В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Выборы закончились, наступило время выполнять предвыборные обещания. У нового Президента достаточно ограниченный спектр возможностей. Лимит времени на принятие решений, дефицит ресурсов, бремя внешних и внутренних долгов, обещаний, договоренностей. Но решать и действовать ему придется в любом случае.

Украина жаждет и боится перемен одновременно – вот неизбежный парадокс, связанный с новым периодом в жизни нашей страны, с повесткой дня нового президента. Вместе с нашими авторами и экспертами, «Диалог.UA» попробует оценить масштаб кратко- и долгосрочных задач, стоящих перед страной.

Выборы закончились, наступило время выполнять предвыборные обещания. У нового Президента достаточно ограниченный спектр возможностей. Лимит времени на принятие решений, дефицит ресурсов, бремя внешних и внутренних долгов, обещаний, договоренностей. Но решать и действовать ему придется в любом случае. Вместе с нашими авторами и экспертами, мы хотим оценить масштаб кратко- и долгосрочных задач, стоящих перед нынешним президентом.

Главный вопрос сегодня заключается в том, какие качественные изменения произойдут с украинской экономикой в ближайшие месяцы, а затем и в первый год президентства Виктора Януковича. Удастся ли нашей стране сохранить за собой индустриальный статус и на этом основании занять место в мировом разделении труда? Будут ли на этой территории развиваться высокотехнологические производства и фундаментальная наука?

Сможет ли новая власть преодолеть последствия кризиса и начать работу на перспективу, не зациклившись на решении массы неотложных сиюминутных вопросов. Мнения на этот счет в экспертной среде разделились.

Европа готова к сотрудничеству с новым Президентом Украины, понимая, как нелегко приходится стране, зажатой между двумя цивилизациями, двумя мирами. «Есть дела неотложные, – говорит посол Польши, – это возобновление сотрудничества с Международным валютным фондом и одобрения государственного бюджета, преодоление последствий экономического кризиса. Но есть дела важные, хотя и не такие срочные, – и мы могли бы привести польский пример, – это существенное реформирование систем местной власти, преодоление коррупции, улучшения инвестиционного климата».

Многие зарубежные наблюдатели изначально отмечают, что Янукович является не столько сторонником России, сколько представителем крупного национального украинского капитала. Но вопрос еще и в том, захочет ли клуб олигархов, который привел нового президента к власти, восстановления элементарного правового порядка и легитимности органов власти в Украине. В этом новому президенту будет гораздо сложнее, чем Леониду Кучме, который стоял над олигархами, поскольку сам давал «добро» на их создание.

Украина жаждет и боится перемен одновременно – вот неизбежный парадокс, связанный с новым периодом в жизни нашей страны, с повесткой дня будущего президента. Однако, поиск альтернативных путей, прорывных алгоритмов развития, реализация долгосрочных проектов – все это, похоже, также остается задачей на будущее. Отсюда отсутствие веры в реальность скорых перемен к лучшему, поголовное невосприятие гражданами страны риторики первых лиц государства и их обещаний на фоне полного отсутствия реальных альтернатив и пользующейся доверием народа оппозиции. Будут ли столь снисходительны к действиям новой власти сограждане Виктора Януковича?

Новому президенту, намеренному строить независимое цивилизованное государство, необходимо будет прислушаться к мнению зарождающегося гражданского общества, воспользоваться наработками тех, кто из тысяч нерешенных проблем, стоящих перед Украиной, способен увидеть решения, которые определят стратегию успеха нашего государства.

В любом случае команда Виктора Януковича имеет шанс закрыть страницу утопий и начать действовать в духе «реальной политики». Пожалуй, это и есть сверхзадача нового Президента Украины на ближайшую перспективу.

