В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

20 наших лет

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Удачные годы в личной жизни человека далеко не всегда совпадают по их восприятию с тем, какими были эти годы в жизни страны. А что говорить, если эти годы приходятся на период рождения и становления нового государства, на смену общественного строя, уход от привычного жизненного уклада, смену ориентиров и ценностей?

Пожелание жить в эпоху перемен для некоторых народов является, чуть ли не проклятием. Но ведь многие из нас помнят, с каким трепетом и теплом вспоминали наши родители и дедушки с бабушками свои полные лишений шестидесятые и даже военные сороковые годы прошлого века. Не значит ли это, что молодость прекрасна сама по себе, как в жизни человека, так и в жизни страны?

Поэтому мы и решили вспомнить прошедшие 20 лет, и понять, как же прожили их люди творческие и активные, умеющие держать удары и праздновать маленькие и большие победы над обстоятельствами и над самими собой. А также ощутить, насколько в реальности успешными оказались украинские судьбы, причем людей разных поколений, разных профессий, с разным видением происходящего, с разными желаниями и устремлениями.

И, быть может, нам удастся через успех разных человеческих судеб увидеть и успех всей страны?!

Свернуть

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

18 авг 2011 года
Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті: Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

Лесь Герасимчук, культуролог

Чого Вам вдалося досягти за минулі 20 років? І якими були досягнення у Вашій галузі та сфері діяльності?

Книжкові публікації в мене почали виходити з 1961 року, але протягом радянської доби мені в книжковій формі вдавалося видавати майже виключно переклади з різних мов і на інші різні мови. Закордонні публікації (офіційні – через товариства дружби, і неофіційні – через знайомих) – з історії, культурології та літературознавства. А от за Незалежності мені вдалося видати кілька збірок віршів, кілька томів словників, а також електронних їхніх версій, ряд праць, присвячених Біблії. Вийшли також окремими книжками деякі переклади, котрі блокувала цензура. Значно спростилася публікація публіцистичних і культурологічних матеріалів. Отже, і галузей, і сфер у мене кілька, і стан справ у них різний.

Творів, що відповідають вимогам сучасної літератури, у нас мало, і їх можна полічити на пальцях. Решта – це китч і ширвжиток на потребу примітивного ринку. Незалежно від того, відбивають вони національно забарвлений світогляд автора, чи сленґом рефлектують з приводу сучасної бридоти. Дається взнаки бездарна державна політика у галузі культури взагалі.

В культурології є низка визначних явищ, як от львівський міжнародний проект «Ї». На свій штиб цікаві проекти Карася (зокрема, ріжні варіянти елітного нефіґуративу) та Пінчука. Останній пробує формувати ринкові стандарти бізнес-арту, котрий до сучасної елітної естетики, щоправда, стосунку не має. Приємно, що перші кроки українська культурологія робить в Інтернет-просторі. В цій галузі не завадила б, якщо не безпосередня державна підтримка, то, принаймні, пільги на кілька років.

В теорії перекладу у нас цілковитий застій протягом останніх 30 років. Досі через кланові й групові інтереси в цій галузі не створено проривних концепцій. Є кілька цікавих історичних, бібліографічно-описових праць – та й годі. Через брак коштів і їх не можна видати другим удосконаленим накладом.

Є чималі досягнення на ниві практичного художнього перекладу, але перекладачами виступають здебільшого представники старої школи, як от Содомора, Терех, Сенюк. З новіших імен – Андрусяк і Стріха, але на їхньому доробкові неґативно позначається брак фахової редактури.

У галузі біблеїстики ми також нічим похвалитися не можемо, а переклади Святого Письма на посміховисько всьому світові почали взагалі робити з перекладів не-оригінальними мовами та давати за це державні нагороди… Держава, допускаючи ріжні варіянти церковництва в шкільництво, не дбає про автентичний науковий переклад старожитніх культових текстів на потребу школи.


Яким Ви бачите майбутнє нашої країни років через 20, наприклад?

У довгостроковій перспективі в Україні, тобто через покоління, встановиться мультикультурний суперетнічний ландшафт. Це буде нестабільна економіка без загальнодержавного культурного стрижня. Річ у тім, що основними політичними гравцями, тобто людьми у віці 35–55 років, будуть або ті, кого сьогодні не пускають покерувати (і ще років десять не пустять), або ті, хто сьогодні закінчує школу та вступає до ВНЗ. Світогляд і навички цих останніх формуються в умовах дестабілізованої освіти, зруйнованого культурного середовища і знищених інтелектуальних гуманітарних шкіл і ресурсів. Ці школи і ресурси не створюються ні за рік, ні за десять років. Тобто до влади на різних рівнях прийдуть люди або з комплексом «ми ті, кого не пускали», або без культурного коріння (в кращому разі вони почнуть його формувати; у США на формування коріння мультикультурної спільноти пішла не одна сотня років). На їхні плечі буде звалено всі ті безглуздя, котрі натворили комсомольсько-кадебістські клани за останнє двадцятиріччя. Треба ж іще взяти на увагу, що на Україну чекають драстичні демографічні реформи: посилення міґрації через об’єктивне виродження села й переформатування малих міст.

