В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Существовавшая до 2005 года мажоритарная система выборов в местные советы не удовлетворяла общество и была заменена на пропорциональную, которая также оказалась малоэффективной. Сегодняшний закон о выборах в органы местной власти предполагает смешанную систему, но скажется ли этот очередной эксперимент на эффективности работы местных советов, прежде всего, с точки зрения защиты местных интересов? Уже сегодня эксперты свидетельствуют, что даже при новой системе выборов местных советов увеличить потенциал самоуправления на местах вряд ли удастся. Более того, скептики утверждают, что нынешние местные выборы не только не станут новым этапом в развитии демократического процесса, но и окончательно отодвинут идею местного самоуправления на второй план, превратив его выборные органы в часть государственного аппарата.

Как отмечают многие наблюдатели, «избирателю на этих выборах отводится роль статиста, волеизъявление которого будет очень легко откорректировать». Не потому ли явка на эти выборы прогнозируется очень низкая?! Спорят лишь о том, какова будет доля «участия партии власти» в корректировках – 20 или 30%?

Очередные выборы в местные органы власти могли бы вынести на повестку дня уже давно наболевшие вопросы о состоянии и перспективах местного самоуправления, но этого, увы, не произошло. Идущие на выборы партии даже не думают предлагать электорату свои модели регионального управления и развития. В то же время, Украина остается достаточно плохо управляемой территорией, особенно если речь заходит о местном уровне. Практически все поступления, собранные в виде налогов и отчислений во всевозможные фонды, остаются «в верхах», не доходя до реальных пользователей. Не потому ли у нас вымирают и деградируют не отдельные города и села, а целые районы и территории, а пропасть между богатыми и бедными областями все нарастает?

Регион региону – рознь. И местные выборы в Винницкой области радикально отличаются от выборов в Луганской или Ивано-Франковской областях. Поэтому «одна гребенка» и единый централизованный (партийный) подход к территориальному управлению вряд ли окажется эффективным. Объединяет лишь то, что практически везде мы наблюдаем нежелание передавать полномочия и ресурсы на места. Этому мешает и коррумпированность чиновничества, и нехватка ресурсов, и исключение из общественной жизни мнения избирателей, и значительный разрыв в развитии между регионами. Но главное – это постоянное пренебрежение центральной власти конституционными гарантиями местного самоуправления.

Сторонники идеи Монтескье о разделении властей считают, что самоуправляющиеся общины или автономные местные власти можно рассматривать как «противовес власти центра». Европейская Хартия о местном самоуправлении 1985 года считает самоуправление местных общин краеугольным камнем настоящей демократии. А Программы Мирового Банка и Программа человеческого развития ООН (ПРООН) настаивают на том, что децентрализация власти является эффективным орудием экономического развития – благодаря именно усилению независимости местного самоуправления и повышению его активности, укреплению демократии на местах.

В этом контексте «Диалог.UA» хотел бы предложить для обсуждения ряд вопросов. Почему в повестке дня местных выборов не идет речь о реформе местного самоуправления? Почему несколько попыток реформировать местное самоуправление провалились уже на стадии обсуждения? Быть может, эти реформы вообще никому не нужны?

Реальное местное самоуправление – это пробуждение инициативы миллионов. Сегодня эта энергия законсервирована. Нежелание Центра понять это и изменить ситуацию – является серьезной преградой для развития бизнеса, реализации социальных программ. Мыслящая власть непременно должна использовать децентрализацию для укрепления своих позиций и повышения управляемости государства ради его стабильности и улучшения жизни людей. Однако, централизация власти в Украине продолжается. Полномочия местных рад по распоряжению и учету использования земли, недр, формирования местных бюджетов плавно переходят к центру. Что остается местной власти? Чем она будет заниматься? И какой должна быть модель управления территориями, чтобы она была эффективной?

