В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

«Диалог.UA» решил обратиться к этой теме, чтобы разобраться в динамике и перспективах отношений Украины и Европейского союза. Большинство стран Центральной и Восточной Европы вошли в ЕС, тогда как Украина пока так и не получила конкретной перспективы членства в расширенной Европе. Получит ли? Нужно ли это нашей стране? Или может, еще действительно не пришло время? Мы нынче ближе или дальше от ЕС, чем были в 2005 году, когда Европа держала Украину – слишком большую, слишком бедную и слишком коррумпированную для легкой интеграции – на расстоянии от себя. Что-то изменилось с тех пор? Мы стали меньше, богаче или менее коррумпированными? Так что, – «осторожно, двери закрываются!»?

Турция устала идти в Европу, о чем недавно заявил премьер-министр этой страны. Турция ждет приглашения в ЕС уже 50 лет, являясь членом НАТО. Неужели дело только в соблюдении прав человека? У Украины куда меньший опыт и багаж успехов на этом пути. Как свидетельствуют эксперты, Украина выполнила только 4 из более чем 60 проанализированных приоритетов реформ, предусмотренных Повесткой дня ассоциации (ПДА) – ключевым документом, который сегодня регулирует отношения между Украиной и Евросоюзом. Об этом свидетельствуют результаты второго этапа (июль-октябрь 2010 года) общественного мониторинга выполнения ПДА. Но и это еще не все. Похоже, что многие в нашей стране все чаще задумываются о целесообразности европейского будущего Украины. Сегодня многие оценивают охлаждение отношений Украины и ЕС как оптимистичную стагнацию, утверждая, что реальное движение есть, и ряд шагов уже сделаны сегодня Киевом, но перерастет ли это в будущем в продуктивное партнерство? Все чаще встречается мнение, что рушится миф о европейской интеграции Украины.

Нет, конечно же, территориально мы как были, так и останемся в Европе, вопрос лишь о формах сотрудничества с другими странами, находящимися по западную сторону нашей границы. И не только потому, что мы вновь разворачиваемся в своих внешнеполитических предпочтениях на восток, но также и потому, что экономический кризис, охвативший весь мир, нанес Европе наверное самый болезненный удар. «Подсевшая» евровалюта, снижение социальных стандартов, рост безработицы и бюджетных дефицитов в странах-членах ЕС… ослабляют силу притяжения европейского экономического и политического «магнита». Приходится констатировать, что сегодня ни ЕС, ни Украина не готовы двигаться дальше слов о взаимных интересах.

В нашем новом диалоге мы предлагаем для обсуждения вопрос: что может и что должно стать катализатором переговоров «Украина–ЕС»? Давайте более пристально рассмотрим тот ряд изменений, который произошел за последние 2–3 года внутри ЕС. В последнее время там происходят события, казавшиеся невозможными еще несколько лет назад. Ведь еще совсем недавно Евросоюз стоял перед дилеммой: «куда в первую очередь нужно привносить свои ценности», «куда расширяться?» А варианты были – хоть на Юг, хоть на Восток! А сегодня главный вопрос – каким образом и за чей счет выйти из кризиса с наименьшими потерями? Поэтому, было бы интересно проанализировать как изменения, так и вызовы, стоящие перед ЕС сегодня.

Европейские страны столкнулись с проблемой бюджетного наполнения и невозможностью выполнять обширные социальные обязательства, растут налоги на потребление, увеличивается пенсионный возраст, растет число рабочих часов в неделю, сокращаются зарплаты. Означает ли все это, что экономический кризис и пути выхода из него – это конец концепции солидаризма? Что придет на смену столь привлекательному еще недавно европейскому обществу всеобщего благоденствия?

Европейская экономика строится на весьма зыбких основаниях – единая валюта при отсутствии единой фискальной политики; единый рынок на фоне 27 национальных проектов развития отдельных стран. А еще ЕвроТНК и европейский малый и средний бизнес; разные стандарты социального обеспечения в странах ЕС на фоне равных/одинаковых цен, – как все это может совмещаться, и может ли эффективно функционировать такая экономика?

И, конечно же, один из ключевых вопросов европейского проекта, – каковы перспективы развития наднациональных институтов в ЕС? Что будет представлять собой наш западный сосед, если ему удастся решить наболевшие проблемы?

Сегодня отношения Украины и ЕС переживают период определенного охлаждения, которое является результатом ряда кризисов – мирового экономического и финансового, кризиса системы европейской безопасности, кризиса отсутствия концепции «будущего ЕС». Эти кризисы имеют разное значение для Украины и ЕС, но приводят их к одному выводу – сближение пока никто официально не отменял, но и бороться за него не собирается ни одна из сторон.

