В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Состояние медицины и политики – лучшие тесты на зрелость общества. Последние события показали, что политики в Украине не прекращают свои междоусобицы даже перед угрозой пандемии, а население, наконец, осознало, что когда на здравоохранении начинают делать политику, то это свидетельствует о том, что в стране нет не только политики, но и здравоохранения…

Но что же тогда мы называем отечественной медициной и украинским здравоохранением? Кто заинтересован в здоровье нации и в активном долголетии граждан нашей страны?

Печально, но факт: реформы здравоохранения в Украине в ближайшее время ждать не приходится – ее лишь «по касательной» затрагивают в предвыборных программах кандидаты в президенты, а против дополнительного финансирования медицинской отрасли дружно голосуют депутаты крупнейших фракций. Что на самом деле происходит в украинской медицине? Почему сегодня, как никогда актуален девиз – спасайся, кто как может?!

В 2001 году расходы бюджета на медицину составляли 5,4 млрд. грн., в 2008-м – уже 32,1 млрд. В это же время пациентов, то есть населения Украины, стало меньше на несколько миллионов. Даже с учетом инфляции качество нашей медицины за это время должно было существенно улучшиться. Однако украинские налогоплательщики все еще не могут воспользоваться доступной и качественной медицинской помощью.

Казалось бы, чем выше у государства расходы на охрану здоровья, тем выше должны быть социальные стандарты, ниже смертность, меньше заболеваемость населения… В Украине же все перевернулось с ног на голову. Реформирование медицины Украины, требует больших затрат. Однако даже если предположить, что деньги найдутся, вряд ли нынешняя политическая элита направит их на реформы. Тревожные, далеко идущие последствия такого положения дел для здоровья народа – очевидны, а о причинах сложившейся ситуации до хрипоты спорят и политики, и чиновники от медицины. Безрезультатно…

Здоровье людей уже давно превратилось в «ходовой товар», и чем больше больных, тем выгоднее… кому?

Что же все-таки нужно менять в государстве, чтобы истинные ценности начали цениться, а сиюминутные интересы политиков не доминировали над стратегическими потребностями страны в здоровье населяющих ее людей?

Как застраховаться от вызовов судьбы, когда система медицинского страхования в стране все еще обсуждается на концептуальном уровне?

Тема качества медицинского обслуживания близка каждому, кто хоть изредка обращается за помощью к врачам. Сегодня правильно поставить диагноз и назначить эффективное лечение можно далеко не в каждом медицинском учреждении. Хороший врач становится не данностью, а все большей редкостью. Техническая оснащенность больниц и клиник не поспевает за диктуемыми временем нуждами пациентов. Уровень образования, некогда составлявший гордость отечественной медицины катастрофически падает. В то же время, отечественная «элита» предпочитает финансировать развитие здравоохранения за рубежом, оплачивая и переплачивая за услуги совершенно иного качества.

Как долго может продолжаться эта нездоровая ситуация? Кто виноват, и что делать? Вправе ли общество сегодня заявить: «врачу, исцелися сам»? Где они, наиболее слабые места существующей ныне системы здравоохранения в Украине, с которых нужно начинать давно назревшую реформу?

Вопросов к украинской системе здравоохранения сегодня очень много, а в достойных ответах на них заинтересовано подавляющее большинство наших соотечественников. Ведь быть здоровым и богатым гораздо лучше, чем бедным и больным.

Мы приглашаем всех наших авторов, экспертов и читателей присоединиться к нашему диалогу, которым мы завершаем такой непростой для Украины 2009 год.

Свернуть

Состояние медицины и политики – лучшие тесты на зрелость общества. Последние события показали, что политики в Украине не прекращают свои междоусобицы даже перед угрозой пандемии, а население, наконец, осознало, что когда на здравоохранении начинают делать политику, то это свидетельствует о том, что в стране нет не только политики, но и здравоохранения…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Інститут сімейного лікаря – це інститут відповідальності за здоров'я нації

11 янв 2010 года
Інститут сімейного лікаря – це інститут відповідальності за здоров'я нації: Інститут сімейного лікаря – це інститут відповідальності за здоров'я нації

Посипайко Євген Богданович, лікар вищої категорії, член асоціації сімейних лікарів м. Києва та Київської області

Інститут сімейного лікаря – черговий штамп в демагогії конкретних політиків чи дійсно прогресивна світова практика, яку Україні варто перейняти? Чим є цей інститут та що свідчить про його ефективність/неефективність?

