В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

В августе Украина отметила 19-ю годовщину своей независимости. Согласно ст. 5 ныне действующей Конституции, «Украина является республикой. Носителем суверенитета и единственным источником власти в Украине является народ. Народ осуществляет власть непосредственно и через органы государственной власти и органы местного самоуправления».

Де-юре – то, что Украина является республикой – факт никем не оспариваемый. Но вот «де-факто»… все выглядит несколько иначе.

Респу́блика (лат. res publica, «дело народа»). Республика, – это государство, где живут граждане, а не просто индивиды с определенной национальной идентичностью. При этом граждане являются участниками общего политического проекта, что подразумевает соблюдение их прав и выполнение ими своих обязанностей.

В настоящее время из 194 государств мира более 140 являются республиками. Но что стоит за этим определением? Слова, которые используются в современной политике, часто имеют иное значение чем то, которое они имели раньше. Не менее частой является ситуация, когда политический лексикон меняется «на ходу», а понятиям дается новое, нетрадиционное значение. Политологи, историки и юристы иногда вспоминают об этом, когда пользуются такими расплывчатыми концептами, как, например, «суверенитет», «конституция», «государство», «федерализм», «коррупция» или «республика».

Многие считают слово «республика» размытым и имеющим противоречивые значения. Тем не менее, в настоящее время это слово проходит через изменение смысла, делающее его бесспорным двигателем политического обновления. В современном политическом языке четко просматривается оттенок республиканства.

Как объяснить появление этой внезапной и мощной республиканской волны в интеллектуальных поисках политических аналитиков? Как могло случиться, что за 19 лет независимости государства ни в обществе не сформировалось социально активное и политически ответственное ядро, ни во власти не выкристаллизовались ориентированные на развитие страны (ее проекта) элиты? Что может объединять людей в рамках одного государства? Способен ли рост социального капитала консолидировать украинское общество?

На практике, республиканство это нечто значительно большее, чем бесконечные дискуссии. Недавний подъем интереса к этим идеалам широко распространился в мире как новое политическое течение – неореспубликанство. В известной статье Ричарда Даггера (Richard Dagger, 2006), дается обзор четырех важных составляющих республики 21-го века: политическое равенство, свобода как самоуправление, совещательная политика и гражданские ценности.

В то же время, сложилось представление о гражданстве как о довольно пассивной вещи: граждане голосуют на выборах, и на этом их политическая активность заканчивается. А требование политической активности в правящих политических кругах до сих пор считается неразумным и даже опасным. Однако основным вызовом нового времени как раз и является создание более активного и демократического идеала гражданства. Со всеми вытекающими последствиями для правящих элит и будущего страны, ибо это позволило бы сократить разрыв между властью и обществом в ближайшее время относительно одинакового восприятия исторических и стратегических ориентиров.

Свернуть

В августе Украина отметила 19-ю годовщину своей независимости. Согласно ст. 5 ныне действующей Конституции, «Украина является республикой. Носителем суверенитета и единственным источником власти в Украине является народ. Народ осуществляет власть непосредственно и через органы государственной власти и органы местного самоуправления».

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Рецепти “республіконаслідування”

3 сен 2010 года
Рецепти “республіконаслідування”: Рецепти “республіконаслідування”

Квітка Остап, Директор центру соціологічних досліджень «КМС»

Як ви вважаєте, що таке республіканська ідея в світі в цілому, й в Україні, зокрема?

Республіканська ідея має доволі довгу історію. Можемо згадати Афінську республіку, Римську, Венеціанську тощо. На сьогоднішній день республіканську форму правління використовують більшість держав у світі. В загальних рисах, республіканська ідея – це обмеження абсолютної влади за допомогою закону та волі народу. Іншими словами, республіка це не монархія. Наскрізна ідея республіки – баланс. Намагання не дати якомусь одному політичному актору утримувати усю владу. Це може стосуватися як окремої людини, яка займає певну посаду так і групи людей (аристократії, номенклатури, родичів тощо).

Ви запитували про республіканську ідею в світі, не думаю, що можна стверджувати, що існує якесь одне спільне бачення цієї ідеї у світі. Можна говорити про певні регіональні визначення. Так, скажімо, у Європі та США, республіка є різким протиставленням абсолютній монархії, визнанням волі народу як найвищої, а конституція прирівнюється до громадянської Біблії. Новітнім штрихом до ідеї релігії на Заході є ототожнення її з демократією. Якщо ж говорити про країни Сходу і Далекого Сходу, то тут в республіках на перший план виходить воля еліт та традиції. Що ж до України, то ми хочемо сповідувати західний зразок республіки.


Україна де-юре є республікою, але якою мірою де-факто республіканська ідея реалізується в Україні?

Дійсно, ви правильно сказали, що де-юре наша держава є республікою. І поставили дуже правильне питання чи є вона де-факто такою. На моє переконання, є. Розумієте, в чому сенс, коли ми (експерти, журналісти, прості громадяни) говоримо «республіка», у нас перед очима постає гарна картинка устрою європейських держав, де високий рівень життя, прозора влада, демократія, ліберальні цінності тощо. І у нас зразу виникає підозра, що в Україні щось не так з республікою, що де-факто ми її не маємо. Як би все було так просто і проблема полягала тільки в республіканській формі правління. Ми маємо республіку, можливо не ідеальну, але вона у нас є і функціонує.

