В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Существовавшая до 2005 года мажоритарная система выборов в местные советы не удовлетворяла общество и была заменена на пропорциональную, которая также оказалась малоэффективной. Сегодняшний закон о выборах в органы местной власти предполагает смешанную систему, но скажется ли этот очередной эксперимент на эффективности работы местных советов, прежде всего, с точки зрения защиты местных интересов? Уже сегодня эксперты свидетельствуют, что даже при новой системе выборов местных советов увеличить потенциал самоуправления на местах вряд ли удастся. Более того, скептики утверждают, что нынешние местные выборы не только не станут новым этапом в развитии демократического процесса, но и окончательно отодвинут идею местного самоуправления на второй план, превратив его выборные органы в часть государственного аппарата.

Как отмечают многие наблюдатели, «избирателю на этих выборах отводится роль статиста, волеизъявление которого будет очень легко откорректировать». Не потому ли явка на эти выборы прогнозируется очень низкая?! Спорят лишь о том, какова будет доля «участия партии власти» в корректировках – 20 или 30%?

Очередные выборы в местные органы власти могли бы вынести на повестку дня уже давно наболевшие вопросы о состоянии и перспективах местного самоуправления, но этого, увы, не произошло. Идущие на выборы партии даже не думают предлагать электорату свои модели регионального управления и развития. В то же время, Украина остается достаточно плохо управляемой территорией, особенно если речь заходит о местном уровне. Практически все поступления, собранные в виде налогов и отчислений во всевозможные фонды, остаются «в верхах», не доходя до реальных пользователей. Не потому ли у нас вымирают и деградируют не отдельные города и села, а целые районы и территории, а пропасть между богатыми и бедными областями все нарастает?

Регион региону – рознь. И местные выборы в Винницкой области радикально отличаются от выборов в Луганской или Ивано-Франковской областях. Поэтому «одна гребенка» и единый централизованный (партийный) подход к территориальному управлению вряд ли окажется эффективным. Объединяет лишь то, что практически везде мы наблюдаем нежелание передавать полномочия и ресурсы на места. Этому мешает и коррумпированность чиновничества, и нехватка ресурсов, и исключение из общественной жизни мнения избирателей, и значительный разрыв в развитии между регионами. Но главное – это постоянное пренебрежение центральной власти конституционными гарантиями местного самоуправления.

Сторонники идеи Монтескье о разделении властей считают, что самоуправляющиеся общины или автономные местные власти можно рассматривать как «противовес власти центра». Европейская Хартия о местном самоуправлении 1985 года считает самоуправление местных общин краеугольным камнем настоящей демократии. А Программы Мирового Банка и Программа человеческого развития ООН (ПРООН) настаивают на том, что децентрализация власти является эффективным орудием экономического развития – благодаря именно усилению независимости местного самоуправления и повышению его активности, укреплению демократии на местах.

В этом контексте «Диалог.UA» хотел бы предложить для обсуждения ряд вопросов. Почему в повестке дня местных выборов не идет речь о реформе местного самоуправления? Почему несколько попыток реформировать местное самоуправление провалились уже на стадии обсуждения? Быть может, эти реформы вообще никому не нужны?

Реальное местное самоуправление – это пробуждение инициативы миллионов. Сегодня эта энергия законсервирована. Нежелание Центра понять это и изменить ситуацию – является серьезной преградой для развития бизнеса, реализации социальных программ. Мыслящая власть непременно должна использовать децентрализацию для укрепления своих позиций и повышения управляемости государства ради его стабильности и улучшения жизни людей. Однако, централизация власти в Украине продолжается. Полномочия местных рад по распоряжению и учету использования земли, недр, формирования местных бюджетов плавно переходят к центру. Что остается местной власти? Чем она будет заниматься? И какой должна быть модель управления территориями, чтобы она была эффективной?