Свернуть

Выборы закончились, наступило время выполнять предвыборные обещания. У нового Президента достаточно ограниченный спектр возможностей. Лимит времени на принятие решений, дефицит ресурсов, бремя внешних и внутренних долгов, обещаний, договоренностей. Но решать и действовать ему придется в любом случае. Украина жаждет и боится перемен одновременно – вот неизбежный парадокс, связанный с новым периодом в жизни нашей страны, с повесткой дня нового президента. Вместе с нашими авторами и экспертами, «Диалог.UA» попробует оценить масштаб кратко- и долгосрочных задач, стоящих перед страной.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Ключове стратегічне завдання нового президента – це подолання економічної депресії та наслідків кризи

15 мар 2010 года

Яка спадщина в економіці дісталася новому президенту?

Головна реалія сьогоднішнього часу – це економічна криза. Попри всі плани і бажання нового президента, найпершим питанням, яке йому доведеться вирішувати, – це виведення економіки з кризи.

Сьогодні економіка перебуває в стані депресії, позитивні тенденції дуже слабкі. Для того, щоб скористатися потенційними можливостями виходу з кризи, щоб розвинути ці позитивні тенденції має централізовано здійснюватися спеціальна антикризова політика. Оскільки Президент України не є особою, що безпосередньо відповідає за економіку, – це, скоріше, належить до парафії Кабінету Міністрів, задача президента полягає в тому, щоб запропонувати порядок денний, який міг би стати об’єктом консолідації ключових політичних та економічних сил, привести до формування дієздатного уряду, який би міг реалізовувати антикризову програму.


Але схоже на те, що нинішня президентська кампанія відрізняється від попередніх саме тим, що вона не формулює новий порядок денний для всієї країни. Чому так відбувається?

У мене складається враження, що поділ країни на два табори, з яких один голосує за першого кандидата, а інший – за другого базується зовсім не на тих програмах і не на тому порядку денному, який формулює кандидат у президенти. Принципових розбіжностей між програмами пана Януковича і пані Тимошенко я би не виокремлював. Хтось говорить про російську мову, хтось про національну ідентичність. Але я не думаю, що це є тим ключовим моментом, заради якого люди робили свій вибір між двома кандидатами. Навпаки, висловлювання Віктора Януковича про статус російської мови як другої державної лише знизили кількість тих людей, які могли проголосувати за нього в західних регіонах країни, але не додали йому голосів на сході. Так само і в Тимошенко. Висловлювання мало впливали на суть, яка полягає в тому, що поділ відбувається на якихось глибинних рівнях свідомості, а порядок денний у обох кандидатів буде практично один і той же самий, – згадайте їхні передвиборчі ролики: півтора роки країна перебуває в кризі, все дуже погано і треба щось міняти. Тому оновлення економічної і антикризової політики необхідне, а це і є порядок денний нового президента. Країна у нас одна, і кожному з кандидатів, кого б народ не обрав, довелося б працювати над одними і тими питаннями: вийти з кризи, подолати депресію, забезпечити поліпшення якості життя. І задача Віктора Януковича сьогодні полягає в тому, щоби висунути консолідуючу ідею, довкола якої згуртуються конструктивні сили суспільства. Питання лише в тому, чи зуміє новий президент це зробити, чи ні. На мою думку, Віктор Федорович сьогодні більш готовий сформулювати цю консолідуючу ідею, ніж його конкуренти на виборах.


Які внутрішні і зовнішні виклики чекають на щойно обраного президента?

Що стосується викликів, то це не будуть виклики, які стосуються безпосередньо президента, це будуть виклики новосформованій владі. Насамперед, це питання, пов’язані з необхідністю вирішувати проблеми банківського сектору. Банки сьогодні знаходяться в складній ситуації. Вони пережили кризу, але вони можуть отримати нові загрози в умовах депресії. Наростання проблемних боргів і слабкі темпи приросту депозитів ведуть до того, що банки не зможуть стати тим локомотивом, який зможе «витягнути» економіку.

Відповідно, ми говоримо про формування нового керівництва Національного банку України, – це є функцією президента, і має стати предметом домовленостей, яких йому треба досягати. Це має бути спільна узгоджена політика взаємодії між Урядом і НБУ щодо виведення банківської системи з кризи.