Свернуть

«Диалог.UA» решил обратиться к этой теме, чтобы разобраться в динамике и перспективах отношений Украины и Европейского союза. Большинство стран Центральной и Восточной Европы вошли в ЕС, тогда как Украина пока так и не получила конкретной перспективы членства в расширенной Европе. Получит ли? Нужно ли это нашей стране? Или может, еще действительно не пришло время? Мы нынче ближе или дальше от ЕС, чем были в 2005 году, когда Европа держала Украину – слишком большую, слишком бедную и слишком коррумпированную для легкой интеграции – на расстоянии от себя. Что-то изменилось с тех пор? Мы стали меньше, богаче или менее коррумпированными? Так что, – «осторожно, двери закрываются!»?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Ідея вступу до ЄС є каталізатором розвитку України

17 дек 2010 года

Нещодавно ми нарешті почули про можливість запровадження безвізового режиму з Євросоюзом, а у перспективі – і асоціації. Наскільки це реально? І друге питання – в якому стані зараз наші стосунки з Євросоюзом?

Давайте пригадаємо, що відбулося після зміни влади в Україні. Перші сигнали були досить позитивними, тобто з Євросоюзу надійшло запрошення до президента Януковича відвідати Брюссель і він його прийняв. Зрозуміло, що це символічні речі, але те, що перший візит був все ж таки до Брюсселя, - віталося експертами.

Проте далі, як ми бачимо, всередині країни відбувається формування якогось «м’якого» авторитарного режиму. І в сфері зовнішньої політики відбувається навіть не повернення до багатовекторної політики Кучми, а достатньо небезпечний крен у бік Росії. Мені здається, що було багато поступок зроблено на російському напрямку, тож певного часу маятник мусив би хитнутися до положення рівноваги. На мою думку, з’являються ознаки того, що на Банковій почали розуміти небезпеку занадто тісного зближення з Москвою. Мабуть, існують якісь «червоні лінії», які ця влада не наважується перейти.

Нещодавно президент Янукович відвідав Москву, де він заявив, що не відкидає можливості вступу до митного союзу з Росією. Зрозуміло, що ведення «газових» переговорів з Росією – справа складна і вкрай важлива, але чи є у нас вибір куди інтегруватися?

Заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова чітко сказала, що ми не будемо вступати в митний союз з Росією, бо це суперечить планам євроінтеграції - не може Україна перебувати в двох митних союзах одночасно. В той же час, Україна може одночасно мати зону вільної торгівлі з країнами ЄС, про що ідуть переговори, і мати зону вільної торгівлі з Росією та іншими країнами СНД – тут суперечностей немає. А тепер Янукович у Москві говорить, що не виключається вступ до митного союзу, але додає при цьому, що потрібно буде приймати зміни до Конституції. А це - конституційна процедура, голосування в парламенті, дві третини і таке інше... Виникає питання: то як це трактувати? Чи це така гра в стилі Кучми - «ни да, ни нет не говорить», чи може слід зважати на те, що прийняття законів, чи зміна конституції не є для Януковича значною перешкодою? Тому я б не надавав зараз великого значення цій заяві з практичної точки зору (сподіваючись, що до цього не дійде), але навіть з точки зору символічної, виходить, що уряд допускає можливість митного союзу з Росією, і що питання про вступ до ЄС може бути назавжди знято.

Як на мене, то для України, і навіть для її нинішньої влади, значно важливішими є продовження переговорів про асоціацію з ЄС і укладення договорів про зону вільної торгівлі. Переговори ці дуже складні, бо кожна сторона не хоче поступатися своїми інтересами. З іншого боку, кожна зі сторін має всередині протилежно спрямоване лоббі.

В цьому сенсі я звернув увагу на недавню резолюцію Європарламенту, в якій не закриваються перспективи членства в ЄС для України, але говориться про цілий ряд негативних тенденцій у внутрішній політиці України. Причому всі речі названі своїми іменами. Тобто, там ідеться і про обмеження свободи слова у ЗМІ, про діяльність СБУ, про занадто значний вплив великого бізнесу, про негативні зміни в судовій системі тощо. Коли президента Європейської Ради запитали, як ставиться Євросоюз до перспектив євроінтеграції України в контексті змін її внутрішньої політики, він досить відверто відповів, що на шляху до ЄЕС слід дотримуватися демократичних принципів, оскільки вони є засадничими.

Давайте торкнемося проблем, з якими стикається Європейський Союз – а це не тільки непопулярна антикризова політика, але й проблема керування. Зараз ЄС конче необхідна спільна економічна політика, але як її запровадити? Кожна країна-член ЄС має окрему думку. Якою ви бачите подальшу долю Євросоюзу?

