В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

20 наших лет

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Удачные годы в личной жизни человека далеко не всегда совпадают по их восприятию с тем, какими были эти годы в жизни страны. А что говорить, если эти годы приходятся на период рождения и становления нового государства, на смену общественного строя, уход от привычного жизненного уклада, смену ориентиров и ценностей?

Пожелание жить в эпоху перемен для некоторых народов является, чуть ли не проклятием. Но ведь многие из нас помнят, с каким трепетом и теплом вспоминали наши родители и дедушки с бабушками свои полные лишений шестидесятые и даже военные сороковые годы прошлого века. Не значит ли это, что молодость прекрасна сама по себе, как в жизни человека, так и в жизни страны?

Поэтому мы и решили вспомнить прошедшие 20 лет, и понять, как же прожили их люди творческие и активные, умеющие держать удары и праздновать маленькие и большие победы над обстоятельствами и над самими собой. А также ощутить, насколько в реальности успешными оказались украинские судьбы, причем людей разных поколений, разных профессий, с разным видением происходящего, с разными желаниями и устремлениями.

И, быть может, нам удастся через успех разных человеческих судеб увидеть и успех всей страны?!

Свернуть

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

31 авг 2011 года
В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку: В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

Тетяна Ївженко, журналіст російської «Независимая газета»

Що за 20 років змінилося в українській журналістиці, про які досягнення можна сьогодні говорити?


Коли проголошували незалежність, я навчалася в університеті. Факультет журналістики виглядав, наче жива ілюстрація змін, зріз часу. Половина студентів – «сини» чи «дочки» всіляких радянських діячів, партійної еліти. Проте в цьому середовищі диплом журналіста вже втратив свою цінність – «їхні» діти почали орієнтуватися на бізнес, власність, гроші, а не на вигоди і привілеї, які могла надати попередня система. Зате до університету прийшли ті, кому раніше навряд чи так пощастило б, – хлопчики й дівчатка з далеких містечок і сіл, що покладали грандіозні надії на незалежність і вірили у важливість своєї майбутньої журналістської місії: саме нам випало фіксувати неймовірні зміни, які щодня відбувалися у державі і, як тоді здавалося, мали швидко призвести до повного перетворення – з радянської республіки до розвиненої, заможної і успішної незалежної країни.

Одні викладачі голосили, що світ руйнується, бідкалися, що журналіст більше не зможе виконувати свою головну функцію – агітатора і пропагандиста. Інші, молоді й сповнені ентузіазму, – проголошували нову еру в професії, раділи, що журналістика незалежної України буде вільною і чесною. Орієнтували на новини, репортажі, на швидкість роботи і заборону оціночних суджень. Розповідали про Інтернет-ЗМІ, які за 20 років цілковито витіснять друковані газети і журнали. А в аудиторії ще майже ніхто в очі не бачив комп’ютера і достеменно не розумів, що це таке – всесвітня мережа, яка вона?

То була суцільна плутанина – всі були переконані, що знають, як не має бути – в державному устрої, політиці, економіці, суспільстві, врешті решт, в журналістиці. Але ніхто не знав, як треба, щоб було. І серед усього того хаосу і гармидеру, сум’яття і невизначеності сяяла Велика Надія. Здавалося, всі негаразди скоро минуть, а на уламках буде створена зовсім інша держава. Будинки стануть красивими, вулиці чистими, люди усміхненими. Вірилося, що нові газети будуть справді незалежними ні від кого, а тому об’єктивними, цікавими, потрібними і, звісно, прибутковими.

Ніхто ще й гадки не мав про олігархів, нікому на думку не спадало, що неодмінним атрибутом сили і влади фінансово-промислових груп стануть медіа-холдинги, цілковито підконтрольні власникам. Тоді нам все уявлялося дуже наївно і дуже красиво.

За 20 років, що минули, журналістика пройшла величезний складний і не прямий шлях. Мріяли про абсолютну незалежність, яка, як виявилося, можлива тільки в умовах нормальної економічної системи, так і не створеної в Україні.

Без чесних прибутків, які надає розвинений і цивілізований рекламний ринок, а також попит на інформацію з боку потенційних передплатників, ЗМІ пройшли відрізок добровільної чи вимушеної відмови від незалежності. У середині 1990-х деякі видання закривали відділи політики – про політиків та наближених до них бізнесменів не можна було написати нічого, що тим могло не сподобатися. Цікаво, що в Росії тоді наставав розквіт журналістики, українські ЗМІ намагалися рівнятися на росіян і трохи заздрили колегам. А вже коли у сусідів почалося «закручування гайок», у нас, навпаки, настав новий час – з’явилися власники, що прагнули західних стандартів журналістики, в багатьох ЗМІ запроваджувалися певні кодекси, що чітко регламентували всі дії журналіста…

Нині, здається, є всі умови для того, щоб наші наївні студентські мрії здійснилися – є професійні журналісти, є розуміння стандартів, є попит на хороші видання. Проте, як і раніше, немає економічної системи, яка дозволяла б розвиватися незалежним ЗМІ. І немає ще влади, яка могла б створити таку економічну систему. Я думаю, це свідчення того, що суспільство, як потенційний споживач, і журналістика як галузь (до речі, не тільки журналістика) значно випереджають у розвитку політику в широкому розумінні слова. І ця невідповідність вкотре створює підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку.


