В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

Национальный характер есть то, что некоторые люди считают несуществующим. Другие – признают его существование, но полагают, что его обсуждение ведет лишь к обвинениям в национализме или расизме. В то же время, в западной философской и психологической литературе концепт национального характера представляет огромный интерес на протяжении многих десятилетий, а в научных трудах постоянно ведется дискуссия вокруг того, существует ли такая вещь, как национальный характер, и что он означает.

Открывая диалог, посвященный украинскому национальному характеру, мы хотим понять, можно ли установить значимые различия и факторы, которые могут помочь определить, как мы живем, и что ожидает нас в будущем.

Возникает большая путаница между расхожими представлениями о национальном характере наций и совокупными чертами личности. Люди часто говорят о «типичных» чертах характера разных народов: итальянцев считают эмоциональными, американцев – агрессивными, финнов – молчаливыми и так далее. Никто не отрицает существования различий между «южанами» и «северянами», «западенцями» и «схидняками». Однако здравый смысл подсказывает, что представление о национальном характере, возникшее из личного опыта, не может считаться достоверным. Кроме того, есть масса доказательств, что такие стереотипные представления часто имеют определенный перекос – этнический или ксенофобский.

От чего зависит характер наций? Определяется ли он историей, климатом, национальным богатством или его стоит рассматривать в связи с национальными ценностями и убеждениями? А может быть, те черты, которые мы считаем чертами национального характера представителя определенной нации или этноса, в действительности вытекают из характера государственного устройства и практик работы его институтов, и стоит говорить не о национальном характере, а о характере государства?

Каковы основные «маркеры»/«идентификаторы» украинского характера? Что нас отличает от жителей других стран? Как нас «вычисляют», стоит только покинуть границы Украины? Каково отношение украинцев к базовым институтам и ценностям – семья, страна, власть, образованность, прошлое и будущее? Является ли оно особенным, специфическим на фоне других стран и народов?

Принято считать, что украинскому характеру суждено было сохраняться и воспроизводиться на протяжении веков, благодаря консервации сельской культуры. Однако специфичность украинского характера существенно преобразовывается в условиях урбанистической доминанты. В тоже время, все более очевидным становится тот факт, что изменения в экономическом, правовом и социальном пространстве, растущая мультикультурность, поликонфессиональность общества ведут к разрушению привычной среды обитания, требуют постоянных изменений поведенческих стереотипов и психологической адаптации людей к происходящим переменам. Неизбежность тесного сосуществования и конкуренции культур и религий, а также необходимость постоянно избегать угрозы неоархаизации – все это требует куда более тонких настроек украинского общества, чем это было необходимо еще несколько десятилетий назад, в том числе, включающих смену складывавшихся годами, а быть может и веками, культурных кодов. И хотя культурные коды украинской нации методически разрушались на протяжении десятков и сотен лет, наибольшие изменения украинский характер претерпел за последние 10–20 лет, в эпоху глобализации.

Украинцы в своей «хате с краю» пережили и Речь Посполитую, и Российскую империю, и Советский Союз, потому что всегда видели смысл своего будущего в обретении свободы – воли и независимости, в сохранении украинской идентичности. Но сейчас, как отмечают наиболее проницательные эксперты, украинский народ близок к коллективному самоубийству – саморастворению, самоотречению, самоликвидации… Так ли это?

«Диалог.UA» приглашает Вас обсудить эти вопросы.

Свернуть

Национальный характер есть то, что некоторые люди считают несуществующим. Другие – признают его существование, но полагают, что его обсуждение ведет лишь к обвинениям в национализме или расизме. В то же время, в западной философской и психологической литературе концепт национального характера представляет огромный интерес на протяжении многих десятилетий, а в научных трудах постоянно ведется дискуссия вокруг того, существует ли такая вещь, как национальный характер, и что он означает.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Більшість українців ще й досі сподівається на державу

18 апр 2011 года

Які «маркери» чи «ідентифікатори» українського характеру відрізняють нас від жителів інших країн?

