В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

20 наших лет

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Удачные годы в личной жизни человека далеко не всегда совпадают по их восприятию с тем, какими были эти годы в жизни страны. А что говорить, если эти годы приходятся на период рождения и становления нового государства, на смену общественного строя, уход от привычного жизненного уклада, смену ориентиров и ценностей?

Пожелание жить в эпоху перемен для некоторых народов является, чуть ли не проклятием. Но ведь многие из нас помнят, с каким трепетом и теплом вспоминали наши родители и дедушки с бабушками свои полные лишений шестидесятые и даже военные сороковые годы прошлого века. Не значит ли это, что молодость прекрасна сама по себе, как в жизни человека, так и в жизни страны?

Поэтому мы и решили вспомнить прошедшие 20 лет, и понять, как же прожили их люди творческие и активные, умеющие держать удары и праздновать маленькие и большие победы над обстоятельствами и над самими собой. А также ощутить, насколько в реальности успешными оказались украинские судьбы, причем людей разных поколений, разных профессий, с разным видением происходящего, с разными желаниями и устремлениями.

И, быть может, нам удастся через успех разных человеческих судеб увидеть и успех всей страны?!

Свернуть

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

16 авг 2011 года
Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація: Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

Юрій Кармазин, народний депутат України

Вже виросло покоління, яке не знає, з чого починалася незалежність, не знає перипетій цього бурхливого процесу, але для людей старшого покоління воно має свій зміст. Що для вас означає це слово?

Воно означає можливість самим приймати рішення, творити свою державу відповідно до свого бачення, без диктату зовні. Для цього потрібно мати і органи влади, і збройні сили, армію і флот. Все це необхідне, щоб слово «незалежність» мало реальне наповнення.

Слово «незалежність» також викликає у мене певні асоціації про період з 1994-го по 1998-й рік, коли я був головою комісії по вивченню політико-правової ситуації в Криму. В травні 1994-року Верховна Рада Криму прийняла Конституцію, в якій держава Україна згадувалась аж один раз. Це мало приблизно такий вигляд: «Республика Крым строит свои отношения с Украиной на договорных началах». Сьогодні це трохи смішно, особливо для молоді, яка нічого про подібні речі не знає. А тоді в Криму не було жодного державного прапору і мало хто знає, які позиції з питань такого роду займали деякі політичні сили, що й досі існують. Мало відомо і про провокаційну сутність «Поїзду дружби», що організував тоді Степан Хмара – після нього дружні стосунки і цивілізований діалог стали майже неможливими.

До речі, вперше в українській політиці яйця полетіли саме в Кармазіна, а не в Януковича. І сталося це не в Івано-Франківську, а в Сімферополі, коли я просто йшов до будівлі Верховної Ради Криму, маючи на лацкані значок народного депутата України. Наступне яйце так само я отримав у Севастополі, а іронія долі полягала в тому, що «запеклий націоналіст і бандерівець» Кармазін до того часу ніде західніше Києва ще не побував. А зараз я пишаюся тим, що авторство приведення конституції республіки Крим до відповідності Конституції України належить саме мені. Значним досягненням також вважаю встановлення в Криму державних прапорів України, причому не було ні жертв, ні конфліктів. Була зупинена дія двадцяти статей кримської конституції, а потім скасовані ряд її положень, в тому числі і про президента республіки Крим. Щодо кримського президента Юрія Мєшкова, і ще деяких діячів, були порушені кримінальні справи. Зрештою, сепаратизм у Криму припинився, а я від Жириновського отримав прізвисько «кримського хана». В нашому парламенті дехто досі називає мене «Піночетом».

