В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

20 наших лет

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Удачные годы в личной жизни человека далеко не всегда совпадают по их восприятию с тем, какими были эти годы в жизни страны. А что говорить, если эти годы приходятся на период рождения и становления нового государства, на смену общественного строя, уход от привычного жизненного уклада, смену ориентиров и ценностей?

Пожелание жить в эпоху перемен для некоторых народов является, чуть ли не проклятием. Но ведь многие из нас помнят, с каким трепетом и теплом вспоминали наши родители и дедушки с бабушками свои полные лишений шестидесятые и даже военные сороковые годы прошлого века. Не значит ли это, что молодость прекрасна сама по себе, как в жизни человека, так и в жизни страны?

Поэтому мы и решили вспомнить прошедшие 20 лет, и понять, как же прожили их люди творческие и активные, умеющие держать удары и праздновать маленькие и большие победы над обстоятельствами и над самими собой. А также ощутить, насколько в реальности успешными оказались украинские судьбы, причем людей разных поколений, разных профессий, с разным видением происходящего, с разными желаниями и устремлениями.

И, быть может, нам удастся через успех разных человеческих судеб увидеть и успех всей страны?!

Свернуть

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

17 авг 2011 года
Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух: Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

Анатоль Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства

Можливо, це лише «темна мода», але в цьому році в ЗМІ помітно збільшилася кількість негативу: і що начебто вся наша їжа – отруйна, і що Україну чекає дефолт і таке інше. Незабаром країна відсвяткує 20-річчя своєї незалежності, тому, всупереч цій моді, хочу спитати вас: що позитивного було досягнуто у нашій країні за ці двадцять років?

Як позитивне явище я відзначив би, насамперед, те, що вже сформувалася значна група молодих людей, які по новому ставляться до держави, до влади і взагалі до життя. Їх основний принцип - «ви нам не заважайте, ми самі все зробимо». Це надзвичайно важлива річ.

Друга позитивна річ це те, що в ставках і річках України з’явилися раки. «Під завісу» Радянського Союзу тотальна хімізація посівних площ настільки отруїла всі води, що раки справді полізли на гору,тільки свиснути не змогли. Таке розвинуте сільське господарство ніби то й добре для країни, але не в такому об’ємі і не з таким ставленням до природи. З огляду на те, як сьогодні люди вдягаються, які хати будують, на чому їздять – то здається, що більшість, живе не гірше, ніж за радянських часів. Отже, напрошується висновок, що тоді ми мали забагато індустрії, забагато шкідливих підприємств, не потрібних Україні.

Того, що в нас є зараз, звичайно, замало. Але таки є декілька сучасних стадіонів, творчих колективів, тощо. Маємо й самі сучасні виробництва. Хоч цього й недостатньо, проте хочу звернути увагу, що виглядає воно значно краще, ніж той образ повної розрухи, який створюють наші ЗМІ. Вони чомусь не показують справжньої статистики.

Наприклад, пару років тому, коли нам постійно товкли про кризу влади, про зруйноване управління, про страшенні сварки на найвищому рівні – в ті часи мільярд доларів інвестицій щомісяця заходив і була зафіксована позитивна динаміка народжуваності. А минулого року, коли влада була централізована і монолітна, як ніколи, всі ці показники стали гіршими. Гадаю, що тут має місце фактор колективної свідомості. Бо коли всі воюють проти всіх, то бізнесу чи людині є можливість себе захистити. А коли на тебе тупо їде гігантський каток і ти сам один…

Якщо згадати історію, то всі революції починалися зі знецінення грошей, банкрутства влади. І ви подивіться, що робиться – що уряд Тимошенко, що уряд Азарова позичають гроші у МВФ. Зовнішній борг нещодавно сягнув вже 84% ВВП. До чого веде ця тенденція?

Борги – це дуже прикра річ. Нинішня влада, коли була в опозиції, цілком справедливо критикувала тодішній уряд Тимошенко через дуже великі запозичення. Але прийшовши до влади, колишня опозиція стала брати значно більше, причому - в кращих економічних умовах. Повинно ж бути так, що коли економіка на підйомі – гроші накопичуються, коли на спаді – витрачаються. Коли економіка зростає – податки підвищують, коли падає – знижують. Це навіть дітям відомо, з комп’ютерних ігор. Проте у нас все відбувається навпаки. І кредити, чомусь, беремо не під економічні проекти, а для погашення попередніх боргів і деяких сумнівних витрат. А без запозичень ми опинимось в такій ситуації, в якій недавно опинилася Білорусь.

