В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

20 наших лет

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Удачные годы в личной жизни человека далеко не всегда совпадают по их восприятию с тем, какими были эти годы в жизни страны. А что говорить, если эти годы приходятся на период рождения и становления нового государства, на смену общественного строя, уход от привычного жизненного уклада, смену ориентиров и ценностей?

Пожелание жить в эпоху перемен для некоторых народов является, чуть ли не проклятием. Но ведь многие из нас помнят, с каким трепетом и теплом вспоминали наши родители и дедушки с бабушками свои полные лишений шестидесятые и даже военные сороковые годы прошлого века. Не значит ли это, что молодость прекрасна сама по себе, как в жизни человека, так и в жизни страны?

Поэтому мы и решили вспомнить прошедшие 20 лет, и понять, как же прожили их люди творческие и активные, умеющие держать удары и праздновать маленькие и большие победы над обстоятельствами и над самими собой. А также ощутить, насколько в реальности успешными оказались украинские судьбы, причем людей разных поколений, разных профессий, с разным видением происходящего, с разными желаниями и устремлениями.

И, быть может, нам удастся через успех разных человеческих судеб увидеть и успех всей страны?!

Свернуть

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

22 авг 2011 года
Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора: Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

В’ячеслав Брюховецький, доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА.

20 років – це чималий строк, і не дивно, що за цей час настрої в нашій країні змінилися. Тих очікувань вже немає. Звичайно, що в будь-якій історичній події є ті, хто виграє, і є ті, хто програє. Хто найбільше виграв від здобуття Україною незалежності?

Я почну з такої контроверсійної відповіді, що найбільше виграв, все-таки, український народ, тому що у нього зараз є незалежна держава. Як вона будувалася, і як вона побудована, це вже інше питання. Ті очікування 20-річної давності, вони з одного боку були, як завжди, перебільшеними, а з іншого боку, на жаль, не мали під собою ґрунту в сенсі наявності виконавців для досягнення тих цілей, які ставилися. Це теж можна зрозуміти, оскільки виконавцями була таж сама номенклатура. І коли ми кажемо – а що ж за ці 20 років ми збудували, і куди поділися ці всі демократи, що були, то можна відповісти – а хто ж всі ці роки був при владі? Серед них демократів не було. Демократи не були при владі, вони були, вибачте, біля корита. Біля влади постійно була ця сама номенклатура і сьогодні вона теж при владі. Всі люди, що зараз при владі, це люди ще старого часу. Раніше президентом був колишній секретар ЦК КПРС, тепер – колишній керівник автобази, суті це не міняє, суть там сама.

Може це буде звучати дивно при моєму критичному ставленні до більшості дій влади, причому до будь-якої, я вважаю величезним досягненням те, де ми сьогодні є. Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора. Звичайно, є люди, яким дуже важко. В першу чергу це пенсіонери, які отримують цю жахливу мінімальну, жебрацьку пенсію. Але сьогодні все ж таки для людини активної, для людини, яка вміє діяти, з’явився шанс. Цього шансу 20 років тому ще не було. Тоді шанс був у покірності та поступовому службовому сходженні, крок за кроком.

Або еміграція…

Або втеча чи дисидентство. Або пристосуватися та жити як всі, або ставати дисидентом. Тобто сьогодні для таких людей є шанс. І сьогодні, коли я дивлюся на молодих людей, до речі, я їх зовсім не ідеалізую, і серед них так само є позитивні та негативні типи, і так завжди було і буде. Людина не міняється, міняються декорації життя.

Колись, коли я був зовсім молодим, мені здавалося, що наше покоління, яке було виховане фактично на розвінчанні «культу особи» Сталіна, не може мати падлюк чи сексотів. Але з часом я переконався, скільки в моєму поколінні падлюк чи сексотів. Це все було, а ще були прекрасні люди. Це видно і в цьому поколінні, воно не може бути однорідним. Тим не менше, активні люди зараз мають шанс. Це дуже багато значить.

