В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

Национальный характер есть то, что некоторые люди считают несуществующим. Другие – признают его существование, но полагают, что его обсуждение ведет лишь к обвинениям в национализме или расизме. В то же время, в западной философской и психологической литературе концепт национального характера представляет огромный интерес на протяжении многих десятилетий, а в научных трудах постоянно ведется дискуссия вокруг того, существует ли такая вещь, как национальный характер, и что он означает.

Открывая диалог, посвященный украинскому национальному характеру, мы хотим понять, можно ли установить значимые различия и факторы, которые могут помочь определить, как мы живем, и что ожидает нас в будущем.

Возникает большая путаница между расхожими представлениями о национальном характере наций и совокупными чертами личности. Люди часто говорят о «типичных» чертах характера разных народов: итальянцев считают эмоциональными, американцев – агрессивными, финнов – молчаливыми и так далее. Никто не отрицает существования различий между «южанами» и «северянами», «западенцями» и «схидняками». Однако здравый смысл подсказывает, что представление о национальном характере, возникшее из личного опыта, не может считаться достоверным. Кроме того, есть масса доказательств, что такие стереотипные представления часто имеют определенный перекос – этнический или ксенофобский.

От чего зависит характер наций? Определяется ли он историей, климатом, национальным богатством или его стоит рассматривать в связи с национальными ценностями и убеждениями? А может быть, те черты, которые мы считаем чертами национального характера представителя определенной нации или этноса, в действительности вытекают из характера государственного устройства и практик работы его институтов, и стоит говорить не о национальном характере, а о характере государства?

Каковы основные «маркеры»/«идентификаторы» украинского характера? Что нас отличает от жителей других стран? Как нас «вычисляют», стоит только покинуть границы Украины? Каково отношение украинцев к базовым институтам и ценностям – семья, страна, власть, образованность, прошлое и будущее? Является ли оно особенным, специфическим на фоне других стран и народов?

Принято считать, что украинскому характеру суждено было сохраняться и воспроизводиться на протяжении веков, благодаря консервации сельской культуры. Однако специфичность украинского характера существенно преобразовывается в условиях урбанистической доминанты. В тоже время, все более очевидным становится тот факт, что изменения в экономическом, правовом и социальном пространстве, растущая мультикультурность, поликонфессиональность общества ведут к разрушению привычной среды обитания, требуют постоянных изменений поведенческих стереотипов и психологической адаптации людей к происходящим переменам. Неизбежность тесного сосуществования и конкуренции культур и религий, а также необходимость постоянно избегать угрозы неоархаизации – все это требует куда более тонких настроек украинского общества, чем это было необходимо еще несколько десятилетий назад, в том числе, включающих смену складывавшихся годами, а быть может и веками, культурных кодов. И хотя культурные коды украинской нации методически разрушались на протяжении десятков и сотен лет, наибольшие изменения украинский характер претерпел за последние 10–20 лет, в эпоху глобализации.

Украинцы в своей «хате с краю» пережили и Речь Посполитую, и Российскую империю, и Советский Союз, потому что всегда видели смысл своего будущего в обретении свободы – воли и независимости, в сохранении украинской идентичности. Но сейчас, как отмечают наиболее проницательные эксперты, украинский народ близок к коллективному самоубийству – саморастворению, самоотречению, самоликвидации… Так ли это?

«Диалог.UA» приглашает Вас обсудить эти вопросы.

Свернуть

Национальный характер есть то, что некоторые люди считают несуществующим. Другие – признают его существование, но полагают, что его обсуждение ведет лишь к обвинениям в национализме или расизме. В то же время, в западной философской и психологической литературе концепт национального характера представляет огромный интерес на протяжении многих десятилетий, а в научных трудах постоянно ведется дискуссия вокруг того, существует ли такая вещь, как национальный характер, и что он означает.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Для українців свобода і незалежність - в ряду фундаментальних прагнень і відстоювань

29 май 2011 года
Для українців свобода і незалежність - в ряду фундаментальних прагнень і відстоювань: Для українців свобода і незалежність - в ряду фундаментальних прагнень і відстоювань

Людмила Авескулова, президент Всеукраїнської громадської організації «Ліга Культури»

В наше життя поступово приходять зміни, які раніше було важко уявити – країна без параду перемоги, майже без комуністів і лише з крихтою націоналістів. Єдине, що не змінюється віками – у влади нічого не виходить. Не може вона змінити цю країну, цих людей. Добре хоч, що вона це визнає, мовляв, «рехворми» чомусь не йдуть. І ось питання – чому? Чи не повинен в цьому сам характер соціуму, який залишається загадкою не тільки для влади, але й для себе?