Якщо поглянути на дефіцит платіжного балансу, скільки ми імпортуємо і скільки продаємо,- то побачимо дуже загрозливу тенденцію. І з кожним новим кредитом ростуть проценти – тут замкнене коло. Є два шляхи виходу з цього. Перший – дефолт: відмова від зобов’язань, з усіма відповідними наслідками. Другий шлях – справжні реформи усіх секторів.

Ми постійно дискутуємо, чи є реформи. Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух. Навіть з формальної точки зору, адже регламент Кабміну чітко визначає, що є реформою і як вона готується. Це так звана політична пропозиція щодо зміни політики в певній галузі. Вона передбачає декілька складових частин, таких, як аналіз ситуації, альтернативний прогноз розвитку, вибір з альтернатив якогось одного рішення, план заходів під нього та визначення індикаторів досягнення. Далі уряд ухвалює, що саме це правильно, і під цю концепцію розробляються потім проекти законів, постанов і т.д. Але ж у нас нічого цього нема.

От ми зробили наче б то бюджетну реформу і що отримали? Абсолютно точно, що до кінця року всім бюджетам місцевого самоврядування не вистачить 20-30% грошей. Я проїхав по Україні і побачив, як голови обласних рад здивовані тим, що вперше за вісім років не виконується місцевий бюджет по надходженням. А чому не виконується? Бо є ще й податковий кодекс, який добряче припресував малий і середній бізнес.

Мабуть, не варто згадувати плани повороту сибірських річок у радянські часи, але чи не здається вам, що якість управління в цілому зараз не відповідає якості тих машин, на яких роз’їжджають наші чиновники?

Щодо якості управління. Міністр юстиції спочатку казав, що він автор адміністративної реформи, а тепер не хоче про це згадувати. Фактично, він паралізував всю систему виконавчої влади. Яскравий тому приклад – Мінрегіонбуд. Це міністерство, в положенні до якого немає жодного слова про регіони. Досі не укомплектована значна частина міністерства; одні звільнені, інші не призначені, а всі кращі повтікали, бо півроку міністерство не працює. І це при тому, що свого часу вже була своєчасно підготована концепція реформи публічної адміністрації! Її відкинули, і одного ранку всі прокинулись з новими ідеями, які ніхто не обговорював, крім міністра юстиції, от і отримали параліч системи управління.

Тобто, з одного боку, за допомогою ЗМІ піариться видимість реформ, а з іншого – нічого доброго не робиться. Хто розробляє зараз політику в сфері міжрегіонального розвитку, в сфері міжбюджетних відносин? Працюють якісь три-чотири групи, що між собою не спілкуються, і щотижня з’являються нові рішення, які суперечать попереднім. Все це дуже сумно.

Розкажу вам дещо з того, що залишилось «поза кадром». Коли розпався СРСР, то великі підприємства також порозвалювалися на маленькі підприємства. Через деякий час економіка на пострадянському просторі почала відновлюватися і знову з’явилася потреба у тих виробництвах, що подрібнилися. І тут базові підприємства (ті, що не померли остаточно) стали замовляти комплектуючі у тих малих, що від них відлучились, і виробляти вже якісь складні агрегати, як було до розвалу. Так само розпадалися й швейні комбінати, а потім, отримуючи великі замовлення, розподіляли роботу їх між своїми сателітами.

Так от, за новим податковим кодексом тепер заборонено цим великим виробництвам відносити на собівартість витрати на закупку продукції від виробника, що працює за спрощеною системою оподаткування. Таким чином, ці кластерні системи виробництва водночас зруйновані. І тепер ні великі підприємства не дають грошей, бо не мають завершеного технологічного циклу, ні малі – бо не можуть більше нічого продати великим.

Це лише один приклад, а їх багато. Цю розрекламовану реформу ніхто ґрунтовно не прораховував, не було навіть більш-менш детальної концепції. Тому виникло значно більше проблем, ніж позитивних наслідків.

От зараз до Верховної Ради внесли законопроект про скорочення термінів на відведення земельних ділянок під містобудівні потреби. Здається, це класна річ. Півроку тому галасно прогнозували будівельний бум, бо прийняли закон про регулювання містобудівної діяльності. На фоні того гучного галасу наші слабкі голоси, що пророчили колапс будівельної галузі, не були почуті. А колапс таки стався і з 1-го січня воно взагалі все стане, бо там закладені настільки дурні норми, що їх ніяк неможливо виконати.

