В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

«Диалог.UA» решил обратиться к этой теме, чтобы разобраться в динамике и перспективах отношений Украины и Европейского союза. Большинство стран Центральной и Восточной Европы вошли в ЕС, тогда как Украина пока так и не получила конкретной перспективы членства в расширенной Европе. Получит ли? Нужно ли это нашей стране? Или может, еще действительно не пришло время? Мы нынче ближе или дальше от ЕС, чем были в 2005 году, когда Европа держала Украину – слишком большую, слишком бедную и слишком коррумпированную для легкой интеграции – на расстоянии от себя. Что-то изменилось с тех пор? Мы стали меньше, богаче или менее коррумпированными? Так что, – «осторожно, двери закрываются!»?

Турция устала идти в Европу, о чем недавно заявил премьер-министр этой страны. Турция ждет приглашения в ЕС уже 50 лет, являясь членом НАТО. Неужели дело только в соблюдении прав человека? У Украины куда меньший опыт и багаж успехов на этом пути. Как свидетельствуют эксперты, Украина выполнила только 4 из более чем 60 проанализированных приоритетов реформ, предусмотренных Повесткой дня ассоциации (ПДА) – ключевым документом, который сегодня регулирует отношения между Украиной и Евросоюзом. Об этом свидетельствуют результаты второго этапа (июль-октябрь 2010 года) общественного мониторинга выполнения ПДА. Но и это еще не все. Похоже, что многие в нашей стране все чаще задумываются о целесообразности европейского будущего Украины. Сегодня многие оценивают охлаждение отношений Украины и ЕС как оптимистичную стагнацию, утверждая, что реальное движение есть, и ряд шагов уже сделаны сегодня Киевом, но перерастет ли это в будущем в продуктивное партнерство? Все чаще встречается мнение, что рушится миф о европейской интеграции Украины.

Нет, конечно же, территориально мы как были, так и останемся в Европе, вопрос лишь о формах сотрудничества с другими странами, находящимися по западную сторону нашей границы. И не только потому, что мы вновь разворачиваемся в своих внешнеполитических предпочтениях на восток, но также и потому, что экономический кризис, охвативший весь мир, нанес Европе наверное самый болезненный удар. «Подсевшая» евровалюта, снижение социальных стандартов, рост безработицы и бюджетных дефицитов в странах-членах ЕС… ослабляют силу притяжения европейского экономического и политического «магнита». Приходится констатировать, что сегодня ни ЕС, ни Украина не готовы двигаться дальше слов о взаимных интересах.

В нашем новом диалоге мы предлагаем для обсуждения вопрос: что может и что должно стать катализатором переговоров «Украина–ЕС»? Давайте более пристально рассмотрим тот ряд изменений, который произошел за последние 2–3 года внутри ЕС. В последнее время там происходят события, казавшиеся невозможными еще несколько лет назад. Ведь еще совсем недавно Евросоюз стоял перед дилеммой: «куда в первую очередь нужно привносить свои ценности», «куда расширяться?» А варианты были – хоть на Юг, хоть на Восток! А сегодня главный вопрос – каким образом и за чей счет выйти из кризиса с наименьшими потерями? Поэтому, было бы интересно проанализировать как изменения, так и вызовы, стоящие перед ЕС сегодня.

Европейские страны столкнулись с проблемой бюджетного наполнения и невозможностью выполнять обширные социальные обязательства, растут налоги на потребление, увеличивается пенсионный возраст, растет число рабочих часов в неделю, сокращаются зарплаты. Означает ли все это, что экономический кризис и пути выхода из него – это конец концепции солидаризма? Что придет на смену столь привлекательному еще недавно европейскому обществу всеобщего благоденствия?

Европейская экономика строится на весьма зыбких основаниях – единая валюта при отсутствии единой фискальной политики; единый рынок на фоне 27 национальных проектов развития отдельных стран. А еще ЕвроТНК и европейский малый и средний бизнес; разные стандарты социального обеспечения в странах ЕС на фоне равных/одинаковых цен, – как все это может совмещаться, и может ли эффективно функционировать такая экономика?

И, конечно же, один из ключевых вопросов европейского проекта, – каковы перспективы развития наднациональных институтов в ЕС? Что будет представлять собой наш западный сосед, если ему удастся решить наболевшие проблемы?

Сегодня отношения Украины и ЕС переживают период определенного охлаждения, которое является результатом ряда кризисов – мирового экономического и финансового, кризиса системы европейской безопасности, кризиса отсутствия концепции «будущего ЕС». Эти кризисы имеют разное значение для Украины и ЕС, но приводят их к одному выводу – сближение пока никто официально не отменял, но и бороться за него не собирается ни одна из сторон.

