В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

20 наших лет

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Удачные годы в личной жизни человека далеко не всегда совпадают по их восприятию с тем, какими были эти годы в жизни страны. А что говорить, если эти годы приходятся на период рождения и становления нового государства, на смену общественного строя, уход от привычного жизненного уклада, смену ориентиров и ценностей?

Пожелание жить в эпоху перемен для некоторых народов является, чуть ли не проклятием. Но ведь многие из нас помнят, с каким трепетом и теплом вспоминали наши родители и дедушки с бабушками свои полные лишений шестидесятые и даже военные сороковые годы прошлого века. Не значит ли это, что молодость прекрасна сама по себе, как в жизни человека, так и в жизни страны?

Поэтому мы и решили вспомнить прошедшие 20 лет, и понять, как же прожили их люди творческие и активные, умеющие держать удары и праздновать маленькие и большие победы над обстоятельствами и над самими собой. А также ощутить, насколько в реальности успешными оказались украинские судьбы, причем людей разных поколений, разных профессий, с разным видением происходящего, с разными желаниями и устремлениями.

И, быть может, нам удастся через успех разных человеческих судеб увидеть и успех всей страны?!

Свернуть

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

17 авг 2011 года
Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений: Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

Олександр Чалий, Надзвичайний та Повноважний Посол України

Пане Олександре, що б ви назвали головним успіхом України за 20 років її незалежності? Передусім нас цікавить зовнішня політика, адже в цій сфері події були не менш бурхливими, ніж в середині країни.

Головне, що незалежність України відбулася і вже двадцять років підтримується виключно мирним шляхом. Україна єдина пострадянська держава, в якій під час здобуття і становлення незалежності не пролилося ні краплини крові. На мій погляд, це історичне досягнення. А друге те, що на теренах колишнього СРСР нам вдалося розбудувати найбільш демократичну державу. (Якщо не брати до уваги країни Балтії).

Головна втрата, мабуть, полягає у дуже великому розшаруванні суспільства на заможних та бідних. Так розвивалися латиноамериканські країни. Нам, на жаль, на сьогодні не вдалося відтворити європейський тип демократії, який базується на сталому середньому класі. Це для нас - ключовий виклик на наступні двадцять років.

Найбільший успіх української дипломатії в тому, що світ повністю визнав Україну як незалежну державу в кордонах, в яких Україна існувала на момент проголошення незалежності. Головне, що це було зроблено виключно мирним шляхом та дипломатичними засобами. За 20 років української незалежності нам також вдалося повністю владнати всі принципові спірні питання з сусідами і отримати визнання існуючих кордонів. Тільки з Росією залишилися деякі питання - делімітація кордонів в Азовському і Чорному морях.

Всі інші питання вирішені і ми встановили із своїми сусідами сталі дружні відносини. Тут би я відмітив історичне примирення між Україною і Польщею, між Україною і Угорщиною, між Україною і Словаччиною.

За час незалежності з’явилися і два ключових стратегічних договори про дружбу і співробітництво між Україною і Росією та між Україною та Румунією. Навіть Радянський Союз не зміг переукласти договір про державний кордон з Румунією, а Україні це вдалося. Не слід забувати, що так званий Великий Українсько-Російський договір 1997 року – це другий в історії наших відносин документ такого масштабу; перший був підписаний на Переяславській Раді.

Серед інших досягнень виділив би те, що Україна стала лідером у процесах ядерного нерозповсюдження. Ми відмовились від ядерної зброї і тому маємо особливі моральні права в цій сфері. Таким чином Україна стала реальним інвестором в європейську та глобальну безпеку.

Україна відіграє дуже важливу роль як країна з позаблоковим (нейтральним) статусом. У нас великий авторитет в ООН, Україна є активним учасником миротворчих контингентів. З моменту проголошення Декларації про державний суверенітет, Україна просуває ідею постійного нейтралітету, нейтралітету 21-го сторіччя. Є багато скептиків, які кажуть, що така країна не може бути нейтральною. Проте всі двадцять років Україна залишається нейтральною і позаблоковою де-факто. Саме своєю політикою рівнонаближеності до ключових геополітичних центрів світу нам і вдавалося зробити значний внесок у європейську і глобальну безпеку. Хоча сьогодні не дуже просто навчити, навіть наших стратегічних партнерів, вимовляти слова «нейтральна Україна».

