В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

20 наших лет

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Удачные годы в личной жизни человека далеко не всегда совпадают по их восприятию с тем, какими были эти годы в жизни страны. А что говорить, если эти годы приходятся на период рождения и становления нового государства, на смену общественного строя, уход от привычного жизненного уклада, смену ориентиров и ценностей?

Пожелание жить в эпоху перемен для некоторых народов является, чуть ли не проклятием. Но ведь многие из нас помнят, с каким трепетом и теплом вспоминали наши родители и дедушки с бабушками свои полные лишений шестидесятые и даже военные сороковые годы прошлого века. Не значит ли это, что молодость прекрасна сама по себе, как в жизни человека, так и в жизни страны?

Поэтому мы и решили вспомнить прошедшие 20 лет, и понять, как же прожили их люди творческие и активные, умеющие держать удары и праздновать маленькие и большие победы над обстоятельствами и над самими собой. А также ощутить, насколько в реальности успешными оказались украинские судьбы, причем людей разных поколений, разных профессий, с разным видением происходящего, с разными желаниями и устремлениями.

И, быть может, нам удастся через успех разных человеческих судеб увидеть и успех всей страны?!

Свернуть

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

26 авг 2011 года
Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе: Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління товариства “Знання”

Біблійний Мойсей сорок років вів свій народ до землі, «де тече молоко і мед». Наш народ вже на 20 років як вийшов з Радянського Союзу. Зрозуміло, що ми не євреї, і нам не треба шукати свою землю, вона вже є. А ось щодо молока і меду - чи виправдались наші та ваші сподівання?

Життя є життя - все розумне є дійсне, і все дійсне є розумне, яке ж може бути розчарування? Та з іншого боку, є дві показові цифри: двадцять років назад ми були перші в світі по кількості зерна на душу населення і другі в Європі по виробництву м’яса. І ці продукти були натуральні, не те, що зараз.

Але тоді існувало, і досі ще існує, таке явище, як патерналізм, надмірні очікування. Всі чекають, що хтось за нас вирішить всі проблеми – генсек або президент, або ще хтось. Воно, між іншим, спонукає завжди звалювати свої провини на когось, хоча наше людське призначення, в першу чергу – не втратити вже здобуте, працювати і вести справи раціонально. Фактично ми втратили свої ресурси, свої здобутки, не змогли їх раціонально використати, «впали в яму», з якої не можемо вибратися. Це майже як по Біблії: кому дано - в того примножиться, а кому не дано – відніметься і те, що дано. Ми не зуміли скористатися своїм потенціалом, бо той світогляд, що ми отримали у спадок разом з ресурсами, міг привести лише до того, що зараз маємо.

Чому? При тій системі всі добре навчилися уникати відповідальності за свої дії, і цей принцип став майже головним мотивом діяльності кожного. Звідси ми отримали низьку ефективність функціонування усього нашого суспільства, на всіх рівнях. В першу чергу, програли капіталістам у темпах зростання продуктивності праці. А далі все покотилося, як снігова лавина – перебудова, незалежність, а те, що маємо, ми досягли за умов практично повної безвідповідальності.

Можливо, наші діти здійснять те, про що ми мріяли. Є стара притча про те, як вороги взяли в тривалу облогу місто, і врешті-решт там залишилось по жмені зерна на кожного. Тоді старійшини зібрались і вирішили все віддати дітям, бо може тільки вони й знайдуть вихід з такого становища…

Зрозуміло, що так сталося тому, що справи велися не раціонально. При тому наше колишнє суспільство можна порівняти з міцною стіною, де кожна цеглина була зцементована з іншими. Навколо вороги, крок вправо, крок вліво був неможливий.

Однак в ті часи, я маю на увазі 30-50 роки і на Заході суспільство теж мало певні тоталітарні риси. Згадаємо хоча б антикомуністичні чистки у Сполучених Штатах, операцію «Вісла» у Польщі чи складну історію руху за права і свободи жінок чи расових та інших меншин у Європі та Америці. Ми зв’язані зі світом міцніше, ніж собі уявляємо, однак чому зараз ми маємо не зовсім те, що очікували на початку 90-х?

