В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Существовавшая до 2005 года мажоритарная система выборов в местные советы не удовлетворяла общество и была заменена на пропорциональную, которая также оказалась малоэффективной. Сегодняшний закон о выборах в органы местной власти предполагает смешанную систему, но скажется ли этот очередной эксперимент на эффективности работы местных советов, прежде всего, с точки зрения защиты местных интересов? Уже сегодня эксперты свидетельствуют, что даже при новой системе выборов местных советов увеличить потенциал самоуправления на местах вряд ли удастся. Более того, скептики утверждают, что нынешние местные выборы не только не станут новым этапом в развитии демократического процесса, но и окончательно отодвинут идею местного самоуправления на второй план, превратив его выборные органы в часть государственного аппарата.

Как отмечают многие наблюдатели, «избирателю на этих выборах отводится роль статиста, волеизъявление которого будет очень легко откорректировать». Не потому ли явка на эти выборы прогнозируется очень низкая?! Спорят лишь о том, какова будет доля «участия партии власти» в корректировках – 20 или 30%?

Очередные выборы в местные органы власти могли бы вынести на повестку дня уже давно наболевшие вопросы о состоянии и перспективах местного самоуправления, но этого, увы, не произошло. Идущие на выборы партии даже не думают предлагать электорату свои модели регионального управления и развития. В то же время, Украина остается достаточно плохо управляемой территорией, особенно если речь заходит о местном уровне. Практически все поступления, собранные в виде налогов и отчислений во всевозможные фонды, остаются «в верхах», не доходя до реальных пользователей. Не потому ли у нас вымирают и деградируют не отдельные города и села, а целые районы и территории, а пропасть между богатыми и бедными областями все нарастает?

Регион региону – рознь. И местные выборы в Винницкой области радикально отличаются от выборов в Луганской или Ивано-Франковской областях. Поэтому «одна гребенка» и единый централизованный (партийный) подход к территориальному управлению вряд ли окажется эффективным. Объединяет лишь то, что практически везде мы наблюдаем нежелание передавать полномочия и ресурсы на места. Этому мешает и коррумпированность чиновничества, и нехватка ресурсов, и исключение из общественной жизни мнения избирателей, и значительный разрыв в развитии между регионами. Но главное – это постоянное пренебрежение центральной власти конституционными гарантиями местного самоуправления.

Сторонники идеи Монтескье о разделении властей считают, что самоуправляющиеся общины или автономные местные власти можно рассматривать как «противовес власти центра». Европейская Хартия о местном самоуправлении 1985 года считает самоуправление местных общин краеугольным камнем настоящей демократии. А Программы Мирового Банка и Программа человеческого развития ООН (ПРООН) настаивают на том, что децентрализация власти является эффективным орудием экономического развития – благодаря именно усилению независимости местного самоуправления и повышению его активности, укреплению демократии на местах.

В этом контексте «Диалог.UA» хотел бы предложить для обсуждения ряд вопросов. Почему в повестке дня местных выборов не идет речь о реформе местного самоуправления? Почему несколько попыток реформировать местное самоуправление провалились уже на стадии обсуждения? Быть может, эти реформы вообще никому не нужны?

Реальное местное самоуправление – это пробуждение инициативы миллионов. Сегодня эта энергия законсервирована. Нежелание Центра понять это и изменить ситуацию – является серьезной преградой для развития бизнеса, реализации социальных программ. Мыслящая власть непременно должна использовать децентрализацию для укрепления своих позиций и повышения управляемости государства ради его стабильности и улучшения жизни людей. Однако, централизация власти в Украине продолжается. Полномочия местных рад по распоряжению и учету использования земли, недр, формирования местных бюджетов плавно переходят к центру. Что остается местной власти? Чем она будет заниматься? И какой должна быть модель управления территориями, чтобы она была эффективной?