У цей процес втягнуться десятки мільйонів людей протягом приблизно трьох поколінь, а це потягне за собою нестабільну критеріальність у преференціях у всіх сферах життя, що не сприяє стабілізації суперетнічного ландшафту. Європейські моделі створення штучних суперетнічних ландшафтів на реліґійних, ідеологічних чи економічних моделях, починаючи з переселення народів, історично швидко розвалювалися з трагічними наслідками на цілі століття. Це історія Карла Великого, Речі Посполитої, Російської імперії з її апендиксом – Радянським Союзом, Югославії.

Отже, в умовах нестабільної критеріальності політичні гравці працюватимуть як кризові менеджери на весь період до практичної стабілізації переродженого, нового суспільства на території, що називатиметься «Україною».


Що можна було б зробити, щоб поліпшити стан справ в Україні саме у Вашій сфері професійної діяльності?

У моїй сфері, тобто в царині фундаментальної культури, треба б невідкладно діяти в двох напрямах.

Перший – це консервація наявних культурно-інтелектуальних ресурсів і створення оптимальних умов для їхнього подальшого розвитку. Так, потрібне тотальне відцифровування усіх національних скарбів усіх рівнів за прикладом міжнародних проектів, наприклад Аркайвз.орґ або Ґуґл. Це дасть змогу частково вирівняти інтелектуальний потенціал по країні, що особливо важливо за умов знищення бібліотек усіх рівнів, катастрофи з музейною інфраструктурою, театрами і малозрозумілої ситуації з видавничою справою. Вже зараз у цій справі має бути визначений національний координатор, наприклад бібліотека ім. Вернадського з її нереалізованими потужностями.

Треба запровадити правило, згідно з яким вся література й культурні вироби, що створюються державним коштом, тобто коштом платників податків, у першу чергу стають для платників податків безкоштовним електронним ресурсом.

В Україні занедбано видання словників, підручників мов, енциклопедій, що не дає змоги систематизувати національні надбання у відповідних галузях. Тим більше, що це однаково доведеться робити на шляху до Європи, але що раніше, то простіше.

Другий – потребує негайного перегляду вся політика в культурній царині Академії наук, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Мінкультури. Міністерства повинні стати не ідеологічними контролерами й розподілювачами коштів, і також не проводарями в політичних іграх, а менеджерами, допоміжними організаціями в забезпеченні процесів. Функції ідеології підручників, систематики й методики викладання мають бути покладені на Академію педагогічних наук разом з її підрозділами, з підпорядкуванням їй усієї мережі закладів з підвищення кваліфікації викладання. Це і кошти заощадить, і ефективність процесів підвищить.

Науковою розробкою і структуризацією підручників має опікуватися Академія наук з її підрозділами в координації з Академією педнаук. Треба повністю і різко виключити політику з освітньо-культурного процесу.

Треба припинити щороку або щодва роки міняти підручники й посібники. Треба перейти на стереотипні модульні видання.

Конче треба збільшити обмін науковими даними між фахівцями, але не за рахунок малопродуктивних і дорогих відряджень, як тепер, а за допомогою електронних засобів. Потрібна міністерська гаряча лінія для моніторинґу больових точок в освіті та культурі. Вони потребують негайного електронного і потім адмінреаґування, щоб не доводити до ситуації з громадськими заколотами, як у випадках незаконного будівництва чи таємних оборудок з Десятинною церквою. Це все міни уповільненої дії, що ведуть до тривалих збурень у суспільстві.

Потребує ревізії також вся робота з молоддю на всіх рівнях (центри, клуби та ін.). Потрібне налагодження роботи з молодіжним інтелектом у галузі гуманітарики. Треба зупинити виховання поколінь на шляґерах і псевдокультурному смітті. Треба відроджувати традиції справжньої молодіжної творчості, з обов’язковим виходом на міжнародну взаємодію зі світовою інтелектуальною культурою. Треба зробити експеримент, особливо для дітей зі складним етосом, передбачити освітньо-виховний цикл весна-осінь на базі вмираючих дитячих відпочинкових центрів і закладів.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Мокроусов, «Критика»

Нам своє робить

Мельник Анатолій Іванович, директор Національного художнього музею України

Музей – це золоті ворота кожної держави

Іван Андрусяк, письменник

Хотілося б бачити Україну державою, в якій створено умови для вільного розвитку всього, що розвиває людину, а не затуркує її

Богдан Бенюк, народний артист України

Українські театри не повинні чекати на милостиню від державних структур

Павел Гудимов, куратор и основатель арт-центра Я Галерея, архитектор, украинский гитарист, автор и исполнитель песен, один из «отцов основателей» группы «Океан Эльзы»

Самое ценное – это культурная коммуникация

Юрий Рогоза, сценарист

Украине нужен револьвер, и не только в смысле оружия, но и в виде сильной политики

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

В украинских театрах все еще сохраняется постсоветская система

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Независимость должна подтверждаться какими-то другими действиями

Гліб Вишеславський, художник, мистецтвознавець

Як міцно ще живе «радянщина» в мешканцях незалежної України...

