В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Каков капитал, таков и труд

В течение более 200 лет представление о неизбежности борьбы между трудом и капиталом определяло стратегию компаний и корпораций, философию управления и трудовых отношений, политику и культуру капитализма. Сегодня мы становимся свидетелями окончания очередной эпохи в экономической истории человечества. Послевоенный «социальный пакт» между трудом и капиталом, основанный на политике их мирного сосуществования, сломан. Капитал фактически вышел из социального договора и проводит все более агрессивную политику против организованного труда. С приходом всемирного экономического кризиса и в Греции, и в Испании, и Украине начались одинаковые процессы.

В стране резко сократилось промышленное производство. Оказалось, что Украина не просто неконкурентоспособна, а раздираема главным противоречием капитализма – конфликтом труда и капитала. Капитал сконцентрирован в очень немногих руках, у остальных же нет ничего. Кроме того, кризис в Украине проявляется еще и в том, что миллиардерами становятся социально безответственные, незрелые люди, совершенно не отдающие себе отчет, к чему ведет обладание такими огромными капиталами в такой бедной стране.

И все это происходит на фоне отсутствия в стране качественных трудовых ресурсов, ибо за прошедшие годы люди, утратили мотивацию к труду, тем более труду качественному.

Все это не замедлило проявиться и в законодательном поле. Стала заметна активность власти в сфере регулирования труда. Возник проект нового Трудового Кодекса, идея почасовой оплаты труда и так далее. Что представляют собой эти инициативы – это попытки решения накопившихся проблем, полумеры, или что-то другое?

Чем чревата политика решения проблемы отношений «наемный труд – капитал» в пользу второго? Если этот баланс, сложившийся в послевоенное время, нарушен, и даже усиливается – к чему это может привести? До сих пор все попытки навязать украинскому обществу видение рынка труда исключительно со стороны работодателей, приводили только к социальным конфликтам.

Эпоха глобального производства, потребления и финансового взаимодействия также порождает много сложных вопросов. Поэтому «Диалог.UA» предлагает обсудить, при каких условиях мы получим оптимальные и сбалансированные отношения между трудом и капиталом? Есть ли в них место профсоюзам? Требует ли глобализация постоянного снижения зарплат и повышения безработицы? Как сделать так, чтобы в Украине создавались новые рабочие места, которые давали бы людям достойный заработок?

Экономический кризис, который разразился в экономически развитых странах Запада и распространился на остальной мир, включая и Украину, вновь поставил вопросы о справедливости распределения прибавочного продукта, об отношениях труда и капитала, о социальной справедливости. Вновь возвращаются те вопросы, которые были свойственны началу и середине 20 столетия.

Открытым остается лишь вопрос – как они будут решены?!

Свернуть

В течение более 200 лет представление о неизбежности борьбы между трудом и капиталом определяло стратегию компаний и корпораций, философию управления и трудовых отношений, политику и культуру капитализма. Сегодня мы становимся свидетелями окончания очередной эпохи в экономической истории человечества. Послевоенный «социальный пакт» между трудом и капиталом, основанный на политике их мирного сосуществования, сломан. Капитал фактически вышел из социального договора и проводит все более агрессивную политику против организованного труда. С приходом всемирного экономического кризиса и в Греции, и в Испании, и Украине начались одинаковые процессы

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

За примарні вигоди низької оплати праці і підприємці, і все суспільство платять непомірно високу ціну

4 июл 2010 года
За примарні вигоди низької оплати праці і підприємці, і все суспільство платять непомірно високу ціну: За примарні вигоди низької оплати праці і підприємці, і все суспільство платять непомірно високу ціну

Богдан Данилишин, Голова Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України

Які проблеми існують сьогодні на ринку праці України?

Ви запропонували дуже влучний слоган діалогу: «Який капітал, така й праця». Якось так непомітно утверджується думка пов’язувати продуктивність і якість праці виключно з робочою силою: «Яка робоча сила така й праця». А поміж тим, не складно собі уявити досягнення людини, яка використовує первісні засоби та предмети праці. В сучасному світі навіть прості речі потребують при їх виготовленні чи наданні (якщо це послуга) ґрунтовного технічного оснащення, досконалої логістики процесів, сучасних матеріалів тощо. Очікувати від людини з викруткою та лопатою проривних показників конкурентоспроможності смішно. Отже, якщо капітал використовувати в його класичному економічному значені: як ті засоби, які здатні при використанні збільшувати цінність предмету праці і самої праці, то безумовно якісний капітал – якісна праця в першому колі, і, тільки як зворотний зв’язок, якісна праця – якісний капітал.