Свернуть

Существовавшая до 2005 года мажоритарная система выборов в местные советы не удовлетворяла общество и была заменена на пропорциональную, которая также оказалась малоэффективной. Сегодняшний закон о выборах в органы местной власти предполагает смешанную систему, но скажется ли этот очередной эксперимент на эффективности работы местных советов, прежде всего, с точки зрения защиты местных интересов? Уже сегодня эксперты свидетельствуют, что даже при новой системе выборов местных советов увеличить потенциал самоуправления на местах вряд ли удастся. Более того, скептики утверждают, что нынешние местные выборы не только не станут новым этапом в развитии демократического процесса, но и окончательно отодвинут идею местного самоуправления на второй план, превратив его выборные органы в часть государственного аппарата.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Місцеві ради перетворилися на своєрідні збори акціонерів

22 окт 2010 года
Місцеві ради перетворилися на своєрідні збори акціонерів: Місцеві ради перетворилися на своєрідні збори акціонерів

Володимир Купрій, виконавчий директор Творчого центру ТЦК, кандидат наук з державного управління

Існуюча до 2005 р. мажоритарна система виборів місцевих рад не задовольняла суспільство і була замінена на пропорційну. Остання теж виявилася неефективною. Сьогоднішній Закон про вибори до місцевих рад передбачає змішану систему. Могли б ви назвати, які питання не вирішувалися при мажоритарній системі і чому? Які проблеми виникли при функціонуванні пропорційної системи? Які ризики і загрози несе кожна з цих форм виборів місцевому самоврядуванню?

– Запровадження пропорційної системи виборів місцевих рад було жахливою помилкою, яка фактично на чотири роки розбалансувала місцеве самоврядування. Така система фактично призвела до втрати значущості депутатства, як представництва певної частини виборців. Місцеві ради стали переважно інструментом вирішення вузько корпоративних чи особистісних інтересів. Повністю нівельовано роль партій. Ці проблеми, на жаль, не вирішить нинішня «змішана» система. Вона просто спровокує нові негаразди.

Чи може виправити цю ситуацію повернення до мажоритарної системи формування місцевих рад? Так, але за певних умов: якщо буде розширено можливості для приходу у місцеві ради широким верствам, максимальній кількості груп інтересів. Треба зламати стереотипне сприйняття депутата, який вирішує комунальні проблеми конкретної вулиці. Якщо від депутата місцевої ради громадяни очікують, що він лататиме дорогу чи ремонтувати зіпсовані ліфти, понівечені двері в під’їзді, то тим самим провокуємо прихід до місцевих рад виключно місцевих «олігархів». Бути депутатом місцевої ради – це не різновидність благодійної діяльності чи меценатства. Депутат місцевої ради має домагатися врахування інтересів своїх виборців при ухваленні різноманітних рішень, які впливатимуть на те, щоб була забезпечена якісна робота відповідних комунальних служб, щоб забезпечувалося функціонування садочків, шкіл, щоб створювалося сприятливе регулятивне середовища для місцевого бізнесу, щоб зібрані податки дійсно йшли на потреби громади і т.п.

На жаль, зараз доводиться констатувати, що вибори не відіграють ролі формування волі більшості громади. Вони вже більше не означають апріорної легітимації політики, яка потім здійснюватиметься. Вибори тепер мають вужчу функцію: вони лише затверджують спосіб призначення управлінців.


Як ви оцінюєте ефективність роботи місцевих рад, перш за все, з точки зору захисту місцевих інтересів?

– Місцеві ради, на жаль, в більшості своїй перетворюються на своєрідні збори акціонерів, які вирішують питання розподілу дивідендів у формі існуючих ресурсів (земля, комунальне майно і т.п.). Захист місцевих інтересів в таких радах ототожнюється з власними інтересами депутатів.

Звичайно в Україні чимало позитивних прикладів, але вони не мають критичної маси, щоб впливати на зміну тенденції. Депутати місцевих рад потребують специфічного навчання в різний спосіб, і в різних формах (семінари, тренінги, стажування і т.п.), оскільки складність завдань, які вони вирішують, зростає.