Свернуть

Существовавшая до 2005 года мажоритарная система выборов в местные советы не удовлетворяла общество и была заменена на пропорциональную, которая также оказалась малоэффективной. Сегодняшний закон о выборах в органы местной власти предполагает смешанную систему, но скажется ли этот очередной эксперимент на эффективности работы местных советов, прежде всего, с точки зрения защиты местных интересов? Уже сегодня эксперты свидетельствуют, что даже при новой системе выборов местных советов увеличить потенциал самоуправления на местах вряд ли удастся. Более того, скептики утверждают, что нынешние местные выборы не только не станут новым этапом в развитии демократического процесса, но и окончательно отодвинут идею местного самоуправления на второй план, превратив его выборные органы в часть государственного аппарата.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

На сьогодні ніхто не зацікавлений в посиленні регіональної влади

15 окт 2010 года

Існуюча до 2005 р. мажоритарна система виборів місцевих рад не задовольняла суспільство і була замінена на пропорційну. Остання теж виявилася неефективною. Сьогоднішній Закон про вибори до місцевих рад передбачає змішану систему. Могли б ви назвати - які питання не вирішувалися при мажоритарній системі і чому? Які проблеми виникли при функціонуванні пропорційної системи? Які ризики і загрози кожної з форм виборів? І як ви оцінюєте ефективність роботи місцевих рад, перш за все, з точки зору захисту місцевих інтересів, за нової системи виборів місцевих рад?

Я думаю, ідеальних систем формування органів публічної влади, у тому числі місцевого самоврядування, не буває. Приходиться вибирати менше зло. На мою думку, в сучасних умовах мажоритарна система виборів до місцевих рад – менше зло. Так, при мажоритарній системі виборів більш активно використовується підкуп виборів, депутати-мажоритарники у місцевих радах – більш лояльні і підконтрольні головам громад. Очевидно, що проблемні питання, які були на місцевому рівні, якщо їх не хотів актуалізувати голова громади, часто не вирішувалися.

Разом з тим, «плюсів» «мажоритарки» значно більше. Після запровадження пропорційної системи на виборах міських, районних, районних у місті, обласних рад ми отримали дуже багато проблем, яких ми не мали при мажоритарній системі. Зокрема, різко скоротилася робота депутатів з виборцями. Кілька проектів недержавних організацій, які реалізувалися в Україні з відслідкування активності депутатів після «пропорціоналізації» місцевих виборів, всі вони зафіксували падіння мотивації депутатів у роботі з виборцями. Зокрема, дуже скоротилася кількість прийому у громадських приймальнях. Для себе я зафіксував також, що в Україні після того, як запровадили пропорційну систему, депутати втратили інтерес до ініціювання створення органів самоорганізації - будинкових, вуличних, квартальних комітетів, комітетів мікрорайонів. Їх активність різко скоротилася.

Очевидно, наслідком "пропорціоналізації" є той факт, що хоча за Конституцією і Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», обласні і районні ради представляють інтереси територіальних громад відповідного району чи області, склалася така ситуація, коли в окремих областях цілі райони не мали і не мають своїх представництв. Тобто їх представляли люди, які не мали жодного стосунку до того чи іншого району. Відповідно інтереси районів чи громад районів ніхто не представляє.

Але треба пам’ятати й інше, що мажоритарна система лишилася. І після 2005 року мажоритарна система лишилася в селах і селищах, де вибори до сільських і селищних рад відбувалися за мажоритарною системою.

Те, що сьогодні здійснено – а саме, внесення елементів мажоритарної системи у формування представницьких органів місцевого самоврядування, без сумніву може розглядатися, як позитивний момент для самоврядування. В силу того, що пропорційна система висвітлила ще один недолік не лише в питанні алгоритму роботи, а й в питанні підбору кадрів. У нас до партійних списків на виборах до місцевих рад потрапило дуже багато випадкових людей, які не мали жодного відношення до муніципальної проблематики і жодного уявлення про місцеве самоврядування. Людина, яка йде на мажоритарний округ, вона так чи інакше, хоча б на рівні риторики, обізнана з певними проблемами місцевого самоврядування. Людина, яка йде у список, може взагалі не орієнтуватися, що це таке. Це людина, яка є виключно «кнопкодавом» і яка виконує виключно волю партії.