Ще скорочують терміни для виготовлення дозволів і записали, що місцева рада повинна збиратися для розгляду питань щодо землевідведення раз на десять днів. По-перше, це вже неможливо. По-друге, якщо там за тиждень повинна бути розроблена землевпорядна документація на будь-який об’єкт, то вибачайте – об’єктом може бути не тільки кіоск, чи сарай, але й металургійний комбінат, що розташовується на великих масивах з різною геологією…

Буквально на днях уряд прийняв рішення про затвердження порядку проведення громадських слухань при обговоренні містобудівної діяльності. Цим авторам, що готують такі документи, треба просто зробити переатестацію. Вони написали, що погоджувальна група має бути від 20 до 55 осіб, половина членів повинні представляти професійні об’єднання і громадські організації загальнонаціонального рівня. На перший погляд – добре, але ж вони забули, що крім Києва ще є 30 тисяч сіл, то де в селі набрати цих людей? Тобто, ніби в розвиток закону, прийняли постанову, яка заблокує всі ці обговорення на місцевому рівні.

Сподіваюсь, ви зрозуміли, що я називаю «хаотичний рух».

Здається, це ще дуже м’яка характеристика… До чого це веде? Де ми опинимось років через десять?

Ну, за десять років все буде нормально. А от за два роки можуть бути дуже серйозні речі. Візьмемо енергетику. Росіяни сказали, що в останньому кварталі газ коштуватиме 500 доларів за 1000 кубометрів. Враховуючи накладні витрати, для громадян він матиме ціну біля 570 доларів. Взимку, в приватних будинках біля Києва, люди спалюють 600-700 кубів газу за місяць – десь на триста баксів. А який ще буде курс? Виходячи з платіжного балансу, я маю сумнів, що він залишиться на восьми гривнях. І тоді знову почнеться проблема з відключенням споживачів, зупинкою підприємств і так далі.

Простий приклад. Навесні цього року, мандруючи країною, я бачив безліч спалених застарілих лісопосадок понад дорогами. Я переконаний, що обсягу цих знищених ресурсів цілком вистачило б принаймні для опалення районних шкіл. Для цього достатньо було б одного тракторця на район, щоб переробити ті дерева на щепу. Ці тракторці дешеві, зроблені на базі трактора типу „Білорусь”. А котли для такого палива також виробляються в Україні, на Рівненщині. Хороші котли, по голландській чи бельгійській ліцензії. Проте державним діячам такі заходи, видно, не потрібні. Мабуть, їх більше влаштовує газ, і чим дорожчий – тим краще.

Будь-яке успішне підприємство завжди має заступника директора з розвитку. Це особа, яка координує всі секторальні політики для їх синергетичного поєднання. Бо тому, хто відповідає за зовнішній вигляд офісу, немає діла до енергозберігаючих вікон. Нажаль, в Україні такий підхід не практикується ні на рівні Кабміну, ні на рівні Облдержадміністрацій. Навіть у голову нікому не приходить, що питання розвитку – це питання номер один. Особливо в сьогоднішніх умовах, та ще з урахуванням світових кліматичних змін, треба думати хоча б на крок вперед. Інакше – ніяких шансів на виживання.


Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Мокроусов, «Критика»

Нам своє робить

Мельник Анатолій Іванович, директор Національного художнього музею України

Музей – це золоті ворота кожної держави

Іван Андрусяк, письменник

Хотілося б бачити Україну державою, в якій створено умови для вільного розвитку всього, що розвиває людину, а не затуркує її

Богдан Бенюк, народний артист України

Українські театри не повинні чекати на милостиню від державних структур

Павел Гудимов, куратор и основатель арт-центра Я Галерея, архитектор, украинский гитарист, автор и исполнитель песен, один из «отцов основателей» группы «Океан Эльзы»

Самое ценное – это культурная коммуникация

Юрий Рогоза, сценарист

Украине нужен револьвер, и не только в смысле оружия, но и в виде сильной политики

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

В украинских театрах все еще сохраняется постсоветская система

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Независимость должна подтверждаться какими-то другими действиями

Гліб Вишеславський, художник, мистецтвознавець

Як міцно ще живе «радянщина» в мешканцях незалежної України...