Це навіть більше, ніж самостійна світова практика. Це вимога Всесвітньої організації охорони здоров'я, закладена у стратегії «Здоров'я-ХХI», сформульована як «необхідність забезпечити 90% країн європейського регіону службою сімейних лікарів до 2010 року». Учасником цієї стратегії є і Україна, що підтверджує «Концепція розвитку охорони здоров'я населення України», підписана Президентом, де сказано, що до 2010 року в Україні буде 29-32 тисячі сімейних лікарів.

Що ж таке сімейний лікар? Це своєрідний «менеджер», який знає вашу історію хвороби та на 60% працює на профілактику захворювань населення. Такі лікарі мають можливість «вести» всю родину від народження до похилого віку та виписувати направлення щодо лікування, а у разі необхідності - забезпечувати першу допомогу. Його задача – підібрати необхідний набір ліків, домовитись про обстеження, аналізи, стаціонарне лікування. Це «зв'язний» між пацієнтом та системою охорони здоров'я держави, який завдяки своїм особистим контактам та обізнаності знає, куди вам краще звернутися за тією чи іншою допомогою та організовує для вас цей процес.

В реаліях Данії, це має форму особливого податку у розмірі 200 євро на квартал, за які кожен громадянин може розраховувати на послуги у розмірі 10000 євро на рік (!).

В реаліях сільських місцевин України інститут сімейного лікаря вже вимушено існує і полягає в тому, що один лікар, який народився, або якого направили працювати у цей населений пункт, лікує все село і фактично «веде» хвороби усіх сімей. Хоча може він навіть не здогадується, що по-європейськи його функції називалися б «сімейний лікар». Ну і грошей отримує не стільки, скільки данський. Наші села сповнені таких-от «сімейних лікарів».

Більша частина території та населення України становить саме описане Вами село. Чи є якийсь зміст у переформатуванні посади дільничного лікаря на «сімейного», якщо суть все-одно лишається та сама?

У проектах сімейний лікар мусить працювати в розташованій прямо на дільниці невеликій амбулаторії зі своєю реєстратурою, кабінетом для прийому хворих, маніпуляційною тощо, куди усі жителі населеного пункта мають навідуватися, як мінімум, раз на місяць для профілактичного обстеження. Тобто рівень обслуговування має бути зовсім іншим, ніж зараз.

Основна трансформація – створення умов для проведення ефективного первинного обстеження. І в «Концепції» зазначено, що після такого обстеження хворого в селі, його за необхідністю можуть направити у районний центр для подальшого лікування. За чиї кошти, правда, не сказано.

Стереотипно наслідком існування інституту сімейного лікаря вважається економія коштів. Адже його основна задача – передбачити хворобу та запобігти їй на зачатковому рівні. Тобто іншими словами – уникнути витрат на безпосереднє лікування та медикаменти. Це як найняти людину, яка б стежила за тим, аби люди не смітили, замість людини, яка займається прибиранням після факту появи сміття. На перший погляд, економічніше та раціональніше. Проте чомусь ніхто не враховує, що для того, аби постійно бути на зв’язку із пацієнтом, мати можливість у разі нагальної потреби приїхати до нього в будь-який час доби, потрібні як мінімум мобільний телефон і транспорт. Плюс весь необхідний набір медикаментів та інструментів для надання екстреної допомоги і профілактичного огляду. А як щодо договорів з лабораторіями, діагностичними центрами, вузькими спеціалістами й оплати їхніх послуг?


Хто може працювати сімейним лікарем? Яка для цього потрібна кваліфікація і яка статистика направлення спеціалістів після закінчення міських медичних ВНЗ у села?


Терапевт або педіатр зі спеціалізацією. За перекваліфікацію треба платити. Бюджет на це гроші не дає, сімейні лікарі зазвичай вчаться за свій кошт. Я знаю, що існує багато спеціальних курсів, але навряд зарплатня за роботу сімейного лікаря може бути набагато вищою, ніж оплата праці іншого спеціаліста, тому поступово ажіотаж спав.

