В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

Пенсионная система досталась Украине в наследство, и все прекрасно понимают, что изжила она себя еще вчера, вместе с обществом «развитого социализма». Но все полтора десятка правительств, сменившихся за 20 лет Независимости, старались передать реализацию давно назревшей пенсионной реформы тем, кто придет им на смену. О ней даже предпочитали не говорить до тех пор, пока это не стало требованием МВФ.

Когда заговорили, – оказалось, что никто не против реформирования пенсионной системы в Украине. Однако, у разных групп, заинтересованных в проведении пенсионной реформы, оказались и интересы свои, и средства. Одни стремятся увеличить возраст выхода на пенсию и общий трудовой стаж (вместе с выслугой лет), при этом, даже не заикаясь о повышении сумм пенсий как таковых, о соотношении их с реальным прожиточным минимумом. Другие – пытаются получить, если не уже заслуженное в полном объеме, то, по крайней мере, – не потерять то, что в состоянии отложить на старость из текущего потребления.

А о том, что „болезнь” весьма запущена красноречиво говорят цифры. Украина занимает едва ли не первое место в мире по удельному весу пенсионных выплат. Они составляют около 18% ВВП, что в полтора раза превышает аналогичный показатель развитых европейских стран. Кроме того, у нас очень высокая доля социальных платежей в структуре заработной платы – свыше 40% заработанного. Казалось бы, пенсионеры в такой стране должны жить зажиточно. Но все наоборот: средняя пенсия у нас одна из самых низких на континенте. Сейчас почти 65% пенсионеров получают пенсию в размере менее 1000 гривен в месяц – это в 4–10 раз ниже, чем в других европейских странах. При этом государственную пенсию, превышающую 10 тысяч гривен, получают 3872 украинца.

Ныне работающий человек должен нести тройную нагрузку: обеспечивать отчисления в Пенсионный фонд, откладывать самостоятельно на свою старость, отказывать себе в текущем потреблении, ибо на все просто не хватает средств. Но кто может гарантировать сохранность самостоятельно накопленных средств, если даже Директор Мирового банка в Украине, Беларуси и Молдове Мартин Райзер считает, что этому должно предшествовать создание соответствующих предпосылок и наличие функционирующего рынка капитала. Без этого сегодняшний работник, не может быть уверенным, что его накопления не погибнут в новых «пирамидах МММ», что их не съест инфляция, и это не будут деньги, выброшенные на ветер.

В то же время очевидными становятся перекосы, как в части пенсионного обеспечения, так и в части взимания пенсионных платежей, уверяют эксперты. В чем состоят главные проблемы грядущей пенсионной реформы? В увеличении возраста выхода на пенсию или в отсутствии рабочих мест и росте безработицы? В предпочтении молодых при приеме на работу, и людей предпенсионного возраста – при любом сокращении штатов? Почему увеличение трудового возраста должно быть обязательным, если это не отражается на величине государственной пенсии? Если государство обеспечивает лишь прожиточный минимум, то не должен ли он быть ОДИНАКОВЫМ для ВСЕХ? В зависимости не от чего целесообразнее было бы определять размер пенсии? В этом мы и предлагаем разобраться в новой теме Интернет-издания «Диалог.UA». Ведь боязнь поднимать этот больной вопрос, сделает «течение болезни» еще более опасным.

И, наконец, где же выход из сложившегося положения? Не будут ли результаты пенсионной реформы противоположны ожиданиям?

Вопросов, действительно, накопилось немало. Однако, помимо обсуждения грядущих перемен в пенсионном обеспечении, не хотелось бы обойти стороною причины и следствия ситуации, в которой очутились будущие украинские пенсионеры. Когда возраст начал столь стремительно обесцениваться? Почему общество отошло от формулы: «Молодым - везде у нас дорога, старикам - везде у нас почет!»? И что идет на смену этой формуле - «Спасайся, кто может? И живи за свой счет или умирай»?

Свернуть

Пенсионная система досталась Украине в наследство, и все прекрасно понимают, что изжила она себя еще вчера, вместе с обществом «развитого социализма». Но все полтора десятка правительств, сменившихся за 20 лет Независимости, старались передать реализацию давно назревшей пенсионной реформы тем, кто придет им на смену. О ней даже предпочитали не говорить до тех пор, пока это не стало требованием МВФ.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Головне, що потрібно для накопичувальної системи - це довіра

11 апр 2011 года
Головне, що потрібно для накопичувальної системи -  це довіра: Головне, що потрібно для накопичувальної системи -  це довіра

Олександр Рогозинський, директор Київської школи економіки

Після слухань у Верховній Раді урядовий проект пенсійної реформи був відкладений, але робота над ним триває. Головні зауваження щодо нього відомі. Але ж існують і інші проекти пенсійної реформи. І звичайно, всіх нас турбує – до якої пенсійної реформи ми йдемо?

