В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

«Диалог.UA» решил обратиться к этой теме, чтобы разобраться в динамике и перспективах отношений Украины и Европейского союза. Большинство стран Центральной и Восточной Европы вошли в ЕС, тогда как Украина пока так и не получила конкретной перспективы членства в расширенной Европе. Получит ли? Нужно ли это нашей стране? Или может, еще действительно не пришло время? Мы нынче ближе или дальше от ЕС, чем были в 2005 году, когда Европа держала Украину – слишком большую, слишком бедную и слишком коррумпированную для легкой интеграции – на расстоянии от себя. Что-то изменилось с тех пор? Мы стали меньше, богаче или менее коррумпированными? Так что, – «осторожно, двери закрываются!»?

Турция устала идти в Европу, о чем недавно заявил премьер-министр этой страны. Турция ждет приглашения в ЕС уже 50 лет, являясь членом НАТО. Неужели дело только в соблюдении прав человека? У Украины куда меньший опыт и багаж успехов на этом пути. Как свидетельствуют эксперты, Украина выполнила только 4 из более чем 60 проанализированных приоритетов реформ, предусмотренных Повесткой дня ассоциации (ПДА) – ключевым документом, который сегодня регулирует отношения между Украиной и Евросоюзом. Об этом свидетельствуют результаты второго этапа (июль-октябрь 2010 года) общественного мониторинга выполнения ПДА. Но и это еще не все. Похоже, что многие в нашей стране все чаще задумываются о целесообразности европейского будущего Украины. Сегодня многие оценивают охлаждение отношений Украины и ЕС как оптимистичную стагнацию, утверждая, что реальное движение есть, и ряд шагов уже сделаны сегодня Киевом, но перерастет ли это в будущем в продуктивное партнерство? Все чаще встречается мнение, что рушится миф о европейской интеграции Украины.

Нет, конечно же, территориально мы как были, так и останемся в Европе, вопрос лишь о формах сотрудничества с другими странами, находящимися по западную сторону нашей границы. И не только потому, что мы вновь разворачиваемся в своих внешнеполитических предпочтениях на восток, но также и потому, что экономический кризис, охвативший весь мир, нанес Европе наверное самый болезненный удар. «Подсевшая» евровалюта, снижение социальных стандартов, рост безработицы и бюджетных дефицитов в странах-членах ЕС… ослабляют силу притяжения европейского экономического и политического «магнита». Приходится констатировать, что сегодня ни ЕС, ни Украина не готовы двигаться дальше слов о взаимных интересах.

В нашем новом диалоге мы предлагаем для обсуждения вопрос: что может и что должно стать катализатором переговоров «Украина–ЕС»? Давайте более пристально рассмотрим тот ряд изменений, который произошел за последние 2–3 года внутри ЕС. В последнее время там происходят события, казавшиеся невозможными еще несколько лет назад. Ведь еще совсем недавно Евросоюз стоял перед дилеммой: «куда в первую очередь нужно привносить свои ценности», «куда расширяться?» А варианты были – хоть на Юг, хоть на Восток! А сегодня главный вопрос – каким образом и за чей счет выйти из кризиса с наименьшими потерями? Поэтому, было бы интересно проанализировать как изменения, так и вызовы, стоящие перед ЕС сегодня.

Европейские страны столкнулись с проблемой бюджетного наполнения и невозможностью выполнять обширные социальные обязательства, растут налоги на потребление, увеличивается пенсионный возраст, растет число рабочих часов в неделю, сокращаются зарплаты. Означает ли все это, что экономический кризис и пути выхода из него – это конец концепции солидаризма? Что придет на смену столь привлекательному еще недавно европейскому обществу всеобщего благоденствия?

Европейская экономика строится на весьма зыбких основаниях – единая валюта при отсутствии единой фискальной политики; единый рынок на фоне 27 национальных проектов развития отдельных стран. А еще ЕвроТНК и европейский малый и средний бизнес; разные стандарты социального обеспечения в странах ЕС на фоне равных/одинаковых цен, – как все это может совмещаться, и может ли эффективно функционировать такая экономика?

И, конечно же, один из ключевых вопросов европейского проекта, – каковы перспективы развития наднациональных институтов в ЕС? Что будет представлять собой наш западный сосед, если ему удастся решить наболевшие проблемы?

Сегодня отношения Украины и ЕС переживают период определенного охлаждения, которое является результатом ряда кризисов – мирового экономического и финансового, кризиса системы европейской безопасности, кризиса отсутствия концепции «будущего ЕС». Эти кризисы имеют разное значение для Украины и ЕС, но приводят их к одному выводу – сближение пока никто официально не отменял, но и бороться за него не собирается ни одна из сторон.

