В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

20 наших лет

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Удачные годы в личной жизни человека далеко не всегда совпадают по их восприятию с тем, какими были эти годы в жизни страны. А что говорить, если эти годы приходятся на период рождения и становления нового государства, на смену общественного строя, уход от привычного жизненного уклада, смену ориентиров и ценностей?

Пожелание жить в эпоху перемен для некоторых народов является, чуть ли не проклятием. Но ведь многие из нас помнят, с каким трепетом и теплом вспоминали наши родители и дедушки с бабушками свои полные лишений шестидесятые и даже военные сороковые годы прошлого века. Не значит ли это, что молодость прекрасна сама по себе, как в жизни человека, так и в жизни страны?

Поэтому мы и решили вспомнить прошедшие 20 лет, и понять, как же прожили их люди творческие и активные, умеющие держать удары и праздновать маленькие и большие победы над обстоятельствами и над самими собой. А также ощутить, насколько в реальности успешными оказались украинские судьбы, причем людей разных поколений, разных профессий, с разным видением происходящего, с разными желаниями и устремлениями.

И, быть может, нам удастся через успех разных человеческих судеб увидеть и успех всей страны?!

Свернуть

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Музей – це золоті ворота кожної держави

22 сен 2011 года
Музей – це золоті ворота кожної держави: Музей – це золоті ворота кожної держави

Мельник Анатолій Іванович, директор Національного художнього музею України

Якими Були досягнення у Вашій галузі і сфері діяльності за часів Незалежності?

Розширився інформаційний простір. Це стосується і мистецтва. Вільніші стали художники, бо мають можливість їздити на арт-форуми до музеїв світового рівня – європейських, американських; більша інтеграція відбувається у сфері культури щодо сучасних підходів до мистецтва, тобто їх відповідності духу часу. На мій погляд, ми тепер можемо бачити тенденції, що існують, принаймні, у тих європейських столицях, котрі присутні в історії епохою відродження, французького імпресіонізму, і в таких мистецьких культурних центрах як лондонські арт-форуми і бієнале. Тобто, і у нас вже спостерігається такий системний підхід, і зрозуміло, що вже в мистецтві було і чого не було.

За ці роки дуже багато нового народилося у мистецтві і вже, відображаючи певний характер школи, нові напрямки самі по собі зрозумілі і мають певний розвиток, але разом з тим і відповідність духу часу. Тому що та чи інша ментальність завжди будується на впливі течій, які здебільшого випадкові. І я думаю, що частина нового з’являється і згасає, але якщо воно побудоване на процесі розвитку, і якщо це італійське мистецтво, – то воно видно, що італійське, якщо українське, – то воно базується на наших школах, в тому числі на академічній школі. І разом з тим воно будується на традиційних засадах, бо мистецтво – воно абсолютно поєднане із певною територією, духовним і культурним розвитком того чи іншого регіону, і це завжди видно. Можна вирізняти Схід, Захід, Північ, Південь – все воно має свої характерні риси у мистецтві. Тому я думаю, що головне полягає в тому, що у нас з’явилася свобода і можливість вільно пересуватися по світові, особливо це важливо для творчих людей, і відбувається певний вплив на наших митців з усього світу – з Європи, Америки. І, в свою чергу, Україна теж має можливість впливати на процес розвитку мистецтва у світі.

Відбулися зміни в тому числі і в нашому музеї. Формування колекції теж має свої нові тенденції. Раніше ми мали політичний вплив на формування колекції, а зараз ми маємо мистецький вплив, і дуже добре, що все-таки намагаємося, як музейні працівники використовувати переважно усі можливості, які існують у мистецтві, фіксувати і представляти тут, у нас все те, що з’являється нового в мистецтві.

І ще дуже важливо, що колись, за радянських часів, це була політика соціального замовлення, соцреалізм, який впливав на більшу частину людей, а інші люди – хотіли чогось іншого. І дуже добре, що зараз, з появою Незалежності кожен може бачити твори на свій вибір, на свої уподобання, мати те мистецтво, яке йому близьке – хтось хоче класичне мистецтво, а хтось – хоче побачити якісь ілюстративні матеріали, пов’язані з історією, а хтось – відчути дух часу і хоче бачити твори, представлені в абстрактній формі. І, можливо, зараз від колишнього тотального панування соцреалізму усе переходить у нові монументальні форми.

Чого особисто Вам вдалося досягти за минулі 20 років?

Досягнення я вбачаю в тому, що в Хмельницьку був створений перший музей сучасного українського мистецтва. Це обласний художній музей, де я працював 10 років.

