В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Каков капитал, таков и труд

В течение более 200 лет представление о неизбежности борьбы между трудом и капиталом определяло стратегию компаний и корпораций, философию управления и трудовых отношений, политику и культуру капитализма. Сегодня мы становимся свидетелями окончания очередной эпохи в экономической истории человечества. Послевоенный «социальный пакт» между трудом и капиталом, основанный на политике их мирного сосуществования, сломан. Капитал фактически вышел из социального договора и проводит все более агрессивную политику против организованного труда. С приходом всемирного экономического кризиса и в Греции, и в Испании, и Украине начались одинаковые процессы.

В стране резко сократилось промышленное производство. Оказалось, что Украина не просто неконкурентоспособна, а раздираема главным противоречием капитализма – конфликтом труда и капитала. Капитал сконцентрирован в очень немногих руках, у остальных же нет ничего. Кроме того, кризис в Украине проявляется еще и в том, что миллиардерами становятся социально безответственные, незрелые люди, совершенно не отдающие себе отчет, к чему ведет обладание такими огромными капиталами в такой бедной стране.

И все это происходит на фоне отсутствия в стране качественных трудовых ресурсов, ибо за прошедшие годы люди, утратили мотивацию к труду, тем более труду качественному.

Все это не замедлило проявиться и в законодательном поле. Стала заметна активность власти в сфере регулирования труда. Возник проект нового Трудового Кодекса, идея почасовой оплаты труда и так далее. Что представляют собой эти инициативы – это попытки решения накопившихся проблем, полумеры, или что-то другое?

Чем чревата политика решения проблемы отношений «наемный труд – капитал» в пользу второго? Если этот баланс, сложившийся в послевоенное время, нарушен, и даже усиливается – к чему это может привести? До сих пор все попытки навязать украинскому обществу видение рынка труда исключительно со стороны работодателей, приводили только к социальным конфликтам.

Эпоха глобального производства, потребления и финансового взаимодействия также порождает много сложных вопросов. Поэтому «Диалог.UA» предлагает обсудить, при каких условиях мы получим оптимальные и сбалансированные отношения между трудом и капиталом? Есть ли в них место профсоюзам? Требует ли глобализация постоянного снижения зарплат и повышения безработицы? Как сделать так, чтобы в Украине создавались новые рабочие места, которые давали бы людям достойный заработок?

Экономический кризис, который разразился в экономически развитых странах Запада и распространился на остальной мир, включая и Украину, вновь поставил вопросы о справедливости распределения прибавочного продукта, об отношениях труда и капитала, о социальной справедливости. Вновь возвращаются те вопросы, которые были свойственны началу и середине 20 столетия.

Открытым остается лишь вопрос – как они будут решены?!

Свернуть

В течение более 200 лет представление о неизбежности борьбы между трудом и капиталом определяло стратегию компаний и корпораций, философию управления и трудовых отношений, политику и культуру капитализма. Сегодня мы становимся свидетелями окончания очередной эпохи в экономической истории человечества. Послевоенный «социальный пакт» между трудом и капиталом, основанный на политике их мирного сосуществования, сломан. Капитал фактически вышел из социального договора и проводит все более агрессивную политику против организованного труда. С приходом всемирного экономического кризиса и в Греции, и в Испании, и Украине начались одинаковые процессы

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Консервація розбіжності у рівнях номінальних доходів населення

2 июл 2010 года

Стосунки між трудом та капіталом в останні роки в нашій країни значно ускладнилися. Але якщо крупний капітал привертає увагу, вважається «локомотивом» розвитку, то те, що приносять прості трудівники у своєму гаманці щомісяця, чомусь такої уваги не привертає - чому?

В Україні донині заробітна плата не стала основним джерелом забезпечення добробуту і якості життя громадян країни. Проблеми у сфері заробітних плат посилюються ще й тим, що, поряд з їх низьким рівнем, залишаються значні диспропорції на регіональному, галузевому, кваліфікаційному рівнях, відірваність заробітних плат від соціальних стандартів, утримуються заборгованості по виплатах тощо.

Залишається високим і міжрегіональний розрив у рівні заробітної плати. Хоча і відбувалися окремі заходи вирівнювання зарплати по всій території країни, проте середня заробітна плата в одній з «найбідніших» областей (Тернопільській) залишається на 25-30% нижча за середньо українську і на 35-40% нижча, ніж у промислових областях з відносно високими зарплатами (Донецькій). Більше того, хоча й відбувається зменшення відносного відставання заробітних плат у «бідних» областях від «багатших», проте, водночас, збільшується абсолютний розрив у розмірах заробітних плат.

Якби соціально-економічна інфраструктура і мобільність робочої сили були відносно високими, то вказана диференціація могла б сприяти перерозподілу трудових ресурсів на користь промислових регіонів країни з вищими зарплатами. Проте в чинних умовах низького житлового і транспортного забезпечення лише консервуються розбіжності у рівнях номінальних доходів населення.