Вже більше п’ятнадцяти років нашій Конституції, то ж згадуються деякі деталі, як її приймали. Я вже тоді добре усвідомлював, що таке незалежність держави, і відповідним чином написав статтю сімнадцяту майбутньої конституції. Її повну редакцію, нажаль, навіть не ставили на голосування, бо Михайло Сирота (нині покійний) справедливо розсудив, що інакше ми до консенсусу не дійдемо. Взяли частину статті, але яку частину?! Це розділ сьомий, де йдеться про заборону розташування на території України іноземних військових баз. Коли її проголосували, здійнявся шквал обурення таким українським «нахабством». З Росії миттєво прилетіли представники всіх служб і спецслужб. Та саме страшне, що від нашого президента прибув представник і, потупивши очі в підлогу, промовив: «найсуттєвішим зауваженням з боку президента України є частина сьома статті сімнадцятої конституції». Це був професор права Віктор Лаврентійович Мусіяка. І тоді з одного боку до нього підскочив я, з іншого боку – Степан Хмара. Я через хворобу ноги пересувався на костилях, то ж, спираючись на один костиль і вказуючи на Мусіяку другим, кажу йому: це від тебе зауваження, чи …? Він, потупившись, каже: чи… Я одразу ж порадив йому подати у відставку, аби залишитися порядним чоловіком, якому не соромно подати руку. (Він так і зробив, і зараз у нас дуже добрі стосунки. Пізніше його обрали заступником голови Верховної Ради). Беручи до уваги, що президент у ті часи був всемогутнім, ви можете уявити, які тоді кипіли пристрасті, і що для мене особисто означає незалежність.

Коли прийняли Конституцію, то буфет у Верховній Раді був не такий, як тепер. Тоді це був якийсь дуже темний гадючник, спиртного не було. Але приводу такої визначної події і для виведення радіації Мороз розпорядився поставити на столики вино «Каберне» і фрукти. То ж ми підняли келихи за Конституцію, і тут до мене підходить ворог народу, як я його називаю, Болдирєв, протягує до мене руку з бокалом і каже, що треба випити за те, щоб Україна скоріше стала Малоросією. Уявляєте собі? Тієї ж миті я відчув, як мій костиль підіймається до його, вибачте, морди, але останньої миті схаменувся і просто тицьнув йому дулю. Потім поїхав до лікарні, де лікував ногу, і поки лежав під крапельницею, мені принесли газету «Киевские ведомости». А там, на першій сторінці, фотографія, як я показую дулю, і підпис: «Кармазин Болдиреву: вот тебе Малороссия!».

Та ще більш шокуючим був заголовок: «Парламентский ответ президенту»… І раптом подумалось: «А що, як моя мама побачить?». Згодом все минулося, тільки той знімок ще деякий час прикрашав кабінети багатьох юристів, бо показував ще один спосіб захисту державних інтересів.

Після здобуття незалежності, про що не варто забувати, були і втрати. Які найбільші втрати, на вашу думку?

За великим рахунком, втрата ядерної зброї – дуже велика втрата; до того ж – абсолютно бездарна. Якби ми її хоча б нормально віддали, то могли б технічно переоснастити всю Україну і мчати вперед так, що Європа б тоді вже пленталась за нами. Зробили б і нову зброю, кращу за ядерну.

Також великою втратою вважаю частину континентального шельфу біля остову Зміїний, віддану, фактично, за безглуздим рішенням Ющенка. Це була втрата території без єдиного пострілу, без оголошення війни, може, навіть, без підкупу чиновників. Це сталося просто через брак інтелекту і було дією проти незалежності. Та не можна було погоджуватись на ніякі суди, коли справа торкається твоєї території! Це зробили нерозумні люди, а ті, що зараз захищають це рішення – ще більш нерозумні.

Третє в цьому ряду – абсолютно бездумні харківські угоди, так зване «Соглашение». Як професійний юрист і один з творців Конституції, я знаю, що російська військово-морська база в Криму може існувати ще деякий час лише на умовах оренди, але договору оренди немає, не існує. То є окупована територія. В «Соглашении» є що завгодно, але нема договору про оренду, - тому воно нікчемне.

Є ще багато ударів по незалежності України, таких як вивіз капіталів за кордон і сприяння еміграції через нестворення сприятливих умов для самореалізації людей на батьківщині. Те, що з України виїжджають самі працьовиті й талановиті люди – мабуть найбільша втрата. Більшість з тих людей ще й успішні, бо вони легко адаптуються в умовах світової економіки поза зоною впливу наших олігархів, котрі мають тут 80% економіки.

За 20 років у нас змінилася ціла купа «партій влади», нагадувати чиї назви – політичний моветон. Населення бажає стабільності, але й покращення теж – і ці бажання протирічать одне одному. Що чекає в майбутньому на нинішню «партію влади»?

