В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

«Диалог.UA» решил обратиться к этой теме, чтобы разобраться в динамике и перспективах отношений Украины и Европейского союза. Большинство стран Центральной и Восточной Европы вошли в ЕС, тогда как Украина пока так и не получила конкретной перспективы членства в расширенной Европе. Получит ли? Нужно ли это нашей стране? Или может, еще действительно не пришло время? Мы нынче ближе или дальше от ЕС, чем были в 2005 году, когда Европа держала Украину – слишком большую, слишком бедную и слишком коррумпированную для легкой интеграции – на расстоянии от себя. Что-то изменилось с тех пор? Мы стали меньше, богаче или менее коррумпированными? Так что, – «осторожно, двери закрываются!»?

Турция устала идти в Европу, о чем недавно заявил премьер-министр этой страны. Турция ждет приглашения в ЕС уже 50 лет, являясь членом НАТО. Неужели дело только в соблюдении прав человека? У Украины куда меньший опыт и багаж успехов на этом пути. Как свидетельствуют эксперты, Украина выполнила только 4 из более чем 60 проанализированных приоритетов реформ, предусмотренных Повесткой дня ассоциации (ПДА) – ключевым документом, который сегодня регулирует отношения между Украиной и Евросоюзом. Об этом свидетельствуют результаты второго этапа (июль-октябрь 2010 года) общественного мониторинга выполнения ПДА. Но и это еще не все. Похоже, что многие в нашей стране все чаще задумываются о целесообразности европейского будущего Украины. Сегодня многие оценивают охлаждение отношений Украины и ЕС как оптимистичную стагнацию, утверждая, что реальное движение есть, и ряд шагов уже сделаны сегодня Киевом, но перерастет ли это в будущем в продуктивное партнерство? Все чаще встречается мнение, что рушится миф о европейской интеграции Украины.

Нет, конечно же, территориально мы как были, так и останемся в Европе, вопрос лишь о формах сотрудничества с другими странами, находящимися по западную сторону нашей границы. И не только потому, что мы вновь разворачиваемся в своих внешнеполитических предпочтениях на восток, но также и потому, что экономический кризис, охвативший весь мир, нанес Европе наверное самый болезненный удар. «Подсевшая» евровалюта, снижение социальных стандартов, рост безработицы и бюджетных дефицитов в странах-членах ЕС… ослабляют силу притяжения европейского экономического и политического «магнита». Приходится констатировать, что сегодня ни ЕС, ни Украина не готовы двигаться дальше слов о взаимных интересах.

В нашем новом диалоге мы предлагаем для обсуждения вопрос: что может и что должно стать катализатором переговоров «Украина–ЕС»? Давайте более пристально рассмотрим тот ряд изменений, который произошел за последние 2–3 года внутри ЕС. В последнее время там происходят события, казавшиеся невозможными еще несколько лет назад. Ведь еще совсем недавно Евросоюз стоял перед дилеммой: «куда в первую очередь нужно привносить свои ценности», «куда расширяться?» А варианты были – хоть на Юг, хоть на Восток! А сегодня главный вопрос – каким образом и за чей счет выйти из кризиса с наименьшими потерями? Поэтому, было бы интересно проанализировать как изменения, так и вызовы, стоящие перед ЕС сегодня.

Европейские страны столкнулись с проблемой бюджетного наполнения и невозможностью выполнять обширные социальные обязательства, растут налоги на потребление, увеличивается пенсионный возраст, растет число рабочих часов в неделю, сокращаются зарплаты. Означает ли все это, что экономический кризис и пути выхода из него – это конец концепции солидаризма? Что придет на смену столь привлекательному еще недавно европейскому обществу всеобщего благоденствия?

Европейская экономика строится на весьма зыбких основаниях – единая валюта при отсутствии единой фискальной политики; единый рынок на фоне 27 национальных проектов развития отдельных стран. А еще ЕвроТНК и европейский малый и средний бизнес; разные стандарты социального обеспечения в странах ЕС на фоне равных/одинаковых цен, – как все это может совмещаться, и может ли эффективно функционировать такая экономика?

И, конечно же, один из ключевых вопросов европейского проекта, – каковы перспективы развития наднациональных институтов в ЕС? Что будет представлять собой наш западный сосед, если ему удастся решить наболевшие проблемы?

Сегодня отношения Украины и ЕС переживают период определенного охлаждения, которое является результатом ряда кризисов – мирового экономического и финансового, кризиса системы европейской безопасности, кризиса отсутствия концепции «будущего ЕС». Эти кризисы имеют разное значение для Украины и ЕС, но приводят их к одному выводу – сближение пока никто официально не отменял, но и бороться за него не собирается ни одна из сторон.