Такими ж високими зберігаються міжгалузеві диспропорції. Насамперед, низькі заробітні плати утримуються у соціальних сферах, а також сільському господарстві. І пошук вирішення проблеми диспропорцій, звичайно, лежить не у площині зниження заробітних плат у регіонах чи галузях із існуючими вищими зарплатами, а саме у суттєвому підвищенні зарплат низькооплачуваним категоріям працівників, у певних галузях та регіонах, хоча б до рівня реалістичних соціальних стандартів.

Проблеми низьких заробітних плат посилюються тим, що навіть такі низькі зарплати виплачуються не вчасно. Відтак, продовжує залишатися високою заборгованість із виплат заробітної плати, яка особливо зросла у кризовий період, що в умовах збереження високої інфляції ще сильніше погіршує реальний добробут.

Проблема низьких рівнів заробітних плат поглиблюється тим, що у багатьох країнах пострадянського простору загально визнані нормативи стосовно соціальних стандартів не дотримуються і навіть ігноруються. Чи не найбільш зримо в Україні це проявляється стосовно мінімальних зарплат, пенсій, прожиткового мінімуму – того, що визначає мінімальні стандарти, завдяки яким мали б забезпечуватися реальні мінімальні життєві потреби, зростає відрив прожиткового мінімуму, а з тим, ще більше відривається мінімальна зарплата від рівня середньої заробітної плати.

Так, якщо у 2005р. прожитковий мінімум складав 45-49% середньої заробітної плати, то наприкінці 2008р. вказане співвідношення знизилося до 30-33% при тому, що кризові процеси у цей період суттєвим чином обмежили зростання заробітних плат взагалі. Більше того, зважаючи, що інфляція в Україні утримується на високому рівні - річна у 2008р. сягнула 22%, у 2009р. – 13%, реальна заробітна плата, тобто реальна купівельна спроможність коштів, отримуваних працівниками у якості оплати своєї праці, навіть не змогла бути утримана на стійкому рівні.

Однією з головних обіцянок Януковича як кандидата в президенти була стабільність та добробут. Про добробут ви вже казали. А як щодо стабільності? Останніми роками українці були явно невдоволені показниками офіційної інфляції, яка, на думку переважної більшості, була набагато вищою, ніж офіційні показники. На основі ж якого споживчого кошика проводилася її оцінка?

Останній споживчий кошик в Україні був затверджений у 2000р. і його склад відтоді по суті не змінювався. Згідно «оцінок» влади, а споживчий кошик зазвичай затверджується урядовою постановою, протягом місяця доросла працездатна людина може з`їдати 210 гр. рису, 18 яєць, 2 кіло цукру.

Подивимось деякі цифри. Виживати пропонується за рахунок хліба й картоплі, місячні норми яких - близько 5 і 8 кіло. Холодильник родина повинна купувати раз в 15 років, телевізор – у 10 років, праску – в 9 років, а настільну лампу – лише раз в 25 років. Лікуватися протягом року пропонують 5 пачками вати, 5 упаковками валеріанки і валідолу, 5 пачками аспірину та анальгіну, одним тюбиком дитячого крему. Стригтися і чоловікам і жінкам пропонується раз у квартал. Працездатному чоловікові рекомендується носити одну зимову куртку 4 роки, костюм – 5 років, штани – 4 роки. Жіноче пальто – 8 років, спідниця з вовняної тканини – 5 років тощо.

Вочевидь, подібний кошик ніяк не може відповідати нашій поточній соціально-економічній реальності, навіть приймаючи до уваги низькі показники соціально-економічного розвитку України загалом. Тому й інфляційний індекс, розрахований за таким кошиком, суттєво відрізняється від реалістичної цінової ситуації в країні.

Але навіть за таких умов мінімальної зарплати не вистачить! Нагадаємо, мінімальна зарплата на кінець 2009 була встановлена у 701 гривню, сумарна ж вартість споживчого кошика, затвердженою владою, у поточних цінах становила приблизно 1569 гривень, на місяць для однієї працездатної людини! Якщо ж взяти за основу відносно реальні для здорового життя норми харчування й повноцінне задоволення всіх інших потреб, споживчий кошик, за експертними оцінками, сягає близько 3580 гривень, при чинній середній зарплаті в Україні менше 2000 гривень.

Ми бачимо, що уряд намагається провести певні реформи в цьому плані. Вже існують законопроекти нового Трудового кодексу, Податкового, незабаром будуть і інші. Яку модель реформування вони мають на увазі?

Слід вказати, що «моделі» формування заробітної плати різняться, і на сьогодні нема універсально визнаних «найкращими». Так, скандинавські моделі віддають перевагу політиці «справедливого» узгодження зарплат між підприємцями і працівниками через профспілки. У американських компаніях перевага віддається індивідуальним контрактам, де вирішальним стає «ефективність» працівника, проте, з іншого боку, в них низька захищеність від звільнень у випадку зниження ефективності.

У багатьох галузях і сферах Японії, та деяких інших азіатських країн, практикувалася система так званого довічного найму працівників. Хоча в таких умовах працівники мають суттєві обмеження у своєму кар’єрному рості і підвищенні добробуту, проте, водночас, вони (працівники) отримують чіткі гарантії зайнятості, а також забезпечення своїх життєвих стандартів на достатньо високому рівні. В таких умовах, внутрішні економічні цикли мають вкрай незначний вплив на вартість праці.