Я вважаю, що проблеми не можна вирішити, залишаючись на тому ж рівні, на якому вони були створені. Новий рівень суспільної свідомості і відповідний рівень політичної свідомості влади можуть гарантувати бажані зміни. Але висловлювати такі міркування просто, а забезпечувати — не просто. І так було завжди. Ваше запитання це як валіза з подвійним дном, і друге дно ще потрібно розгледіти.

З одного боку, так, дійсно – владі не вдалося провести через Верховну Раду декілька законопроектів з гучними назвами через опір суспільства. В одних випадках цей опір був більш активний, наприклад, «Майдан-2», в інших – менш активний, через громадську думку, через що і не пройшла так звана пенсійна реформа. В деяких випадках негативна реакція суспільства настільки передбачувана, що влада просто не наважилася на деякі зовнішньополітичні кроки, я маю на увазі входження України до спільного с Росією та Казахстаном економічного простору. І цей опір посилюється, тому владі доводиться застосовувати все більш жорсткі заходи.

З іншого боку – правляча еліта цілковито ефективна у задоволенні олігархічних інтересів. За минулий рік їй вдалося подвоїти або потроїти статки більшості олігархів. Вони відкрито, я б сказала навіть зухвало, демонструють свої успіхи. Ще десять років назад вони не були настільки зверхніми, і журнал «Форбс в Україні» виникнути просто не міг.

Це змінює суспільні настрої. Ліві партії знесилені і зникають, зросло покоління молоді, яке просто не знає, що бувають і кращі часи. Людська маса – це стихія, а не пластилін, з якого можна ліпити все, що завгодно, і ця стихія поволі «може взяти своє». Український суспільний організм якщо й заповільно рефлексує на те, що з ним відбувається, оскільки у нас бракує політичних інтелектуалів, але добре відчуває, що і для кого робить влада.

Є те, що нам нав’язується, і є те, до чого ми прагнемо насправді. Якщо взяти модель управління в державі, то зараз це корпорація, і розвивається вона за законами розвитку корпорацій зі своїми бізнес-інтересами. Нація використовується як донор для збагачення корпорації. Влада, яка хоче нав’язати свої інтереси нації, перемогти не може. Зрозуміло, що чим гостріші ці протиріччя інтересів, тим більше накопичується небезпечної енергії. Тут виникає конфлікт між двома системами, які між собою ніколи не домовляться. Падіння рейтингу влади це добре відображає.

У політичному середовищі щось робиться, приймаються рішення, говорять про розвиток держави, але держава це не є країна. Держава – це апарат управління країною. Їх не можна ототожнювати. І коли ці речі змішують, то й виходить якась надструктура, величезна ззовні але спустошена всередині. В ній теж є люди, теж є таланти, але вони обслуговують зовсім інший код розвитку. І треба мати оновлену матрицю, щоб вона працювала на інтереси всієї української спільноти, а не окрему корпорацію під назвою «держава».

Вертикалі влади в чистому вигляді, як це розуміють, наприклад, в Росії, у нас ніколи не буде. Я вважаю, що відповідь треба шукати у різному історичному досвіді. Український ідеал влади більш демократичний, він втілений в формах віче, рад. Це наша національна відмінність від інших спільнот, в тому числі, і російської. Тому установка на жорстку авторитарну «вертикаль влади» в Україні приречена. Українці за будь-яких умов будуть відтворювати свій, століттями збережений, «етногеном». І коли нас будуть намагатися призвичаїти до своїх «правил гри» інші країни, неодмінно буде виникати прихований або явний конфлікт.


Як-то кажуть «село – колисанка України». Але ж «село це завжди село», і воно має свої, м’яко кажучи, амбівалентні особливості. Я маю на увазі пасивність, за принципом «моя хата з краю», специфічне уявлення про час, та деякі інші речі. Те ж саме можна сказати і про величезну масу мешканців міст, які, покинувши село, залишили у ньому і рештки своєї культури. Інколи здається, що більшість населення країни взагалі живе на «темній стороні сили». Що є темний бік нашого національного характеру?

Устремління “крилатого духу” і тяжка земна праця однозначно позначаються на нашому національному характері. Нервова система українців завжди напружена, а це накладає відбиток і на наш характер, і на вибуховий спосіб відстоювання своїх прав та інтересів. Тому для українців свобода і незалежність знаходяться в ряду фундаментальних прагнень і відстоювань. Підтвердження моїм роздумам — феномен Майдану, який збагнули не всі. А, може, не випадково принизили його значення?.. Структурований дух незадоволеного народу жодній владі не підкорити, тому він для неї небезпечний. Усвідомлення феномену Майдану, його природи, на мою думку, ще може зіграти свою визначальну роль в майбутньому реформуванні українського суспільства.

