В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

20 наших лет

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Удачные годы в личной жизни человека далеко не всегда совпадают по их восприятию с тем, какими были эти годы в жизни страны. А что говорить, если эти годы приходятся на период рождения и становления нового государства, на смену общественного строя, уход от привычного жизненного уклада, смену ориентиров и ценностей?

Пожелание жить в эпоху перемен для некоторых народов является, чуть ли не проклятием. Но ведь многие из нас помнят, с каким трепетом и теплом вспоминали наши родители и дедушки с бабушками свои полные лишений шестидесятые и даже военные сороковые годы прошлого века. Не значит ли это, что молодость прекрасна сама по себе, как в жизни человека, так и в жизни страны?

Поэтому мы и решили вспомнить прошедшие 20 лет, и понять, как же прожили их люди творческие и активные, умеющие держать удары и праздновать маленькие и большие победы над обстоятельствами и над самими собой. А также ощутить, насколько в реальности успешными оказались украинские судьбы, причем людей разных поколений, разных профессий, с разным видением происходящего, с разными желаниями и устремлениями.

И, быть может, нам удастся через успех разных человеческих судеб увидеть и успех всей страны?!

Свернуть

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

22 авг 2011 года
Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант: Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Незалежній Україні виповняється 20 років. Що вам вдалося за ці роки, чим запам’яталися ці два десятиліття?

Вдалося жити повноцінним життям. Я думаю, що це такий здобуток, який мені і не снився, коли я був у таборі. Адже повноцінне життя означає, що я жив у незалежній Україні, яка має свої проблеми, але свої проблеми має кожна держава. Я достатньо поїздив по світі, щоб зрозуміти, що немає безпроблемної держави, і змінюються тільки одні проблеми на інші, коли переїжджаєш в іншу державу. Тому, я щасливий, що маю таке прекрасне місце роботи, як Український католицький університет, спільнота якого постійно відновлює у мене віру в людину. Бо життя часом б’є доволі жорстоко. І тоді розводиш руками і думаєш: напевне, все-таки нашому Господові це Його творіння не вдалося, і люди мають щось таке, що не дає їм можливості жити повноціннім життям, світлим, мудрим, гарним. Але, працюючи в цьому колективі, я відчуваю, що ця віра повертається. Я маю гарну сім'ю, дружину. Я мав матір і сестру – це люди, які були моєю опорою, і після мого повернення з табору ми мали ще 20 прекрасних років спільного життя. Адже вони свого часу молилися, щоб бодай просто побачити мене живого. А ми не тільки побачились – ми ще, дякуючи Богу, мали спокійні 20 років спільного життя. Тобто, як бачите, є дуже багато причин вважати, що життя після отримання незалежності України в мене було добрим, і я дякую за це Господу.

Я зараз перебуваю на посаді віце-ректора Українського католицького університету з питань призначення і місії університету. Мені здається, що університет виконує свою місію достатньо добре, але ніколи немає 100% упевненості, що ти все робиш добре. Звичайно, десь помилки, десь невдачі, але загалом університет рухається в правильному напрямку. Загалом він став чинником важливих змін в українській освіті. Він утвердив своє ім’я, сприяє утвердженню нових критеріїв освіти – в широкому їхньому розумінні – як поєднання розуму і віри.

Якщо говорити про якісь особисті творчі здобутки, то в мене торік вийшла збірка творів – це 6 томів «Вибраного», і я сам не очікував, що так багато написав, а багато речей просто не увійшли до збірника. І я вважаю, що це просто Господня ласка, що вдалося випустити такий збірник, і що це залишиться для всіх, хто побажає почитати. Це теж успіх, теж, як мені здається, шлях у правильному напрямку.


Яким ви бачите майбутнє нашої країни ще через 20 років?

Я бачу майбутнє України кращим, тому що я переконаний, що за цей час ми пройдемо, образно кажучи, через «вушко голки». Тобто, ми перейдемо через кризовий період, який характеризує наше сьогодення і визначить наше майбутнє. Довго у цьому кризовому стані ми не протягнемо. Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант.

Зараз є глобальне змагання між Росією і Україною за виживання, бо їхні концепції виживання різні та взаємозалежні. Україна, маючи такого непевного сусіда, поки що марно намагається привчити Росію до цивілізованого добросусідства. А Росія розуміє, що з тою концепцією «величі й сили», яку вона має сьогодні, вона виживе лише тоді, коли підімне Україну під себе.

І ця путінська концепція неоімперіалізму дуже небезпечна для України. Фактично, стоїть питання: «Хто кого?». Хто перший зробить помилку, яка його підкосить і не дасть можливості вижити.