Запропонований салоган вдалий ще й тому, що в нього можна вкласти ще один смисл. Якщо в якості капіталу розуміти лише гроші, як це часто робиться в повсякденному спілкуванні, то й в цьому випадку салоган залишається в силі. Фахівцям в галузі сучасної економіки праці відомо, що від рівня оплати залежить як продуктивність та якість праці, так і конкурентоспроможність її результатів. І справа не тільки в індивідуальній мотивації. Добре оплачувана праця – це престижна праця, а тому це підстава формування умов для конкуренції за її виконання – кожна людина налаштована на невпинний саморозвиток, бо вона знає, що це матиме економічний сенс. Добре оплачувана праця наповнює смислом поняття професійної репутації, що знімає потребу в постаті наглядача з батогом (це звісно образно, а на практиці означає економію на внутрішньо фірмових процедурах контролю та штучного стимулювання). Добре оплачувана праця це доступ до якісної медицини, харчування, житла, побуту тобто того, що формує здоров’я та впевненість у майбутньому.

Високий рівень оплати праці змушує думати та комбінувати й роботодавця. Замість того, щоб перекладати ризики своїх господарчих прорахунків на персонал, висока оплата змушує роботодавця перетворюватися дійсно в підприємця – модернізуватися, шукати інноваційні рішення, грати на випередження. Як вказує світовий досвід в країнах зі стабільно дешевою робочою силою, стимулів до технологічної та організаційної модернізації не виникає.

І, нарешті, висока заробітна плата стійкий внутрішній попит на товари і послуги, – це стабільність соціальних та пенсійних фондів, це широка податкова база, а значить й розширене відтворення суспільства в цілому – його розширене виробництво самого себе самим собою.

В науковому середовищі добре відома так звана теорія ефективної заробітної плати. Її змістом є доведення того, що згадані переваги добре оплачуваної праці не випадкові. Разом з тим, вона говорить й про проблеми, які породжує заниження заробітної плати. Крім того, що усі названі вигоди перетворюються у проблеми, можна вказати на такі явища, які професійною мовою називається опортунізм та абсентеїзм.

За допомогою першого поняття зашифровують досить складне і неоднозначне явище, пов’язане з прихованим але навмисним і свідомим порушенням зобов’язань, або несумлінним використанням трудових відносин на власну користь: використання не за призначенням ресурсів підприємства.

Абсентеїзм розуміється як фіктивне виконання трудових обов’язків, прогули та порушення трудової дисципліни, свідоме заниження продуктивності праці, колективний тиск на всіх працівників з метою утримання від раціоналізаторських пропозицій та нарощування продуктивності. Вони досить складні, але коротко їх можна розуміти як прихована відплата роботодавцям за несправедливість: у всіх випадках коли догляд з боку роботодавця забруднено працівник як індивідуально, так і колективно зловживає повноваженням і ресурсами, недопрацьовує, бракує, краде, ухиляється від добросовісного і сумлінного виконання роботи тощо. В нашій країні дослідження з цього приводу не э досить поширені. Але розвинені країни, які подолали період сором’язливості і навчилися не ховатися від вирішення проблем, прямо вказують, що названі процеси в цілому наносять шкоду, розмір якої вимірюється одиницями, сумірними з одиницями ВВП, а на рівні фірм це однозначно визначає програш у жорсткій конкуренції.

До речі, в Раді проводилося соціологічне дослідження, де ми торкалися цих питань. Так, напередодні кризи у 2008 р. частка найманих працівників, які визнали, що вони вдаються до прихованого супротиву, досягала 34,5%, а частка працівників, які принципово не викладалися на основному місці роботи, тому що мали додаткову зайнятість або шукали кращу роботу досягала 18%., Більшість роботодавців не розуміють, що навіть за примарні вигоди низької оплати праці все одно доводиться платити. Які ж витрати у зв’язку з цим несе суспільство в цілому можна тільки здогадуватися.