Є ще один момент, який я б визначив, як достатньо проблемний. Як ми вже сказали, проблема «мажоритарки» може бути в тому, що є певна керованість депутатським корпусом з боку міського голови. За допомогою корупційних механізмів, інших мотивацій, голова може створити собі підконтрольний орган. Але, з іншого боку, пропорціоналізація призвела до того, що рішення приймалося не в раді, а в місцевому осередкові партії. У тому числі такі рішення, як висловлення недовіри голові і дострокове припинення повноважень голови. Не дивлячись на результативність його роботи, не дивлячись, наскільки досвідчений і компетентний голова, рада часто, за ініціативи певної партії, виключно з мотивів політичної доцільності висловлювала недовіру голові.

Врешті, пробачте за мій цинізм, але якщо при пропорційній системі депутат купував своє місце у списку у партії, то сьогодні депутат буде змушений купувати це місце через виборця. Не вважаю, що це добре, але частіше кошти будуть вкладатися в будівництво доріг, майданчиків, ремонт дверей у під’їздах і таке інше, а не просто давати гроші у партійну касу.

Проте, і в змінах 2010 року законодавець дуже непослідовний у запровадженні змішаної системи виборів. Зараз, на мою думку, ми не будемо мати у радах достатнього балансу інтересів партій і громади. Ми б могли сподіватися на баланс, лише у випадку, коли б у нас дійсно була пропорційно-мажоритарна система в чистому вигляді. А так - все ж таки кандидатів у міські голови буде висувати осередок партії. А це має негатив в тому, що так чи інакше, будуть вигравати великі партії. Відповідно – їхні ставленики.

Разом з тим, вірю, що якась частина громад буде мати інше управління, аніж є сьогодні. Зверніть увагу на те, що закон про статус депутатів місцевих рад, встановлюючи інститут відкликання депутатів, орієнтувався на мажоритарну систему. Відкликати депутата, обраного за партійними списками майже неможливо. Тому ми маємо ситуацію, коли певне запровадження елементів мажоритарної системи в сучасну виборчу систему надає можливість виборцю реагувати відкликанням на діяльність депутатів, на їх пасивність або на їх корупційні дії.

Щодо ефективності роботи, чим визначається ефективність? Насамперед, я би спочатку говорив про кілька факторів, які впливають на ефективність. Перше, це – компетентність корпусу. Наскільки внесення елементів мажоритарної системи 2010 року сприяє більшій компетентності? Сприяє. Половина депутатів буде йти по мажоритарних округах, це мають бути люди, підготовлені для відповідей на питання, які будуть їм ставитися виборцями. Друге, я думаю, спаде градус політизації і депутатський корпус буде займатися своїми прямими обов’язками, а не підтверджувати свій політичний імідж. Зверніть увагу на те, що у цьому скликанні, градус політизації був дуже високий. Ради приймали дуже багато абсолютно нелегітимних рішень, політичних рішень, які виходили за межі їхньої компетенції. Наприклад, оголошення певної громади вільною від НАТО. Це абсолютно не компетенція рад, але в силу певної політизації, такі рішення приймалися. Сподіваюся, що можливо буде трохи зменшений вал таких рішень на нинішньому етапі.

Далі. Ефективність, звичайно дуже багато залежить від того, щоб робота депутатів рад перейшла в нормотворчу роботу. Щоб це не була робота, пов’язана виключно з протистоянням з іншими органами влади на місцях. Нажаль, у нас дуже багато було рад, де основна робота депутатів витрачалася на протистояння з головою, на протистояння, як не дивно, з власними виконавчими органами, з органами державної влади. Таких випадків дуже багато. Думаю, що сучасна система, однозначно буде сприяти більш конструктивній співпраці депутатів з головами і виконавчими органами. Сподіваюсь також, що в нас стане менше випадків, коли будуть висловлювати недовіру головам виключно з політичних міркувань.

