В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Существовавшая до 2005 года мажоритарная система выборов в местные советы не удовлетворяла общество и была заменена на пропорциональную, которая также оказалась малоэффективной. Сегодняшний закон о выборах в органы местной власти предполагает смешанную систему, но скажется ли этот очередной эксперимент на эффективности работы местных советов, прежде всего, с точки зрения защиты местных интересов? Уже сегодня эксперты свидетельствуют, что даже при новой системе выборов местных советов увеличить потенциал самоуправления на местах вряд ли удастся. Более того, скептики утверждают, что нынешние местные выборы не только не станут новым этапом в развитии демократического процесса, но и окончательно отодвинут идею местного самоуправления на второй план, превратив его выборные органы в часть государственного аппарата.

Как отмечают многие наблюдатели, «избирателю на этих выборах отводится роль статиста, волеизъявление которого будет очень легко откорректировать». Не потому ли явка на эти выборы прогнозируется очень низкая?! Спорят лишь о том, какова будет доля «участия партии власти» в корректировках – 20 или 30%?

Очередные выборы в местные органы власти могли бы вынести на повестку дня уже давно наболевшие вопросы о состоянии и перспективах местного самоуправления, но этого, увы, не произошло. Идущие на выборы партии даже не думают предлагать электорату свои модели регионального управления и развития. В то же время, Украина остается достаточно плохо управляемой территорией, особенно если речь заходит о местном уровне. Практически все поступления, собранные в виде налогов и отчислений во всевозможные фонды, остаются «в верхах», не доходя до реальных пользователей. Не потому ли у нас вымирают и деградируют не отдельные города и села, а целые районы и территории, а пропасть между богатыми и бедными областями все нарастает?

Регион региону – рознь. И местные выборы в Винницкой области радикально отличаются от выборов в Луганской или Ивано-Франковской областях. Поэтому «одна гребенка» и единый централизованный (партийный) подход к территориальному управлению вряд ли окажется эффективным. Объединяет лишь то, что практически везде мы наблюдаем нежелание передавать полномочия и ресурсы на места. Этому мешает и коррумпированность чиновничества, и нехватка ресурсов, и исключение из общественной жизни мнения избирателей, и значительный разрыв в развитии между регионами. Но главное – это постоянное пренебрежение центральной власти конституционными гарантиями местного самоуправления.

Сторонники идеи Монтескье о разделении властей считают, что самоуправляющиеся общины или автономные местные власти можно рассматривать как «противовес власти центра». Европейская Хартия о местном самоуправлении 1985 года считает самоуправление местных общин краеугольным камнем настоящей демократии. А Программы Мирового Банка и Программа человеческого развития ООН (ПРООН) настаивают на том, что децентрализация власти является эффективным орудием экономического развития – благодаря именно усилению независимости местного самоуправления и повышению его активности, укреплению демократии на местах.

В этом контексте «Диалог.UA» хотел бы предложить для обсуждения ряд вопросов. Почему в повестке дня местных выборов не идет речь о реформе местного самоуправления? Почему несколько попыток реформировать местное самоуправление провалились уже на стадии обсуждения? Быть может, эти реформы вообще никому не нужны?

Реальное местное самоуправление – это пробуждение инициативы миллионов. Сегодня эта энергия законсервирована. Нежелание Центра понять это и изменить ситуацию – является серьезной преградой для развития бизнеса, реализации социальных программ. Мыслящая власть непременно должна использовать децентрализацию для укрепления своих позиций и повышения управляемости государства ради его стабильности и улучшения жизни людей. Однако, централизация власти в Украине продолжается. Полномочия местных рад по распоряжению и учету использования земли, недр, формирования местных бюджетов плавно переходят к центру. Что остается местной власти? Чем она будет заниматься? И какой должна быть модель управления территориями, чтобы она была эффективной?

Свернуть

Существовавшая до 2005 года мажоритарная система выборов в местные советы не удовлетворяла общество и была заменена на пропорциональную, которая также оказалась малоэффективной. Сегодняшний закон о выборах в органы местной власти предполагает смешанную систему, но скажется ли этот очередной эксперимент на эффективности работы местных советов, прежде всего, с точки зрения защиты местных интересов? Уже сегодня эксперты свидетельствуют, что даже при новой системе выборов местных советов увеличить потенциал самоуправления на местах вряд ли удастся. Более того, скептики утверждают, что нынешние местные выборы не только не станут новым этапом в развитии демократического процесса, но и окончательно отодвинут идею местного самоуправления на второй план, превратив его выборные органы в часть государственного аппарата.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Місцеве самоврядування – це аксіома існування цивілізованого демократичного суспільства

5 ноя 2010 года
Місцеве самоврядування – це аксіома існування цивілізованого демократичного суспільства: Місцеве самоврядування – це аксіома існування цивілізованого демократичного суспільства

Віктор Кравченко, завкафедрою конституційного та адміністративного права Університету економіки та права (КРОК)

Нещодавно ми стали свідками деяких заяв президента та певних дій стосовно розвитку місцевого самоврядування. Звичайно, в той час, коли в країні йдуть місцеві вибори, це привертає увагу, а у декого, можливо, викликає надії. Як ви розцінюєте ці заяви та кроки? Що відбувається з місцевою владою в країні?