Україна експортно-орієнтована країна, а наш експорт упав удвічі. Необхідно буде працювати над тим, щоб активізувати експортну динаміку в країні. Тут, можливо, у президента буде більше важелів, адже він відповідає за зовнішній вектор державної політики.

Підтримувати експорт необхідно буде у кількох напрямках. Це напрямки безпосередньо економічні, – формування системи експортного кредитування, інформаційна підтримка, питання відшкодування ПДВ, – це те, що вирішує уряд. А все, що стосується економічної дипломатії, використання участі України в тих чи інших інтеграційних об’єднаннях, досягнутих міждержавних домовленостей щодо економічної співпраці, коопераційних зв’язків, щодо доступу на ті чи інші ринки – це той виклик, який доведеться вирішувати саме президенту.

Наступний момент – це стагнація і падіння реальних доходів населення. Це велика проблема, оскільки вона пов’язана з падінням життєвого рівня і з питанням внутрішнього попиту, який є одним з найбільших стимуляторів економічного зростання. Тому доведеться вирішувати проблеми, пов’язані з тим, як забезпечити належний рівень соціального захисту при обмежених і дефіцитних ресурсах. Очевидно, що тут, можливо, доведеться ініціювати якісь непопулярні заходи. І без формування злагодженої системи влади, яка б забезпечувала легітимний зв`язок законодавчої і виконавчої влади, президента, монетарної влади, тобто Нацбанку, профспілок і таке інше, – навряд чи вдасться побудувати нову систему соціальної політики. А це конче потрібно для подальшого поступу країни.


Якою буде українська політика в економіці та в сфері державного будівництва після виборів?

Мені видається, що в основі нової економічної політики буде закладено прагматизм, який вже давно на часі. Ми пройшли через чотири роки політики, яка базувалася на соціальному популізмі. Вона виснажила всі ресурси популізму, які тільки могли бути в суспільстві. Ніхто вже в нього не вірить.

А ідеї економічного прагматизму, навпаки, показують людям шляхи виходу з кризи: створення робочих місць, підняття депресивних територій, підвищення конкурентоспроможності. Це не порожні речі, тому що люди сьогодні на собі відчули, що таке втратити роботу і заробіток, і почали краще сприймати політику, спрямовану на розвиток. Але в будь-якому випадку це буде політика, яка матиме соціальний вектор, тому що та планка рівня життя, яка була піднята в останні роки – достатньо висока, опустити її не візьметься жодна політична сила. Тому треба говорити про те, що соціальний аспект державної політики буде збережений.


Чи можна вже сьогодні сформулювати стратегічні завдання, реалізації яких має домагатися новий президент?

Якщо говорити про ключове стратегічне завдання нового президента – це подолання економічної депресії та наслідків кризи. Це є саме стратегічним завданням, тому що тільки подолання наслідків економічної кризи займе не один і не два роки. І весь період каденції нового президента буде присвячений тому, щоб подолати депресію, надолужити згаяне, спираючись на уроки кризи сформувати нову систему економіки, яка не була б такою волатильною. Тобто, новий президент має працювати над тим, щоб підвищити стабільність економіки та її конкурентоспроможність. Це і є його стратегічним завданням.


Які реформи в Україні сьогодні реальні? Чим задається «вузькість коридору» для маневрування у нового глави держави?

Економічні реформи дуже часто блокуються саме політичною сферою – перманентною політичною кризою, яка триває з 2004 року. І весь цей період – це період стратегічної паузи, або стратегічного вакууму для України. Сьогодні, коли реформи настільки назріли, що без них просто не можна обійтися, думаю якісь зрушення імовірні. Які це будуть реформи? Думаю, що, в першу чергу, це буде сфера соціальної політики. Все-таки відбудеться переформатизація соціальної політики, підвищення її цільового характеру, реформування системи соціального захисту і соціальної сфери. Можливо, це буде часткове переведення її на приватну основу, на страхові засади – свого роду комерціалізація. І, однозначно, це буде реформування житлово-комунального господарства. Адже відсутність тут реформ відбивається і на стані самого ЖКГ, і на якості життя людей. Це дуже великий блок завдань, які необхідно буде вирішувати.