Тому я би сказав так: в самій постановці питання криються більшість відповідей на нього. Як ви бачите, розбираючи влучність салогану, ми багато в чому торкнулися більшості питань. Якщо ж спробувати прямо назвати ключові проблеми ринку праці то можна запропонувати такий список:


Проблеми:

Зростання безробіття (1958,8 тис. осіб – 8,8% – за 2009 рік на повному ринку праці по методології МОП (поки що останні дані, на днях очікуються квартальні дані за 2010 р.). На фіксованому ринку праці за даними Державного центру зайнятості на 1 червня 2010 року на обліку перебувало 434,7 тис. незайнятих громадян. Серед них: 169,8 тис. осіб – молодь; 46,0 тис. осіб – вивільнені працівники; 88,7 тис. – особи, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці).

Повільне відновлення попиту підприємств на робочу силу. Якщо у роки економічного зростання публічний попит досягав 180 тис. вакансій, то в кризу він знизився до 65,6 тис. і лише поступово з лютого 2010 р. почав збільшуватися. Станом на 1 червня 2010 року кількість вакансій у базі даних державної служби зайнятості становила 80,2 тис., у тому числі: для робітників – 37,2 тис., для службовців – 28,8 тис. та 14,2 тис. – для осіб, які не мають спеціальної підготовки.

Зростання заборгованості заробітної плати. Протягом весни 2010 р. не вдалося подолати тенденцію накопичення заборгованості із виплати заробітної плати. Так у травні місяці цей показник вдалося зменшити до рівня лютого (1698,2 до 1692,4 млн. грн.) в той час як протягом березня й квітня він перевищував 1700 млн. грн.., що більше ніж майже усі місяці кризи за виключенням грудня 2008 р. та квітня 2009 р.

Низька заробітна плата, її необґрунтована диференціація за галузями та професійно-кваліфікаційними групами ( дані далі по тексту).

Високий рівень прихованого безробіття на функціонуючих підприємствах (до 12% серед працюючих на реєстрованих підприємствах);

Надмірне розширення неформального сектору на нерегламентовану зайнятість (за розрахунками Ради їх кількість досягає 6,8 млн. осіб, див. нижче).

Подрібнення і примітивізація професійно-кваліфікаційного базису економіки. В кадровому складі економіки постійно зменшується вага таких груп як професіонали та фахівці відповідно 13 та 11,6 % (всі дані за 2008 р. поки що останні) тоді як у всіх розвинених країнах їх частка збільшується і в середньому по ЄС близька до 16 та 18%. В той же час катастрофічно зростає частка осіб які не мають професій і займають робочі місця, які не потребують кваліфікації 23,3%, це при тому, що в ЄС даний показник рідко сягає 10 % і навіть в Росії він складав 11,2.

Поширення архаїчних організаційний практик управління виробничо-трудовими процесами.

Контрпродуктивна мобільність: територіальна, професійно-кваліфікаційна, галузева (при обороті робочої сили близькому до 60%, якість закріплення і тривалості перебування зайнятості на одному робочому місці незначні приблизно 3,4 р., а про структурні невідповідності попиту і пропозиції вже говорилося);

Непродуктивний розподіл валової доданої вартості як в розрізі секторів, так і в розрізі категорій кінцевого використання та категорій учасників трудової і підприємницької діяльності (дані далі по тексту);

Невідповідність галузевої структури зайнятості потребам інноваційного розвитку економіки;

Зберігається і нарощується дисбаланс професійно-кваліфікаційної структури попиту і пропозиції на ринку праці (дані далі по тексту).

Набуває епідеміологічних ознак поширення професійної захворюваності та травматизму. Болючими залишаються проблеми прихованого безробіття як в сфері зайнятості так і в сфері так званої «економічної неактивності».

Взагалі-то криза лише оголила недосконалість обігових і мобілізаційних механізмів ринку праці, що було не так помітно за часів періоду економічного зростання. Сьогодні зрозуміло, що самотужня активність окремих підприємців і громадян в справі узгодження попиту і пропозиції на ринку праці, має свої обмеження. Стає очевидним, що розвитку підприємництва і пожвавлення ділової активності самих по собі недостатньо для оптимальної організації перерозподілу робочої сили і робочих місць. В цих умовах, участь держави в упорядкуванні і сприянні алокативної ефективності рикну праці є неефективною. Більше того, норми податкової, освітньої, облікової та іншої регуляторної державної політики, зосереджуючись на виконанні власних завдань за будь яку ціну, здатні блокувати і суттєво спотворювати перетік робочої сили в міжгалузевому, міжпрофесійному та міжтериторіальному просторі.