Декларації В. Ф. Януковича про його наміри розвивати місцеве самоврядування в Україні (зокрема, шляхом проведення реформи місцевого самоврядування) безумовно заслуговують на увагу та всебічну підтримку з боку муніципальної громадськості – це, як свідчить зарубіжний досвід, єдино можливий шлях до розбудови правової демократичної держави та громадянського суспільства. В той же час зрозуміло, що між деклараціями та реальними кроками щодо здійснення реформи величезна відстань, яку, до речі, так і не змогли подолати попередники Віктора Федоровича (хоча вони весь час перебування при владі постійно говорили про свій намір провести цю реформу).

Тому, по-перше, навряд чи можна вважати самі по собі декларації Президента вже здійсненими реальними «кроками центральної влади», по-друге, досить важко однозначно оцінити останні рішення центральної влади як намагання дійсно зміцнити місцеве самоврядування. Прикладом може слугувати нещодавно прийнятий Бюджетний кодекс України (нова редакція).

Так, з одного боку Кодекс передбачає певне зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування за рахунок віднесення до доходів бюджетів місцевого самоврядування 100 % плати за землю (стаття 69) та розширення можливостей органів місцевого самоврядування щодо виходу на ринок зовнішніх запозичень (стаття 16), з другого боку – нововведення не суттєво впливають на розширення доходної частини місцевих бюджетів (за оцінками експертів біля 2,5 млд. грн..), право контролю за використання коштів місцевих бюджетів надається Рахунковій палаті (стаття 110), посилюються санкції за порушення бюджетного законодавства (статті 117 – 118), можливості доступу територіальних громад до запозичень стають не такі вже і реальні, оскільки Кодекс штучно обмежує загальний обсяг місцевого боргу (стаття 18) та встановлює дозвільний порядок отримання таких запозичень тощо.

Влітку був створений так званий «Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню». Якщо в країні йде централізація влади, навіщо тоді створювати цей фонд?

Слід підкреслити, що така інституція існувала при Президентові України і раніше – починаючи з червня 1992 року. Указом Президента України від 24 червня 2010 року передбачається лише реорганізація попередньої структури - «Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України» у «Державний фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні». При цьому незмінним залишається основне завдання Фонду – консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента України з питань місцевого самоврядування. Додається лише одна незначна функція – підготовка матеріалів з питань місцевого самоврядування на засідання Ради регіонів.

На мою думку, реорганізація Фонду була пов’язана, в першу чергу, з вирішенням кадрових питань – заміна керівництва Фонду, а реальна роль у розробці стратегії реформування місцевого самоврядування належить Міністерству з питань регіонального розвитку та будівництва України. Саме це міністерство володіє необхідними організаційними, кадровими, фінансовими, інформаційними тощо можливостями для законопроектної діяльності, необхідної для нормативно-правового забезпечення проведення реформи місцевого самоврядування.

Згадаємо, що рік тому по країні прокотилася хвиля побоювань, що новий президент обере шлях до диктатури. Звичайно, певною мірою централізацію влади можна оправдати потребою у відновленні керованості країною. Однак, чи не має тут прихованої загрози над-централізації?

Стосовно цього питання відповідь у мене однозначна – безумовно превалює процес централізації влади, відновлення «вертикалі влади», повернення до командно-адміністративних методів управління. І такий висновок підтверджується багатьма прикладами, це, по перше, скасування так званої «політреформи» - повернення до Конституції України в редакції 1996 року. По-друге, це половинчастий характер Бюджетного кодексу України (нова редакція) про який вже йшла мова.

Слід нагадати, що нове законодавство про місцеві вибори суттєво обмежило права органів місцевого самоврядування у виборчому процесі та створило правові передумови для спотворення волевиявлення територіальних громад та формування «слухняних» органів місцевого самоврядування. До того ж згадаємо про зміни до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» тощо.

Хочу висловити обґрунтовані побоювання того, що процеси централізації влади досить швидко можуть значно прискоритися. Підставою для такого побоювання є законопроекти, напрацьовані робочою групою під керівництвом В.І.Олещенка, що розміщені на сайті Міністерства з питань регіонального розвитку та будівництва України.

Насамперед, мова йде про проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (нова редакція). Запропоновані авторами цього законопроекту нововведення по-суті повністю вихолощують саму ідею місцевого самоврядування і, у разі їх прийняття, призведуть до фактичної ліквідації цього інституту публічної влади в Україні.