А “темний бік” нашої сили я бачу у постійному «поневоленні духу матерією», в недостатній реалізації наявного творчого потенціалу в нашій країні. Подивіться, кілька мільйонів людей вже виїхали за кордон. Половина студентської молоді мріє емігрувати і шукає будь-яку можливість для цього. Саме нереалізованість творчої енергії лежить в природі будь-якої агресії і різних хвороб суспільства. Влада, в першу чергу, має забезпечити своїм громадянам всі відповідні умови для самореалізації. А що для цього потрібно? В першу чергу – прості речі: відповідні робочі місця, гідна зарплата, доступне житло, якісна освіта, медицина, а згодом – справедлива пенсія. Коли навіть цього немає, і проявляється «темний бік» соціуму, його не найкращі риси, про які ми всі добре знаємо.


До речі, в цьому сенсі цікавий приклад Наполеона, який, маючи талант організатора, вдало скористався цією творчою енергією народу і змінив уявлення всього світу про французів, створивши потужну державну та армійську машину. Як йому це вдалося? Він дозволив займати вищі офіцерські посади людям неаристократичного походження – для Європи того часу це було щось нечуване!

Це окрема, дуже цікава тема, як розгорнувся організаторський геній Наполеона, який зміг об’єднати навколо себе надзвичайно талановитих людей і завдяки цьому трансформував тогочасні реалії, збудував нову модель управління державою, яка існує й досі, але, на жаль, його мегаломанія та войовничість коштувала французам надзвичайно дорого. Тому моральний аспект, в цьому контексті, я ставлю на перший план.


Те, що ви сказали про особливості національного менталітету, вимагає і певних політичних рішень. Наприклад, у зовнішній політиці, де, як відомо, досі триває боротьба між прихильниками приєднання або до східних, або до західних наддержавних структур. Чи можливий тут інший підхід?

Епоха, в яку ми увійшли, в певний спосіб буде випробовувати на універсальність українські цінності, як і цінності інших націй, в першу чергу, заради того, щоб знайти оптимальну модель виживання людства.

На сьогоднішній день ми маємо світову кризу пірамідального управління людством. Соціальна піраміда як будувалася, так і будується на поневоленні будь-чого і будь-кого. Вся «природа» людини в цій системі – це підкорення: підкорення природи, космосу, іншої людини, націй, народів... Піраміда як модель суспільних відносин втрачає спроможність забезпечувати не тільки розвиток, а й виживання людської цивілізації. Перехід соціуму на принцип еволюційної спіралі – це і є можливий національний і світовий, глобальний виклик.

Більшість українців, я сподіваюсь, бажають мати свою стратегію розвитку і модель управління; свій власний проект “Українського Дому”, і щоб цей проект став кращим в світі. Але зрозуміло, що це неможливо зробити без інтеграції кращих зразків інших культур в нашу культуру і кращого світового досвіду, і східного, і західного, в реалії нашого буття для справжнього прогресу України.

Свідомість еліти має відповідати вирішенню задач всього суспільства. Еліта, яка керується тільки егоїстичними інтересами, всупереч інтересам всього суспільства, не є справжньою і, зрозуміло, що довго протриматися не може. Принцип «для інтересів обраних» всупереч принципу «для інтересів українського суспільства» не забезпечить загальне реформування національного соціуму. Український суспільний організм занадто чутливий до таких розбіжностей.

До речі, на мою думку, прикладом справжньої еліти, яка потрібна нам, була політична еліта за часів Ярослава Мудрого. Справжні реформи можливі тільки тоді, коли вони формуються духовним інтелектом. Політики-реформатори з домінуючим матеріалістичним мисленням не спроможні забезпечити такий рівень ідей.

Прорив в розбудові нових горизонтів суспільства, можливий, на мою думку, тільки тоді, коли ми в країні створимо реальні умови, а головне - запит на реалізацію особистого і колективного творчого потенціалу, в результаті чого сформуються інше мислення, інші пріоритети, інша модель державного управління для розвитку української спільноти.


Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Марія Бурмака, співачка

Ми є. І будемо

Максим Розумний, завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень

Українцям потрібна не стільки національна ідея чи національна ідеологія, скільки психотерапія з приводу імперативу самовизначення

Анатолий Ручка, профессор

Падает уровень жизни – меняемся и мы вместе с ним

Юрій Макаров, журналіст, літератор

Українцям страшенно бракує спільного бачення речей і віри одне в одного

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

И при Российской Империи, и в советские времена на этой земле оставался жить тот, кто сидел тихо

Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису “Ї”

Люди навчаються у процесі суспільних практик бути українцями чи американцями

Роман Чайка, журналист

Хочеш бути українцем, – будь!

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Ми втрачаємо наші шанси, бо не хочемо зробити крок до єдності

Олена Скоморощенко, кандидат філософських наук.

Ми знаходимося в полоні колоніальної традиції і повторюємо із року в рік усталені століттями парадигми

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Особливості етнічного характеру склалися значно раніше, ніж національні особливості українського народу

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Більшість українців ще й досі сподівається на державу

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,067