Свернуть

«Диалог.UA» решил обратиться к этой теме, чтобы разобраться в динамике и перспективах отношений Украины и Европейского союза. Большинство стран Центральной и Восточной Европы вошли в ЕС, тогда как Украина пока так и не получила конкретной перспективы членства в расширенной Европе. Получит ли? Нужно ли это нашей стране? Или может, еще действительно не пришло время? Мы нынче ближе или дальше от ЕС, чем были в 2005 году, когда Европа держала Украину – слишком большую, слишком бедную и слишком коррумпированную для легкой интеграции – на расстоянии от себя. Что-то изменилось с тех пор? Мы стали меньше, богаче или менее коррумпированными? Так что, – «осторожно, двери закрываются!»?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Саме на шляху євроінтеграції нам потрібно шукати вирішення наших внутрішніх проблем

13 дек 2010 года

Післявоєнний соціальний консенсус у Європі базувався на ідеї створення так званого "велфер стейт", тобто держави загального добробуту. Зараз у ЄС набуває поширення політика жорсткої економії. Чи не загрожує це руйнуванням базових соціальних здобутків та політичною дестабілізацією у Європі? Якою ви бачите подальшу долю Євросоюзу?

Якщо ми подивимось, як будувався Євросоюз, то побачимо, що в основі лежало декілька постулатів. Скажімо так, в Європі одразу будувався середній клас, який вважався основою суспільної стабільності і добробуту. А цей середній клас будував свій добробут завдяки власній праці та енергії підприємництва. Більше того, цей добробут, і взагалі велфер стейт, будувався не на тому, що держава багато давала, а на тому, що люди працювали. Це для Європи річ фундаментальна, і я не бачу можливості, що вона буде переглянута.

Одна з основ внутрішньої політики, яка підтримувала добробут громадян, була прозорість влади, зрозумілість влади, раціоналізація рішень, фінансова чіткість та стабільність. Яка б партія не була при владі, це було основою державної політики. Я не думаю, що цей принцип буде переглядатись.

Зараз у Євросоюзі дійсно відбуваються певні процеси, йде його консолідація, але подібні речі, я в цьому впевнений, будуть збережені. Я не думаю, що Європа відмовиться від широких соціальних здобутків. Звичайно, змінюються деякі акценти, тобто більше уваги на добробут через працю, тому й підвищується пенсійний вік. Це свідчить про намагання раціоналізувати витрати.

Проблеми в Європі були, є, і завжди будуть. Але якщо подивитися, з чого починався Євросоюз, то стає зрозумілим, що є деякі базові принципи, які не можуть змінитися – демократія, ринкова економіка, добробут через працю і таке інше. До того ж, Євросоюз неодноразово доводив ефективність своїх рішень і своїх перетворень. До речі, це урок і для нас, оскільки наша влада, скажімо так, далеко не настільки ефективна.

Інтеграційний потенціал Євросоюзу ще не вичерпаний. Євросоюз залишається досить привабливою структурою, про що свідчить черга з країн, які хотіли б до нього вступити, а це не тільки європейські, але й країні Азії, Африки, Близького Сходу. Незважаючи ні на що, він залишається стійким, у тому числі і у контексті світового розвитку. Я впевнений, що Євросоюз дедалі більше буде звертати увагу на вирішення своїх внутрішніх проблем та суперечностей, і менше – на програми у тих країнах, які не розібралися у своїх пріоритетах. Якщо ми такі «багатовекторні», чому Євросоюз повинен перейматися нашими проблемами?

Можливо, це питання заполітизоване, але є свідчення, що в структурі економіки ЄС знижується відсоток так званої "наукоємної" продукції. Якими ви бачите переспективи економіки Європи, наскільки вона конкурентоздатна? Також цікавить ситуація з європейською валютою, адже на Заході почастішали заклики про звуження єврозони.

Кожне з ваших питань заслуговує на довгу окрему розмову. Звичайно, певна політизація щодо питання конкурентноздатності економіки Євросоюзу існує. Але є цілком очевидні речі. У Євросоюзі немає політичної єдності. Завдання побудувати єдину Європу залишається невиконаним, це проблема величезної складності. Дуже важко говорити про повну та змістовну інтеграцію країн-членів Євросоюзу, якщо у ньому є один Європейський Центральний Банк, але близько 30 державних бюджетів. Тому весь час виникають питання і щодо використання структурних фондів ЄС, і щодо того, яка економічна політика повинна проводитись – стимулююча чи обмежуюча. Існує також різна економічна динаміка у країнах Євросоюзу.

Більше того, якщо раніше ми могли сміливо говорити про те, що так звані «старі» члени Європейського Союзу були лідерами, то зараз їхня економічна динаміка суттєво уповільнилась, а у нових членів вона набагато вища. Найбільшими боржниками, знову ж таки, виявилися не нові, а старі країни-члени ЄС – Греція, Іспанія, Італія. При чому, якщо грецька економіка відносно невелика, то зараз говорять про те, що проблеми можуть виникнути в Іспанії, а на їх вирішення потрібно буде набагато більше ресурсів. Тому перед Євросоюзом сьогодні стоять важкі завдання, не менш складні, ніж вони були на початку його створення. Євросоюз має вийти на новий рівень конкурентоспроможності. Це ускладнюється світовою економічною ситуацією «пост-кризи». ЄС потребує чіткої стратегії підвищення продуктивності праці. За цим показником Європейський Союз помітно поступається Сполученим Штатам. Більше того, певне зміцнення євро, яке зараз спостерігається, є стримуючим чинником для розвитку експортних галузей економіки Євросоюзу. Це також треба враховувати. В Євросоюзі ще не створене до кінця те, що зветься економічно-валютний союз. Але я впевнений, що з часом ці завдання буде вирішено, оскільки Євросоюз ще далеко не вичерпав свій потенціал.