Що можна було б зробити, щоб вже зараз поліпшити стан справ в Україні саме у Вашій сфері?


Якщо говорити про сьогодення, то головна проблема – закритість, непрозорість влади, відмова від діалогу із суспільством. За таких умов можуть працювати хіба що розважальні ЗМІ. Недавно «підправили» ситуацію – ухвалили закон про доступ до публічної інформації. Інстанції дають журналістам якісь формальні відповіді, відписки. А що відбувається насправді, які зустрічі і рішення готуються – треба з’ясовувати партизанськими методами, хоча йдеться про державну політику, котра впливає на життя кожного з громадян.

Втім, заради справедливості треба сказати, що за часів президента Ющенка ситуація була теж не прекрасною, – чиновники спілкувалися вільніше, були доступніші, але самі не знали, хто чим займається, які рішення готує. І тоді, до речі, бували комічні випадки: я довгий час зберігала відповідь міністерства фінансів, де десятком пунктів перелічувалися пояснення щодо відмови надати газеті «дуже секретну» інформацію про загальні показники вже затвердженого Верховною Радою державного бюджету.

Принципова різниця у бік погіршення, на мій погляд, полягає у тому, що за «помаранчевої» влади на найвищому рівні була установка не закриватися від журналістів, хоча виконавці – в загальному режимі бардаку – часто робили все на свій розсуд, як могли і вміли. Зараз, як мені здається, впроваджується лінія державного керівництва на те, щоб «закрити пресу в будку», відгородитися від суспільства, звести комунікацію до монологу влади.

Головне, що це стосується не тільки журналістики, просто журналісти – через специфіку професії – першими відчувають такі зміни. Загалом же проблема полягає в тому, що ті, кого називають елітою, взялися розбудовувати щось на кшталт новітнього феодалізму: є каста багатих, яким можна все, і яких ні про що не можна запитувати, і є всі решта, – життя яких не варте уваги «небожителів». Ці «решта» в такій системі існують тільки для обслуговування потреб «еліти». Подивіться, наскільки за рік збільшився розрив між статками багатих і бідних. Посередині – пустеля, бо така система не потребує і не передбачає соціально активного середнього класу, котрий, у свою чергу, є і джерелом, і споживачем новин, а також – основою системи незалежних ЗМІ. Оцю проблему неможливо розв’язати ні одним рішенням, ні десятком законів. Без зміни світогляду влади, без іншої філософії політики нічого не буде. Тут я песиміст.


Яким Ви бачите майбутнє нашої країни років через 20, наприклад?


Звісно, хочеться вірити у щось хороше. Але вже немає сил мріяти. Просто дуже хочеться, щоб хоч якесь покоління українців дожило до того часу, коли йому не буде соромно за державу, в якій воно живе. Що міліції можна буде довіряти і не боятися її, що суди будуть справедливими, що економічні умови дозволять кожному розкрити свої можливості і всі зароблятимуть гроші чесною працею. Що закінчиться цей безлад із землею, і з’являться фермери, які винищать бур’яни і засіють поля. Що політики відповідатимуть за свої слова і дії, а журналісти – не знатимуть слів «темники» і «заказухи»...

Правда, наче нічого смішного чи неймовірного, звичайні речі, а звучить, як щось утопічне? І дуже нагадує те, про що мріяли 20 років тому. Але без цих двох десятиліть, мабуть, не було б цього розуміння, що є насправді важливим, а що – минущим і не вартим уваги. А коли люди прагнуть чогось справжнього – воно завжди, рано чи пізно приходить.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Возможности эволюции НАТО

Способность НАТО влиять на решения, принимаемые Россией в отношении Украины, ограничены, поскольку большинство рычагов влияния, доступных альянсу, это дипломатические и экономические, и их действие Россия ощутит только спустя определенное время. Неспособность НАТО остановить российский ирредентизм, скорее, будет стимулировать осмысление альянсом тех дипломатических и военных мер, которые нужно предпринять, чтобы предотвратить возникновение в восточной и южной Европе нового подобного кризиса.

Многие проблемы, с которыми столкнулось НАТО в 2014 году, скорее всего, обострятся еще в текущем году, а в 2015 году они потребуют большего внимания и действий, как отдельных членов альянса, так и коллективных, чтобы НАТО и дальше смогло играть стабилизирующую роль в Афганистане и Восточной Европе, и отвечало меняющимся условиям. Эти проблемы также могут привести и к изменениям в структуре НАТО. Спектр альтернативных сценариев развития альянса охватывает три основных варианта - превращение его в «сильный и решительный», либо – в альянс сокращенный и оборонительный, либо - инертный.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Мокроусов, «Критика»

Нам своє робить

Мельник Анатолій Іванович, директор Національного художнього музею України

Музей – це золоті ворота кожної держави

Іван Андрусяк, письменник

Хотілося б бачити Україну державою, в якій створено умови для вільного розвитку всього, що розвиває людину, а не затуркує її

Богдан Бенюк, народний артист України

Українські театри не повинні чекати на милостиню від державних структур

Павел Гудимов, куратор и основатель арт-центра Я Галерея, архитектор, украинский гитарист, автор и исполнитель песен, один из «отцов основателей» группы «Океан Эльзы»

Самое ценное – это культурная коммуникация

Юрий Рогоза, сценарист

Украине нужен револьвер, и не только в смысле оружия, но и в виде сильной политики

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

В украинских театрах все еще сохраняется постсоветская система

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Независимость должна подтверждаться какими-то другими действиями

Гліб Вишеславський, художник, мистецтвознавець

Як міцно ще живе «радянщина» в мешканцях незалежної України...