Двадцять років, насправді, небагато для держави. І треба розуміти, що було тоді, 20 років тому. Всім здавалося, що коли ми побудуємо свою державу, то вона буде найкращою в світі. Ми мало думали про те, що держава, сама по собі, це є механізм придушення, що вона створює певні правила поведінки, що вона обмежує людину. Держава не є ідеальним механізмом, який сприяє розвитку всього на світі. Буває краще або гірше, але будь-яка держава це апарат насильства, необхідне зло, інакше буде хаос. Тому держава ніколи не може бути ідеальною. В будь-якій державі завжди будуть її противники, будуть люди, які роблять кар’єру, і все ж – 20 років тому ми не могли і мріяти, що наша держава буде створена і доживе до сьогоднішнього дня, що ми можемо самоорганізовуватися.

Тоді, 20 років тому, ейфорія була неминуча, але нам треба було все ж таки тверезіше дивитися на життя. Тоді б не було так, що сьогодні слово чиновник в Україні має суто негативну конотацію. Сьогодні слово чиновник це майже синонім слова негідник чи корупціонер, хоча насправді на ньому держава і тримається. Держава неможлива без високопрофесійного та бажано порядного чиновника. І так побудований весь світ. Щодо корупціонерів – так це буває у всьому світі, і навіть інколи президентів судять, і у нас будуть судити… На все це прийде час. А поки що у нас не карають за злочини, або карають у досить дивний спосіб, вибірково, а не так, як це реально має бути.

Тому в цілому я оптиміст. Я вважаю, що в цілому процес йде нормально. Звичайно, хотілося б краще, але що з того? Позитивні зміни все одно відбуваються.

Друга світова війна стала не тільки проявом небаченої жорстокості та руйнації, але й стала певним рубежем, після якого поєднання та інтеграція держав стали біль-менш спокійним та ненасильницьким процесом, у всякому разі, в Європі. Цей процес майже як солдатська служба – солдат спить, а служба іде. Ви часто буваєте за кордоном, отже й питання: куди рухається Україна? Де ми можемо опинитися через ще 20 років – у Євросоюзі, або, можливо, у якихось інших міждержавних об’єднаннях?

Це правда, що це неминучий процес, він об’єктивний і це неможливо заперечити. Зараз я працюю над книжкою про одну дивовижну людину, дуже складну та різну, це Віктор Платонович Петров, відомий сьогодні письменник і ще невідомий радянський шпигун. Його справа й досі засекречена. Він, між іншим, ще у 40-х роках побачив цю кризу і зміну ситуації ще задовго до Фуко, який писав про ці речі. Хто міг тоді, у 1946 році говорити про майбутній Євросоюз? А він передбачив неминучість його створення. Передбачив те, що буде створений європейський парламент, європейський уряд, різні європейські інституції, все те, що ми сьогодні і бачимо. Він передбачив процеси інтеграції, що ми бачимо сьогодні і в Латинський Америці, і в Азії, і навіть в Африці. Все йде до того, що держави, ізольованої від інших вже бути не може.

Вся проблема в тому, що є небезпека інтеграції всіх країн лише багатими та сильними. Наприклад, в Європі найсильніша країна це Німеччина, отже, давайте всі будуть підстроюватися під німців – а це буде величезна помилка, оскільки навіть у самої Німеччини є купа проблем. Коли я буваю в Мюнхені, то я часом не розумію, де я опинився – в Мюнхені чи в Туреччині? Теж саме і в Парижі. Міграційні процеси колосальні. І буде інтеграція цих мігрантів, що є неминучим…

Або відторгнення. І прикладів цього в європейській історії чимало.

Я вважаю, що відторгнення неможливе, надто далеко все зайшло і буде продовжуватись, оскільки Європа стала відкритою, принаймні кожен поляк може поїхати працювати у Німеччину чи Францію. Зараз відбувається зміна світової конфігурації держав. Але трагедією для людства стане те, якщо це призведе до нівеляції національних культур. І така загроза існує. Вона досить серйозна, принаймні в Німеччині, де треба інтегрувати хоча б турків.