Причинами існування вказаних проблем є:

  • косність механізмів інформаційного забезпечення гравців ринку праці інформацією, необхідною для вироблення стратегій економічної поведінки;

  • відірваність освіти та професійної підготовки від потреб ринку праці;

  • анти-трудові настрої, відсутність системної та масштабної профорієнтації, падіння престижу праці як легітимного і цивілізованого способу отримання засобів життя та соціального статусу;

  • суперечності між нормами, принципами і дефініціями законів, що безпосередньо регулюють соціально-трудові відносини і законами інших галузей права, які торкаються питань взаємодії працівників та роботодавців, неохопленість соціально-трудовим законодавством гнучких форм;

  • низька ефективність інституційних механізмів формування стимулів до стратегічної соціальної поведінки та дотримання законів, а також механізмів контролю та примусу до виконання норм законів та легітимних підзаконних актів;

  • потужні стимули до тінізації економічної та трудової діяльності і низька ефективність механізмів їх попередження та виявлення;

  • надмірний рівень витрат, пошуку робочих місць та робочої сили, адміністрування трудових договорів, нейтралізації опортуністичної поведінки в трудових відносинах та виробничого абсентеїзму;

  • штучне стримування реєстрації і регулювання санітарно-гігієнічного захисту робочої сили і робочих місць, безпеки і гідних умов праці;

  • недостатня ефективність виконавчої дисципліни органів державного управління та недостатній рівень організації та дисципліни виконання програм.


Як видно, деякі з них не є новиною, вони на слуху і абсолютно справедливо привертають більшість уваги. Разом з тим, не такі «розкручені» проблеми може й не так вражають, але вони подібні до хронічного латентного захворювання, яке важко лікується і поступово підточує сили всього організму.


Взагалі то, говорячи про проблеми українського ринку праці, варто враховувати, що ринок праці не є якимось анклавом, відокремленим від економіки де таємно відбуваються якісь загадкові речі. Ринок праці це чорний (робочий, підсобний) вхід економіки, через який ми з вами кожен день входимо до неї і виходимо з неї. Тому, називаючи конкретні проблеми, ми завжди повинні пам’ятати, що це лише найгостріші прояви, які часто не можуть бути усунені безпосередньо засобами регулювання ринку праці, а потребують лікування всього економічного організму в цілому.

Тому для коректної розмови варто було б поділити проблеми на проблеми, які мають макроекономічну природу та проблеми власне механізму ринку праці та його провідних каналів.

До перших варто віднести: зростання безробіття та заборгованості заробітної плати, низька заробітна плата, низький попит на робочу силу.

До других:

Низька заробітна плата, її необґрунтована диференціація за галузями та професійно-кваліфікаційними групами, високий рівень прихованого безробіття на функціонуючих підприємствах, надмірне розширення неформального сектору на нерегламентовану зайнятість, подрібнення і примітивізація професійно-кваліфікаційного базису економіки, поширення архаїчних організаційний практик управління виробничо-трудовими процесами, контрпродуктивна мобільність: територіальна, професійно-кваліфікаційна, галузева, непродуктивний розподіл валової доданої вартості, невідповідність галузевої структури зайнятості потребам інноваційного розвитку економіки; дисбаланс професійно-кваліфікаційної структури попиту і пропозиції на ринку праці, поширення професійної захворюваності та травматизму, проблеми прихованого безробіття як в сфері зайнятості, так і в сфері так званої ’’економічної неактивності’’.

Так от, проблеми першої групи можуть пом’якшуватися вслід за виходом економіки із кризи, оді як проблеми другої групи потребують свідомих і масштабних зусиль. Самотужки вони не розсмоктуються. Тому їх я б назвав корінними проблемами ринку праці.

Щодо деяких з них.

Низьку якість мобільності працівників і робочих місць, а точніше - контрпродуктивну мобільність: при високих показниках обороту низька продуктивність праці і нездатність виправляти міжгалузеві, міжпрофесійні та міжрегіональні дисбаланси: висока міграційна активність, але на краях спектру різних кваліфікаційних категорій – з одного боку серед вкрай низької робочої сили, з іншого боку, вкрай високої. У підсумку вона концентрується там де не потрібна та в кількості й якості, яка не відповідає вимогам.

