В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

«Диалог.UA» решил обратиться к этой теме, чтобы разобраться в динамике и перспективах отношений Украины и Европейского союза. Большинство стран Центральной и Восточной Европы вошли в ЕС, тогда как Украина пока так и не получила конкретной перспективы членства в расширенной Европе. Получит ли? Нужно ли это нашей стране? Или может, еще действительно не пришло время? Мы нынче ближе или дальше от ЕС, чем были в 2005 году, когда Европа держала Украину – слишком большую, слишком бедную и слишком коррумпированную для легкой интеграции – на расстоянии от себя. Что-то изменилось с тех пор? Мы стали меньше, богаче или менее коррумпированными? Так что, – «осторожно, двери закрываются!»?

Турция устала идти в Европу, о чем недавно заявил премьер-министр этой страны. Турция ждет приглашения в ЕС уже 50 лет, являясь членом НАТО. Неужели дело только в соблюдении прав человека? У Украины куда меньший опыт и багаж успехов на этом пути. Как свидетельствуют эксперты, Украина выполнила только 4 из более чем 60 проанализированных приоритетов реформ, предусмотренных Повесткой дня ассоциации (ПДА) – ключевым документом, который сегодня регулирует отношения между Украиной и Евросоюзом. Об этом свидетельствуют результаты второго этапа (июль-октябрь 2010 года) общественного мониторинга выполнения ПДА. Но и это еще не все. Похоже, что многие в нашей стране все чаще задумываются о целесообразности европейского будущего Украины. Сегодня многие оценивают охлаждение отношений Украины и ЕС как оптимистичную стагнацию, утверждая, что реальное движение есть, и ряд шагов уже сделаны сегодня Киевом, но перерастет ли это в будущем в продуктивное партнерство? Все чаще встречается мнение, что рушится миф о европейской интеграции Украины.

Нет, конечно же, территориально мы как были, так и останемся в Европе, вопрос лишь о формах сотрудничества с другими странами, находящимися по западную сторону нашей границы. И не только потому, что мы вновь разворачиваемся в своих внешнеполитических предпочтениях на восток, но также и потому, что экономический кризис, охвативший весь мир, нанес Европе наверное самый болезненный удар. «Подсевшая» евровалюта, снижение социальных стандартов, рост безработицы и бюджетных дефицитов в странах-членах ЕС… ослабляют силу притяжения европейского экономического и политического «магнита». Приходится констатировать, что сегодня ни ЕС, ни Украина не готовы двигаться дальше слов о взаимных интересах.

В нашем новом диалоге мы предлагаем для обсуждения вопрос: что может и что должно стать катализатором переговоров «Украина–ЕС»? Давайте более пристально рассмотрим тот ряд изменений, который произошел за последние 2–3 года внутри ЕС. В последнее время там происходят события, казавшиеся невозможными еще несколько лет назад. Ведь еще совсем недавно Евросоюз стоял перед дилеммой: «куда в первую очередь нужно привносить свои ценности», «куда расширяться?» А варианты были – хоть на Юг, хоть на Восток! А сегодня главный вопрос – каким образом и за чей счет выйти из кризиса с наименьшими потерями? Поэтому, было бы интересно проанализировать как изменения, так и вызовы, стоящие перед ЕС сегодня.

Европейские страны столкнулись с проблемой бюджетного наполнения и невозможностью выполнять обширные социальные обязательства, растут налоги на потребление, увеличивается пенсионный возраст, растет число рабочих часов в неделю, сокращаются зарплаты. Означает ли все это, что экономический кризис и пути выхода из него – это конец концепции солидаризма? Что придет на смену столь привлекательному еще недавно европейскому обществу всеобщего благоденствия?

Европейская экономика строится на весьма зыбких основаниях – единая валюта при отсутствии единой фискальной политики; единый рынок на фоне 27 национальных проектов развития отдельных стран. А еще ЕвроТНК и европейский малый и средний бизнес; разные стандарты социального обеспечения в странах ЕС на фоне равных/одинаковых цен, – как все это может совмещаться, и может ли эффективно функционировать такая экономика?

И, конечно же, один из ключевых вопросов европейского проекта, – каковы перспективы развития наднациональных институтов в ЕС? Что будет представлять собой наш западный сосед, если ему удастся решить наболевшие проблемы?

Сегодня отношения Украины и ЕС переживают период определенного охлаждения, которое является результатом ряда кризисов – мирового экономического и финансового, кризиса системы европейской безопасности, кризиса отсутствия концепции «будущего ЕС». Эти кризисы имеют разное значение для Украины и ЕС, но приводят их к одному выводу – сближение пока никто официально не отменял, но и бороться за него не собирается ни одна из сторон.