А вже тут, у Києві ми змогли представляти українське мистецтво в Америці. Було декілька проектів і в Амстердамі, і в Нью-Йорку та Чикаго, і в Італії були виставки. Тому я вважаю, що якраз цим можна пишатися, але я також вважаю, що можна було б зробити набагато більше.

А ще ми привели у відповідність до вимог часу наші фонди, багато зроблено реставраційних робіт з відновлення творів живопису. Але, на жаль, існує брак території, брак приміщень, і я можу сказати, що на сьогоднішній день це є великою проблемою. Тут доводиться в першу чергу виходити з політичної волі і порозуміння наших перших осіб у державі. Ну, начебто якісь певні зрушення відбуваються тому що принаймні є три укази Президента про реконструкцію Національного музею, але два укази не виконані на превеликий жаль.

Я думаю, що чинний президент зверне увагу, що не виконуються його укази і, на мій погляд, не лише один Національний музей України але й інші музеї повинні мати хоча б елементарні умови для збереження колекцій, вже не кажучи про те, що вони повинні мати абсолютно всі сучасні умови зберігання, бо ми можемо співпрацювати з іншими музеями світу лише у тому випадку, якщо у нас відповідають їхнім стандартам умови збереження, умови представлення, і ми можемо гарантувати їх нашим колегам. Лише тоді ми маємо можливість привозити в Україну з будь-яких європейських музеїв найкращі взірці світового мистецтва. Ще я думаю, що після Європейського кубку-2012 буде започаткована комплексна програма по музеям. Бо вони в першу чергу впливають і на певні економічні важелі, – наприклад, туризм не може обійтися без музеїв – це вже однозначно. І в цілому, будь-яка цивілізована людина, яка приїздить у нову для себе країну і хоче побачити культуру її народу і нації, – вона йде до музею, адже музей – це золоті ворота кожної держави.

Більш того, я думаю, що існують певні історичні фактори, без яких не можна будувати ні колишню, ні сучасну історію. Тому було б дуже важливо, щоб і третій Указ Президента почав діяти, але разом з тим, оскільки я сьогодні є президентом Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв світу ЮНЕСКО, то я зацікавлений в тому, щоб уся музейна індустрія була приведена у відповідність до міжнародних вимог, бо це є проблемою держави.

Що можна було б зробити, щоб поліпшити стан справ в Україні саме у Вашій сфері?

Щодо розвитку музейною справи – я думаю, що працівники музеїв мають свої певні перспективні плани і програми, як їм залучати меценатів і проводити певну міжнародну співпрацю з іншими суб’єктами музейної справи, на яких умовах розвиватися. Це одна справа, а головна справа – це все-таки те, що є потреба у певних капітальних вкладеннях, це потреба у активах держави і велика потреба у реконструкції музеїв, – це сьогодні дуже важливі питання для музеїв, що залежать від державного бюджету. Бо на це потрібні великі гроші – на розширення, реконструкцію музеїв, на капітальні вкладення d будівництво. А все інше – це справа музейників, які призвичаїлися обходитися без державного бюджету – про це свідчить, наприклад, те, що ми видаємо дуже багато мистецької літератури, альбомів, книг, каталогів, буклетів. Зараз наш музей готує 19 видань, зокрема новий часопис. Це буде, на мій погляд, непоганий музейний журнал, який не тільки висвітлює нашу роботу, а в основному дає читачеві уявлення про мистецтво, як його сприймати, що це є, що це за цінність, чому вона сьогодні є такою важливою для виховання не лише в школах, але й в цілому у суспільстві, бо мистецтво змінюється, з’являються нові течії, і не зовсім це всім зрозуміло.

Поруч із великою музикою, глибокою літературою, прозою, поезією це все розвивається в одній площині, тому дуже важливо дати роз’яснення і не просто сказати, що ти цього не розумієш, і то тобі не потрібно, а ми зацікавлені, щоби якнайбільше людей приходило до музею, і щоб відбувався процес формування глядача, бо, на превеликий жаль, радянський час залишив поганий відбиток у тому, що собою являє сучасне мистецтво. Бо тоді це було щось незрозуміле, якась субстанція, можливо, воно так і є, але вже принаймні молодь до цього вже зовсім по-іншому ставиться. Молоді люди все частіше бажають бачити не лише форму, а й глибокий зміст, певну філософію, бо мистецтво має бути змістовним.

Яким Ви бачите майбутнє нашої країни років через 20, наприклад?