Свернуть

Существовавшая до 2005 года мажоритарная система выборов в местные советы не удовлетворяла общество и была заменена на пропорциональную, которая также оказалась малоэффективной. Сегодняшний закон о выборах в органы местной власти предполагает смешанную систему, но скажется ли этот очередной эксперимент на эффективности работы местных советов, прежде всего, с точки зрения защиты местных интересов? Уже сегодня эксперты свидетельствуют, что даже при новой системе выборов местных советов увеличить потенциал самоуправления на местах вряд ли удастся. Более того, скептики утверждают, что нынешние местные выборы не только не станут новым этапом в развитии демократического процесса, но и окончательно отодвинут идею местного самоуправления на второй план, превратив его выборные органы в часть государственного аппарата.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Реальне місцеве самоврядування – це пробудження ініціативи мільйонів

12 окт 2010 года
Реальне місцеве самоврядування – це пробудження ініціативи мільйонів: Реальне місцеве самоврядування – це пробудження ініціативи мільйонів

Анатолій Матвієнко, народний депутат, голова УРП «Собор»

Місцеве самоврядування в нашій країні це, мабуть, той політичний інститут, про який згадують в першу чергу, коли треба зекономити державні гроші, і той, про який дуже добре говорять перед місцевими виборами. Якою є політика нинішньої влади щодо місцевого самоврядування? Що змінилось за останні роки?

Політика влади щодо місцевого самоврядування є політикою неусвідомленою, некомплексною, фрагментарною і популістською. Дії центральної влади демонструють нерозуміння організації влади взагалі, які суб’єкти організації влади є, і як забезпечити їх співіснування та ефективну взаємодію. Сьогодні ми маємо деформовану систему влади з великою «головою» у вигляді державних інститутів влади і відсутністю реального народовладдя, адже вибори є необ’єктивними в силу різних причин. Одна з них – недосконале законодавство. Особливо це було видно на минулих виборах 2006-го року, коли все звели до пропорційної системи і навіть спробували ввести імперативний мандат, що взагалі є абсурдним з точки зору логіки формування місцевих органів влади. Перетворили місцеві ради в клани заради власного збагачення через пограбування, чим вони й займались останні п’ять років. Це замість того, щоб захищати інтереси громади. Монополія державної влади сьогодні домінує і навіть наростає. Та будь-яка монополія прийде до виродження.

За п’ятою статтею Конституції в нас визначені три суб’єкти влади: владу здійснює народ безпосередньо, а також через органи державної влади та місцевого самоврядування. Так ось, в цій тріаді сила та ефективність визначається силою найслабшої ланки. Як би ви не надували державну владу, але якщо не буде народного самоврядування та місцевих органів, ніколи не буде нормальної системи влади. Для мене це аксіома.

Повернення «голови» в бік місцевих органів та самоврядування впродовж останніх дев’ятнадцяти років не спостерігається. Таким чином, ми і не маємо ефективного управління. Маючи неймовірний потенціал, живемо на вісімдесят п’ятому місці, а могли б входити в двадцятку, чи навіть десятку найрозвинутіших країн світу. Оце і є головне протиріччя, яке і збурює людей, і знищує довіру до влади. А та влада сама не розуміє, чому вона така убога. Як у футболі: зарплати високі, а гра убога.

Народовладдя прийде після того, як суспільство усвідомить свою функцію і значення, а це станеться коли воно буде ближче до влади. Тому місцеве самоврядування і має таке велике значення – люди повинні відчувати, правильно чи ні вони обрали міського голову; чи обрали вони відповідальну раду, чи злодійську. А в нас сьогодні кого не обери, він все одно нічого не може, окрім як вкрасти шматок землі, чи акції підприємств. І дерти «чорний нал» з ресторанів, заправок, перевізників та іншого. Ми не провели реформу місцевої влади, а відтак розумна і порядна людина туди не йде – вона все одно не матиме там необхідних повноважень.

Незабаром місцеві вибори. Що робиться на місцях перед виборами? Чого варто від них чекати?

Іде шалена гонка за ресурсами, які ще залишились. Найголовнішим фактором, що стимулює зараз прагнення людей до влади, на мою думку, є відкриття ринку землі. І місцеві ради будуть чи не найвизначальнішим суб’єктом у перерозподілі власності. З другого боку, чималу спокусу становить перспектива встановлення якщо не диктаторського, то принаймні авторитарного правління. Таку схильність має нинішня коаліція на чолі з новим президентом. Добре це, чи погано – то окрема тема для дискусій. Бо зрозуміло, що треба наводити порядок, але ж і основні елементи демократії повинні бути збережені. Серйозного обговорення цих питань я не бачу, натомість все більш реальною стає можливість піти шляхом Росії чи Білорусії. І перше, що треба для «путінізації» України – знищити опір місцевих рад, насамперед обласних.