Зрозуміло, що він пережив уже кілька хвиль розширення і це буде продовжуватись. Тому є перспектива членства і для Сербії, Македонії, Албанії, Боснії. Тепер нам треба інакше поглянути на ті країни, на які ми раніше навіть зверху вниз дивилися – тепер вже слід на них орієнтуватися. Якщо ж говорити про кризові явища в Євросоюзі, то найпомітнішими з них були наслідки світової економічної кризи і складнощі, пов’язані з прийняттям договору про конституційні засади Європейського Союзу. Всі ці труднощі, зрештою, залишилися позаду.

Я пам’ятаю, що за радянських часів будь-які проблеми в ЄС або в НАТО нам подавали як їхню передсмертну агонію. Але насправді, розглядаючи довгострокові перспективи, ми бачимо, що процеси інтеграції в них підсилюються і вглиб, і вшир. Ми ще не бачили жодного прикладу, коли хтось хотів би вийти з Євросоюзу - таке не спадало на думку жодному серйозному політику. Тому моя фінальна теза полягає в тому, що попри проблеми, попри свій бюрократичний апарат, Євросоюз буде розвиватися, і Україна може посісти в ньому належне місце.

Згадаймо, що спочатку Євросоюз був союзом держав, поступово він набув деяких рис наднаціональної структури. Тобто, у зовнішньополітичній сфері, де кожна країна має свої власні інтереси, вона будує свою політику з урахуванням спільної безпекової політики ЄС. Європейський Союз поступово дбає і про створення свого військового компоненту. А саме - сил для боротьби з терористичними загрозами, з піратством, сил швидкого реагування. Отут ми можемо казати, що безпекові можливості Євросоюзу з безпековими можливостями НАТО просто непорівнянні; для якихось локальних операцій такі сили будуть створені, але головною гарантією безпеки все ж таки залишається НАТО.

Від євроскептиків в Україні можна почути, що ЄС не хоче нас приймати і Україна сама не скоро буде готова до вступу. Тому спочатку давайте побудуємо Європу в Україні, а потім будемо дбати про об’єднання. Мені здається, що така позиція нас дезорієнтує. Тобто, з одного боку, ми маємо бути реалістами; намір Ющенка до євроінтеграції не був підкріплений справами всередині країни, і це дискредитувало його курс. Але ж знехтувати метою скорішого вступу до ЄС також було б великою помилкою, бо насправді ця ідея є великим каталізатором нашого розвитку. Власне кажучи, перспектива вступу до ЄС була найпотужнішим чинником внутрішньополітичних змін для нових членів, що належали нещодавно до радянського блоку. Навколо бажання вступу до Євросоюзу об’єднувалися еліти Польщі, Румунії, Болгарії та інших країн, причому незалежно від того, хто був у них при владі – комуністи чи антикомуністи. Тому не слід надовго відкладати таку справу, дезорієнтувати людей і розхолоджувати дипломатів.


Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Олег Швайковский и Светлана Тараненко,

«Информационная евроинтеграция Украины – все только впереди и хорошо бы не только в фантазиях»

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

«Каталізатором», який прискорив би наше зближення з Євросоюзом, можуть стати економічні реформи в Україні

Александр Чалый, Чрезвычайный и Полномочный Посол Украины

Притягательность Евросоюза для Украины бесспорна и безальтернативна

Святослав Денисенко, эксперт Института стратегических исследований «Новая Украина»

На сегодняшний день, мы дальше от Европы, чем были в начале 2000-ных

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Саме на шляху євроінтеграції нам потрібно шукати вирішення наших внутрішніх проблем

Юлія Тищенко, політолог, керівник програм розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень

Україна просто приречена мати з ЄС добрі стосунки

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

ЕС должен четко воспринять угрозу потери Украины для себя навсегда - в геополитическом плане, в качестве рынка и как партнера

Нико Ланге, глава Киевского бюро Фонда Конрада Аденауэра

«Не Украина нужна Евросоюзу, а Евросоюз Украине»

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної Академії при МЗС України

Європейський Союз побудував таку суспільну систему, яка спрямована на задоволення потреб кожної людини

Олександр Сушко, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України

Євросоюз не хоче створювати привілейовані умови для країн з фіктивною демократією

Дмитро Шульга, старший менеджер Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження»

Головна користь від вступу до ЄС полягає не в грошовій допомозі, а в новій філософії стосунків суспільства і влади

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Вступ України до ЄС з самого початку був примарним

Вероника Прохира, Глава Евразийского института свобод

Украина как никогда близко и почти недосягаемо далека от членства в ЕС

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,051