Знаєте, як кажуть художники, «якби я знав, що маю зробити, я б і не починав». Сам процес, який відбувається в мистецтві – це не є якась там програма виконання плану. Усе залежить від того, як буде розвиватися суспільство, які будуть світоглядні матеріали, які виходять за межі землі.

Ми сьогодні говоримо про космос, галактики, говоримо про появу Землі і про те, що вона собою являє. І тому я думаю, що на цьому вже буде розвиватися відповідність і ментальність нової формації – прибрати!!!. А художник трошки швидше бачить, він має усе це собі на уяві і може фантазувати, і швидкість думки художника набагато більша, ніж швидкість світла. За одну долю секунди можна придумати щось таке, що дуже далеке від звичних реалій. Тому я думаю, що художники розуміють, що це є, можливо, не для всіх, і не потрібно всім. Хтось має робити красиво товари щоденного вжитку, хтось повинен ілюструвати літературу, хтось – робить хороший дизайн у побутовому плані, а хтось глибоко копається у метафізичних, філософських вимірах.

Мистецтво не можна спланувати. А от його популяризація повинна базуватися на вихованні. Це є найголовніше, бо просто популяризувати щось нове і дивне, бо воно просто з’явилося і я так хочу, – так не буває. Я думаю, що в першу чергу має бути системний підхід. Щоб воно не виглядало для людини як якесь завершення, колапс, який зникає разом зі світом. Це постійний процес, який ніколи не завершується. Але цей процес іде поряд з життям, і переплітається з характером держави, як вона сформувала свого громадянина.

Будуючи історію власної держави можна бачити наших метафоричних героїв абсолютно сучасними і при цьому вказувати певну фольклорну тематику. От у мене є тема така «Мамайчуки». Є такий собі Мамай, а мамайчуки – це сини Мамая. Я робив персональні виставки свої, і це тема, де її можна розвивати. До Мамая може прилетіти космічний корабель, і він може летіти на Марс, на Місяць, в інший всесвіт і все одно буде видно, що це українець. Так я його назвав, дав якусь атрибутику, є і певна кольорова гамма, – характер нації можна виражати не лише лініями чи предметами, а й кольором можна це робити. На мій погляд, це є характерним, бо воно проживалося не один день і особливо, народне мистецтво, яке починається з народних пісень, народних казок, все це сьогодні може бути представлене в абсолютно новому баченні. І тому будь-який час, якщо він активний – він цікавий. Лиш те не цікаво, що має формулу дежавю, бо не хочеться чогось повторювати. Це як домашнє завдання: його можна повторювати, але не кожного дня.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Вооруженные негосударственные силы: тенденции и вызовы

Когда государство не справляется с охраной общественной безопасности, эту лакуну заполняют негосударственные вооруженные силы – инсургенты, банды, частные охранные фирмы; значение этих формирований в мире неуклонно растет. Наиболее тревожным, пожалуй, является то, что процесс приватизации госструктур безопасности происходит «как бы легитимно», когда группировки, описанные выше, не стремятся свергнуть само государство, и действуют якобы на законных основаниях. В самом деле, несмотря на аполитичный характер некоторых вооруженных групп, они разрушительны для государства, в особенности, когда криминальные элементы получают власть и расширяют сферу влияния посредством подпольной деятельности.

Незаконные, негосударственные вооруженные формирования – как и их законные «братья», они формируют сложную сеть безопасности для решения различных задач, первая из которых – их собственное выживание. Приватизация органов охраны общественного порядка разрушительно сказывается на общественной безопасности, так как ответственность переходит в частные руки. Гарантированная безопасность, в конечном счете, становиться доступной только тем, кто располагает средствами для содержания частной охраны, либо рискует довериться нелегальным группировкам и бандам. Это подрывает и без того низкую репутацию государственного правового режима.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Андрій Мокроусов, «Критика»

Нам своє робить

Іван Андрусяк, письменник

Хотілося б бачити Україну державою, в якій створено умови для вільного розвитку всього, що розвиває людину, а не затуркує її

Богдан Бенюк, народний артист України

Українські театри не повинні чекати на милостиню від державних структур

Павел Гудимов, куратор и основатель арт-центра Я Галерея, архитектор, украинский гитарист, автор и исполнитель песен, один из «отцов основателей» группы «Океан Эльзы»

Самое ценное – это культурная коммуникация

Юрий Рогоза, сценарист

Украине нужен револьвер, и не только в смысле оружия, но и в виде сильной политики

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

В украинских театрах все еще сохраняется постсоветская система

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Независимость должна подтверждаться какими-то другими действиями

Гліб Вишеславський, художник, мистецтвознавець

Як міцно ще живе «радянщина» в мешканцях незалежної України...