На часі реформування сільськогосподарського виробництва. Необхідно формувати умови і перейти до ринку землі, а це не лише скасування мораторію, але й формування цілісної системи земельних відносин.

Реформа системи управління комерційними банками. Це більш локальний, спеціальний напрямок, але це теж реформа, яка необхідна українській економіці.

Податкова реформа, про яку багато говорять, але ніяк не доведуть до логічного завершення. У нас є проблеми з ПДВ, з податком на прибуток, є проблеми з недообкладеністю податками низки потенційних джерел оподаткування – я маю на увазі нерухомість, предмети розкоші, тощо.


Які проблеми обов’язково постануть перед новим президентом?

Головна проблема – це проблема консолідації суспільних сил, консолідація влади. Результати голосування на виборах президента, розклад сил, який сьогодні є в країні свідчить про те, що питання консолідації суспільства – в широкому сенсі – і бізнесу, і населення, і влади є ключовим. Новий глава держави нічого не зможе здійснити ні в сфері реформ, ні в реалізації своїх зобов’язань, якщо він буде обмежуватися лише власними повноваженнями. Але ми вже говорили, що місія президента полягає саме в тому, щоб пропонувати певні консолідуючі ідеї для згуртування навколо них конструктивних сил - економічних і політичних сил суспільства. Це може бути, звичайно, і ситуативна коаліція цих сил, які згуртуються навколо ідеї подолання економічної депресії. А вже в процесі досягнення цієї мети може сформуватися нове підґрунтя для консолідації. Тому головне завдання – висунути таку консолідуючу ідею. І тут треба звернути увагу на те, що фактично формулювання цієї ідеї має відбуватися дійсно в процесі тісного економічного діалогу між різними політичними та економічними силами і сторонами. Це мають бути роботодавці, працівники, профспілки, громадянське суспільство, центральні органи влади, органи місцевого самоврядування, – тобто, основні гравці економічного середовища в Україні. Президент має виступити модератором такого економічного діалогу, в рамках якого і має викристалізуватись ця консолідуюча ідея. Власне це те, що мусіла зробити ще в 2005-му році нова влада, яка прийшла тоді, коли ми вперше віч-на-віч зустрілися з глибокою деконсолідацією суспільства. Сьогодні є друга можливість вирішити цю дуже важливу, навіть головну проблему. Це головне завдання, яке потрібно виконати новому президентові. Адже консолідуючи суспільство він доведе легітимність свого обрання, те, що він насправді є президентом усієї України, отримає всенародне визнання.

У 2005 році ця легітимність доводилася через популістську політику, – давалися популістські обіцянки, які намагалися виконувати. І це була чи не одна з найбільших помилок влади, адже не так багато є прикладів, коли влада докладає зусиль, щоб виконати те, чого зробити неможливо.

Сьогодні у президента є шанс довести свою легітимність через подолання наслідків економічної кризи. У суспільній свідомості вже сформовані негативні очікування – дефолт, подальше падіння життєвого рівня. Тому пропозиція реальних шляхів виходу з кризи матиме велике консолідуюче значення. Але це означає, що говорити президенту доведеться не просто з народними масами, а з бізнесом, від якого залежить економічна ситуація в країні. І нова система влади, яка буде формуватися в Україні і по вертикалі, і по горизонталі, має бути орієнтованою на бізнес, котрий створює національне багатство й сплачує податки. Така переорієнтація влади на бізнес давно вже назріла.


Які ресурси є для цього у президента? Що він може запропонувати бізнесу?