Олег Пинчук,

В рыночных условиях зарабатывать на хлеб насущный при помощи искусства, очень сложно

Олесь Ільченко, письменник

За 20 років Україна стане на рейки нормального розвитку

Юрий Зиньковский, лауреат Государственных премий СССР и Украины, д.техн. наук, профессор

Возможности для развития радиоэлектроники в Украине есть

Валерий Боровик, председатель правления Альянса «Новая энергия Украины»

Системные энергосберегающие проекты в Украине только в начальной стадии

Василий Шинкаренко, доктор технических наук, профессор, зав. кафедрой электромеханики НТУУ «КПИ»

Все, что у нас еще осталось, это инженерная мысль

Виктор Беликов, Заслуженный изобретатель Украины

Действительного интереса к научно-техническому прогрессу со стороны государства я не вижу

Виталий Рымша, д.т.н., проф/, проф. кафедры электрических машин Одесского национального политехнического университета, рук. научно-технического центра ООО "Электротехника - Новые технологии"

Государство в Украине – слабое звено

Юрий Кузнецов, доктор технических наук, профессор, академик АН высшего образования Украины, Заслуженный изобретатель УССР

Нет слаборазвитых стран, есть слабые руководители

Микола Проданчук, доктор медичних наук, професор, член-корреспондент Національної академії медичних наук України

Державний суверенітет, це той найцінніший спадок, який отримала наша країна

Сергей Згурец, директор информационно-консалтинговой компании Defense Express.

Украине необходимо найти эффективную систему управления

Олександр Губенко, старший науковий співробітник інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук, кандидат психологічних наук

За економічною і макроекономічною психологією в Україні – велике майбутнє

Тарас Логгинов, председатель совета молодежной общественной организации «Компас»

Без поддержки молодежи общество ожидает провал во всех его начинаниях

Конашко Галина Борисівна, директор київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

За станом бібліотек будуть визначати стан демократії в суспільстві

Всеволод Речицкий, член правления Ассоциации украинских юристов

Следующее 20-летие будет для Украины более продуктивным

Алексей Резников, адвокат, партнер, руководитель судебной практики юридической фирмы Magisters, заслуженный юрист Украины

Мы – европейцы, просто нужно это в себе признать и искоренить постсоветское прошлое

Ірина Погорєлова, журналіст

Реальность не нуждается в штампах и подгонке ее под какие-то стандарты

Владимир Золоторев, журналист

Если удачно сложатся обстоятельства, то у территории под названием Украина – огромное будущее

Тетяна Ївженко, журналіст російської «Независимая газета»

В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

Роман Чайка, редактор і ведучий телепрограми «Час. Важливо», автор гурту «Мертвий півень»

Україні потрібна нова медіа-революція

Юрій Макаров,

Повітря в країні не сприяє розвитку ані вільного бізнесу, ані вільної преси, а сприяє лише PR-проектам

Євген Головаха, заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАНУ

На жаль, ще не сформувався в Україні той замовник соціологічної інформації, який міг би її використати у формуванні соціальної державної політики

Лариса Гармаш, канд. филос. наук, доцент

Независимость - это начало пути, а не заклинание

Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління товариства “Знання”

Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

Валерий Жулай, кандидат философських. наук

Быть независимым - этого мало, если не стремиться к чему-то большему

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

В’ячеслав Брюховецький, доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА.

Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

Сергей Дацюк,

Мой проект «Украина» закрыт

Олег Бахтияров, руководитель Университета эффективного развития, психотехнолог

Потеряны смыслы существования, потеряны возможности социального успеха

Владимир Никитин, доктор культурологии, основатель проекта «Foundation for Future»

То будущее Украины, которое нам пытаются построить, является глубоко архаичным

Анатоль Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства

Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

Олександр Чалий, Надзвичайний та Повноважний Посол України

Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

Левко Лук’яненко, український політик та громадський діяч

Відсутність національної свідомості і громадянської активності – сильне гальмо для розвитку нації

Юрій Кармазин, народний депутат України

Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

Лесь Танюк, нар. деп. України І-V скликань, Народний Артист України, проф., голова Національної Спілки Театральних Діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Україна довго запрягає, але коли вже запряже...

Леонід Макарович Кравчук, перший президент України

Україна неодмінно стане незалежною державою тільки тоді, коли незалежними стануть люди – в політичному, соціальному та, головне, економічному плані

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,033