Росія має глибинні структурні й духовні проблеми, і вона це усвідомлює. Для Росії Україна – це як для Сербії Косово. Це якийсь момент самоідентифікації. Росія досі не може себе знайти без Києва, а тому відчайдушно прагне повернути цей колишній вплив собі. Москва може позбутися Вільнюса, Тбілісі, Ашхабада та інших «братніх столиць», а от позбутися Києва – не може. Відповідно і ми, Україна, не можемо збудувати китайську стіну між собою і Росією, а тому приречені на те, щоб шукати і за себе, і за Росію нової формули добросусідства. Отже, це складне питання і для Росії, і для України. І все ж, гадаю, за найближчі 20 років це питання буде вирішене.


Чи маємо ми змогу поліпшити ситуацію в Україні саме тепер, коли розпочинається відлік третього десятиліття незалежності?

Я ще наприкінці 80-х років усвідомив одну істину, що ми не зможемо збудувати нову якісну державу, якщо будемо мати креслення старої у себе в головах. І оці креслення не дозволяють поки нам будувати нове. Повернення старих комуністичних символів, старого дияволізму означає, що ми все ще маємо старі моделі в головах. Іншими словами – вічна проблема повернення до Єгипту. Дуже багато людей сьогодні танцює біля відновленого золотого кільця свої ритуальні танці, зрікаючись землі обітованої.

Але це перехідний етап, і я думаю, що народ, щоб дійти до мети своєї, мусить змінити власну суть, мусить перезавантажити сам себе. Адже по дорозі з Єгипту до землі обіцяної мусить бути Синай з новим законом життя. Але – на жаль чи на щастя – це перезавантаження стається тільки через кризи, великі випробування. До них ми, на жаль, все ще йдемо чи сповзаємо. Але я хочу вірити, що ця велика трансформація відбудеться швидко і достатньо безболісно. Коли я кажу «безболісно», то маю на увазі такі події, як-ото путч 1991 року. Така величезна країна як СРСР за три короткі дні змінила свої «установки», своє бачення і минулого, і майбутнього, і зробила це коштом лише 3 жертв – не так багато для величезної країни, яка звикла до крові й має велику історію насильства. Це є просто Божа ласка, що вдалося так швидко змінити країну. Адже згадаймо стан мислення людей до путчу і після, – це були тотально різні країни, «до» і «після». Тому я десь очікую такого українського загальнонародного випробування, яке, сподіваюсь, не введе нас у криваву громадянську війну, а просто дозволить зробити ще одне національне зусилля і змінити себе, порвати цей зв’язок з нашим комуністичним минулим і нарешті стати справді посткомуністичною, справді некомуністичною нацією.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

«Капли росы» (сосуд пятый) (о со-бытиях и пере-живаниях)

Российский Кремль определил путь, который считает спасительным для России. Частью успеха на этом пути становится и победа «в» и «над» Украиной. Еще одной частью — подрыв и дискредитация евроинтеграционного проекта. Европа не будет воевать за Украину. Хотя бы потому, что война с Россией немыслима и недопустима для всех без исключения стран ЕС, а события в Украине, качество и компетенция украинской политической и бизнес-элиты, необустроенность общества скорее отталкивают, чем привлекают европейцев. Еще недавно украинские майданы воспринимались в ЕС как свежее дыхание и «молодая кровь» европейского проекта. Но как и 10 лет назад, сумбурность и многослойность революционного процесса, хроническая интеллектуальная незрелость и банальная жадность политических лидеров Украины приносят лишь разочарования. И если культурные границы Европы, как было и двести лет назад, меряются Уральским хребтом, геополитические границы после «волны расширения», снова откатываются к границам традиционной Центральной Европы. Той, которая без Украины.

Украины, которую мы знаем с 1991 года, уже не будет. Но Украина может быть. Другая. Если ее не только рассматривать на карте и защищать границу ценой тысяч жизней и гуманитарных катастроф, а если ее помыслить и представить как пока еще разорванное со-общество живых, разных, но готовых жить вместе людей. Вопрос – как?

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Мокроусов, «Критика»

Нам своє робить

Мельник Анатолій Іванович, директор Національного художнього музею України

Музей – це золоті ворота кожної держави

Іван Андрусяк, письменник

Хотілося б бачити Україну державою, в якій створено умови для вільного розвитку всього, що розвиває людину, а не затуркує її

Богдан Бенюк, народний артист України

Українські театри не повинні чекати на милостиню від державних структур

Павел Гудимов, куратор и основатель арт-центра Я Галерея, архитектор, украинский гитарист, автор и исполнитель песен, один из «отцов основателей» группы «Океан Эльзы»

Самое ценное – это культурная коммуникация

Юрий Рогоза, сценарист

Украине нужен револьвер, и не только в смысле оружия, но и в виде сильной политики

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

В украинских театрах все еще сохраняется постсоветская система

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Независимость должна подтверждаться какими-то другими действиями

Гліб Вишеславський, художник, мистецтвознавець

Як міцно ще живе «радянщина» в мешканцях незалежної України...