В нинішній ситуації треба створювати умови для того, щоб піднімати національну економіку. Дешевих кредитів сьогодні бути не може. Але національна економіка специфічна тим, що саме за рахунок економічної політики і економічного регулювання можливе створення ресурсу всередині цієї системи. Місія економіки – це створення нового ресурсу. Назрів момент істини – або економіка запрацює як створювач нових багатств і ресурсів, або продовжиться занепад, але це вже будуть останні потуги України як суверенної держави.

Ці ресурси мають створюватися в банківському секторі, за рахунок регулювання використання емісійного джерела, контрольованого скерування банківських ресурсів на потреби розвитку. Якщо це відновлення кредитування, то воно має бути спрямованим не в іпотеку, а в реальний сектор.

Якщо це соціальна сфера – не збільшуючи ресурсу можна спрямувати його так, щоб його не отримували ті, хто й без того має високий рівень доходів, а щоб він цілеспрямовано доходив до людей, які реально цього потребують. Це збільшить їхню купівельну спроможність на внутрішньому ринку, підвищить їхній соціальний статус як членів суспільства. Тобто призведе до позитивного ефекту без збільшення видатків.

Сьогодні ми спостерігаємо значне розшарування населення за рівнем доходів. Якщо змінити цю криву розподілу, зменшити цей розрив за рахунок адекватної винагороди людини за трудовий внесок у діяльність суспільства, – це змінить і структуру внутрішнього попиту, і вплив на інфляційні процеси. А в цілому – частково вилікує ті диспропорції, які сьогодні існують. Для цього не потрібні додаткові ресурси, we можна зробити лише за рахунок конструктивних перерозподільних дій.


Які суспільні очікування пов’язані з наступним п’ятиріччям України?

Криза на підйомі, яку ми пережили, або навіть ще переживаємо, породила песимістичні настрої. Але, як показує досвід, суспільні очікування можуть дуже швидко змінюватися. Всього за півроку в Європі песимістичні настрої змінилися на протилежні.

Але якщо говорити про такі очікування на майбутнє п’ятиліття, то вони досить банальні. Люди очікують, що Україна подолає наслідки кризи, що в країні почнеться економічне зростання, яке матиме чітко виражений соціальний ефект, і що люди реально його відчують на своїх гаманцях, на своєму рівні життя.


І останнє запитання: що б Ви порадили майбутньому президентові?

Оскільки ми говорили, що головним завданням для нового президента є консолідація суспільства, то я би порадив йому бути готовим до компромісу і до активного пошуку консолідуючих ідей. Бути налаштованим на пошук шляхів до консолідації суспільства в рамках відкритого суспільно-економічного діалогу. Отже – відкритість і готовність до компромісу та пошуку.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

В нашій частині Європи немає консенсусного бачення справедливого світоустрою

Владимир Золоторев, журналист

Наш новый Президент – начальник

Володимир Стус, керівник Українського центру стратегічних ініціатив

Україна робить неможливе – лишається демократією

Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень

Безправне право

Кость Бондаренко, директор Института проблем управления имени Горшенина

Сверхзадача Януковича – модернизация страны и технократизация власти

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Нужно выводить общество на модернизационный путь развития

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Новому Президентові – старі борги

Николай Ожеван, зав. отд. инф. безопасности и международных инф. отношений Национального Института проблем международной безопасности при СНБУ, д.ф.н., профессор.

Дружба дружбой, а табачок врозь

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

Аморфность может помочь в решении ближайших задач, но приведет к стратегическим потерям

Алексей Крысенко, к.ф.н., заведующий отделом украино-российского регионального сотрудничества НИСИ

Общество ожидает от нового президента кардинальных перемен, назревших реформ и качественных изменений

Ігор Когут, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

У президента достатньо повноважень і ресурсів для розробки проекту модернізації України

Віталій Кулік, директор Центру досліджень громадянського суспільства

Приближается время новых политиков и качественно новой политики

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

«Все политические силы Украины сплотятся перед угрозой превратиться в ничто при новом президенте»

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,135