Буквально на наших очах питання державного суверенітету набуло надзвичайної актуальності: невеличкі країни з населенням в 200 тисяч раптом здобувають незалежність, а досить великі, як от Лівія – втрачають. Чи вдалося нашій країні закріпити свій суверенітет за ці 20 років?

Після розпаду СРСР Україна перестала бути частиною великої держави. Вона починає вчитися бути регіональною європейською країною. Це важко, бо наше покоління ще має в своїй душі частинку великої держави, радянської імперії. Однак українська геополітична позиція дуже специфічна: вона опинилась між двома могутніми геополітичними центрами – між Російською Федерацією і Євросоюзом. Водночас, Україна має значний потенціал, який враховується в геостратегічних планах ключових гравців світової геополітики, таких як США та Китай.

Який висновок нам слід зробити з цього? По-перше, не треба бути з кимось одним сильним світу цього проти іншого. Така політика для України згубна, вона веде до дестабілізації, насамперед – внутрішньої. Можливо навіть до розколу держави. Нам краще дотримуватись принципу рівнонаближеності до головних геополітичних центрів і генерувати їхню співпрацю, отримуючи позитив від синергії їх взаємодії. А там, де відносини між геополітичними центрами загострюються, треба переходити від принципу рівнонаближеності до принципу рівновіддаленості і не давати втягувати себе у конфліктні ситуації між ними.

Я переконаний, що державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений. Якщо ж взяти зовнішньополітичний вимір, то тут ми безперечно маємо великі досягнення. Всі загрози суверенітету, що виникали ззовні, українська дипломатія змогла нівелювати чи максимально знизити рівень цих загроз. Найбільші загрози нашому суверенітету мають внутрішнє походження. Це розуміють і наші дипломати, і зовнішній світ.

Питання щодо принципів зовнішньої політики України. Чи існують вони, коли уряди в нашій країні міняються мало не щороку?

Ці принципи є і вони зафіксовані у Конституції України. Це основні принципи сучасного міжнародного права. Є і специфічні для України принципи.

Зовнішню політику держави у нас визначають Президенти, котрих було вже три і тепер маємо четвертого. Весь час Україна була, є і залишається позаблоковою державою. Навіть у ті часи, коли ми рухались до набуття членства в НАТО, все ж намагалися зберегти незмінно добрі стосунки з сусідами, насамперед – з Російською Федерацією. Тобто, визначальним у нашій політиці залишався принцип рівнонаближеності. Нейтральність і позаблоковість, закладені в нашу Декларацію про державний суверенітет, є головними для розуміння нашої зовнішньої політики як в минулі часи, так і в майбутні двадцять років.

Другим принципом є вирішення будь-яких конфліктів мирним шляхом. Такі конфлікти ми мали і на заході, і на сході, але все було вирішено відповідно до принципу мирного врегулювання.

Щодо зміни урядів, то це впливає більше на зовнішньоекономічні стосунки держави. Політичний курс країни мало від того залежить.

Слабкий МЗС – це риса слабких держав. Звичайно, в кожному уряді є свої пріоритети, і все ж: який статус має МЗС в нинішньому уряді, в якому, до речі, домінує енергетичний блок?

МЗС України ніколи не було слабкою ланкою у системі органів державної влади України. МЗС, безперечно, відіграло ключову роль у визнанні України зовнішнім світом. Але його не менша заслуга полягає ще й у формуванні пріоритетів нашого внутрішнього розвитку, відповідно до стандартів найбільш розвинених демократичних країн.

По-друге, наше МЗС ніколи не було замішане ні в яких корупційних схемах. Була одна дуже специфічна судова справа в 1996 році стосовно консульських питань, але більше про можливу причетність до корупції МЗС України ні в кого навіть думок не виникало.