Олег Пинчук,

В рыночных условиях зарабатывать на хлеб насущный при помощи искусства, очень сложно

Олесь Ільченко, письменник

За 20 років Україна стане на рейки нормального розвитку

Юрий Зиньковский, лауреат Государственных премий СССР и Украины, д.техн. наук, профессор

Возможности для развития радиоэлектроники в Украине есть

Валерий Боровик, председатель правления Альянса «Новая энергия Украины»

Системные энергосберегающие проекты в Украине только в начальной стадии

Василий Шинкаренко, доктор технических наук, профессор, зав. кафедрой электромеханики НТУУ «КПИ»

Все, что у нас еще осталось, это инженерная мысль

Виктор Беликов, Заслуженный изобретатель Украины

Действительного интереса к научно-техническому прогрессу со стороны государства я не вижу

Виталий Рымша, д.т.н., проф/, проф. кафедры электрических машин Одесского национального политехнического университета, рук. научно-технического центра ООО "Электротехника - Новые технологии"

Государство в Украине – слабое звено

Юрий Кузнецов, доктор технических наук, профессор, академик АН высшего образования Украины, Заслуженный изобретатель УССР

Нет слаборазвитых стран, есть слабые руководители

Микола Проданчук, доктор медичних наук, професор, член-корреспондент Національної академії медичних наук України

Державний суверенітет, це той найцінніший спадок, який отримала наша країна

Сергей Згурец, директор информационно-консалтинговой компании Defense Express.

Украине необходимо найти эффективную систему управления

Олександр Губенко, старший науковий співробітник інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук, кандидат психологічних наук

За економічною і макроекономічною психологією в Україні – велике майбутнє

Тарас Логгинов, председатель совета молодежной общественной организации «Компас»

Без поддержки молодежи общество ожидает провал во всех его начинаниях

Конашко Галина Борисівна, директор київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

За станом бібліотек будуть визначати стан демократії в суспільстві

Всеволод Речицкий, член правления Ассоциации украинских юристов

Следующее 20-летие будет для Украины более продуктивным

Алексей Резников, адвокат, партнер, руководитель судебной практики юридической фирмы Magisters, заслуженный юрист Украины

Мы – европейцы, просто нужно это в себе признать и искоренить постсоветское прошлое

Ірина Погорєлова, журналіст

Реальность не нуждается в штампах и подгонке ее под какие-то стандарты

Владимир Золоторев, журналист

Если удачно сложатся обстоятельства, то у территории под названием Украина – огромное будущее

Тетяна Ївженко, журналіст російської «Независимая газета»

В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

Роман Чайка, редактор і ведучий телепрограми «Час. Важливо», автор гурту «Мертвий півень»

Україні потрібна нова медіа-революція

Юрій Макаров,

Повітря в країні не сприяє розвитку ані вільного бізнесу, ані вільної преси, а сприяє лише PR-проектам

Євген Головаха, заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАНУ

На жаль, ще не сформувався в Україні той замовник соціологічної інформації, який міг би її використати у формуванні соціальної державної політики

Лариса Гармаш, канд. филос. наук, доцент

Независимость - это начало пути, а не заклинание

Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління товариства “Знання”

Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

Валерий Жулай, кандидат философських. наук

Быть независимым - этого мало, если не стремиться к чему-то большему

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

В’ячеслав Брюховецький, доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА.

Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

Сергей Дацюк,

Мой проект «Украина» закрыт

Олег Бахтияров, руководитель Университета эффективного развития, психотехнолог

Потеряны смыслы существования, потеряны возможности социального успеха

Владимир Никитин, доктор культурологии, основатель проекта «Foundation for Future»

То будущее Украины, которое нам пытаются построить, является глубоко архаичным

Лесь Герасимчук, культуролог

Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

Олександр Чалий, Надзвичайний та Повноважний Посол України

Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

Левко Лук’яненко, український політик та громадський діяч

Відсутність національної свідомості і громадянської активності – сильне гальмо для розвитку нації

Юрій Кармазин, народний депутат України

Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

Лесь Танюк, нар. деп. України І-V скликань, Народний Артист України, проф., голова Національної Спілки Театральних Діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Україна довго запрягає, але коли вже запряже...

Леонід Макарович Кравчук, перший президент України

Україна неодмінно стане незалежною державою тільки тоді, коли незалежними стануть люди – в політичному, соціальному та, головне, економічному плані

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,033