Олег Пинчук,

В рыночных условиях зарабатывать на хлеб насущный при помощи искусства, очень сложно

Олесь Ільченко, письменник

За 20 років Україна стане на рейки нормального розвитку

Юрий Зиньковский, лауреат Государственных премий СССР и Украины, д.техн. наук, профессор

Возможности для развития радиоэлектроники в Украине есть

Валерий Боровик, председатель правления Альянса «Новая энергия Украины»

Системные энергосберегающие проекты в Украине только в начальной стадии

Василий Шинкаренко, доктор технических наук, профессор, зав. кафедрой электромеханики НТУУ «КПИ»

Все, что у нас еще осталось, это инженерная мысль

Виктор Беликов, Заслуженный изобретатель Украины

Действительного интереса к научно-техническому прогрессу со стороны государства я не вижу

Виталий Рымша, д.т.н., проф/, проф. кафедры электрических машин Одесского национального политехнического университета, рук. научно-технического центра ООО "Электротехника - Новые технологии"

Государство в Украине – слабое звено

Юрий Кузнецов, доктор технических наук, профессор, академик АН высшего образования Украины, Заслуженный изобретатель УССР

Нет слаборазвитых стран, есть слабые руководители

Микола Проданчук, доктор медичних наук, професор, член-корреспондент Національної академії медичних наук України

Державний суверенітет, це той найцінніший спадок, який отримала наша країна

Сергей Згурец, директор информационно-консалтинговой компании Defense Express.

Украине необходимо найти эффективную систему управления

Олександр Губенко, старший науковий співробітник інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук, кандидат психологічних наук

За економічною і макроекономічною психологією в Україні – велике майбутнє

Тарас Логгинов, председатель совета молодежной общественной организации «Компас»

Без поддержки молодежи общество ожидает провал во всех его начинаниях

Конашко Галина Борисівна, директор київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

За станом бібліотек будуть визначати стан демократії в суспільстві

Всеволод Речицкий, член правления Ассоциации украинских юристов

Следующее 20-летие будет для Украины более продуктивным

Алексей Резников, адвокат, партнер, руководитель судебной практики юридической фирмы Magisters, заслуженный юрист Украины

Мы – европейцы, просто нужно это в себе признать и искоренить постсоветское прошлое

Ірина Погорєлова, журналіст

Реальность не нуждается в штампах и подгонке ее под какие-то стандарты

Владимир Золоторев, журналист

Если удачно сложатся обстоятельства, то у территории под названием Украина – огромное будущее

Тетяна Ївженко, журналіст російської «Независимая газета»

В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

Роман Чайка, редактор і ведучий телепрограми «Час. Важливо», автор гурту «Мертвий півень»

Україні потрібна нова медіа-революція

Юрій Макаров,

Повітря в країні не сприяє розвитку ані вільного бізнесу, ані вільної преси, а сприяє лише PR-проектам

Євген Головаха, заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАНУ

На жаль, ще не сформувався в Україні той замовник соціологічної інформації, який міг би її використати у формуванні соціальної державної політики

Лариса Гармаш, канд. филос. наук, доцент

Независимость - это начало пути, а не заклинание

Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління товариства “Знання”

Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

Валерий Жулай, кандидат философських. наук

Быть независимым - этого мало, если не стремиться к чему-то большему

В’ячеслав Брюховецький, доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА.

Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

Сергей Дацюк,

Мой проект «Украина» закрыт

Олег Бахтияров, руководитель Университета эффективного развития, психотехнолог

Потеряны смыслы существования, потеряны возможности социального успеха

Владимир Никитин, доктор культурологии, основатель проекта «Foundation for Future»

То будущее Украины, которое нам пытаются построить, является глубоко архаичным

Лесь Герасимчук, культуролог

Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

Анатоль Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства

Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

Олександр Чалий, Надзвичайний та Повноважний Посол України

Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

Левко Лук’яненко, український політик та громадський діяч

Відсутність національної свідомості і громадянської активності – сильне гальмо для розвитку нації

Юрій Кармазин, народний депутат України

Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

Лесь Танюк, нар. деп. України І-V скликань, Народний Артист України, проф., голова Національної Спілки Театральних Діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Україна довго запрягає, але коли вже запряже...

Леонід Макарович Кравчук, перший президент України

Україна неодмінно стане незалежною державою тільки тоді, коли незалежними стануть люди – в політичному, соціальному та, головне, економічному плані

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,280