Звичайно, тоталітаризм, це універсальна форма суспільства, і демократія теж може мати тоталітарні риси. Тепер все інакше. Теперішнє суспільство більше схоже на купу піску, яку розпорошує вітер. Розлетілись наші піщинки, хто на захід, хто на схід…

Нам треба було ще в 90-х роках перезавантажити суспільство, але як це зробити, коли ми й досі не знаємо законів його розвитку? Це як жива клітина в організмі: хворіє клітина – погано організму, хворіє організм – кепсько почувається клітина. Для нормальної держави повинна мати значення кожна людина, самим фактом свого життя вона вже дає користь, навіть якщо вона інвалід. Саме такий, третій тип суспільства нам і потрібен.

Ми ще багато чого не знаємо про розвиток людства, про ті закони, що ним керують. Проте здогадуємось, що зміну матриці суспільства треба починати з кожної людини, коли вона змінює себе. Треба змінювати спосіб мислення, світогляд, сенс і зміст життя людини. Тобто, її метафізичну природу, бо на фізичному рівні можна чогось наштовхати в шлунок, щось одягти. Китайці добре це роблять. Саме тим люди і відрізняються від тварин, що ставлять собі якусь мету, «телос», якісь символи, здобувають знання і тоді суспільство прогресує. А як можна поставити мету? Її можна поставити, коли для цього є знання. Отже, нам потрібне «суспільство знань». З іншого боку, зараз ми живемо в умовах глобалізації. Але що таке глобалізація? Глобалізація означає, що посилюється конкуренція. Більше того, це певний спосіб мислення, раціональний та технократичний, що стискає світ до розміру села. І це ще більш ускладнює ті завдання, що зараз країна має вирішувати.

Ви торкнулися складної проблеми. Дійсно, наші люди не звикли до самостійності. Але й наші правлячі кола – теж. Раніше все вирішувалося у Москві, але зараз вони повинні вчитися на власних помилках. Чи не в цьому причина як успіхів, так і невдач, що переживає наша країна? І, звичайно, якою тут має бути роль товариства «Знання», яке займається освітою вже дорослих людей?

Я б не сказав, що раніше все вирішувала Москва, просто були певні і досить великі загальні ресурси, до яких мала доступ і Україна. Це дозволяло реалізувати великі проекти, наприклад, той же БАМ. Зараз територія Росії це лише 2% населення світу, але 12% території і майже 30% всіх природних багатств світу. Уявляєте? І від цих багатств ми відмовилися. Ми спільно їх освоювали, робили інвестиції, і це приносило чималу користь у вигляді дешевого газу чи металу.

Тепер ми маємо інше багатство: знання, що нам ніхто не допоможе.

Зрозуміло, що тоді були інші смисли, інші плани, і тепер все змінилося. Тому ми повинні розібратися в собі, причому на всіх рівнях – і прості люди, і керівники, тобто на мікро- і на макро-рівні. Звичайно, починати треба з себе. Наприклад, що я особисто робив двадцять років тому? Тоді я був ще молодим, і хотів змінити світ. Зараз я зрозумів, що змінити з початку треба себе. Я думаю, і вся наша країна йде до розуміння, що перемога в міжнародній конкурентній боротьбі, це найвищий прояв людських сил, бо потребує не тільки освоєння інноваційних продуктів, а ще й організації, державних зусиль і ще багато чого.

Просвіта дорослих – на це зробили ставку не тільки у нас, але й у багатьох країнах Західної Європи. Наше товариство «Знання» за ці 20 років пройшло повне «перезавантаження». Нам вдалося відстояти майно товариства, яке в повоєнні часи мало велике значення, бо давало людям не тільки знання, але й етичні цінності, сам сенс життя. Воно давало людям стимул до навчання, стимул до пізнання світу.