Свернуть

«Диалог.UA» решил обратиться к этой теме, чтобы разобраться в динамике и перспективах отношений Украины и Европейского союза. Большинство стран Центральной и Восточной Европы вошли в ЕС, тогда как Украина пока так и не получила конкретной перспективы членства в расширенной Европе. Получит ли? Нужно ли это нашей стране? Или может, еще действительно не пришло время? Мы нынче ближе или дальше от ЕС, чем были в 2005 году, когда Европа держала Украину – слишком большую, слишком бедную и слишком коррумпированную для легкой интеграции – на расстоянии от себя. Что-то изменилось с тех пор? Мы стали меньше, богаче или менее коррумпированными? Так что, – «осторожно, двери закрываются!»?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Європейський Союз побудував таку суспільну систему, яка спрямована на задоволення потреб кожної людини

29 ноя 2010 года
Європейський Союз побудував таку суспільну систему, яка спрямована на задоволення потреб кожної людини: Європейський Союз побудував таку суспільну систему, яка спрямована на задоволення потреб кожної людини

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної Академії при МЗС України

Щойно відбувся самміт у Брюсселі, на якому обговорювалися наші стосунки з Європейським Союзом. Чого зараз в цих стосунках більше – можливостей чи перешкод?

Питання полягає в тому, чого, власне, хоче Україна від Європейського Союзу. Чи вона хоче інтегруватися в спільноту, чи хоче отримати певний зиск від Євросоюзу, чи хоче модернізуватися, при цьому інтеграція в Європу і модернізація – це речі нерозривні. Може Україна хоче використовувати Європейський Союз як балансир у відносинах з Росією, чи навпаки - вона хоче повернутися у Росію, залишивши умови мирного співіснування з Заходом. Це проблема світоглядна, проблема цивілізаційного вибору. І в залежності від цього відкриваються або нові можливості, або обмеження для України.

До цього часу ми намагалися інтегруватися в Європу без модернізації. Нічого з того не вийшло, хоча рівень відносин з Євросоюзом став набагато вагоміший. Але поступу в економіці, в інших сферах життя все ж таки немає. Тепер постає питання, чого хоче Україна сьогодні? Якщо вона декларує намір інтегруватися в Європу, то чому насправді відбувається реінтеграція в Росію? Причому не тільки економічна, а й політична, бо вибудовується не європейська модель державного устрою, а такий-собі путінський варіант з радянськими атавізмами. То ж тепер для інтеграції маємо ще й політичні проблеми. Вони вже це помічають.

Якщо Україна хоче реалізувати з Євросоюзом лише окремі проекти, то це теж добре, але як вони відповідають інтересам самої України, наших підприємців? Для цього, очевидно, більше підходить «програма східного партнерства», бо інтеграція – це дуже масштабний проект, що має безліч різних умов. Навіть ті країни, що стали нещодавно членами Євросоюзу, ще продовжують перехід на європейські стандарти. Реальність показала, що Україна не має таких можливостей через свої внутрішні обмеження. Тому сьогодні в нашому інституті недарма скликаний наш експертний круглий стіл, адже саме через східне партнерство ми можемо реалізувати хоча б якісь мікропроекти, ще трохи наблизитись до Європи.

Отже, про безвізовий режим, про асоційоване членство можна забути?

Безвізовий режим має перспективу, це можливо. Але, знову ж таки, він потребує зміни законодавства, великої технічної роботи. І як це корелюється з політикою Євросоюзу, коли ми повертаємось в бік Росії? В такому випадку, Україна ніяк не отримає безвізовий режим раніше за Росію. Лише після Росії в нас відкриється шанс.

Але ж це нереально хоча б тому, що Росія межує з Китаєм…

Тоді росіянам треба щось робити зі своїми кордонами, і нам треба щось робити з російським кордоном – мабуть так буде вирішуватись це питання.

На саміті у Брюсселі Україні було надано план дій по підготовці до безвізового режиму. Чи можна це назвати заслугою виключно нової влади?

Весь переговорний процес, майже вся підготовка була проведена заздалегідь. Очевидно, що спостерігаючи за Україною, Євросоюз вирішив дати новій владі шанс і вона ним скористалася. Тому я розцінюю підписання цього плану як позитивний крок.

Яка ймовірність того, що цей процес буде завершено?