Наступним кроком до більшої ефективності роботи рад, буде кадровий добір під реалізацію конкретних муніципальних програм. Робота ради має визначатися виборчою програмою. Ідея в чому? В муніципальну політику мають йти люди з певною програмою або з певною платформою. На сьогодні є дуже мало впливових груп, які йдуть з муніципальними програмами. Ми свого часу робили тренінги для кандидатів у депутати місцевих рад. Я був вражений тим, що мало хто з них, взагалі, сприймав програму не як обов’язковий документ, що визначає алгоритм його майбутньої роботи в раді, а як певний атрибут виборчої кампанії. Депутат іде з програмою на вибори, стаючи депутатом він йде до виборця і отримує під цю програму доручення і має з цими дорученнями йти в раду і на їх основі планувати бюджет, програми розвитку. Це депутатська робота. Принаймні в ідеалі так має бути. А в більшості кандидати йдуть в раду, не розуміючи, що їх там чекає. Звичайно, тут дехто вбачає слабкість мажоритарної системи. Мовляв, партії йдуть з програмами, «мажоритарники» йдуть з демагогією, з купівлею виборця і таке інше. Такий аргумент має право на існування. Але покажіть мені партію, яка б йшла на вибори з серйозною муніципальною програмою. Я таких партій, нажаль, не бачив.


Разом з партіями на місцевих виборах чи будемо ми вибирати моделі регіонального розвитку? Чому відсутній у дискурсі цих виборів регіональний порядок денний для кожної окремо взятої території?

Ні, на жаль, ми не будемо на цих виборах вибирати модель регіонального розвитку. У регіонів не має достатньо ресурсів для реалізації масштабних регіональних ресурсів. А на всеукраїнському, загальнодержавному рівні відсутнє планування регіонального розвитку. Сьогодні, всі бюджетні новації, починаючи від нереалізованого проекту Бюджетного кодексу від Ю.Тимошенко, закінчуючи сучасним Бюджетним кодексом, не вирішують системно питання фінансового наповнення регіональних бюджетів. Ми не маємо нормального планування регіонального розвитку, не маємо на це відповідної стратегії.

Ми не вирішимо жодної проблеми – економічної, соціальної, міграційної - якщо не будемо планувати розвитку регіонів.

Що казати про розвиток регіонів, ми сьогодні навіть не можемо визначити поняття регіону. У нас за статусом громада села на тисячу осіб прирівняна до громади міста з мільйоном осіб. Не можна ж порівняти звичайну громаду села, селища або малого міста районного значення із містом-мільйонником. Це цілий регіон. Тому маємо внести цей принцип масштабності, визначивши поняття регіон.

З іншого боку, ми маємо бути свідомими того, що ще довго питання регіонального розвитку буде пріоритетом центральної влади і питанням її порядку денного. У нас занадто нерівномірний розвиток регіонів і занадто багато дотаційних регіонів. Тому держава ще довго не зможе віддати це питання на регіональний рівень.

У цьому зв’язку вважаю за доцільне взяти на озброєння практику Європейських співтовариств, де є спеціальний фонд регіонального розвитку, з допомогою якого усуваються регіональні диспропорції розвитку.

Разом з питанням регіонального розвитку треба ставити проблему розвитку громад. А для цього, на мою думку, першим кроком має стати їх укрупнення до 3-5 тисяч, залежно від регіону.

Чому у рамках порядку денного місцевих виборів не йде мова про реформу місцевого самоврядування? Чому у нас в Україні не складається з реформами місцевого самоврядування, адже вже було зроблено декілька спроб у цьому напрямку, а віз і нині там ... Можливо, ця реформа взагалі нікому не потрібна?

В нас немає єдиної концепції реформи самоврядування. Що таке реформа самоврядування? Які в нас були підходи досі? Перше, - посилення рівня районів і областей, послаблення територіальної громади. Другий підхід, втілений у проекті Віктора Ющенка, - посилення територіальних громад, укрупнення громад. Укрупнення громад на сьогодні має бути першим етапом системної реформи – адміністративно-територіальної і муніципальної. Але про це партії бояться говорити, тим більше перед виборами. Бо це не популярний крок.