Звичайно, зараз проблеми є. Голос товариства «Знання» практично не чути. І не тільки його, але й всієї нашої інтелектуальної еліти. Вона не сформована, не об’єднана і не солідарізована. І в цьому є і наша недоробка, оскільки саме товариство «Знання» повинно бути голосом цієї еліти. Але, як я вже сказав, ми зберегли майно від багатьох зазіхань, і головне – не спаплюжили репутацію організації. Ми як могли, намагалися заповнити той інтелектуальний вакуум, що виник. На жаль, ми нічого не можемо зробити проти телебачення, яке зараз фактично захоплено випадковими людьми, які стали монополістами на думку з багатьох питань. Голос вченого на телебаченні не почуєш. І це дуже шкода, оскільки наше майбутнє формується сьогодні, і його повинна формувати не телевізійна картинка, і навіть не просто «інформація», а виховання і усне слово освіченої людини, що формує цінності, сенс життя і відповідальність за нього.

Що дала нам незалежність України? Я вважаю, питання треба поставити ширше – що в майбутньому дасть світу незалежна Україна? Мабуть, таким вже був задум вищих сил, що керують розвитком людства, щоб 20 років тому на мапі світу на додаток до майже 200 країн та 2000 народів з’явилася незалежна Україна. Україна вже дала світу ракети та літаки, і що дасть світу ще? Я сподіваюсь, те, чим зможемо пишатися і ми, і наші діти.


Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Вооруженные негосударственные силы: тенденции и вызовы

Когда государство не справляется с охраной общественной безопасности, эту лакуну заполняют негосударственные вооруженные силы – инсургенты, банды, частные охранные фирмы; значение этих формирований в мире неуклонно растет. Наиболее тревожным, пожалуй, является то, что процесс приватизации госструктур безопасности происходит «как бы легитимно», когда группировки, описанные выше, не стремятся свергнуть само государство, и действуют якобы на законных основаниях. В самом деле, несмотря на аполитичный характер некоторых вооруженных групп, они разрушительны для государства, в особенности, когда криминальные элементы получают власть и расширяют сферу влияния посредством подпольной деятельности.

Незаконные, негосударственные вооруженные формирования – как и их законные «братья», они формируют сложную сеть безопасности для решения различных задач, первая из которых – их собственное выживание. Приватизация органов охраны общественного порядка разрушительно сказывается на общественной безопасности, так как ответственность переходит в частные руки. Гарантированная безопасность, в конечном счете, становиться доступной только тем, кто располагает средствами для содержания частной охраны, либо рискует довериться нелегальным группировкам и бандам. Это подрывает и без того низкую репутацию государственного правового режима.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Мокроусов, «Критика»

Нам своє робить

Мельник Анатолій Іванович, директор Національного художнього музею України

Музей – це золоті ворота кожної держави

Іван Андрусяк, письменник

Хотілося б бачити Україну державою, в якій створено умови для вільного розвитку всього, що розвиває людину, а не затуркує її

Богдан Бенюк, народний артист України

Українські театри не повинні чекати на милостиню від державних структур

Павел Гудимов, куратор и основатель арт-центра Я Галерея, архитектор, украинский гитарист, автор и исполнитель песен, один из «отцов основателей» группы «Океан Эльзы»

Самое ценное – это культурная коммуникация

Юрий Рогоза, сценарист

Украине нужен револьвер, и не только в смысле оружия, но и в виде сильной политики

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

В украинских театрах все еще сохраняется постсоветская система

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Независимость должна подтверждаться какими-то другими действиями

Гліб Вишеславський, художник, мистецтвознавець

Як міцно ще живе «радянщина» в мешканцях незалежної України...

