В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Существовавшая до 2005 года мажоритарная система выборов в местные советы не удовлетворяла общество и была заменена на пропорциональную, которая также оказалась малоэффективной. Сегодняшний закон о выборах в органы местной власти предполагает смешанную систему, но скажется ли этот очередной эксперимент на эффективности работы местных советов, прежде всего, с точки зрения защиты местных интересов? Уже сегодня эксперты свидетельствуют, что даже при новой системе выборов местных советов увеличить потенциал самоуправления на местах вряд ли удастся. Более того, скептики утверждают, что нынешние местные выборы не только не станут новым этапом в развитии демократического процесса, но и окончательно отодвинут идею местного самоуправления на второй план, превратив его выборные органы в часть государственного аппарата.

Как отмечают многие наблюдатели, «избирателю на этих выборах отводится роль статиста, волеизъявление которого будет очень легко откорректировать». Не потому ли явка на эти выборы прогнозируется очень низкая?! Спорят лишь о том, какова будет доля «участия партии власти» в корректировках – 20 или 30%?

Очередные выборы в местные органы власти могли бы вынести на повестку дня уже давно наболевшие вопросы о состоянии и перспективах местного самоуправления, но этого, увы, не произошло. Идущие на выборы партии даже не думают предлагать электорату свои модели регионального управления и развития. В то же время, Украина остается достаточно плохо управляемой территорией, особенно если речь заходит о местном уровне. Практически все поступления, собранные в виде налогов и отчислений во всевозможные фонды, остаются «в верхах», не доходя до реальных пользователей. Не потому ли у нас вымирают и деградируют не отдельные города и села, а целые районы и территории, а пропасть между богатыми и бедными областями все нарастает?

Регион региону – рознь. И местные выборы в Винницкой области радикально отличаются от выборов в Луганской или Ивано-Франковской областях. Поэтому «одна гребенка» и единый централизованный (партийный) подход к территориальному управлению вряд ли окажется эффективным. Объединяет лишь то, что практически везде мы наблюдаем нежелание передавать полномочия и ресурсы на места. Этому мешает и коррумпированность чиновничества, и нехватка ресурсов, и исключение из общественной жизни мнения избирателей, и значительный разрыв в развитии между регионами. Но главное – это постоянное пренебрежение центральной власти конституционными гарантиями местного самоуправления.

Сторонники идеи Монтескье о разделении властей считают, что самоуправляющиеся общины или автономные местные власти можно рассматривать как «противовес власти центра». Европейская Хартия о местном самоуправлении 1985 года считает самоуправление местных общин краеугольным камнем настоящей демократии. А Программы Мирового Банка и Программа человеческого развития ООН (ПРООН) настаивают на том, что децентрализация власти является эффективным орудием экономического развития – благодаря именно усилению независимости местного самоуправления и повышению его активности, укреплению демократии на местах.

В этом контексте «Диалог.UA» хотел бы предложить для обсуждения ряд вопросов. Почему в повестке дня местных выборов не идет речь о реформе местного самоуправления? Почему несколько попыток реформировать местное самоуправление провалились уже на стадии обсуждения? Быть может, эти реформы вообще никому не нужны?

Реальное местное самоуправление – это пробуждение инициативы миллионов. Сегодня эта энергия законсервирована. Нежелание Центра понять это и изменить ситуацию – является серьезной преградой для развития бизнеса, реализации социальных программ. Мыслящая власть непременно должна использовать децентрализацию для укрепления своих позиций и повышения управляемости государства ради его стабильности и улучшения жизни людей. Однако, централизация власти в Украине продолжается. Полномочия местных рад по распоряжению и учету использования земли, недр, формирования местных бюджетов плавно переходят к центру. Что остается местной власти? Чем она будет заниматься? И какой должна быть модель управления территориями, чтобы она была эффективной?

Свернуть

Существовавшая до 2005 года мажоритарная система выборов в местные советы не удовлетворяла общество и была заменена на пропорциональную, которая также оказалась малоэффективной. Сегодняшний закон о выборах в органы местной власти предполагает смешанную систему, но скажется ли этот очередной эксперимент на эффективности работы местных советов, прежде всего, с точки зрения защиты местных интересов? Уже сегодня эксперты свидетельствуют, что даже при новой системе выборов местных советов увеличить потенциал самоуправления на местах вряд ли удастся. Более того, скептики утверждают, что нынешние местные выборы не только не станут новым этапом в развитии демократического процесса, но и окончательно отодвинут идею местного самоуправления на второй план, превратив его выборные органы в часть государственного аппарата.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Якщо так піде далі, то відбудеться повна централізація влади. Але…

12 окт 2010 года

Пане Анатолію, ви маєте чималий досвід у справах місцевого самоврядування в нашій країні, і, можливо, помічаєте ті речі, які інші просто не усвідомлюють. Як змінилася політика влади у ставленні до місцевого самоврядування в останні роки?

Під час виборів нинішня влада висловлювала декілька тез про необхідність розширення повноважень місцевого самоврядування, скасування місцевих держадміністрацій, створення виконкомів районних та обласних рад. Така риторика була. Що відбувається насправді? Насправді ж відбувається тотальна централізація, посилення місцевих держадміністрацій і, відповідно, послаблення органів самоврядування.

Дуже показовий приклад – Київ, де вже не буде районних виборів, а скоро не буде й виборів київського мера. Принаймні, я вже бачив проект закону, підготованого в Мінюсті, згідно з яким київський міський голова – це спікер Київради, яка нічого не вирішує. Рада не матиме виконкому, а київська міська державна адміністрація не буде виконавчим органом київської міської ради. Це приблизно так, як зараз в областях. А сьогодні ж всі голови адміністрацій проінструктовані таким чином, що вони є головні в області. І все, - ніяке місцеве самоврядування не є автономним і незалежним, голови адміністрацій мають всім керувати. І так по всій Україні. Що стосується міських і селищних голів, то їх усіх дуже тепло запрошують до Партії Регіонів. І вони мусять бігти туди, аби не мати зайвого клопоту.