Олег Пинчук,

В рыночных условиях зарабатывать на хлеб насущный при помощи искусства, очень сложно

Олесь Ільченко, письменник

За 20 років Україна стане на рейки нормального розвитку

Юрий Зиньковский, лауреат Государственных премий СССР и Украины, д.техн. наук, профессор

Возможности для развития радиоэлектроники в Украине есть

Валерий Боровик, председатель правления Альянса «Новая энергия Украины»

Системные энергосберегающие проекты в Украине только в начальной стадии

Василий Шинкаренко, доктор технических наук, профессор, зав. кафедрой электромеханики НТУУ «КПИ»

Все, что у нас еще осталось, это инженерная мысль

Виктор Беликов, Заслуженный изобретатель Украины

Действительного интереса к научно-техническому прогрессу со стороны государства я не вижу

Виталий Рымша, д.т.н., проф/, проф. кафедры электрических машин Одесского национального политехнического университета, рук. научно-технического центра ООО "Электротехника - Новые технологии"

Государство в Украине – слабое звено

Юрий Кузнецов, доктор технических наук, профессор, академик АН высшего образования Украины, Заслуженный изобретатель УССР

Нет слаборазвитых стран, есть слабые руководители

Микола Проданчук, доктор медичних наук, професор, член-корреспондент Національної академії медичних наук України

Державний суверенітет, це той найцінніший спадок, який отримала наша країна

Сергей Згурец, директор информационно-консалтинговой компании Defense Express.

Украине необходимо найти эффективную систему управления

Олександр Губенко, старший науковий співробітник інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук, кандидат психологічних наук

За економічною і макроекономічною психологією в Україні – велике майбутнє

Тарас Логгинов, председатель совета молодежной общественной организации «Компас»

Без поддержки молодежи общество ожидает провал во всех его начинаниях

Конашко Галина Борисівна, директор київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

За станом бібліотек будуть визначати стан демократії в суспільстві

Всеволод Речицкий, член правления Ассоциации украинских юристов

Следующее 20-летие будет для Украины более продуктивным

Алексей Резников, адвокат, партнер, руководитель судебной практики юридической фирмы Magisters, заслуженный юрист Украины

Мы – европейцы, просто нужно это в себе признать и искоренить постсоветское прошлое

Ірина Погорєлова, журналіст

Реальность не нуждается в штампах и подгонке ее под какие-то стандарты

Владимир Золоторев, журналист

Если удачно сложатся обстоятельства, то у территории под названием Украина – огромное будущее

Роман Чайка, редактор і ведучий телепрограми «Час. Важливо», автор гурту «Мертвий півень»

Україні потрібна нова медіа-революція

Юрій Макаров,

Повітря в країні не сприяє розвитку ані вільного бізнесу, ані вільної преси, а сприяє лише PR-проектам

Євген Головаха, заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАНУ

На жаль, ще не сформувався в Україні той замовник соціологічної інформації, який міг би її використати у формуванні соціальної державної політики

Лариса Гармаш, канд. филос. наук, доцент

Независимость - это начало пути, а не заклинание

Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління товариства “Знання”

Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

Валерий Жулай, кандидат философських. наук

Быть независимым - этого мало, если не стремиться к чему-то большему

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

В’ячеслав Брюховецький, доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА.

Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

Сергей Дацюк,

Мой проект «Украина» закрыт

Олег Бахтияров, руководитель Университета эффективного развития, психотехнолог

Потеряны смыслы существования, потеряны возможности социального успеха

Владимир Никитин, доктор культурологии, основатель проекта «Foundation for Future»

То будущее Украины, которое нам пытаются построить, является глубоко архаичным

Лесь Герасимчук, культуролог

Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

Анатоль Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства

Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

Олександр Чалий, Надзвичайний та Повноважний Посол України

Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

Левко Лук’яненко, український політик та громадський діяч

Відсутність національної свідомості і громадянської активності – сильне гальмо для розвитку нації

Юрій Кармазин, народний депутат України

Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

Лесь Танюк, нар. деп. України І-V скликань, Народний Артист України, проф., голова Національної Спілки Театральних Діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Україна довго запрягає, але коли вже запряже...

Леонід Макарович Кравчук, перший президент України

Україна неодмінно стане незалежною державою тільки тоді, коли незалежними стануть люди – в політичному, соціальному та, головне, економічному плані

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,058