Звідси випливає ще один мотив для участі у виборах – боротьба за комфортні умови. Вперше за останні десять років з’являється надія, що буде відновлено мажоритарну складову, що спонукатиме до влади і відповідальних людей. Тих, що хочуть не лише матеріального, а й морального задоволення, прагнуть зробити щось хороше і для громади. Слава Богу, є в нас ще романтики, є «дон-кіхоти». Саме такі здатні щось змінити в державі, а не «прагматики».

Розбудова місцевого самоврядування в Європі вже має повну історію. Його розбудова, це і умова вступу до Євросоюзу, і, як вважається, один із важливих кроків для зміцнення демократії і економічного розвитку. А що для вас є головною позитивною рисою місцевого самоврядування?

Реальне місцеве самоврядування – це пробудження ініціативи мільйонів. На превеликий жаль, досі ця енергія законсервована. Нерозуміння цього є великою перешкодою для розвитку бізнесу, соціальних програм, покращення життя людей. Тому, якщо влада розумна - вона буде децентралізуватися. Це є запорукою стабільності, а відтак і притоку інвестицій. Якщо прийдуть інвестиції – ми зможемо збільшувати виробництво і віддавати борги, не знижуючи соціальних стандартів. А як не буде інвестицій – то ми банкрути. І це надовго, тому що при банкрутстві залишаються сподівання лише на внутрішні ресурси, яких у нас, на відміну від Росії, небагато. Нам необхідна потужна політика залучення інвестицій.

У боротьбі за інвестиції ми поки що програємо, бо держава в нас ось така – ніяка. Коли Тимошенко керувала – «Регіони» діяли за принципом «чим гірше, тим краще». Зараз – навпаки; йде війна на взаємне знищення. Не треба було запускати цей бумеранг учора, але чомусь все в нас робиться безвідповідально. Для чого було кричати про підвищення соціальних виплат, коли економіка України не просто в стагнації, а навіть ще погіршується? Це популізм, це гонка в нікуди. Треба поставити хоч якісь реальні точки зростання.

Безсумнівно, слід надати більше повноважень і можливостей місцевому самоврядуванню. Тоді інвестор матиме партнерство не лише з державою, а і з місцевою, яка є реальною владою. Домовившись на місцевому рівні, він відчуватиме кращий захист своїх капіталовкладень. Домовився на п’ять років, і може спокійно вкладати кошти. А коли реальної владі на місцях немає, то нема і інвестицій. Зараз ми буксуємо на рівні державних гарантій, що є абсурдним само по собі. Ніде в світі такого немає. Тому децентралізація і розвиток самоврядування є необхідними умовами виживання. Без цього Україна накриється одним великим і брудним рядном.


Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Юрій Третяк, виконавчий директор Асоціації агенцій регіонального розвитку України

Практика управління регіонами в Україні залишилась радянською

Віктор Кравченко, завкафедрою конституційного та адміністративного права Університету економіки та права (КРОК)

Місцеве самоврядування – це аксіома існування цивілізованого демократичного суспільства

Роман Коваленко, директор Центра законодательных инициатив, юрист, кандидат экономических наук, Донецк.

Если в процессе реформ благосостояние народа будет расти, то никто остановить их не сможет

Іван Паховчишин, кандидат у депутати до Львівської обласної ради.

Я вважаю, що те, що сьогодні робить президент і уряд, правильно

Павел Карайченцев, координатор проекта «MESTNYE.com».

Местное самоуправление идет к неизбежному коллапсу

Владимир Бревнов, экономист

Объективно назрела потребность в новой силе

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Надій на те, що незабаром через рік-два прийде до нас хороша влада на державному рівні і наведе порядок, забезпечить розвиток, проведе реформи – просто немає.

Володимир Купрій, виконавчий директор Творчого центру ТЦК, кандидат наук з державного управління

Місцеві ради перетворилися на своєрідні збори акціонерів

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Где есть клановая олигархия, там нужна и централизация

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

На сьогодні ніхто не зацікавлений в посиленні регіональної влади

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Якщо так піде далі, то відбудеться повна централізація влади. Але…

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,068