В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

Национальный характер есть то, что некоторые люди считают несуществующим. Другие – признают его существование, но полагают, что его обсуждение ведет лишь к обвинениям в национализме или расизме. В то же время, в западной философской и психологической литературе концепт национального характера представляет огромный интерес на протяжении многих десятилетий, а в научных трудах постоянно ведется дискуссия вокруг того, существует ли такая вещь, как национальный характер, и что он означает.

Открывая диалог, посвященный украинскому национальному характеру, мы хотим понять, можно ли установить значимые различия и факторы, которые могут помочь определить, как мы живем, и что ожидает нас в будущем.

Возникает большая путаница между расхожими представлениями о национальном характере наций и совокупными чертами личности. Люди часто говорят о «типичных» чертах характера разных народов: итальянцев считают эмоциональными, американцев – агрессивными, финнов – молчаливыми и так далее. Никто не отрицает существования различий между «южанами» и «северянами», «западенцями» и «схидняками». Однако здравый смысл подсказывает, что представление о национальном характере, возникшее из личного опыта, не может считаться достоверным. Кроме того, есть масса доказательств, что такие стереотипные представления часто имеют определенный перекос – этнический или ксенофобский.

От чего зависит характер наций? Определяется ли он историей, климатом, национальным богатством или его стоит рассматривать в связи с национальными ценностями и убеждениями? А может быть, те черты, которые мы считаем чертами национального характера представителя определенной нации или этноса, в действительности вытекают из характера государственного устройства и практик работы его институтов, и стоит говорить не о национальном характере, а о характере государства?

Каковы основные «маркеры»/«идентификаторы» украинского характера? Что нас отличает от жителей других стран? Как нас «вычисляют», стоит только покинуть границы Украины? Каково отношение украинцев к базовым институтам и ценностям – семья, страна, власть, образованность, прошлое и будущее? Является ли оно особенным, специфическим на фоне других стран и народов?

Принято считать, что украинскому характеру суждено было сохраняться и воспроизводиться на протяжении веков, благодаря консервации сельской культуры. Однако специфичность украинского характера существенно преобразовывается в условиях урбанистической доминанты. В тоже время, все более очевидным становится тот факт, что изменения в экономическом, правовом и социальном пространстве, растущая мультикультурность, поликонфессиональность общества ведут к разрушению привычной среды обитания, требуют постоянных изменений поведенческих стереотипов и психологической адаптации людей к происходящим переменам. Неизбежность тесного сосуществования и конкуренции культур и религий, а также необходимость постоянно избегать угрозы неоархаизации – все это требует куда более тонких настроек украинского общества, чем это было необходимо еще несколько десятилетий назад, в том числе, включающих смену складывавшихся годами, а быть может и веками, культурных кодов. И хотя культурные коды украинской нации методически разрушались на протяжении десятков и сотен лет, наибольшие изменения украинский характер претерпел за последние 10–20 лет, в эпоху глобализации.

Украинцы в своей «хате с краю» пережили и Речь Посполитую, и Российскую империю, и Советский Союз, потому что всегда видели смысл своего будущего в обретении свободы – воли и независимости, в сохранении украинской идентичности. Но сейчас, как отмечают наиболее проницательные эксперты, украинский народ близок к коллективному самоубийству – саморастворению, самоотречению, самоликвидации… Так ли это?

«Диалог.UA» приглашает Вас обсудить эти вопросы.

Свернуть

Национальный характер есть то, что некоторые люди считают несуществующим. Другие – признают его существование, но полагают, что его обсуждение ведет лишь к обвинениям в национализме или расизме. В то же время, в западной философской и психологической литературе концепт национального характера представляет огромный интерес на протяжении многих десятилетий, а в научных трудах постоянно ведется дискуссия вокруг того, существует ли такая вещь, как национальный характер, и что он означает.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Ми є. І будемо

3 июн 2011 года
Ми є. І будемо: Ми є. І будемо

Марія Бурмака, співачка

Чи існують якісь особливі «маркери» українського характеру? Що нас відрізняє від жителів інших країн? Як нас «вираховують», варто тільки залишити межі України?


Мені би, звісно, хотілось, аби нас «вираховували» тільки за позитивними рисами характеру, які, на мою думку, є для українців визначальними. Я оптимістка і намагаюсь бачити тільки хороше. Окрім того, дуже люблю наших людей — буває, за кордоном навіть ненависний мені суржик викликає сентимент. І якщо говорити про позитивні риси (а про негативні моменти принципово не буду), то наші люди напевно більше вросли в землю «корінням», вони відчуваються частиною великого роду, а відтак і народу. Схильність до творчості, тобто мальовниче і емоційне сприйняття світу — це помітно, якщо згадувати всіх знаменитих українців акторів, музикантів, письменників…. Серед українців (дійсно українців, а не малоросів) багато пассіонарних людей, людей із пристрастю в очах, людей, які захоплюють своєю енергетикою…Наші люди дуже «живі», це правда.

Те, що кажуть про українців, буцімто, «моя хата з краю», ну, по-перше, це неправда, в тому сенсі, в якому ця фраза вживається. Раніше «моя хата з краю» означало — «я перший зустріну ворога, який входитиме в село, бо моя хата крайня», тобто зміст – прямо протилежний. Але момент, коли в деяких ситуаціях в українців є вміння не йти на прямий конфлікт і «проходити між краплями» деколи можна спостерігати. Але що ж тоді дипломатія, якщо не це? Ну і віковічна мудрість, яка напевно передається генетично. Ми — дуже древній, тобто мудрий народ. Водночас - емоційний і сентиментальний, гостинний і героїчний, працелюбний і по-дитинному відкритий…

Ну а про те, що українці ще і зовні красиві люди, про це не писав хіба що лінивий. Якщо вже вживаємо слово «маркери характеру», то скажу так – часто цю «породу» видно.