Результати алокативної адаптивності такі, що навіть в періоди максимальної економічної активності і найкращої економічної кон’юнктури (2006-2007 рр.) рівень безробіття не знижувався нижче 6,4%.

До речі, цьому показнику – рівню безробіття в період максимально сприятливої кон’юнктури, коли проблем збуту чи обігових коштів майже не відчувалося, – було б корисно приділити більше уваги. В науковому обороті існує таке поняття як природний рівень безробіття, яке, якщо коротко, охоплює ту частку населення, що на момент обстеження просто знаходилося в процесі працевлаштування, або не працевлаштовуються не тому що не існує вакантних робочих місць а тому, що зміна професії, вимог до умов оплати чи зайнятості, чи місця проживання потребує певного часу. По суті рівень природного безробіття є унікальним для країни і вказує на ступінь досконалості функціонування ринку праці, тобто того, наскільки він здатен призводити у відповідність попит і пропозицію. Судячи із статистичних даних, зібраних протягом років з мінімальним рівнем безробіття [2007-2008 (3 квартали)], природний рівень безробіття приблизно дотягує до 5,8-6%. Це надто високий показник. Він говорить, що навіть за найсприятливіших умов без ґрунтовного реформування систем, що забезпечують дію механізмів ринку праці, розраховувати на зниження безробіття за цю межу не можливо.

Ситуація ускладнюється тим, що показники, які публікує Державний комітет статистики під назвою „безробіття”, не висвітлює повної картини. Про це не прийнято говорити, посилаючись на стандарти методик МОП, але якщо зацікавитися питанням: скільки ж дійсно громадян в країні не має можливості працювати хоча й мають в цьому потребу?, то показники безробіття ватро доповнити показниками про так званих ’’зневірених’’ осіб, та тих, що працюють сезонно чи ’’очікують приступити до роботи’’ тоді чисельність повного безробіття збільшується до 12-13%. Їх абсолютно штучно відкинуто до категорії так званих економічно неактивних осіб, і тому вважається що вони є тими, хто просто не вважає за потрібне шукати роботу, між тим як на практиці це найменш конкурентоспроможні контингенти безробіття, які просто втратили надію знайти підходящу роботу і змирилися з тим. Не звертати на них уваги є лицемірством заради гарної статистики.

Особливо слід підкреслити проблему нерегламентованої зайнятості та зайнятості в неформальному секторі. Перша відрізняється від другої тим, що підприємства працюють легально але зайнятість не оформлюється або приховуються обсяги робіт та/або заробітна плата. Крім того, друга це як правило зайнятість в сільському господарстві та в нескладних видах послуг в місті, тоді як перша - на нормальних підприємствах. Чисельність застрахованих осіб, які обліковуються в органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за 2009 рік склала 13,4 млн. осіб. В той же час зайнятими вважають себе 20,2 млн. осіб. Тобто, чим зайняті 6,8 млн. наших громадян, який рівень дотримання їх трудових прав, який дохід вони створюють та отримують, не відомо, і у нас є всі підстави вважати їх нерегламентовано зайнятими, або приховано безробітними.


(далі буде)

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Ольга Пищулина, заведующая отделом социальной политики Национального института стратегических исследований

Что бы ни говорили о безработице, украинский рынок труда – дефицитный

Елена Веселкова, старший консультант группы Human Capital, Ernst & Young, Алексей Нимченко, консультант группы Human Capital, Ernst & Young

Общей проблемой является низкая культура труда

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Пока Украина борется против внешних инвесторов, маленькая Словакия с их помощью создала 100 тыс. рабочих мест

Элла Либанова, директор Института демографии и социальных исследований НАН Украины

Теряя свой человеческий потенциал, Украина теряет всякую перспективу

Богдан Данилишин, Голова Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України

За примарні вигоди низької оплати праці і підприємці, і все суспільство платять непомірно високу ціну. Частина 2

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Консервація розбіжності у рівнях номінальних доходів населення

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Головна проблема України, це порушення основних економічних балансів, насамперед - балансу споживання

Владимир Балабанович, председатель Профсоюза работников сферы предпринимательства

Невозможно управлять государством, если не упорядочен рынок труда

Олег Верник, председатель Всеукраинского независимого профсоюза "Захист праці"

На «беспредел» капитала ответит «беспредел» труда

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Модель двухполюсного развития - крупного капитала и дешевого наемного труда, себя полностью исчерпала

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,052