Олег Пинчук,

В рыночных условиях зарабатывать на хлеб насущный при помощи искусства, очень сложно

Олесь Ільченко, письменник

За 20 років Україна стане на рейки нормального розвитку

Юрий Зиньковский, лауреат Государственных премий СССР и Украины, д.техн. наук, профессор

Возможности для развития радиоэлектроники в Украине есть

Валерий Боровик, председатель правления Альянса «Новая энергия Украины»

Системные энергосберегающие проекты в Украине только в начальной стадии

Василий Шинкаренко, доктор технических наук, профессор, зав. кафедрой электромеханики НТУУ «КПИ»

Все, что у нас еще осталось, это инженерная мысль

Виктор Беликов, Заслуженный изобретатель Украины

Действительного интереса к научно-техническому прогрессу со стороны государства я не вижу

Виталий Рымша, д.т.н., проф/, проф. кафедры электрических машин Одесского национального политехнического университета, рук. научно-технического центра ООО "Электротехника - Новые технологии"

Государство в Украине – слабое звено

Юрий Кузнецов, доктор технических наук, профессор, академик АН высшего образования Украины, Заслуженный изобретатель УССР

Нет слаборазвитых стран, есть слабые руководители

Микола Проданчук, доктор медичних наук, професор, член-корреспондент Національної академії медичних наук України

Державний суверенітет, це той найцінніший спадок, який отримала наша країна

Сергей Згурец, директор информационно-консалтинговой компании Defense Express.

Украине необходимо найти эффективную систему управления

Олександр Губенко, старший науковий співробітник інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук, кандидат психологічних наук

За економічною і макроекономічною психологією в Україні – велике майбутнє

Тарас Логгинов, председатель совета молодежной общественной организации «Компас»

Без поддержки молодежи общество ожидает провал во всех его начинаниях

Конашко Галина Борисівна, директор київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

За станом бібліотек будуть визначати стан демократії в суспільстві

Всеволод Речицкий, член правления Ассоциации украинских юристов

Следующее 20-летие будет для Украины более продуктивным

Алексей Резников, адвокат, партнер, руководитель судебной практики юридической фирмы Magisters, заслуженный юрист Украины

Мы – европейцы, просто нужно это в себе признать и искоренить постсоветское прошлое

Ірина Погорєлова, журналіст

Реальность не нуждается в штампах и подгонке ее под какие-то стандарты

Владимир Золоторев, журналист

Если удачно сложатся обстоятельства, то у территории под названием Украина – огромное будущее

Тетяна Ївженко, журналіст російської «Независимая газета»

В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

Роман Чайка, редактор і ведучий телепрограми «Час. Важливо», автор гурту «Мертвий півень»

Україні потрібна нова медіа-революція

Юрій Макаров,

Повітря в країні не сприяє розвитку ані вільного бізнесу, ані вільної преси, а сприяє лише PR-проектам

Євген Головаха, заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАНУ

На жаль, ще не сформувався в Україні той замовник соціологічної інформації, який міг би її використати у формуванні соціальної державної політики

Лариса Гармаш, канд. филос. наук, доцент

Независимость - это начало пути, а не заклинание

Валерий Жулай, кандидат философських. наук

Быть независимым - этого мало, если не стремиться к чему-то большему

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

В’ячеслав Брюховецький, доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА.

Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

Сергей Дацюк,

Мой проект «Украина» закрыт

Олег Бахтияров, руководитель Университета эффективного развития, психотехнолог

Потеряны смыслы существования, потеряны возможности социального успеха

Владимир Никитин, доктор культурологии, основатель проекта «Foundation for Future»

То будущее Украины, которое нам пытаются построить, является глубоко архаичным

Лесь Герасимчук, культуролог

Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

Анатоль Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства

Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

Олександр Чалий, Надзвичайний та Повноважний Посол України

Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

Левко Лук’яненко, український політик та громадський діяч

Відсутність національної свідомості і громадянської активності – сильне гальмо для розвитку нації

Юрій Кармазин, народний депутат України

Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

Лесь Танюк, нар. деп. України І-V скликань, Народний Артист України, проф., голова Національної Спілки Театральних Діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Україна довго запрягає, але коли вже запряже...

Леонід Макарович Кравчук, перший президент України

Україна неодмінно стане незалежною державою тільки тоді, коли незалежними стануть люди – в політичному, соціальному та, головне, економічному плані

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,125