Тепер стосовно бюджетного і податкового кодексів. Нібито вони місцевому самоврядуванню щось додають, але насправді це неправда. Наприклад, йому додають таку виключно державну функцію, як соціальний захист населення. Кошти для цього також додаються до місцевих бюджетів і формально їхня маса зростає, але ж ці гроші йдуть цільовим призначенням для фінансування державних функцій. Ніякою децентралізацією тут і не пахне, бо децентралізація передбачає прийняття і фінансування своїх рішень на місцях. Як ви розумієте, про соціальний захист місцева влада рішень не приймає. Так що, прогресу тут немає.

Про політику уряду стосовно місцевої влади ви вже сказали. А якою є політика місцевої влади стосовно уряду? Адже ми маємо декілька асоціацій – місцевих влад, асоціація міст, та ще деякі…

Зараз асоціації місцевих влад скукожилися, їх і не чути. Раніше якось виступали з заявами, відкриті листи писали, виходили на демонстрації, коли в них щось там по бюджету забирали. Тепер нічого цього нема.

Зрозуміло. Можливо, вони просто вичікують. А яких змін на місцях слід чекати після місцевих виборів?

Я особисто нічого доброго не чекаю. Зроблено штучне заганяння людей в партії, отже в цьому є певний інтерес. Хтось комусь буде зобов’язаний за те, щоб його включили в списки чи десь висунули на посаду. Це політична корупція, яка зараз піднята на щит. Одна справа, коли такі правила вводяться за рік до виборів – тоді можна планувати свої дії, вибудовувати співпрацю і таке інше. А тут за два місяці до виборів зробили штучне заганяння під когось, вдарили по всім партійним структурам, які не мають відношення до Партії Регіонів. Усі вони потерпають від підкупів і розколів, ця бацила діє всюди, по всій країні.

Те що, було запропоновано в податковому кодексі, а саме - що міська, обласна чи районна влада може встановлювати свою частинку ставки податку на прибуток підприємств, може мати жахливі наслідки. Бо, по-перше, це шлях до фінансової суверенізації; по-друге – це страшний удар по бізнесу. Уявіть собі, що ви маєте бізнес в різних містах, то скільки треба вести одночасно балансів? Який виникне рух капіталу і робочої сили? А враховуючи ту біду, що промисловість в основному базується на сході України, то провалля між регіонами ще більше поглибиться.

Та того мало – з’явився проект Закону про мови. Бельгія з її мовними та іншими проблемами тут виглядає дитячою забавкою. Він взагалі виводить самоврядування із єдиної системи, тобто для місцевих органів влади не буде єдиної державної мови. Їхні акти можуть бути які завгодно, на яких завгодно мовах і котрий з них буде автентичний – це буде повний гаплик. А вибір регіональної мови шляхом голосування – взагалі шлях в нікуди: придавленняня меншості більшістю викличе лише напругу. Це створює таку проблему, про яку навіть сталінське ГПУ не думало.

Як ви вважаєте, що станеться із самоврядуванням через пару років? В Росії воно практично ліквідоване, а що станеться в Україні?

Якщо так далі піде, то відбудеться повна централізація влади. Самоврядування ще трохи буде жевріти, бо зовсім прибрати його не можна. Потім все піде за циклом типу “припливи-відпливи”, бо з’ясується, що зникло ефективне керування, а вся вина лягає на отой єдиний державний центр. Через рік-два почнуть шукати крайніх і передаватимуть повноваження на місця.

Завжди так відбувалося, і в Україні це вже не перший раз. В 90-му році прийняли закон про місцеве самоврядування, дали йому чимало прав, а вже в лютому 91-го завернули гайки, впровадили представників президента. В 94-му, на початку, знову відпустили; в середині – назад закрутили. Те саме сталося і в 96-му. Так буде і в майбутньому. Коли громадськість проявить своє невдоволення, настане послаблення режиму з елементами децентралізації.

Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Юрій Третяк, виконавчий директор Асоціації агенцій регіонального розвитку України

Практика управління регіонами в Україні залишилась радянською

Віктор Кравченко, завкафедрою конституційного та адміністративного права Університету економіки та права (КРОК)

Місцеве самоврядування – це аксіома існування цивілізованого демократичного суспільства

Роман Коваленко, директор Центра законодательных инициатив, юрист, кандидат экономических наук, Донецк.

Если в процессе реформ благосостояние народа будет расти, то никто остановить их не сможет

Іван Паховчишин, кандидат у депутати до Львівської обласної ради.

Я вважаю, що те, що сьогодні робить президент і уряд, правильно

Павел Карайченцев, координатор проекта «MESTNYE.com».

Местное самоуправление идет к неизбежному коллапсу

Владимир Бревнов, экономист

Объективно назрела потребность в новой силе

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Надій на те, що незабаром через рік-два прийде до нас хороша влада на державному рівні і наведе порядок, забезпечить розвиток, проведе реформи – просто немає.

Володимир Купрій, виконавчий директор Творчого центру ТЦК, кандидат наук з державного управління

Місцеві ради перетворилися на своєрідні збори акціонерів

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Где есть клановая олигархия, там нужна и централизация

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

На сьогодні ніхто не зацікавлений в посиленні регіональної влади

Анатолій Матвієнко, народний депутат, голова УРП «Собор»

Реальне місцеве самоврядування – це пробудження ініціативи мільйонів

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,336