Чи будемо ми вибирати на місцевих виборах моделі регіонального розвитку? Чому у дискурсі цих виборів відсутній регіональний порядок денний для кожної окремо взятої території?

– Ситуація пояснюється тим, що ніхто моделей як-таких не пропонує. А не пропонує тому, що місцеві ради сьогодні не сприймаються як колективний орган формування місцевої політики.


Чому в рамках порядку денного місцевих виборів не йде мова про реформу місцевого самоврядування? Чому у нас в Україні взагалі не складається з реформами місцевого самоврядування, адже вже було зроблено декілька спроб у цьому напрямку, а віз і нині там... Можливо, ця реформа взагалі нікому не потрібна?

– Проведення реформи місцевого самоврядування потребує політичної волі та політичної підтримки. Ці дві складові абсолютно мізерні на сьогодні. Крім того, така реформа має бути комплексною і супроводжуватися напрацюванням чималого пакету законодавчих актів, які б узгоджувалися між собою. Усі попередні спроби реформувати місцеве самоврядування провалювалися через фрагментарність та неузгодженість. Все або зводилося до адміністративно-територіальної реформи, або до міжбюджетних взаємовідносин.

Реформа місцевого самоврядування потрібна, як ніяка інша. Саме вона потягне за собою і зміни в податковій, бюджетній системах і т.п. Але головне, така реформа в підсумку має призвести до формування самодостатніх територіальних громад. Для цього треба системна робота і вироблення єдиного стратегічного бачення, яке б не залежало від змін влади на національному рівні.


Які форми місцевого самоврядування, котрі добре працюють у наших сусідів, могли б прижитися на теренах України?

– На мій погляд, Україна має, в першу чергу, звернути увагу на досвід Польщі та Франції. Саме ці приклади найбільш адекватно відбивають наші традиції та уявлення про територіальну громаду, мають достатньо багато схожостей в типах поселень і т.п. Проте треба, звичайно, будь-який досвід вміло адаптувати до місцевих умов.

Варто звернути увагу, наприклад, на французький досвід системи міжмуніципальної співпраці. Польський досвід цінний своєю раціоналізацією рівнів місцевого самоврядування: гміна – базова одиниця місцевого самоврядування, яка є повноцінною громадою, що здатна забезпечити надання необхідних послуг населенню, має відповідну ресурсну базу для цього.


Бесіду вів Віктор Сизонтов

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Юрій Третяк, виконавчий директор Асоціації агенцій регіонального розвитку України

Практика управління регіонами в Україні залишилась радянською

Віктор Кравченко, завкафедрою конституційного та адміністративного права Університету економіки та права (КРОК)

Місцеве самоврядування – це аксіома існування цивілізованого демократичного суспільства

Роман Коваленко, директор Центра законодательных инициатив, юрист, кандидат экономических наук, Донецк.

Если в процессе реформ благосостояние народа будет расти, то никто остановить их не сможет

Іван Паховчишин, кандидат у депутати до Львівської обласної ради.

Я вважаю, що те, що сьогодні робить президент і уряд, правильно

Павел Карайченцев, координатор проекта «MESTNYE.com».

Местное самоуправление идет к неизбежному коллапсу

Владимир Бревнов, экономист

Объективно назрела потребность в новой силе

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Надій на те, що незабаром через рік-два прийде до нас хороша влада на державному рівні і наведе порядок, забезпечить розвиток, проведе реформи – просто немає.

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Где есть клановая олигархия, там нужна и централизация

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

На сьогодні ніхто не зацікавлений в посиленні регіональної влади

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Якщо так піде далі, то відбудеться повна централізація влади. Але…

Анатолій Матвієнко, народний депутат, голова УРП «Собор»

Реальне місцеве самоврядування – це пробудження ініціативи мільйонів

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,066