По-третє, співробітники МЗС мають дуже високий професійний рівень. Міністерство ж не просто з’явилося на порожньому місці у 1991-му, а існувало вже з 1944-го року. Було воно й до того – на початку 20-х років. Тобто, цей орган має довгу і добру історію, свої традиції і систему підготовки кадрів.

МЗС має особливий статус серед решти центральних органів влади. Всі Президенти часто безпосередньо працюють з МЗС, надаючи йому координуючі функції. Цей орган має всі можливості бути інтелектуальним і креативним центром держави. У першій половині 90-х саме так і було. Зараз, як каже один з наших провідних дипломатів, зростає феномен «візантійщини».

Звичайно, є і проблемні питання. Ми не відбудували ефективну дипломатію в сфері зовнішньоекономічних відносин і наша ключова невдача – енергетична дипломатія. Вона не презентувала і не змогла захистити ключові інтереси України в галузі енергетичних відносин на Європейському континенті. Це один із наших великих викликів і на майбутнє.

Українська дипломатія чомусь залишила поза увагою і деякі глобальні проблеми, такі як світова продовольча криза. Ми можемо бути лідерами у вирішенні таких питань, але не видно наших стратегічних ініціатив. Є й питання, пов’язані з імплементацією Кіотського протоколу, де ми також недопрацьовуємо. Хоча Україна є одним з ініціаторів прийняття світової екологічної конституції – ця ідея просувалася нашими лідерами в ООН.


Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Финансовое Темновековье

Судьба существующей финансовой системы выглядит мрачно – когда исчезнут т.н. «резервные» валюты, мир погрузится в финансовые «Темные века»; причина этого – господство сверхкрупного спекулятивного капитала и его идеологии «монетарного фашизма», что ведет к вырождению денег. За последние 40 лет деньги получили тотальный контроль над всем и каждым из нас. Будущие поколения вступят в жизнь, обремененные долгами своих отцов. И это неизбежно. Это хуже, чем паутина или стая вампиров, это глобальная пандемия, которая заражает каждую ДНК.

Ученые, политики и эксперты всячески оправдывают социальное неравенство и ущерб, наносимый финансовым сектором государству. Когда безработица и сокращение производства начинают угрожать отношениям между государством и финансовым классом, то финансовый класс предлагает населению «затянуть пояса» и «жесткую экономию». За пределами США это же предлагают сделать другим странам МВФ, Мировой Банк и различные финансовые учреждения. Сегодня финансовый класс и банкиры развивают эту идеологию через СМИ и правительства с той же неистовостью, с какой действовала церковь в Темные Века: всякий усомнившийся считается «еретиком».

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Мокроусов, «Критика»

Нам своє робить

Мельник Анатолій Іванович, директор Національного художнього музею України

Музей – це золоті ворота кожної держави

Іван Андрусяк, письменник

Хотілося б бачити Україну державою, в якій створено умови для вільного розвитку всього, що розвиває людину, а не затуркує її

Богдан Бенюк, народний артист України

Українські театри не повинні чекати на милостиню від державних структур

Павел Гудимов, куратор и основатель арт-центра Я Галерея, архитектор, украинский гитарист, автор и исполнитель песен, один из «отцов основателей» группы «Океан Эльзы»

Самое ценное – это культурная коммуникация

Юрий Рогоза, сценарист

Украине нужен револьвер, и не только в смысле оружия, но и в виде сильной политики

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

В украинских театрах все еще сохраняется постсоветская система

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Независимость должна подтверждаться какими-то другими действиями

Гліб Вишеславський, художник, мистецтвознавець

Як міцно ще живе «радянщина» в мешканцях незалежної України...