Всі партії, що були у нас при владі, скінчили свій шлях безславно – починаючи з КПРС. І Партія Регіонів закінчиться точно так: народ скине ярмо і цієї партії влади. Ще ніколи не було такого безсовісного кумівства, сватівства і земляцтва. Раніше ці явища хоч прикривалися якимось розумом, якоюсь порядністю, видимістю кваліфікованості. Зараз і цього немає.

За рік у нас з’явилося двадцять нових мільярдерів. Як ви розцінюєте це «досягнення» нашої країни?

З огляду на загальне погіршення добробуту народу – це прикро. Але я вбачаю в цьому і дещо позитивне. Ну от доводить якийсь прем’єр-міністр, один чи другий, що в нього не триста мільйонів, а мільярд двісті, що журнали помилилися – то й слава богу! Тепер у нього все перепишуть, а коли настане час верховенства закону, то все, що було отримано неправедно, можна буде за цим описом повернути. А те що у мільярдера сконцентровано, принаймні, не буде безслідно розкрадено. І жоден з них не уникне відповідальності, навіть за кордоном.

Такий час настане. Він вже близько, зовсім близько. Це видно хоч би по судовим засіданням у справі Тимошенко. І влада наближає цей момент, навіть не розуміючи цього.

Зараз Україна в скрутному становищі. Росія привласнила собі всі посольства і консульства за кордоном, а в Лондоні, наприклад, радянське посольство займало цілий квартал. Тепер там українське представництво розташоване в невеличкому офісі, подарованому нашій державі українською громадою. Надурила нас і цивілізована Європа, коли Україна зупинила останній чорнобильський реактор, позбавивши себе значного прибутку, а отримала натомість самі обіцянки. Так от, саме під час роботи міжнародної комісії, що виділяла кошти на об’єкт «Укриття», тобто саркофаг, Рінат Ахметов придбав собі у Лондоні найдорожчі, багатомільйонні апартаменти.

Що ж, я маю надію, що колись і вони стануть українським посольством. Врешті-решт, він сам їх подарує, бо це народна власність. Все, що вивозиться в офшори, це народна власність. Олігархи обклали митом зерно, яке вирощують селяни, але без будь-якого мита вивозять руду і метал. Вони крутять свої діла через офшори, набивають свої кишені, і їхні прибутки абсолютно не оподатковуються!

Тому я вважаю, що для економічної незалежності України треба негайно встановити мито на вивіз металу, оподаткувати прибутки і надприбутки олігархів. Терміново! Хоча б на рівні 50 чи 100 євро за тонну. Таким чином ми можемо легко подвоїти бюджет.

І подвоїти рівень зарплат в країні…

Звісно! Але ж вони цього не хочуть, до того ж вони при владі. А за економічною незалежністю прибуде і політична, і культурна, оскільки це її складові. А поки що ми втрачаємо. Втрачаємо капітали, втрачаємо населення, втрачаємо здоров’я нації. Коли людина просинаючись, не бачить іншої перспективи, ніж якось дожити день до кінця, живе без настрою, то про здоров’я годі вже й казати. Це втрати колосальні, втрати неоціненні.

Все це треба зупинити. Для цього потрібні розумні, прагматичні і виключно національно спрямовані політичні кроки. Бо самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація.


Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Мокроусов, «Критика»

Нам своє робить

Мельник Анатолій Іванович, директор Національного художнього музею України

Музей – це золоті ворота кожної держави

Іван Андрусяк, письменник

Хотілося б бачити Україну державою, в якій створено умови для вільного розвитку всього, що розвиває людину, а не затуркує її

Богдан Бенюк, народний артист України

Українські театри не повинні чекати на милостиню від державних структур

Павел Гудимов, куратор и основатель арт-центра Я Галерея, архитектор, украинский гитарист, автор и исполнитель песен, один из «отцов основателей» группы «Океан Эльзы»

Самое ценное – это культурная коммуникация

Юрий Рогоза, сценарист

Украине нужен револьвер, и не только в смысле оружия, но и в виде сильной политики

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

В украинских театрах все еще сохраняется постсоветская система

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Независимость должна подтверждаться какими-то другими действиями

Гліб Вишеславський, художник, мистецтвознавець

Як міцно ще живе «радянщина» в мешканцях незалежної України...