Скажіть, хіба ми не обираємо чесним і прозорим шляхом владу? Хто кому заважав голосувати за інших кандидатів? Згадайте Помаранчеву революцію, хіба хтось перешкоджав народу здійснювати свою волю і встановлювати справедливість? Згадайте президентство Ющенка, хіба там була якась узурпація з боку якогось центру влади?

Інше питання чи далі збережеться така система? Наразі існує ризик. Ще одне питання полягає в ефективності республіканської форми правління в Україні і чи не поховає вона себе заживо голосами тих виборців, які не бачать в ній сенсу.

Чи є майбутнє у республіканської ідеї?

Так безперечно. Якщо говорити про загальносвітовий контекст, то республіканська ідея виглядає поки незамінною. Особливо в світлі того, що ідея республіки стала нерозривною з ідеєю демократії. Хоч і на Заході є багато держав які іменують себе монархіями, але фактично вони використовують республіканську форму правління. Це так звані конституційні монархії, ідею впровадження яких активно підтримували в епоху Просвітництва Вольтер і Монтеск’є. Конституційну монархію можна назвати перехідною формою від монархії до республіки. Монарх тут виконував об’єднуючу роль і був символом держави. Наразі з кожним днем важливість цього символу все зменшується.

За сучасних обставин, тільки республіка дозволяє проявитись демократії в повній мірі. На сьогодні існує певний ризик з ліберальними цінностями, але республіканські устої будуть непорушними. Під ризиком для ліберальних цінностей я маю на увазі можливе введення більш жорстких заходів в політиці інтеграції іммігрантів в Європі та США. Адже спостерігаємо ріст популярності в деяких країнах політичних партій, які сповідують праву ідеологію і не соромляться висувати радикальні гасла. Проте, ще раз повторюсь, це аж ніяк не вплине на республіканську ідею. Адже ніхто не ставить під сумнів поділ влади і волю народу. Щодо України, то як я вже сказав, тут теж існує ризик. Але він полягає скоріше не в зникненні республіканської форми правління, а в перетворенні її в яскраво виражену квазі-республіку, де рішення приймають одним центром влади, або, ще гірше, нав’язуватимуться з-закордону.


Які з основних інститутів республіки на сьогоднішній день не є розбудованими в Україні?

Основними інститутами республіки я би назвав вибори, Конституцію, поділ влади (парламент, уряд, президент), верховенство права і громадянське суспільство. Їх же у свою чергу я би поділив на первинні і вторинні. Так-от, первинними, на мою думку, є верховенство права та громадянське суспільство. Адже від наявності верховенства права залежить дотримання Конституції та законів, які видає парламент. При наявності сильного громадянського суспільства зменшується можливість маніпулювання виборцями та збільшується контроль за діями влади.

Щодо України, то якраз два первинних інститути: верховенство права та громадянське суспільство у нас найменш розбудовані. Від цього і маємо де-юре демократичну, одну з найкращих конституцій, називайте її як хочете, але де-факто вона не працює. Від цього і маємо вільні вибори, але обираємо неефективних керівників, які приходять до влади шляхом нехитрих маніпуляцій (найяскравішим прикладом цього можуть слугувати останні двоє виборів мера Києва).

Щоб не виглядати песимістом, скажу, що не все так погано. Наразі головне завдання для України полягає у побудові громадянського суспільства, і це, слава Богу, не залежить від влади. Це залежить від свідомих громадян, які, повірте, є. Верховенство права теж прийде з часом, воно виникатиме паралельно із громадянським суспільством та на дальшій відстані від Радянського Союзу. Ці два первинних інститути не можна збудувати за однин день чи рік. Їх будівництво тривале і складне, бо вимагає залучення великої кількості учасників та відсутності єдиного центру впливу. Проте плоди такого будівництва будуть дуже солодкими для наступних поколінь.

Бесіду вела Марія Єщенко

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Кравчук Леонід Макарович, перший Президент України

Не можна змінити ситуацію в країні, не змінивши самого себе

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

Республіка – це «народна справа», але сам по собі народ здійснювати владу не може

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

Если не будет реализована идея народного самоуправления, то настоящего республиканизма тоже не будет

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

В багатокультурній Україні президентська республіка є неприйнятною

Андрей Федоров, заместитель директора Европейского Института интеграции и развития

Необходимо искать иной способ интеграции граждан в общество

Игнат Захарченко, сотрудник Института Политических и Этнонациональных Исследований

Инсталляция республики завершена успешно

Алексей Крысенко, к.ф.н., заведующий отделом украино-российского регионального сотрудничества НИСИ

Головна ідея неореспубліканізму це повернення до “втраченого раю”

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

«Патріоти-республіканці всіх країн, єднайтесь!» - іншого шляху не існує.

Тимур Алексеєнко, науковий співробітник Vienna School of Governance

Республику нужно «выстрадать»

Владимир Золоторев, журналист

Что может прорасти из республиканской традиции

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Республиканская идея как альтернатива идеи национального государства

Олег Проценко, Центр політичного консалтингу

Республіка небайдужих громадян – це ідеал до якого треба прагнути

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,099