Олег Пинчук,

В рыночных условиях зарабатывать на хлеб насущный при помощи искусства, очень сложно

Олесь Ільченко, письменник

За 20 років Україна стане на рейки нормального розвитку

Юрий Зиньковский, лауреат Государственных премий СССР и Украины, д.техн. наук, профессор

Возможности для развития радиоэлектроники в Украине есть

Валерий Боровик, председатель правления Альянса «Новая энергия Украины»

Системные энергосберегающие проекты в Украине только в начальной стадии

Василий Шинкаренко, доктор технических наук, профессор, зав. кафедрой электромеханики НТУУ «КПИ»

Все, что у нас еще осталось, это инженерная мысль

Виктор Беликов, Заслуженный изобретатель Украины

Действительного интереса к научно-техническому прогрессу со стороны государства я не вижу

Виталий Рымша, д.т.н., проф/, проф. кафедры электрических машин Одесского национального политехнического университета, рук. научно-технического центра ООО "Электротехника - Новые технологии"

Государство в Украине – слабое звено

Юрий Кузнецов, доктор технических наук, профессор, академик АН высшего образования Украины, Заслуженный изобретатель УССР

Нет слаборазвитых стран, есть слабые руководители

Микола Проданчук, доктор медичних наук, професор, член-корреспондент Національної академії медичних наук України

Державний суверенітет, це той найцінніший спадок, який отримала наша країна

Сергей Згурец, директор информационно-консалтинговой компании Defense Express.

Украине необходимо найти эффективную систему управления

Олександр Губенко, старший науковий співробітник інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук, кандидат психологічних наук

За економічною і макроекономічною психологією в Україні – велике майбутнє

Тарас Логгинов, председатель совета молодежной общественной организации «Компас»

Без поддержки молодежи общество ожидает провал во всех его начинаниях

Конашко Галина Борисівна, директор київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

За станом бібліотек будуть визначати стан демократії в суспільстві

Всеволод Речицкий, член правления Ассоциации украинских юристов

Следующее 20-летие будет для Украины более продуктивным

Алексей Резников, адвокат, партнер, руководитель судебной практики юридической фирмы Magisters, заслуженный юрист Украины

Мы – европейцы, просто нужно это в себе признать и искоренить постсоветское прошлое

Ірина Погорєлова, журналіст

Реальность не нуждается в штампах и подгонке ее под какие-то стандарты

Владимир Золоторев, журналист

Если удачно сложатся обстоятельства, то у территории под названием Украина – огромное будущее

Тетяна Ївженко, журналіст російської «Независимая газета»

В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

Роман Чайка, редактор і ведучий телепрограми «Час. Важливо», автор гурту «Мертвий півень»

Україні потрібна нова медіа-революція

Юрій Макаров,

Повітря в країні не сприяє розвитку ані вільного бізнесу, ані вільної преси, а сприяє лише PR-проектам

Євген Головаха, заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАНУ

На жаль, ще не сформувався в Україні той замовник соціологічної інформації, який міг би її використати у формуванні соціальної державної політики

Лариса Гармаш, канд. филос. наук, доцент

Независимость - это начало пути, а не заклинание

Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління товариства “Знання”

Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

Валерий Жулай, кандидат философських. наук

Быть независимым - этого мало, если не стремиться к чему-то большему

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

В’ячеслав Брюховецький, доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА.

Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

Сергей Дацюк,

Мой проект «Украина» закрыт

Олег Бахтияров, руководитель Университета эффективного развития, психотехнолог

Потеряны смыслы существования, потеряны возможности социального успеха

Владимир Никитин, доктор культурологии, основатель проекта «Foundation for Future»

То будущее Украины, которое нам пытаются построить, является глубоко архаичным

Лесь Герасимчук, культуролог

Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

Анатоль Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства

Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

Олександр Чалий, Надзвичайний та Повноважний Посол України

Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

Левко Лук’яненко, український політик та громадський діяч

Відсутність національної свідомості і громадянської активності – сильне гальмо для розвитку нації

Юрій Кармазин, народний депутат України

Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

Лесь Танюк, нар. деп. України І-V скликань, Народний Артист України, проф., голова Національної Спілки Театральних Діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Україна довго запрягає, але коли вже запряже...

Леонід Макарович Кравчук, перший президент України

Україна неодмінно стане незалежною державою тільки тоді, коли незалежними стануть люди – в політичному, соціальному та, головне, економічному плані

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,062