Свернуть

«Диалог.UA» решил обратиться к этой теме, чтобы разобраться в динамике и перспективах отношений Украины и Европейского союза. Большинство стран Центральной и Восточной Европы вошли в ЕС, тогда как Украина пока так и не получила конкретной перспективы членства в расширенной Европе. Получит ли? Нужно ли это нашей стране? Или может, еще действительно не пришло время? Мы нынче ближе или дальше от ЕС, чем были в 2005 году, когда Европа держала Украину – слишком большую, слишком бедную и слишком коррумпированную для легкой интеграции – на расстоянии от себя. Что-то изменилось с тех пор? Мы стали меньше, богаче или менее коррумпированными? Так что, – «осторожно, двери закрываются!»?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україна просто приречена мати з ЄС добрі стосунки

10 дек 2010 года

Враховуючи результати недавнього самміту у Брюсселі, як ви розцінюєте стан наших стосунків з Євросоюзом? Чи отримали ми нові можливості, чи знову лише обіцянки, як було в минулому?

Насправді баланс можливостей та перешкод десь середина на половину. Багато чого залежить від української сторони. Якщо подивитись на наші зобов’язання перед ЄС, то багато з них ще не виконано. Це певні пріоритети в сфері економічній, в сфері політичній, безпековій, в сфері соціальних та екологічних стандартів. Але навіть не це становить загрозу нашим стосункам з Європою, а загальний політичний клімат в країні. Це питання, пов’язані з прозорістю дій влади, з її демократичністю. Один із індикаторів цього, це, наприклад, проведення виборів, створення для всіх учасників виборів рівних умов, унеможливлення маніпулювання результатами виборів.

Останні вибори в Україні, згідно з резолюцією Європарламенту, свідчать про відхід України, української влади, українського політикуму від демократичних принципів. Все це не відповідає базовим принципам Євросоюзу. Тобто тут до нас є питання. Хоча насправді, досягнення певних показників в економічній сфері, приєднання до тих чи інших конвенцій, і таке інше - дуже опосередковано залежить від загального політичного клімату.

Було ухвалено спільний документ про порядок денний для України щодо наближення до угоди про асоціацію з ЄС. Він включає в себе 79 пріоритетів. Більшість з них нами поки що не виконано. Тому важко говорити, що тут є перешкоди з боку Євросоюзу, скоріше навпаки, не вистачає координації зусиль з української сторони, тобто наші органи влади не виконали ті речі, які мали зробити.

Україні була надана перспектива створення безвізового режиму з Європейським Союзом, хоча вона теж обумовлена багатьма вимогами як технічного, так і політичного плану. Як ви вважаєте, наскільки це реально якщо не за один рік, то хоча б за каденцію нинішнього президента?

В принципі, навіть наш президент сказав, що це можливо, тобто, виконати вимоги Євросоюзу цілком реалістично. Звичайно, потрібно зробити велику роботу щодо впорядкування кордонів, введення нових біометричних паспортів та іншого, чого і вимагає Євросоюз. Але цей шлях пройшли всі країни, які домагалися утворення безвізового режиму з ЄС, зокрема балканські країни. Чи може Україна швидко зробити те, що зробили інші, це вже питання до ефективності роботи української влади, а не Євросоюзу. І якщо буде політична воля та бажання з боку президента, а я висловлюю переконання, що така воля є, то цілком можливо, що ці вимоги буде виконано.

Це питання не дуже часто обговорюється, мовляв, воно світоглядне, і все ж: що нам може дати євро інтеграція – як в матеріальному, так і нематеріальному сенсі?

Практично всі ті європейські країни, які живуть заможно, чиї громадяни відчувають себе захищеними, є країнами демократичними і є членами Євросоюзу. Навіть наближення до Євросоюзу, прагнення країни до вступу у нього вже може дати громадянам кращу якість життя, причому у багатьох відношеннях. Для вступу в Євросоюз країна має дотримуватися певних стандартів, щоб закон був одним для всіх, і щоб не було тої корупції яка, наприклад, панує сьогодні в Україні. Крім того, для цього необхідно подолати багато інших негативних речей, до яких ми звикли.

У суто економічній сфері, євроінтеграція теж може багато чого дати, наприклад, підприємцям. Це надходження інвестицій, це модернізація, це більш вільний доступ на європейські ринки, тобто це багато нових можливостей економічного розвитку. Але перед цим українська економіка повинна підвищити свою конкурентноздатність. Простіше кажучи, треба «більше вкладати і менше красти». І це треба робити, а не лише розмовляти про те, що ми намагаємось щось зробити. Вступ до Євросоюзу це не вулиця з одностороннім рухом, де тільки він має щось для нас зробити. Це й набуття певної політичної культури, культури компромісу, це економічна модернізація, в тому числі и сфери послуг, яка досі зазнала дуже малих покращень. Європейській вектор, євроінтеграція має для нас певний спонукальний момент і водночас це шлях до модернізації нашої економіки, сфери виробництва і сфери послуг. Звичайно, можна по-різному дивитися на те, що ми маємо зараз у стосунках з Євросоюзом – склянка може бути напівпорожня, або напівповна.

Євросоюз це не тільки союз розвинених країн, але й досить динамічне утворення. Навесні вибухнула криза у Греції, восени прокотилася хвиля страйків у Франції, йде запекла, хоча й не дуже помітна для нас боротьба за прийняття нових антикризових заходів. Що відбувається в Євросоюзі? Куди він прямує?