Ось кілька з таких нововведень: надання місцевим державним адміністраціям «офіційного статусу виконавчих органів районних та обласних рад», що призведе до кінцевого перетворення цих рад у лаштунки, що створюватимуть видимість демократичного прийняття рішень; вилучення з власної компетенції сільських та міських рад та передача до компетенції їх виконавчих органів повноважень «з розпорядження об’єктами комунальної власності», що має на меті зробити процес розпорядження комунальним майном непрозорим.

Крім того, це віднесення всіх повноважень органів місцевого самоврядування до категорії самоврядних (власних), що, по-перше, ставить під загрозу можливість їх належного фінансування, по-друге, - неодмінно призведе до втручання органів виконавчої влади до їх виконання (тим самим ставиться під загрозу принцип організаційної автономності органів місцевого самоврядування – один з фундаментальних принципів Європейської хартії місцевого самоврядування). А головне, фактично необмежене розширення контрольних повноважень органів виконавчої влади стосовно органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб тощо.

Місцеве самоврядування – це насамперед демократія. Пригадую слова Кучми про те, що країни Європи йшли до демократії триста років, а ви хочете, мовляв, щоб Україна прийшла до неї лише за кілька років. Чи готові наші органи місцевої влади до демократичних змін, до більшої відповідальності?

Почну з останньої частини запитання – ризиків ніяких, оскільки ніякого розширення повноважень і не планується. Більше того, розвиток законодавства про місцеве самоврядування після 1997 року (рік прийняття Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») наглядно свідчить про систематичне обмеження повноважень органів місцевого самоврядування в багатьох сферах (бюджети, управління земельними відносинами, будівництво тощо).

Ті законопроекти, про які мова йшла вище, також ніякого розширення повноважень для місцевого самоврядування не передвіщають. Що ж стосується їхньої готовності отримати такі повноваження, то вона безумовно є, це відповідало б самій природі місцевого самоврядування (самостійне вирішення всіх питань місцевого значення) та принципу субсидіарності – пріоритетного принципу організації управління на місцях, який передбачає оптимальне наближення надавачів управлінських послуг до їх споживачів.

В цьому контексті хочу підкреслити, що місцеве самоврядування – це не «плід розвитку суспільства і демократії», а інструмент цього розвитку. Це вже добре розумів Гай Юлій Цезар – ініціатор першого в світі закону, що визначив важливі принципи самоврядування (45 рік до н.е.), а сьогодні – це аксіома існування цивілізованого демократичного суспільства.

Фактично у кожній країні Заходу існує своя система місцевого самоврядування, але про деякі з них ми знаємо більше, зокрема про ту, що існує в Польщі. Яка з моделей, на вашу думку, нам найбільш підходить?

Дійсно, в різних країнах застосовуються різні організаційно-правові моделі місцевого самоврядування, більше того, і в одній країні їх може бути декілька (ФРН, США). Не обтягуючи вас характеристикою цих моделей хотів би зазначити, що в Україні історично склалася власна модель, близька до так званої моделі «сильний мер», що передбачає певний поділ влади на місцях – представницька (в особі відповідної місцевої ради) та виконавча (в особі виконавчих органів ради на чолі з сільським, селищним, міським головою). Така модель, як свідчить вітчизняний та зарубіжний досвід, може забезпечити ефективне функціонування систем муніципального управління, створює необхідний баланс влади, механізми «стримувань та противаг» через відповідні взаємні контрольні повноваження.

В той же час, в сучасному світі отримують поширення й інші моделі, які, наприклад, передбачають інститут «сіті-менеджера» - управителя, що наймається громадою. Можливо з часом і територіальним громадам України буде надано право самостійно обирати конкретну модель муніципального управління, закріплюючи її в своїх статутах. Але це перспектива далекого майбутнього.


Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Юрій Третяк, виконавчий директор Асоціації агенцій регіонального розвитку України

Практика управління регіонами в Україні залишилась радянською

Роман Коваленко, директор Центра законодательных инициатив, юрист, кандидат экономических наук, Донецк.

Если в процессе реформ благосостояние народа будет расти, то никто остановить их не сможет

Іван Паховчишин, кандидат у депутати до Львівської обласної ради.

Я вважаю, що те, що сьогодні робить президент і уряд, правильно

Павел Карайченцев, координатор проекта «MESTNYE.com».

Местное самоуправление идет к неизбежному коллапсу

Владимир Бревнов, экономист

Объективно назрела потребность в новой силе

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Надій на те, що незабаром через рік-два прийде до нас хороша влада на державному рівні і наведе порядок, забезпечить розвиток, проведе реформи – просто немає.

Володимир Купрій, виконавчий директор Творчого центру ТЦК, кандидат наук з державного управління

Місцеві ради перетворилися на своєрідні збори акціонерів

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Где есть клановая олигархия, там нужна и централизация

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

На сьогодні ніхто не зацікавлений в посиленні регіональної влади

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Якщо так піде далі, то відбудеться повна централізація влади. Але…

Анатолій Матвієнко, народний депутат, голова УРП «Собор»

Реальне місцеве самоврядування – це пробудження ініціативи мільйонів

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,103