Як мені відомо, у Верховній Раді на розгляді понад сто законопроектів щодо пенсійного забезпечення. Два чи три з них були підготовані урядом і висунуті Тігіпком. Взагалі, я зараз не займаюсь моніторингом ситуації в Україні задля видачі стратегічних рекомендацій, хоча являюсь експертом з питань соціального сектору. Я слідкую за публікаціями в пресі, знайомлюсь з аналітичними записками інших експертів, а для нашої бесіди переглянув офіційний сайт Верховної Ради по відповідному розділу. Деякі з законопроектів, що там викладені, зовсім прості і до пенсійної реформи ніякого відношення не мають. А ті, що ви маєте на увазі, які з’явилися наприкінці лютого, принаймні за назвою декларуються як реформи. Щоправда, за змістом вони також далекі від справжніх реформ. Яскравим зразком реформи був законопроект, що пропонувався у 2002-2004-му роках, де чітко була прописана трирівнева система пенсійного забезпечення та всі етапи і механізми переходу до неї. Те, що пропонується зараз, це лише спроби змінити деякі аспекти існуючої системи аби скоротити її бюджетний дефіцит - інших думок з цього приводу немає. А справжня пенсійна реформа робиться не для одномоментного скорочення якогось дефіциту; вона мусить запобігати проблемам, що існуватимуть в пенсійній системі і через двадцять, і через тридцять років.

Проблеми, які ми бачимо в пенсійному забезпеченні зараз, виникли не водночас. Вони навіть не прийшли з попереднім урядом, а були очевидними ще в середині дев’яностих. Вже тоді на них звернув увагу Світовий банк і почалися розробки нового законодавства, яке пізніше й було прийняте. В ньому збереглися деякі риси, характерні для Радянського Союзу, але не було враховано те, що радянська система добре функціонувала лише торгуючи газом і нафтою. Тепер Україна не має подібного ресурсу, та попри це, суспільство очікує отримати пенсійну систему таку, як радянська, хоча і адаптовану до умов ринкової економіки. Подібну оцінку сьогоднішньої ситуації не часто можна почути від наших держслужбовців і навіть більшості експертів.

Тут слід зауважити, що при ринковій економіці пенсійна система повинна забезпечувати одну-єдину функцію, а саме: перерозподіл особистих доходів з того часу, коли людина здатна отримувати їх багато, на той час, коли такої можливості немає. Лише за умови, що ця система не матиме інших завдань, вона може стати максимально надійною. Але при цьому повинен зберігатися баланс відносно того, щоб клієнт, тобто вкладник, не отримував більше зробленого ним вкладу. Інакше така система не здатна існувати. (або ми маємо діло не зі справжньою ринковою економікою)

Історично, в світі існують два підходи до пенсійного забезпечення. Перший являє собою певного роду суспільний договір і має такий вигляд: людина працездатного віку піклується про старших і навчає цьому своїх дітей, щоб вони пізніше подбали про неї на старості. Таким чином не переносяться гроші в часі, а такий тип відносин на сімейному рівні існував з давніх давен. Коли вже настала епоха індустріалізації, то для впровадження цього принципу знадобилось втручання держави; класичним прикладом тут вважають Германію наприкінці 19-го сторіччя.

Інший підхід, це накопичувальна система. Але в обох випадках, зверніть увагу, пенсіонер не отримує більше, ніж дає. І тут ми підходимо до суті того явища, що становить найбільшу проблему для українського пенсійного фонду.

Найбільшої критики "реформа" Тігіпка, як її називають, зазнає через підвищення пенсійного віку. Проте цілком зрозуміло, що і накопичувальна, і, особливо, солідарна системи нормально діють лише тоді, коли кількість працюючих значно перевищує кількість пенсіонерів. А ми вже майже досягли співвідношення 1:1. Це означає, що коли працюючі з середньою зарплатою 200 доларів хочуть забезпечити пенсіонерам пенсію у 100 доларів, то мусять віддати їм половину. Якщо ж надати гідну пенсію, хоча б доларів з двісті, то працюючим доведеться віддати все. А через п’ятнадцять років, коли співвідношення може стати 1:2, вони змушені будуть десь позичати гроші…


Міжнародний Валютний Фонд та Світовий Банк пропонують підняти пенсійний вік та створити додаткову накопичувальну систему. Але існують і інші шляхи. Як можна виправити ситуацію?