В Україні ця проблема ще складніша, оскільки в Німеччині турки ще якось інтегруються, а у нас? Один приклад. У світі існує безліч китайських ресторанів. У будь-який країні. І в будь-якій країні вони розмовляють мовою тієї країни, де вони відкривають свій ресторан. Єдина країна, де китайці не розмовляють державною мовою, є Україна. Ніхто з китайців на Україні по-українські не говорить. Як буде проходити інтеграція цих мігрантів? Це дуже серйозна проблема, про яку повинні знати всі, і передусім міністерство освіти, оскільки треба навчити цих китайців українській мові.

У нас в НаУКМА були китайські студенти, які прекрасно вивчили українську мову. Тобто вони це можуть. Але якщо держава не дбає про збереження своєї національної культури, вона стає на межу зникнення і може перетворитися на якийсь придаток. І тут постає головна проблема – щоб держава дбала про свою культуру, потрібно, щоб нею керували культурні люди. Поки ще нею керують люди, яких я зву «гомо-пост-советикус».

Мати довгу пам'ять щодо політичних брендів в Україні, це для українського журналіста є небезпечний моветон, але ми вже мали стільки «партій влади», що і не перелічиш – НДП, «Відродження», СДПУ(о), «Наша Україна»… Яким ви бачите майбутнє Партії Регіонів? Інколи здається, що вона стоїть посеред політичного пейзажу майже як єгипетська піраміда.

Ця партія будувалася достатньо грамотно. Вона проіснувала, за нашими мірками, достатньо довго. Вона має реальну владу і реальний вплив. Будь-яка інша партія ще ніколи не мала стільки реальної влади. Раніше була скоріше боротьба за владу в залежності від того, хто був президентом.

Я не політолог, і не дуже цікавлюся політикою, але з першого погляду видно, що ця партія побудована виключно на покірності рядових членів перед її керівництвом. Ця сама особливість була і у КПРС. І так само в них заборонена будь-яка вільна думка, будь-яке «інакомисліє». А це рано чи пізно призведе до колосальної кризи, початок якої вже відчувається. Я переконаний, що всередині цієї партії незабаром почнуться потрясіння, коли вона втратить владу. Зазвичай люди при владі думають, що вони вічні, і владу будуть мати завжди, а потім виявляється, що їхня влада це був колос на глиняних ногах. Нещодавно до мене підійшов керівник КМІСу і показав динаміку довіри населення до влади по регіонах. Результати ці вражають – наскільки упав рівень довіри до уряду та президента на сході та півдні України. Це дуже серйозний сигнал.

Я повторюю – в організаційному плані Партія Регіонів будувалася грамотно. Однак, окрім організаційної жорсткості партія повинна мати ідеологічну платформу. Але такого у неї немає, як майже і у жодної політичної партії в Україні.

Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Мокроусов, «Критика»

Нам своє робить

Мельник Анатолій Іванович, директор Національного художнього музею України

Музей – це золоті ворота кожної держави

Іван Андрусяк, письменник

Хотілося б бачити Україну державою, в якій створено умови для вільного розвитку всього, що розвиває людину, а не затуркує її

Богдан Бенюк, народний артист України

Українські театри не повинні чекати на милостиню від державних структур

Павел Гудимов, куратор и основатель арт-центра Я Галерея, архитектор, украинский гитарист, автор и исполнитель песен, один из «отцов основателей» группы «Океан Эльзы»

Самое ценное – это культурная коммуникация

Юрий Рогоза, сценарист

Украине нужен револьвер, и не только в смысле оружия, но и в виде сильной политики

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

В украинских театрах все еще сохраняется постсоветская система

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Независимость должна подтверждаться какими-то другими действиями

Гліб Вишеславський, художник, мистецтвознавець

Як міцно ще живе «радянщина» в мешканцях незалежної України...