Олег Пинчук,

В рыночных условиях зарабатывать на хлеб насущный при помощи искусства, очень сложно

Олесь Ільченко, письменник

За 20 років Україна стане на рейки нормального розвитку

Юрий Зиньковский, лауреат Государственных премий СССР и Украины, д.техн. наук, профессор

Возможности для развития радиоэлектроники в Украине есть

Валерий Боровик, председатель правления Альянса «Новая энергия Украины»

Системные энергосберегающие проекты в Украине только в начальной стадии

Василий Шинкаренко, доктор технических наук, профессор, зав. кафедрой электромеханики НТУУ «КПИ»

Все, что у нас еще осталось, это инженерная мысль

Виктор Беликов, Заслуженный изобретатель Украины

Действительного интереса к научно-техническому прогрессу со стороны государства я не вижу

Виталий Рымша, д.т.н., проф/, проф. кафедры электрических машин Одесского национального политехнического университета, рук. научно-технического центра ООО "Электротехника - Новые технологии"

Государство в Украине – слабое звено

Юрий Кузнецов, доктор технических наук, профессор, академик АН высшего образования Украины, Заслуженный изобретатель УССР

Нет слаборазвитых стран, есть слабые руководители

Микола Проданчук, доктор медичних наук, професор, член-корреспондент Національної академії медичних наук України

Державний суверенітет, це той найцінніший спадок, який отримала наша країна

Сергей Згурец, директор информационно-консалтинговой компании Defense Express.

Украине необходимо найти эффективную систему управления

Олександр Губенко, старший науковий співробітник інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук, кандидат психологічних наук

За економічною і макроекономічною психологією в Україні – велике майбутнє

Тарас Логгинов, председатель совета молодежной общественной организации «Компас»

Без поддержки молодежи общество ожидает провал во всех его начинаниях

Конашко Галина Борисівна, директор київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

За станом бібліотек будуть визначати стан демократії в суспільстві

Всеволод Речицкий, член правления Ассоциации украинских юристов

Следующее 20-летие будет для Украины более продуктивным

Алексей Резников, адвокат, партнер, руководитель судебной практики юридической фирмы Magisters, заслуженный юрист Украины

Мы – европейцы, просто нужно это в себе признать и искоренить постсоветское прошлое

Ірина Погорєлова, журналіст

Реальность не нуждается в штампах и подгонке ее под какие-то стандарты

Владимир Золоторев, журналист

Если удачно сложатся обстоятельства, то у территории под названием Украина – огромное будущее

Тетяна Ївженко, журналіст російської «Независимая газета»

В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

Роман Чайка, редактор і ведучий телепрограми «Час. Важливо», автор гурту «Мертвий півень»

Україні потрібна нова медіа-революція

Юрій Макаров,

Повітря в країні не сприяє розвитку ані вільного бізнесу, ані вільної преси, а сприяє лише PR-проектам

Євген Головаха, заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАНУ

На жаль, ще не сформувався в Україні той замовник соціологічної інформації, який міг би її використати у формуванні соціальної державної політики

Лариса Гармаш, канд. филос. наук, доцент

Независимость - это начало пути, а не заклинание

Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління товариства “Знання”

Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

Валерий Жулай, кандидат философських. наук

Быть независимым - этого мало, если не стремиться к чему-то большему

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

В’ячеслав Брюховецький, доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА.

Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

Сергей Дацюк,

Мой проект «Украина» закрыт

Олег Бахтияров, руководитель Университета эффективного развития, психотехнолог

Потеряны смыслы существования, потеряны возможности социального успеха

Владимир Никитин, доктор культурологии, основатель проекта «Foundation for Future»

То будущее Украины, которое нам пытаются построить, является глубоко архаичным

Лесь Герасимчук, культуролог

Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

Анатоль Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства

Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

Левко Лук’яненко, український політик та громадський діяч

Відсутність національної свідомості і громадянської активності – сильне гальмо для розвитку нації

Юрій Кармазин, народний депутат України

Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

Лесь Танюк, нар. деп. України І-V скликань, Народний Артист України, проф., голова Національної Спілки Театральних Діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Україна довго запрягає, але коли вже запряже...

Леонід Макарович Кравчук, перший президент України

Україна неодмінно стане незалежною державою тільки тоді, коли незалежними стануть люди – в політичному, соціальному та, головне, економічному плані

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,071