Антропологи здавна намагалися визначити головні параметри кожної спільноти. До цих параметрів належить і певні риси характеру, притаманні членам цієї спільноті. Зрозуміло, що ця характеристика значною мірою розмита, бо в межах самої спільноти завжди є значні відхилення від усереднених показників. Але тим не менше, є, скажімо, певний узагальнений образ представників північних народів як людей спокійних, але фундаментальних в своїх діях; англійців як людей, схильних до ризику; французів, як людей легковажних; росіян як людей, схильних коритися волі якогось харизматичного лідера і часом тяжко працювати, а часом за дуже короткий час пускати за вітром напрацьоване впродовж тривалого часу.

Відтак щодо українців буквально у першій праці, яка відкрила Україну Західній Європі (я говорю про «Опис України» француза Левасера де Боплана, який будував тут фортеці в 1630-40-х рр.), сказано, що козаки люблять найбільше свободу. Для того, щоб зберегти цю свободу, дуже багато на що здатні. І справді, від цієї волелюбності в нашій історії дуже багато чого було – як доброго так і не дуже.

Якщо говорити про етнографів, етнологів і антропологів 19 століття, то, скажімо, знаний український вчений, професор Київського університету Святого Володимира і діяч київської «Старої Громади» Володимир Боніфатійович Антонович (до речі, етнічний поляк) відзначав, що українцям властивий індивідуалізм – на відмінну від російського колективізму і польського аристократизму (в сенсі організації суспільства, де вищими є аристократичні верстви). І він мав підстави так говорити, бо, нагадаємо, що основою організації російського села аж до реформ Столипіна, якихось 100 років тому, була община, тобто був загальний контроль громади над усіма, не було практично приватної власності на землю. Община сама перерозподіляла землю між своїми членами – в Україні було зовсім інакше. Тут була приватна власність на землю, причому земля дуже цінувалася, і люди ладні були за цю землю боротися. І була свобода, бо кожен не залежав від волі общини, українська громада була чимось зовсім іншим, там було самоврядування вільних людей.

І оце почуття індивідуалізму змушувало, врешті-решт, українців ставати до лав армії Української Народної Республіки. Коли виникала небезпека, що «москалі» прийдуть і заберуть їхню землю і свободу, люди гуртувалися для спротиву. І, водночас, їхня волелюбність (аж до анархізму) вже після перших успіхів у цій боротьбі робила армії цих людей зовсім не дієвими. І коли небезпека начебто минала, здебільшого ці армії розсипалися. І натомість лишалися оті 300 юнаків, які намагалися заступити шлях навченим більшовицьким військам. Я мушу сказати, що ці поведінкові стереотипи українців значною мірою лишилися і досі.


Що нас, жителів України, об`єднує, незалежно від регіону проживання?

Говорять, що Україна нібито розділена на Захід і Схід, на україномовних і російськомовних, прихильників московського патріархату і прихильників національних церков, УГКЦ і київського патріархату, прихильників одного бачення історії й майбутнього, й іншого. Але мушу сказати, що в поведінковому плані, в плані поведінкових стереотипів Україна найменш розділена. І різниця між, скажімо, двома сусідніми українським і російським селами десь на Слобожансько-Російському пограниччі між Харковом і Бєлгородом значно більша, ніж різниця між цим останнім селом на Слобожанщині і останнім селом на Львівщині.

Свого часу я як турист дуже багато подорожував і можу засвідчити, що ще в 1980-ті роки мене вражала абсолютна відмінність українського села від російського. Українське село, де кожна садиба була дбайливо огороджена, де на кожній грядочці було щось посаджено, де кожен намагався якось організувати навколо себе свій «приватний світ»; – і російське село десь у «центральній смузі», де ніхто такої потреби не відчував, де хати стояли не відгороджені парканами, де навколо цих хат майже нічого не росло, і село справляло враження спустіння.


Як еволюціонує національний характер? Якими були і якими стали основні риси характеру пересічного жителя Україні?

Чи змінилися ці стереотипи поведінкові національного характеру? Безумовно, що так. Глобалізаційні впливи завжди діють. Ну, а українці, крім того, були ще й жертвами страшного комуністичного експерименту, ми є пост-геноцидною нацією. Якщо просумувати наші втрати впродовж 20 століття, то це буде страшніше, ніж єврейська Катастрофа. Що було втрачено? Очевидно, було втрачено ставлення до землі. Я пам’ятаю колишнього куркуля, який казав мені в 1970-ті роки, з Сибіру повернувшись: раніше я ладен був би за цю землю горло перегризти, а зараз, якби мені давали цю землю, – я б її не взяв би.