А от, на вашу думку, що нас, жителів України, незалежно від регіону проживання, об'єднує?


На жаль, не релігія і не мова. Ми слов’яни і християни, звісно, але такої монолітності, як в поляків, у нас нема. Навіть чинник мови — адже як інакше зрозуміти приїжджій людині, що вона в «іншій країні», аніж перебування в особливому мовному середовищі? Але все ж у нас є багато що об’єднавчого. Спільність історії і культури, фольклор і традиції. Ментальність, загальні риси характеру, до яких би я ще додала такі моменти, як от, наприклад, повага до старших, культ матері, принципи виховання дітей, відчуття приналежності до роду. Якщо говорити про сучасну Україну, то це, звісно кумири культури, спорту, телебачення, які є улюбленцями всіх. Досягнення науки, технічного прогресу, здобутки, якими пишається кожен, які «підживлюють» гордість приналежності до свого народу. Моральні авторитети нації, люди, до думки яких прислухаються, які мають репутацію і чиє життя, діяльність і вчинки викликають повагу незалежно від регіону проживання, мови спілкування і віросповідання.

А щодо мови і релігії, мені здається, що кожен справжній патріот України має робити все для зближення і об’єднання, а не до розбрату і

роз’єднання (а саме це, на рівні влади, ми бачимо в подіях останнього часу). Не дамо нікому посварити нас — ось, мені здається, дуже важлива відповідь на виклики сьогодення.


Еволюція національного характеру - що було і що стало основними рисами характеру середнього жителя Україні?


Звісно, живемо не в минулому столітті. Хоча про підвалини, власне, національної ментальності вже сказала, останнім часом спостерігаю гордість людей за свою країну, люди розуміють цінність Незалежності, ціле покоління вже виросло в Незалежній Україні і навряд чи їх можна вже буде «загнати в ярмо». Вишиванка ( зусиллями Олега Скрипки, зокрема) стала модною —я пам’ятаю зовсім інші часи…Як і те, що говорити українською в одних колах (як от на Сході) було водночас і дивиною — відразу всі думали, що ти приїхала з села: «Такие приличные, а говорят по-украински» - фраза з мого харківського дитинства. А ще раніше тільки за вишиванку і за українську мову можна було отримати звинувачення у українському буржуазному націоналізмі з усіма наслідками.


Яке ставлення українців до базових інститутів і цінностей - сім'я, країна, влада, освіченість, минуле і майбутнє? Чи є воно особливим на тлі інших країн і народів?


Не можу говорити про «весь народ» на загал, бо, наприклад, особливе ставлення до сім’ї, і, до речі, до влади базується на головних постулатах християнського виховання. В нас церква ніби-то і відділена від держави, але її вплив зараз відчутний. І от виховання церкви у відношенні сім’ї мені здається правильним, виховання дітей у християнському дусі теж потрібне, як на мене. А от «політичні» кроки представників деяких церков мене дратують і навіть деколи ображають. Здається, що деякі священики --не Божі люди. Бо ж от, наприклад, я православна, а з таким захопленням і повагою ставлюсь до Любомира Гузара. Саме такі люди вчать мудрості і дають справжні настанови на розуміння справжніх цінностей. Ну, а взагалі погляд мій оптимістичний. Віки існувала Україна і вижила. Такі часи жорстокі і вбивчі пережила, що могли би зникнути і країна і етнос. А ми є. І будемо.


І на останок, які цінності українського характеру?


Гордість, внутрішня цілісність, відкритість, доброта, мудрість. Справжність, одним словом.


Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

"Упадок Пятой республики": мифы и реальность

Одним из ключевых слов в лексиконе французских интеллектуальных элит все чаще становится «упадок» (le declin). Под ним имеются в виду действительные или мнимые риски утраты Францией в глобализированном мире XXI века ее традиционной роли одной из великих держав.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Людмила Авескулова, президент Всеукраїнської громадської організації «Ліга Культури»

Для українців свобода і незалежність - в ряду фундаментальних прагнень і відстоювань

Максим Розумний, завідувач відділу стратегічних комунікацій Національного інституту стратегічних досліджень

Українцям потрібна не стільки національна ідея чи національна ідеологія, скільки психотерапія з приводу імперативу самовизначення

Анатолий Ручка, профессор

Падает уровень жизни – меняемся и мы вместе с ним

Юрій Макаров, журналіст, літератор

Українцям страшенно бракує спільного бачення речей і віри одне в одного

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

И при Российской Империи, и в советские времена на этой земле оставался жить тот, кто сидел тихо

Тарас Возняк, головний редактор культурологічного часопису “Ї”

Люди навчаються у процесі суспільних практик бути українцями чи американцями

Роман Чайка, журналист

Хочеш бути українцем, – будь!

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Ми втрачаємо наші шанси, бо не хочемо зробити крок до єдності

Олена Скоморощенко, кандидат філософських наук.

Ми знаходимося в полоні колоніальної традиції і повторюємо із року в рік усталені століттями парадигми

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Особливості етнічного характеру склалися значно раніше, ніж національні особливості українського народу

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики, доктор фізико-математичних наук

Більшість українців ще й досі сподівається на державу

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,056