Складно говорити про всі європейські країни разом, простіше окреслити ситуацію в окремих країнах. Щодо Франції, то там уряд намагається підвищити конкурентноздатність економіки шляхом непопулярних реформ. На думку страйкарів, це призведе до зниження рівня життя населення. Звичайно, виникають питання щодо майбутніх перспектив цього уряду і президента Саркозі, але це проблема однієї країни.

Якщо говорити про інші держави, зокрема, про Грецію, то тут є проблеми, пов’язані із економічною кризою, з корупцією, з неефективністю управління. Тому не можна зараз говорити, що Євросоюз перебуває в глибокій кризі. Звичайно, глобальна економічна криза є, але це не політична криза Євросоюзу, і ми всі чекаємо, коли вона завершиться.

Існує чимало думок щодо подальшої долі Євросоюзу, у що він перетвориться згодом – у федерацію, конфедерацію, чи просто розпадеться, як передрікають так звані євроскептики. Що може чекати цей проект в більш-менш віддаленій перспективі?

На це питання дуже важко відповісти. На нього ще не відповіли самі європейці. Це процес, результат якого важко передбачити. Можна говорити про певні тенденції, зокрема створення «Європи регіонів» чи інші, але подальша інтеграція, подальше взаємне культурне проникнення, відкриті внутрішні європейські кордони, все це буде мати свої наслідки. Вже багато десятиліть Європа живе без війн, без суттєвих непорозумінь, і все це разом говорить про те, що ЄС збережеться і буде розвиватися. Буде поглиблюватися співпраця у різних сферах, а ті протиріччя, що існують, будуть подолані.

До того ж, Європу об’єднує необхідність разом відповідати на зовнішні, глобальні виклики, а це не тільки економіка, але й проблема безпеки, зміна клімату, екологічні проблеми тощо. Всі ці проблеми і необхідність разом знаходити їх рішення (зокрема демографічна, яка дуже гостра у Європі), поволі формують загальне обличчя Європи, обличчя її майбутнього.

Ви торкнулися однієї з найбільш складних проблем Європи – проблеми європейської ідентичності, її «обличчя». В Сполучених Штатах така ідентичність зникла, як показав Хантінгтон, ще у 1960-70 роки. Але залишилась «американська мрія», тобто специфічні цінності, спосіб життя та коло можливостей. В будь-якому разі, залишився певний міф, віра в який впливає на поведінку людей. А чи існує «європейська мрія»?

Я б про це не говорила, це певна гіперболізація. Хоча в Європі створена демократична система, система певних соціальних стандартів, в якій людина може відчувати себе комфортно, на відміну від України. Мені складно говорити про якусь європейську мрію. Демократія, лібералізм, повага до особистості, невтручання держави в особисте життя громадян, соціальні стандарти, все це можна назвати «європейською мрією», але це далеко не та «американська мрія», яка вже стала брендом.

Я сподіваюсь, що і в подальшому Європа залишиться «островом стабільності» та добробуту в нашому бурхливому світі. Україна просто приречена мати з ЄС добрі стосунки, оскільки ми не тільки маємо спільні кордони, але й багато наших інтересів знаходяться на Заході. Майбутнє наших стосунків я бачу в більш-менш райдужному світі, але це майбутнє ми мусимо закладати сьогодні, щоб і суспільство, і влада не тільки відстоювали свої інтереси, але й дотримувались демократичних норм поведінки. Хоча насправді все це – розвиток економіки, модернізація, дотримання демократичних норм і подальша євроінтеграція, це дуже складні питання.


Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олег Швайковский и Светлана Тараненко,

«Информационная евроинтеграция Украины – все только впереди и хорошо бы не только в фантазиях»

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

«Каталізатором», який прискорив би наше зближення з Євросоюзом, можуть стати економічні реформи в Україні

Александр Чалый, Чрезвычайный и Полномочный Посол Украины

Притягательность Евросоюза для Украины бесспорна и безальтернативна

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

На сегодняшний день, мы дальше от Европы, чем были в начале 2000-ных

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Ідея вступу до ЄС є каталізатором розвитку України

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Саме на шляху євроінтеграції нам потрібно шукати вирішення наших внутрішніх проблем

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

ЕС должен четко воспринять угрозу потери Украины для себя навсегда - в геополитическом плане, в качестве рынка и как партнера

Нико Ланге, глава Киевского бюро Фонда Конрада Аденауэра

«Не Украина нужна Евросоюзу, а Евросоюз Украине»

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної Академії при МЗС України

Європейський Союз побудував таку суспільну систему, яка спрямована на задоволення потреб кожної людини

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Євросоюз не хоче створювати привілейовані умови для країн з фіктивною демократією

Дмитро Шульга, старший менеджер Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження»

Головна користь від вступу до ЄС полягає не в грошовій допомозі, а в новій філософії стосунків суспільства і влади

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Вступ України до ЄС з самого початку був примарним

Вероника Прохира, Глава Евразийского института свобод

Украина как никогда близко и почти недосягаемо далека от членства в ЕС

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,098