Можна було йти за тією моделлю, яка мала бути другим етапом конституційної реформи 2004 року, яка передбачала, що спочатку ми вирішуємо питання центральних органів влади, а далі будемо ліквідовувати державні адміністрації. Це довгий час подавалося як якась кардинальна складова реформи місцевого самоврядування. Мовляв, ліквідуємо державні адміністрації як органи виконавчої влади, повноправними будуть обласні ради і виконавчі органи, районні ради і виконавчі органи. Це був дійсно магістральний напрямок, щоправда не бачу нічого нового в цій моделі. Це буде звичайна радянська модель - за Радянського Союзу і у 90-х роках минулого століття в Україні існувала точно така сама модель. Такий напрям місцевого самоврядування, за рахунок послаблення державної влади на місцях, не є дуже добрим. По-перше, вважаю, що для України абсолютно шкідливою є ліквідація районних державних адміністрацій. Можна обласні державні адміністрації ліквідовувати, але ні в якому разі не районні державні адміністрації (РДА). РДА – це основний ресурс національної безпеки. Якби ми не мали РДА в Криму, невідомо, який би розвиток подій там був.

Що стосується виконкомів обласних і районних рад, то цінність місцевого самоврядування в тому, і це взагалі святая-святих місцевого самоврядування, що в місцевому самоврядуванні не має бути вищестоящих ланок. Ідея самоврядування - є громада і ніхто не має права - ні інший самоврядний орган, ні орган державної влади – втручатися і її компетенцію. Якщо будуть виконавчі органи районних рад, виконавчі органи обласних рад, знову ж буде йтися про ієрархію. Це, фактично, реформа не самоврядування, а реформа системи публічної влади. Тобто, самоврядування буде послаблене і буде просто виборна квазі-самоврядна влада, яка буде мало контролюватися державою, у той самий час, достатньо добре контролюватиме територіальні громади. Я проти такого способу місцевого самоврядування.

Але на сьогодні, навіть про це перестали говорити. Напрям такий був вигідний тоді, коли Партія Регіонів не була при владі. Тобто, що означала реформа самоврядування за такої моделі - підконтрольність половини України Партії регіонів, де в радах вона має більшість.

Зверніть увагу, що в часи протистояння з Президентом Ющенком у 2006-2007 роках, ради в підконтрольних ПР областях вели активну політичну роботу - висловлювали недовіру головам державних адміністрацій, була також активна кампанія з скасування рішень щодо делегування повноважень обласним і районним держадміністраціям тощо. Відповідно до чинного законодавства, обласні і районні ради не мають на сьогодні виконкомів, а їхні повноваження виконують державні адміністрації. Але під час цього протистояння склалася ситуація, коли ці ради створювали на базі власних апаратів, фактично квазі-виконавчі органи і не делегували своїх повноважень обласним державним адміністраціям і самі виконували ці повноваження.

Сьогодні ситуація інша. Одна з найпотужніших партій в Україні – ПР - приходить до влади на всеукраїнському рівні. Який їм сенс робити реформу і послаблювати керованість на місцях? Обласна рада і її виконком це об’єктивно менш керовані суб’єкти, аніж державні адміністрації.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Юрій Третяк, виконавчий директор Асоціації агенцій регіонального розвитку України

Практика управління регіонами в Україні залишилась радянською

Віктор Кравченко, завкафедрою конституційного та адміністративного права Університету економіки та права (КРОК)

Місцеве самоврядування – це аксіома існування цивілізованого демократичного суспільства

Роман Коваленко, директор Центра законодательных инициатив, юрист, кандидат экономических наук, Донецк.

Если в процессе реформ благосостояние народа будет расти, то никто остановить их не сможет

Іван Паховчишин, кандидат у депутати до Львівської обласної ради.

Я вважаю, що те, що сьогодні робить президент і уряд, правильно

Павел Карайченцев, координатор проекта «MESTNYE.com».

Местное самоуправление идет к неизбежному коллапсу

Владимир Бревнов, экономист

Объективно назрела потребность в новой силе

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Надій на те, що незабаром через рік-два прийде до нас хороша влада на державному рівні і наведе порядок, забезпечить розвиток, проведе реформи – просто немає.

Володимир Купрій, виконавчий директор Творчого центру ТЦК, кандидат наук з державного управління

Місцеві ради перетворилися на своєрідні збори акціонерів

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Где есть клановая олигархия, там нужна и централизация

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Якщо так піде далі, то відбудеться повна централізація влади. Але…

Анатолій Матвієнко, народний депутат, голова УРП «Собор»

Реальне місцеве самоврядування – це пробудження ініціативи мільйонів

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,097