Немає поки що широкої популярності в народі професії сімейного лікаря хоча для тих, хто у змозі знайти приватних клієнтів – ситуація набагато краща. Що ж до статистики, то я володію наступними даними. У 2006-2007 роках на посади лікарів "загальної практики-сімейної медицини", у регіони було направлено відповідно 430 та 470 чоловік. Це не в повному обсязі забезпечило виконання заявок регіонів при загальній потребі у сімейних лікарях кількістю близько 20 тисяч фахівців (з них 50% мають бути направлені на роботу у сільську місцевість).

Загальна кількість підготовлених сімейних лікарів становить близько 6 тисяч осіб. Але велика кількість з них надає перевагу роботі у приватних міських клініках, де за одну консультацію можна отримати мінімум 100 гривень, - у місяць виходить більший заробіток, ніж ставка в державній установі.

Щоправда є і позитивні тенденції. Кількість державних медичних закладів, що працюють на засадах сімейної медицини, тобто мають відповідних спеціалістів та надають такі послуги, за останні два роки збільшилась приблизно в три рази і, за статистичними даними, становить під 5 тисяч, з яких близько 80% розташовано у сільській місцевості.


Окресліть основні позитивні наслідки від масштабного введення інституту сімейного лікаря. Чи варто в це інвестувати кошти взагалі?


Звісно варто. Навіть проблеми пізньої реакції на епідемію грипу (і не важливо якого – свинячого чи пташиного чи звичайного сезонного, все-одно люди гинули) можна було уникнути аби дійсно на місцях був розвинутий механізм відповідальності. Інститут сімейного лікаря – це інститут відповідальності за здоров'я нації. І це дійсно важливо.

Коли людина звертається до поліклініки з недугами та нарікає на біль в спині, голові, чи нежить, у спеціаліста, який її обстежує є повне право сказати – «що ж Ви так пізно звернулися, пане, у Вас тут уже ускладнення стану, треба лягати на обстеження, але нічого не гарантуємо – запустили Ви себе». Тобто сам пацієнт в своїй хворобі винен і лишається з нею сам-на-сам.

В той час, як у разі повної імплементації інституту сімейного лікаря та фіксуванні його основних обов'язків на папері, вже йому будуть «робити втик» за те, що вчасно не проконтролював та не запобіг. Самі лікарі стануть менш байдужими, бо у них буде визначене коло відповідальності та конкретні пацієнти, яких потрібно «вести», а не потік нових облич кожного дня, у кожного з яких свої проблеми та наслідки попереднього, не завжди вдалого лікування.

Як часто можна почути репліку «хто ж Вам той препарат призначив? Це ж неподобство! Ото і йдіть назад до того лікаря». За інституту сімейного лікаря такого можна буде уникнути. Важливою рисою є те, що сім'ї та окремі індивіди зможуть самі обирати собі такого лікаря, в теорії не має існувати жодної територіальної прив'язки, що також дасть змогу не залежати від «поліклініки, найближчої до дому», обслуговування в якій може вас зовсім не влаштовувати. Я вважаю, що це є прогресивна тенденція і має становити основу реформ у галузі охорони здоров'я в Україні.

Бесіду вела Марія Єщенко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

,

Турботи безтурботної старості

Олег Мусій, президент Всеукраїнського Лікарського Товариства (ВУЛТ)

Наших можновладців медицина не цікавить

Олег Андреев, врач общей практики, Черниговская обл., член Ассоциации семейных врачей Киева и Киевской области.

Медицинская реформа в Украине: мнение практикующего врача

Прокопченко Іван Олексійович, кандидат економічних наук, партнер іноземної страхової компанії в Україні

Обмінюю історію хвороби на поліс

Емельянов Валерий Иванович, кандидат медицинских наук, врач высшей категории, директор столичной сети аптек

О сапожниках без сапог

Любомир Пиріг, зав. кафедри нефрології Нац. Медичної Академії післядипломної осв., почесний президент Всеукраїнського лікарського тов-ва, президент світової Федерації укр. лікарських тов-в

Коли нема політичної волі – нема і зрушень на краще

Валентин Жалко-Титаренко, д.м.н., старший научный сотрудник государственного Института эпидемиологии и инфекционных болезней им. Громашевского АМНУ

Эпидемии нельзя победить демократическими методами

Виктор Сердюк, президент Всеукраинского Совета защиты прав и безопасности пациентов

Главная проблема государственной политики в здравоохранении – это ее отсутствие

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,033