По-перше, непогано було б більше заробляти: отримуючи 20 тисяч гривень неважко віддати по 1000 двом пенсіонерам. Але є й інші способи: зменшити кількість пенсіонерів і збільшити різницю між пенсіями і зарплатами через зменшення пенсій, або просто не індексуючи їх до рівня інфляції.

Зменшення пенсій, як я бачу, вважається не людяним заходом, бо тоді пенсіонери просто вимруть. Збільшення зарплати без росту виробництва дасть лише інфляцію, а на швидке зростання виробництва розраховувати ми не можемо. Залишається одне: скоротити кількість пенсіонерів. Яким чином цього досягти, беручи до уваги, що ті, хто дожив до пенсійного віку, далі живуть довго? Найлегше і найшвидше - підняти пенсійний вік.

Пенсійна система існує тільки для того, щоб перерозподілити доходи в часі, а для боротьби з бідністю в державі є інші системи. Пенсійна система повинна бути стабільною, збалансованою, мати велику довіру в народі. Щодо подолання бідності, то тут можливі і тимчасові, і довготривалі заходи, у тому числі й перерозподіл прибутків. Безперечно, такі явища як жебрацтво і убогість слід прибрати з нашого повсякдення.


Наскільки реально створити в Україні накопичувальну систему за нинішніх кризових умов? І ще одне питання – наскільки це потрібно?

Цілком реально. Якщо ви маєте рахунок в банку, то ви вже її для себе створили. Гадаю, що її можна створити для всіх, хто може хоч щось відкласти, не прив’язуючи це питання до дефіциту системи першого рівня. Адже перший рівень пенсійного забезпечення, який ми зараз маємо, потребує справжнього реформування, яке може надовго затягнутися.

Зараз наш Пенсійний Фонд виконує безліч невластивих йому функцій, які перейшли до нього з радянських часів. Крім того, він платить шикарні пенсії "потрібним" людям за рахунок "непотрібних", і це цілком влаштовує тих, від кого залежить реформа. Натомість для створення другого і третього рівнів пенсійної системи нічого ламати не треба. Головне, що потрібно для накопичувальної системи - це довіра.

Вирішення цього питання можливе вже на технічному рівні. Наприклад, в англосаксонських країнах люди цілком довіряють державі, тому довірили їй свої пенсійні рахунки. А якщо наші громадяни більше вірять, що через тридцять років гроші їм повернуть швейцарські банки, то й це неважко узгодити. Хоча можливі і корпоративні фонди, і багато іншого. От тільки чому це не робиться? Мабуть тому, що мова йде про великі гроші і жоден український уряд не хоче відпускати їх від себе. Цими грошима, принаймні, можна було б заткнути дірку в бюджеті Пенсійного Фонду.


Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Володимир Яценко, консультант Проекту USAID «Розвиток фінансового сектору» (FINREP)

Найкраще рішення – зробити диверсифікацію пенсійних ризиків

Галина Голеусова, руководитель департамента по вопросам социальной защиты ФПУ, член правления Пенсионного фонда

Наши реформаторы хотят просто залезть в карманы к пенсионерам

Марчин Свенчицки (Marcin S'wiecicki), Директор, Аналитический центр «Блакитна стричка» ООН

Пенсионные проблемы необходимо решать комплексно

Анна Вахитова, PhD, профессор-ассистент Киевской школы экономики, старший научный сотрудник Киевского экономического института

Проект реформы построен на предположении, что люди будут себя вести себя так, как хотелось бы правительству, но…

Юрій Буздуган, голова Соціал-Демократичної Партії України

Магістральний шлях вирішення пенсійних проблем країни – збільшення частки зарплат у ВВП

Ольга Пищулина, к.с.н., заведующая отделом социальной политики Национального института стратегических исследований.

Применять в каждой стране одни и те же пенсионные технологии МВФ, это и методологически, и стратегически неправильно

Владислав Павловский, член политсовета Партии пенсионеров

Пенсионная реформа может стать последней каплей, которая переполнит чашу народного терпения

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

Если государство выберет только «силовой» путь «выжимания» средств для бюджета, то реформа завершится дефолтом

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Это не пенсионная реформа, а попытка усиления эксплуатации народа Украины

В.Ф. Савелюшкин, пенсионер, ветеран труда, модератор ресурса www.pensia.in.ua

90% пенсионеров могут получать более высокие пенсии – если захотят

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,078