Олег Пинчук,

В рыночных условиях зарабатывать на хлеб насущный при помощи искусства, очень сложно

Олесь Ільченко, письменник

За 20 років Україна стане на рейки нормального розвитку

Юрий Зиньковский, лауреат Государственных премий СССР и Украины, д.техн. наук, профессор

Возможности для развития радиоэлектроники в Украине есть

Валерий Боровик, председатель правления Альянса «Новая энергия Украины»

Системные энергосберегающие проекты в Украине только в начальной стадии

Василий Шинкаренко, доктор технических наук, профессор, зав. кафедрой электромеханики НТУУ «КПИ»

Все, что у нас еще осталось, это инженерная мысль

Виктор Беликов, Заслуженный изобретатель Украины

Действительного интереса к научно-техническому прогрессу со стороны государства я не вижу

Виталий Рымша, д.т.н., проф/, проф. кафедры электрических машин Одесского национального политехнического университета, рук. научно-технического центра ООО "Электротехника - Новые технологии"

Государство в Украине – слабое звено

Юрий Кузнецов, доктор технических наук, профессор, академик АН высшего образования Украины, Заслуженный изобретатель УССР

Нет слаборазвитых стран, есть слабые руководители

Микола Проданчук, доктор медичних наук, професор, член-корреспондент Національної академії медичних наук України

Державний суверенітет, це той найцінніший спадок, який отримала наша країна

Сергей Згурец, директор информационно-консалтинговой компании Defense Express.

Украине необходимо найти эффективную систему управления

Олександр Губенко, старший науковий співробітник інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук, кандидат психологічних наук

За економічною і макроекономічною психологією в Україні – велике майбутнє

Тарас Логгинов, председатель совета молодежной общественной организации «Компас»

Без поддержки молодежи общество ожидает провал во всех его начинаниях

Конашко Галина Борисівна, директор київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

За станом бібліотек будуть визначати стан демократії в суспільстві

Всеволод Речицкий, член правления Ассоциации украинских юристов

Следующее 20-летие будет для Украины более продуктивным

Алексей Резников, адвокат, партнер, руководитель судебной практики юридической фирмы Magisters, заслуженный юрист Украины

Мы – европейцы, просто нужно это в себе признать и искоренить постсоветское прошлое

Ірина Погорєлова, журналіст

Реальность не нуждается в штампах и подгонке ее под какие-то стандарты

Владимир Золоторев, журналист

Если удачно сложатся обстоятельства, то у территории под названием Украина – огромное будущее

Тетяна Ївженко, журналіст російської «Независимая газета»

В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

Роман Чайка, редактор і ведучий телепрограми «Час. Важливо», автор гурту «Мертвий півень»

Україні потрібна нова медіа-революція

Юрій Макаров,

Повітря в країні не сприяє розвитку ані вільного бізнесу, ані вільної преси, а сприяє лише PR-проектам

Євген Головаха, заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАНУ

На жаль, ще не сформувався в Україні той замовник соціологічної інформації, який міг би її використати у формуванні соціальної державної політики

Лариса Гармаш, канд. филос. наук, доцент

Независимость - это начало пути, а не заклинание

Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління товариства “Знання”

Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

Валерий Жулай, кандидат философських. наук

Быть независимым - этого мало, если не стремиться к чему-то большему

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

В’ячеслав Брюховецький, доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА.

Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

Сергей Дацюк,

Мой проект «Украина» закрыт

Олег Бахтияров, руководитель Университета эффективного развития, психотехнолог

Потеряны смыслы существования, потеряны возможности социального успеха

Владимир Никитин, доктор культурологии, основатель проекта «Foundation for Future»

То будущее Украины, которое нам пытаются построить, является глубоко архаичным

Лесь Герасимчук, культуролог

Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

Анатоль Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства

Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

Олександр Чалий, Надзвичайний та Повноважний Посол України

Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

Левко Лук’яненко, український політик та громадський діяч

Відсутність національної свідомості і громадянської активності – сильне гальмо для розвитку нації

Лесь Танюк, нар. деп. України І-V скликань, Народний Артист України, проф., голова Національної Спілки Театральних Діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Україна довго запрягає, але коли вже запряже...

Леонід Макарович Кравчук, перший президент України

Україна неодмінно стане незалежною державою тільки тоді, коли незалежними стануть люди – в політичному, соціальному та, головне, економічному плані

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,234