Залежно від того, наскільки Україна буде наполегливою, чи є це пріоритетом для сьогоднішнього уряду. Тут можна говорити і про матеріальні виміри, і про певні нематеріальні сутності. Перш за все, Європейський Союз побудував таку суспільну систему, яка спрямована на задоволення потреб кожної людини. Там є можливість більше заробляти, краще жити, є захист прав громадянина. Хоч та система і не є ідеальна, та порівняно з Росією і багатьма іншими пострадянськими країнами її перевага дуже відчутна. Тому ми і прагнемо до Євросоюзу.

Згадаймо, як починався цей рік – криза в Греції. Потім – фінансові проблеми в Іспанії. Восени Європу сколихнули страйки у Франції. З іншого боку Атлантики все частіше лунають голоси, що Євросоюз не має майбутнього, він втрачає конкурентноздатність і захлинається від внутрішніх проблем. Що відбувається насправді?

Євросоюз мусить боротися з багатьма викликами, постійно доводити свою здатність до виживання. Наскільки це буде вдало – покаже час. Але зараз ми бачимо, що він довів свою спроможність відповідати і на глобальні світові проблеми, і на внутрішні, як було з Грецією. Поки що ЄС успішно координує свою політику і його «молоді» країни демонструють колосальний прогрес – вони фактично модернізувалися. То ж, попри всі складнощі. Європейський Союз розвивається.

Про євровалюту: чи не було помилкою введення євро, коли в Європі навіть немає казначейства?

В Європі сьогодні долар не так затребуваний, як євро - це вже показник. А щодо структур, механізмів, які контролювали б весь валютний процес, то після кризи вони починають створюватись.

Як ви вважаєте, чи буде врегульоване складне питання про штрафні санкції до країн, що перевищили встановлений у ЄС рівень дефіциту бюджету?

Контроль за бюджетами країн - це одна з проблем ЄЕС, загострена використанням спільної валюти. Якщо бюджети не контролювати, то знову з’явиться така собі Греція з величезною купою боргів, на межі колапсу. А рятувати її доводиться усім, особливо найсильнішим. Тому на законодавчому рівні будуть запроваджуватись санкції до країн-порушників.

Ми бачили, що Євросоюз не може просто покинути країну, яка потрапила в халепу – він приймає на себе фінансування і вирішення її проблем. Відповідно, він повинен мати можливість впливати на формування державних бюджетів.

В історії ЄС багато цікавих сторінок. Яким ви бачите його майбутнє? Чи стане він нарешті, звичайно, мова йде про більш-менш віддалене майбутнє, федерацією, конфедерацією, чи наддержавою?

Я думаю, що державою він не стане, бо тоді йому доведеться перетворитися на імперію. Можливо в когось і є такі прагнення, але станом на сьогодні переважає конфедеративна модель. Є також тенденція до федеративної моделі, коли утворюються наддержавні структури, такі що перебирають на себе суверенітет держав-членів Європейського Союзу. Проте вони не мають згоди з цього приводу; гадаю, що сам Євросоюз не знає, до якого майбутнього він йде.


Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Испытание рутиной

Эйфория от институциональных прорывов в интеграционных процессах России, Белоруссии и Казахстана развеялась. Пришло время тщательной притирки друг к другу наших непохожих хозяйственных комплексов

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олег Швайковский и Светлана Тараненко,

«Информационная евроинтеграция Украины – все только впереди и хорошо бы не только в фантазиях»

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

«Каталізатором», який прискорив би наше зближення з Євросоюзом, можуть стати економічні реформи в Україні

Александр Чалый, Чрезвычайный и Полномочный Посол Украины

Притягательность Евросоюза для Украины бесспорна и безальтернативна

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

На сегодняшний день, мы дальше от Европы, чем были в начале 2000-ных

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Ідея вступу до ЄС є каталізатором розвитку України

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Саме на шляху євроінтеграції нам потрібно шукати вирішення наших внутрішніх проблем

Юлія Тищенко, політолог, керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень

Україна просто приречена мати з ЄС добрі стосунки

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

ЕС должен четко воспринять угрозу потери Украины для себя навсегда - в геополитическом плане, в качестве рынка и как партнера

Нико Ланге, глава Киевского бюро Фонда Конрада Аденауэра

«Не Украина нужна Евросоюзу, а Евросоюз Украине»

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Євросоюз не хоче створювати привілейовані умови для країн з фіктивною демократією

Дмитро Шульга, старший менеджер Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження»

Головна користь від вступу до ЄС полягає не в грошовій допомозі, а в новій філософії стосунків суспільства і влади

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Вступ України до ЄС з самого початку був примарним

Вероника Прохира, Глава Евразийского института свобод

Украина как никогда близко и почти недосягаемо далека от членства в ЕС

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,227