Свернуть

«Диалог.UA» решил обратиться к этой теме, чтобы разобраться в динамике и перспективах отношений Украины и Европейского союза. Большинство стран Центральной и Восточной Европы вошли в ЕС, тогда как Украина пока так и не получила конкретной перспективы членства в расширенной Европе. Получит ли? Нужно ли это нашей стране? Или может, еще действительно не пришло время? Мы нынче ближе или дальше от ЕС, чем были в 2005 году, когда Европа держала Украину – слишком большую, слишком бедную и слишком коррумпированную для легкой интеграции – на расстоянии от себя. Что-то изменилось с тех пор? Мы стали меньше, богаче или менее коррумпированными? Так что, – «осторожно, двери закрываются!»?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Головна користь від вступу до ЄС полягає не в грошовій допомозі, а в новій філософії стосунків суспільства і влади

22 ноя 2010 года
Головна користь від вступу до ЄС полягає не в грошовій допомозі, а в новій філософії стосунків суспільства і влади: Головна користь від вступу до ЄС полягає не в грошовій допомозі, а в новій філософії стосунків суспільства і влади

Дмитро Шульга, старший менеджер Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження»

Останнім часом ми стали свідками певного пожвавлення стосунків між Україною та Євросоюзом. Це певною мірою несподіванка, адже рік тому тема євроінтеграції України не входила до пріоритетів майбутнього президента. Дехто вважає, що всі стосунки нинішньої влади з ЄС ні до чого не призведуть, а як вважаєте ви?

На мій погляд те, що відбувається останні кілька років – це поступовий перехід від співпраці до інтеграції України з ЄС. Ще кілька років тому ми практично жодним чином не були інтегровані, а просто співпрацювали з ЄС. У нас навіть не було ні зони вільної торгівлі – найпершої, найбільш простої стадії економічної інтеграції. Те, що у нас було, це угода про партнерство та співробітництво 1994 року, в якій нічого не говориться про інтеграцію, а лише про перспективу створення зони вільної торгівлі у невизначеному майбутньому. Також колишній План дій і “Порядок денний асоціації”, що його замінив – це документи, які фіксують лише політичні зобов’язання, тобто декларації та рекомендації, а не юридичні зобов’язання виконувати норми та правила, що діють у ЄС. Але Порядок денний асоціації передбачає співпрацю з метою наближення України до ЄС, що допоможе укласти угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі. Тобто це підготує нас до переходу до інтеграції з ЄС.

Власне, зараз ми і перебуваємо в цьому процесі – перехода від посиленої, але все ж співпраці, до інтеграції з Євросоюзом. Але європейська інтеграція України відбувається за інших умов, ніж у випадку країн Східної Європи – нових членів ЄС. Ми не маємо перспективи членства, тому інтеграція відбувається повільніше. Дехто називає її «повзучою інтеграцією», дехто – «просочуванням» України до ЄС. Останній термін мені подобається. Це означає, що Україна буде поступово, повільно, але неухильно, як крапля за краплею, “просочуватися” до ЄС у різних сферах і галузях. Прикладом цього є недавній вступ України до Європейського енергетичного співтовариства.

В принципі це те, на що сьогодні здатні та згодні обидві сторони – Європейський Союз та Україна. Євросоюз зараз не готовий надати Україні стільки уваги та ресурсів, скільки надає іншим країнам-кандидатам. Українська політична еліта теж не готова до таких широких та швидких реформ, які необхідні для вступу. Тим не менше, за реалістичними оцінками, в наступному році можна очікувати підписання угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі з ЄС. Внаслідок чого Україна буде поступово включена до економічної та правової системи ЄС, що означатиме адаптацію значної частини нашого законодавства до європейського, запровадження європейських стандартів та норм у багатьох сферах.

Щодо безвізового режиму, то очікується що в найближчі дні Україні буде наданий список вимог, які необхідно виконати для отримання безвізового режиму з ЄС. Надалі буде повна відповідальність нашого уряду: наскільки швидко ми виконаємо ці вимоги. Для Македонії, Сербії, Боснії це зайняло два-три роки. Скільки це потребує часу для України – це питання нашої спроможності. Але, думаю, можна очікувати, що до наступних президентських виборів. Бо візове питання – це те, що умовно кажучи, можна «продати» виборцям і що вони оцінять. Ясно, що до наступних виборів ми в ЄС не вступимо, але отримати безвізовий режим – це вже щось.