В Україні, на відміну від розвинутих країн і багатьох успішних країн, що розвиваються, не проводиться систематизована оцінка продуктивності праці. Певним наближенням визначення продуктивності може слугувати оцінка створюваної доданої вартості на одиницю часу працівника зайнятого в економіці.

За вказаних припущень, динаміка нарощування заробітних плат дійсно незначним чином перевищує динаміку продуктивності, у середньорічному вимірі на 4,4 відсотка. Штучно занижена оплата праці – це найважливіший фактор деградації трудових ресурсів. В таких умовах вона все більше відіграє роль соціальної допомоги, значно відірвана від сфери безпосередньо трудових відносин, і не може стати чинником добробуту і якості життя.

Щодо деградації трудових ресурсів – це проблема не тільки нашої країни. Мають бути і шляхи її вирішення. Що тут нам підказує світовий досвід?

Вочевидь, подальші перспективи світового розвитку, а з тим і покращення економічних умов на ринках праці, пов’язані з розвитком сучасних виробництв і галузей. Перш за все, це розвиток сфери послуг.

Нагадаємо, процес глобалізації наприкінці ХХ-століття призвів до поглиблення розриву у доходах між промислово розвинутими країнами і тими, що розвиваються. Спроби останніх «наздогнати» приречені лише на нарощування розривів, і лише в умовах пошуку нових конкурентних ніш, країни, що розвиваються можуть отримати нові вигоди.

На нові напрями діяльності чітко вказують інвестиційні потоки, які, по суті, можуть слугувати індикатором не лише найближчих вигод, але й, зважаючи на довгостроковий характер інвестицій, перспективи світового розподілу праці і формування нових конкурентних ринків і сфер діяльності.

Останніми роками спостерігається тенденція до зміни галузевої структури інвестиційних потоків, зокрема зростання припливу до сфери послуг, яка характеризується відносно меншими вкладеннями в основний капітал і швидшою їх окупністю (дешеві сировинні ресурси та робоча сила, залишаючись вагомими чинниками залучення інвестицій, поступово втрачають свою роль); внаслідок цього частка інвестицій, що спрямовується у промислові галузі, має тенденцію до зменшення. Найбільш помітною є переорієнтація інтересів інвесторів з галузей обробної промисловості на сферу послуг.

Підтвердження вказаних тенденцій можна знайти на прикладі динамічних країн останніх десятиріч. Так, останніми роками стосовно економічного розвитку окремих країн багато говорилося про разючі успіхи Китаю та Індії. Але те, за рахунок чого ростуть їх економіки, разюче відрізняється. Китай є гігантським експортером товарів, Індія ж має репутацію експортера сучасних послуг.

Успіхи цієї країни посилили актуальність пошуку відповіді на питання: чи можуть країни, які лише нещодавно почали запроваджувати політику економічного зростання, скористатися перевагами, що утворюються за глобалізації сектора послуг? Чи може надання послуг стати чинником стійкого економічного розвитку, створення ефективних робочих місць, зниженню рівня бідності?

У цьому контексті, модель економічного зростання Індії певним чином є виключною, оскільки вона побудована не на складових промислової революції. Індійська модель починає демонструвати, що ефект впливу зростання послуг на сукупний економічний розвиток може виявитися навіть сильнішим, ніж історично доведений ефект зростання промислового виробництва. В Індії сектор послуг не тільки сприяв прискоренню економічного зростання і зміцненню економіки. Він також характеризується вищою продуктивністю праці, що слугує підтвердженням, що глобалізація послуг надає країнам шанс досить швидкого покращання добробуту і помітного зниження рівня бідності в країні.


Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Ольга Пищулина, заведующая отделом социальной политики Национального института стратегических исследований

Что бы ни говорили о безработице, украинский рынок труда – дефицитный

Елена Веселкова, старший консультант группы Human Capital, Ernst & Young, Алексей Нимченко, консультант группы Human Capital, Ernst & Young

Общей проблемой является низкая культура труда

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Пока Украина борется против внешних инвесторов, маленькая Словакия с их помощью создала 100 тыс. рабочих мест

Элла Либанова, директор Института демографии и социальных исследований НАН Украины

Теряя свой человеческий потенциал, Украина теряет всякую перспективу

Богдан Данилишин, Голова Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України

За примарні вигоди низької оплати праці і підприємці, і все суспільство платять непомірно високу ціну. Частина 2

Богдан Данилишин, Голова Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України

За примарні вигоди низької оплати праці і підприємці, і все суспільство платять непомірно високу ціну

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Головна проблема України, це порушення основних економічних балансів, насамперед - балансу споживання

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Невозможно управлять государством, если не упорядочен рынок труда

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

На «беспредел» капитала ответит «беспредел» труда

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Модель двухполюсного развития - крупного капитала и дешевого наемного труда, себя полностью исчерпала

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,404