Зараз прагнення володіти землею під впливом нашого «дикого» капіталізму відроджується, - але це вже зовсім інше ставлення. Це не ставлення до землі як до годувальниці, яку треба обробляти. Це ставлення хижацьке, капіталістичне – до землі як до об’єкту визискування, чи об’єкту забезпечення свого добробуту в котеджному містечку під Києвом. Інший набуток минулого 20-го століття, – це почуття патерналізму. Раніше воно було українцям не властиве. Українці звикли сподіватися на себе, на свої руки, свою заповзятість, на рідних і близьких товаришів, але не на державу. Сьогодні ж іще й досі більшість українців сподівається на державу, і на цьому почутті патерналізму паразитують політичні сили, які відстоюють аж ніяк не модернізаційні європейські проекти.


Яке ставлення українців до базових інститутів і цінностей - сім`ї, країни, влади, рівня освіти, минулого і майбутнього? Чи є це ставлення якимось особливим на тлі відношення до цих цінностей інших народів?

Це запитання було б очевидно краще поставити фаховому етнологу, бо українці, можливо, й досі є дещо більш патріархальними, ніж їхні сусіди на заході. Але це справедливо, коли йдеться про їхню сільську частину. Я хочу наголосити на ще одній важливій події – насправді в 20-му столітті сталася одна тектонічна зміна, про яку ми не завжди пам’ятаємо. До середини 20-го століття українці були переважно аграрним народом. Міста втратили український характер в часи встановлення на лівобережній Україні російського режиму, а на правобережжі – польського. Міста були русифіковані, або полонізовані, а потім теж русифіковані. І це були, так би мовити, чужорідні острівці в україномовному селянському середовищі. І тільки в 1950-ті роки, під впливом здійснюваних тоді програм будівництва сталося дві зміни. По-перше – більшість городян в Україні стали українцями, і, по-друге, більшість українців стали городянами. А відтак традиційна культура, пов’язана з селом, в значній мірі зникла. А з нею і консервативний український варіант шанобливого ставлення до сім’ї, до установленого порядку тощо. В містах українці більшою мірою піддаються глобалізаційним впливам. І я думаю, що тут ми більшою мірою схожі на городян, з одного боку – тієї ж Росії, а з іншого – Польщі.


Які мотиви і цінності українського характеру?

Щодо «цінностей характеру», – я не думаю, що так можна ставити запитання. «Що є для українців цінностями?», – можна запитати так. Відносно цінностей в багатьох дослідженнях українців йдеться про те, що вони, справді, шанують роботу, освіту, сім’ю, незалежність, почуття захищеності. А от якою мірою відрізняємося ми в цьому ставленні від інших сусідів, якою мірою, скажімо, готові платити за свободу, за своє гідне майбутнє, – це інше питання. І, очевидно, українці готові заплатити за свободу більше, ніж росіяни, але менше, ніж поляки. Що, в решті решт, відбивається і на сьогоднішній політичній ситуації в цих трьох країнах. Але це питання є більше мірою для фахових етнологів, які пишуть на цю тему.


Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Марія Бурмака, співачка

Ми є. І будемо

Людмила Авескулова, президент Всеукраїнської громадської організації «Ліга Культури»

Для українців свобода і незалежність - в ряду фундаментальних прагнень і відстоювань

Максим Розумний, завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень

Українцям потрібна не стільки національна ідея чи національна ідеологія, скільки психотерапія з приводу імперативу самовизначення

Анатолий Ручка, профессор

Падает уровень жизни – меняемся и мы вместе с ним

Юрій Макаров, журналіст, літератор

Українцям страшенно бракує спільного бачення речей і віри одне в одного

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

И при Российской Империи, и в советские времена на этой земле оставался жить тот, кто сидел тихо

Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису “Ї”

Люди навчаються у процесі суспільних практик бути українцями чи американцями

Роман Чайка, журналист

Хочеш бути українцем, – будь!

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Ми втрачаємо наші шанси, бо не хочемо зробити крок до єдності

Олена Скоморощенко, кандидат філософських наук.

Ми знаходимося в полоні колоніальної традиції і повторюємо із року в рік усталені століттями парадигми

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Особливості етнічного характеру склалися значно раніше, ніж національні особливості українського народу

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,160