Чи не можуть завадити цим приємним перспективам ті порушення демократії в Україні, про які говорять останнім часом? Адже ці неформальні речі для Європи не менш значущі, ніж адаптація українського законодавства до європейського, чи виконання тих чи інших угод.

Вступ до Євросоюзу не може відбутися, якщо країна-кандидат не виконує критеріїв інтеграції. Першочерговим критерієм є демократія та права людини. Якщо ця тривожна тенденція, яка є, буде посилюватися, то буде цілком правильно, якщо це питання буде поставлено Євросоюзом як певна умова для підписання угоди про асоціацію. Адже в проекті угоди зафіксовано, що Україна та Євросоюз поділяють спільні цінності. Це угода не лише про економічну інтеграцію, але і політичну асоціацію, засновану на спільних політичних цінностях демократії, прав людини та верховенства права. Якщо раптом стане ясно, що ці цінності Україна насправді не поділяє, то постане питання, наскільки можливим стане підписання такої угоди. Сподіваюсь, що до цього не дійде.

Тим не менше, я хотів би підкреслити, що вступ до будь-якої організації сам по собі не є метою. Мета полягає в тому, щоб зробити країну більш комфортною для її громадян. Якщо громадянам стає краще, то це правильний процес, і така інтеграція потрібна. А якщо від цього не стає більше свободи, то така інтеграція не потрібна. Тоді з таким же успіхом ми можемо інтегруватися до будь-яких інших структур, які не вимагають демократичних реформ.


Ми з вами торкнулися того, в чому полягає привабливість європейського проекту. Однак останнім часом ми бачимо, що в Європі проходять певні процеси, які у самих громадян ЄС викликають стурбованість - я маю на увазі ті демонстрації та протести, що прокотилися по Франції та Греції. Деякі авторитети стверджують, що основа соціальної рівноваги в Євросоюзі, система соціального забезпечення неминуче буде зламана і рівень життя знизиться. Чи не втратить тоді Євросоюз для нас свою привабливість?

Євросоюз не втратить для нас свою привабливість, оскільки соціальні стандарти там в будь-якому разі значно вищі, ніж у нас. Соціальна ситуація там дещо змінюється, однак не варто чекати якогось стрімкого падіння рівня життя та соціальної захищеності. В будь-якому разі цей рівень не впаде до нинішнього українського. Простіше кажучи, нам би їхні проблеми!

Ми чуємо про європейські проблеми тому, що там відбуваються серйозні дискусії. Всі ці проблеми – демографічні, економічні, соціальні є і в Україні, тільки про них менше говорять, хоча вони не менш, а більш гострі. Наприклад, де можна почути, що середня тривалість життя чоловіків в Україні аж на 10 років менша, ніж у сусідній Польщі та інших країнах-членах ЄС? Насправді дуже багато проблем у нас спільних, як би нам це не здавалося дивним. Якби ми були інтегровані в Євросоюз, то нам було б простіше ці проблеми вирішувати.

Яскравим прикладом в цьому сенсі є Румунія, де ситуація була приблизно така ж, як в Україні, якщо не гірша. Однак зараз, за рахунок допомоги Євросоюзу, там ситуація покращилась, і навіть під час кризи Румунія виглядає непогано. Багато інших країн теж тримається за рахунок певної підтримки з боку Євросоюзу. Україна теж отримує певну допомогу, хоча і не в такому обсязі, як у випадку, якби вона була інтегрована у ЄС.

Багато хто вважає, що ЄС це «мішок з грошима», тому ми й повинні прагнути до нього. Насправді користь від вступу до ЄС полягає не стільки в грошовій допомозі, скільки в тому, як міняються підходи, стандарти, практики в політиці, урядуванні, бізнесі, соціальній сфері, освіті. Починаючи від стандартів прав споживачів, що для України дуже актуально, до стандартів екології, безпеки на робочому місці, зручних умов для пересування інвалідів і так далі. Але в першу чергу, це кращі стандарти ставлення влади до громадян – прозорість влади, підзвітність і так далі. Це інша філософія стосунків між владою та суспільством, яка втілюється в конкретних інституціях, законах та практиках.

Це все не просто красиві слова, а реальність, яку можна побачити на прикладах тих країн, що вступили до ЄС і тих, що вступають зараз. Громадяни цих країн помітили зміни на краще і в соціальній сфері, і в багатьох інших. А це, зокрема, заохочує і інвесторів вкладати гроші. Переважна більшість грошей, що надійшли до нових країн-членів, це не гроші структурних фондів ЕС, а гроші приватних інвесторів. Тобто європейські демократичні стандарти приносять ще й матеріальну користь, і населення це відчуває.