Олег Пинчук,

В рыночных условиях зарабатывать на хлеб насущный при помощи искусства, очень сложно

Олесь Ільченко, письменник

За 20 років Україна стане на рейки нормального розвитку

Юрий Зиньковский, лауреат Государственных премий СССР и Украины, д.техн. наук, профессор

Возможности для развития радиоэлектроники в Украине есть

Валерий Боровик, председатель правления Альянса «Новая энергия Украины»

Системные энергосберегающие проекты в Украине только в начальной стадии

Василий Шинкаренко, доктор технических наук, профессор, зав. кафедрой электромеханики НТУУ «КПИ»

Все, что у нас еще осталось, это инженерная мысль

Виктор Беликов, Заслуженный изобретатель Украины

Действительного интереса к научно-техническому прогрессу со стороны государства я не вижу

Виталий Рымша, д.т.н., проф/, проф. кафедры электрических машин Одесского национального политехнического университета, рук. научно-технического центра ООО "Электротехника - Новые технологии"

Государство в Украине – слабое звено

Юрий Кузнецов, доктор технических наук, профессор, академик АН высшего образования Украины, Заслуженный изобретатель УССР

Нет слаборазвитых стран, есть слабые руководители

Микола Проданчук, доктор медичних наук, професор, член-корреспондент Національної академії медичних наук України

Державний суверенітет, це той найцінніший спадок, який отримала наша країна

Сергей Згурец, директор информационно-консалтинговой компании Defense Express.

Украине необходимо найти эффективную систему управления

Олександр Губенко, старший науковий співробітник інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук, кандидат психологічних наук

За економічною і макроекономічною психологією в Україні – велике майбутнє

Тарас Логгинов, председатель совета молодежной общественной организации «Компас»

Без поддержки молодежи общество ожидает провал во всех его начинаниях

Конашко Галина Борисівна, директор київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

За станом бібліотек будуть визначати стан демократії в суспільстві

Всеволод Речицкий, член правления Ассоциации украинских юристов

Следующее 20-летие будет для Украины более продуктивным

Алексей Резников, адвокат, партнер, руководитель судебной практики юридической фирмы Magisters, заслуженный юрист Украины

Мы – европейцы, просто нужно это в себе признать и искоренить постсоветское прошлое

Ірина Погорєлова, журналіст

Реальность не нуждается в штампах и подгонке ее под какие-то стандарты

Владимир Золоторев, журналист

Если удачно сложатся обстоятельства, то у территории под названием Украина – огромное будущее

Тетяна Ївженко, журналіст російської «Независимая газета»

В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

Роман Чайка, редактор і ведучий телепрограми «Час. Важливо», автор гурту «Мертвий півень»

Україні потрібна нова медіа-революція

Юрій Макаров,

Повітря в країні не сприяє розвитку ані вільного бізнесу, ані вільної преси, а сприяє лише PR-проектам

Євген Головаха, заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАНУ

На жаль, ще не сформувався в Україні той замовник соціологічної інформації, який міг би її використати у формуванні соціальної державної політики

Лариса Гармаш, канд. филос. наук, доцент

Независимость - это начало пути, а не заклинание

Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління товариства “Знання”

Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

Валерий Жулай, кандидат философських. наук

Быть независимым - этого мало, если не стремиться к чему-то большему

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

Сергей Дацюк,

Мой проект «Украина» закрыт

Олег Бахтияров, руководитель Университета эффективного развития, психотехнолог

Потеряны смыслы существования, потеряны возможности социального успеха

Владимир Никитин, доктор культурологии, основатель проекта «Foundation for Future»

То будущее Украины, которое нам пытаются построить, является глубоко архаичным

Лесь Герасимчук, культуролог

Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

Анатоль Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства

Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

Олександр Чалий, Надзвичайний та Повноважний Посол України

Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

Левко Лук’яненко, український політик та громадський діяч

Відсутність національної свідомості і громадянської активності – сильне гальмо для розвитку нації

Юрій Кармазин, народний депутат України

Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

Лесь Танюк, нар. деп. України І-V скликань, Народний Артист України, проф., голова Національної Спілки Театральних Діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Україна довго запрягає, але коли вже запряже...

Леонід Макарович Кравчук, перший президент України

Україна неодмінно стане незалежною державою тільки тоді, коли незалежними стануть люди – в політичному, соціальному та, головне, економічному плані

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,072