграційних досліджень „ЄвроРегіо Україна”

„Невизначеність з вибором напрямку інтеграції є вкрай загрозливою”

Ростислав Павленко, директор програм Школи політичної аналітики при НаУКМА

“Пропорційність інвестицій – одна з умов рівноправної інтеграції”

Сергій Телешун, доктор політичних наук, професор, завідуючий кафедрою політичної аналітики та прогнозування Національної Академії державного управління при Президентові України, голова Платформи «Діалог Євразії» в Україні

„Україна може стати ристалищем”

Антон Бутейко, екс-посол України у Сполучених Штатах, заступник голови Української народної партії

Новий ізоляціонізм

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Мы должны пробиваться на внешние рынки

Инна Богословская, президент фонда «Вече Украины», президент консалтинговой фирмы «Пруденс»

Глобализация для Украины: проникающий нейтралитет и смена элит

Олег Зарубінський, народний депутат, перший заступник Голови Комітету з питань Європейської інтеграції

„Європейський Союз потрібен Україні значно більше, ніж Україна ЄС”

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

На тлі фінансової кризи національні ринки будуть закриватися

Олексій Плотніков, доктор економічних наук, професор, завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Вплив глобалізації на Україну швидше негативний

Евгений Минченко, генеральный директор аналитического агентства «Нью Имидж» (Москва)

С процессами интеграции нельзя торопиться

Володимир Сіденко, директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова

Україна задіяна в глобалізації асиметрично

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

„Діяльність транснаціональних компаній може реально пожвавити роботу нашої економіки”

Кагарлицкий Борис Юльевич, Директор Института проблем глобализации (Москва)

Нынешнему рыночному порядку будет положен конец

Валерій Новицький, заввідділом зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин

„Україні було б корисніше бути автаркічною країною, ніж настільки безглуздо відкритою, як зараз”

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

„Рівень залученості України до глобальних процесів не відповідає її об’єктивному потенціалу”

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Переваги потрібно реалізовувати в реальній конкурентній боротьбі

Тантели РАТУВУХЕРИ, кандидат политических наук, политолог

Суть глобализации в глобальном мышлении

Александр Литвиненко, заместитель директора Национального института стратегических исследований

Нас уже интегрируют, а куда - не спрашивают

Вадим Карасев, политолог, лидер партии «Единый центр»

Кто получит глобализационный дивиденд?

Александр Пасхавер, президент Центра экономического развития.

Борьба за статус

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,042