Враховуючи останні події, здається, що в Україну знов повертається «багатовекторна» зовнішня політика. Звідси і питання – що нам може дати більш послідовна євроінтеграційна політика?

Звичайно, це європейський приклад у позбавленні від таких негативних явищ як корупція чи рейдерство. Це дотримання законодавства, прозорість влади. Це підвищення ефективності влади та розбудова відповідних економічних та політичних інститутів. І в цьому плані, шлях євро інтеграції дуже важливий. Навряд чи на Сході ми можемо отримати подібні добрі приклади. Скажімо так, на Сході ситуація не набагато краща, ніж у нас. Навряд чи ми там зможемо навчитись, як будувати економічні та політичні інститути, чи інститути громадянського суспільства, а взагалі і своє краще майбутнє.

Це в політичному плані. Щодо економічного – якби Україна була цікава Європі, то нам було б простіше знайти ті економічні ніші, які ми могли б зайняти. Європа Україну не бачить. Наш валовий внутрішній продукт на рівні приблизно 1% від європейського. Також проблемою є структура нашого експорту. Якщо ми подивимось на першу п’ятірку наших експортних товарних груп, то там все так чи інакше пов’язано з металами. Навряд чи це цікаво для економіки Європи. До того ж, у Європі значно більше, ніж у нас приділяється уваги «зеленій» політиці, тобто ті ж самі метали повинні вироблятися зі значно меншою шкодою для довкілля. Тому не видно, навіщо Європі потрібна Україна. Тому всі наші спроби віднайти певну нішу в економіці Європи весь час натикаються на певні перешкоди.

Ми часто чуємо, що дешева робоча сила, це конкурентна перевага України. Це хибне уявлення. З дешевою робочою силою ми консервуємо свою промисловість, свою економіку, свій внутрішній ринок в його нинішньому стані. Це позбавляє нас можливості підвищити конкурентноздатність нашої економіки загалом. Інша політика – політика зростаючої продуктивності та вартості праці неодмінно викликала б і приплив до України інвестицій, і підвищення валового внутрішнього продукту. Тоді б ми могли стати цікавими для Європи, як стали цікавими для неї в свій час країни Східної Європи, коли вони вирішили приєднатися до ЄС і почали проводити відповідну внутрішню політику. Саме на шляху євроінтеграції нам потрібно шукати вирішення наших внутрішніх проблем. Але при цьому варто зрозуміти, що за рік-два нічого не буде, такі погляди лише заважають нам раціонально осмислити своє становище, побачити перспективи та наші можливості. Тим не менше саме наше бажання до євроінтеграції дозволить нам якщо не наблизитись до вступу в Євросоюз, то принаймні рухатись у правильному цивілізаційному напрямку.

Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олег Швайковский и Светлана Тараненко,

«Информационная евроинтеграция Украины – все только впереди и хорошо бы не только в фантазиях»

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

«Каталізатором», який прискорив би наше зближення з Євросоюзом, можуть стати економічні реформи в Україні

Александр Чалый, Чрезвычайный и Полномочный Посол Украины

Притягательность Евросоюза для Украины бесспорна и безальтернативна

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

На сегодняшний день, мы дальше от Европы, чем были в начале 2000-ных

Олексій Гарань, доктор історичних наук, професор Києво-Могилянської Академії, науковий директор Школи Політичної Аналітики

Ідея вступу до ЄС є каталізатором розвитку України

Юлія Тищенко, політолог, керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень

Україна просто приречена мати з ЄС добрі стосунки

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

ЕС должен четко воспринять угрозу потери Украины для себя навсегда - в геополитическом плане, в качестве рынка и как партнера

Нико Ланге, глава Киевского бюро Фонда Конрада Аденауэра

«Не Украина нужна Евросоюзу, а Евросоюз Украине»

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної Академії при МЗС України

Європейський Союз побудував таку суспільну систему, яка спрямована на задоволення потреб кожної людини

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Євросоюз не хоче створювати привілейовані умови для країн з фіктивною демократією

Дмитро Шульга, старший менеджер Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження»

Головна користь від вступу до ЄС полягає не в грошовій допомозі, а в новій філософії стосунків суспільства і влади

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Вступ України до ЄС з самого початку був примарним

Вероника Прохира, Глава Евразийского института свобод

Украина как никогда близко и почти недосягаемо далека от членства в ЕС

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,059