В Росії і на Заході є чимало публікацій, автори яких висловлюють сумніви щодо майбутнього Євросоюзу. Особливо песимістичні погляди висловлюються в Сполучених Штатах, мовляв, Європа приречена на занепад. Яким ви бачите майбутнє Євросоюзу?

Табори євроскептиків та єврооптимістів існують давно. Я б не сказав, що Сполучені Штати настільки скептично ставляться до Європейського Союзу. Звичайно, їх дратує, коли європейці не можуть виступити єдиною силою як союзник Сполучених Штатів та надіслати військовий контингент в разі потреби. Але в Україні можна почути значно більше критики на адресу Євросоюзу з боку Росії. В російській політичній думці домінує так звана «реальполітік», тобто така школа політики, яка була найбільш притаманна 19-му сторіччю та початку 20-го. В Росії європейській проект вважають задумом ідеалістів, відірваних від життя, який не має довготермінового майбутнього. Однак останнім часом криза вплинула і на думки експертів. Мені довелося почути висловлювання російських експертів, що Росія і Євросоюз мають чимало спільних інтересів, і тому їхня доля має бути спільною, тобто Росія не зацікавлена в тому, щоб європейський проект загинув. Також не в інтересах Європи, щоб Росія, скажімо так, дестабілізувалася.

Щодо мого власного бачення, то мабуть, для оцінки майбутнього Євросоюзу треба відштовхуватися від реалістичної оцінки того, що є зараз. ЄС не вдалося прийняти європейську Конституцію, яка запроваджувалася кілька років тому і яка мала багато символічних речей, необхідних для перетворення ЄС на федерацію. Це можна порівняти з тим, як на початку 1950-х була спроба швидко створити європейську політичну спільноту на зразок федерації. Тоді ця ідея не отримала підтримки у Франції – як і нещодавній проект європейської Конституції. Тоді, у 50-х роках, вирішили піти так званим функціональним шляхом, і створили Європейське Об’єднання вугілля та сталі, прообраз ЄС. З часом це поширилося на інші сфери економіки, що і привело до утворення повноцінного економічного та політичного союзу.

Зараз, як і раніше, ми бачимо певний баланс візій майбутнього, федератів і «міжурядовців», тобто євроскептиків. Результатом цього є певні компроміси, наприклад, Лісабонський договір, який просунув Євросоюз в бік федерації, хоча й не дуже сильно. За юридичними ознаками Євросоюз є міжнародною організацією, але за деякими ознаками його вже можна вважати конфедерацією. Чи перетвориться він колись у федеративну державу? Можливо, колись так і буде, однак зараз питання поки що так не стоїть. Ні окремі уряди, ні населення окремих країн зараз не готові настільки віддати свій суверенітет у наддержавні органи влади. Поки що Євросоюз – це утворення, яке перебуває в стані постійної еволюції, причому з кожним розширенням Євросоюзу відбувається і поглиблення інтеграції всередині нього.

Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Испытание рутиной

Эйфория от институциональных прорывов в интеграционных процессах России, Белоруссии и Казахстана развеялась. Пришло время тщательной притирки друг к другу наших непохожих хозяйственных комплексов

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олег Швайковский и Светлана Тараненко,

«Информационная евроинтеграция Украины – все только впереди и хорошо бы не только в фантазиях»

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

«Каталізатором», який прискорив би наше зближення з Євросоюзом, можуть стати економічні реформи в Україні

Александр Чалый, Чрезвычайный и Полномочный Посол Украины

Притягательность Евросоюза для Украины бесспорна и безальтернативна

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

На сегодняшний день, мы дальше от Европы, чем были в начале 2000-ных

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Ідея вступу до ЄС є каталізатором розвитку України

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Саме на шляху євроінтеграції нам потрібно шукати вирішення наших внутрішніх проблем

Юлія Тищенко, політолог, керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень

Україна просто приречена мати з ЄС добрі стосунки

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

ЕС должен четко воспринять угрозу потери Украины для себя навсегда - в геополитическом плане, в качестве рынка и как партнера

Нико Ланге, глава Киевского бюро Фонда Конрада Аденауэра

«Не Украина нужна Евросоюзу, а Евросоюз Украине»

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної Академії при МЗС України

Європейський Союз побудував таку суспільну систему, яка спрямована на задоволення потреб кожної людини

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Євросоюз не хоче створювати привілейовані умови для країн з фіктивною демократією

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Вступ України до ЄС з самого початку був примарним

Вероника Прохира, Глава Евразийского института свобод

Украина как никогда близко и почти недосягаемо далека от членства в ЕС

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,050