В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

20 наших лет

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Удачные годы в личной жизни человека далеко не всегда совпадают по их восприятию с тем, какими были эти годы в жизни страны. А что говорить, если эти годы приходятся на период рождения и становления нового государства, на смену общественного строя, уход от привычного жизненного уклада, смену ориентиров и ценностей?

Пожелание жить в эпоху перемен для некоторых народов является, чуть ли не проклятием. Но ведь многие из нас помнят, с каким трепетом и теплом вспоминали наши родители и дедушки с бабушками свои полные лишений шестидесятые и даже военные сороковые годы прошлого века. Не значит ли это, что молодость прекрасна сама по себе, как в жизни человека, так и в жизни страны?

Поэтому мы и решили вспомнить прошедшие 20 лет, и понять, как же прожили их люди творческие и активные, умеющие держать удары и праздновать маленькие и большие победы над обстоятельствами и над самими собой. А также ощутить, насколько в реальности успешными оказались украинские судьбы, причем людей разных поколений, разных профессий, с разным видением происходящего, с разными желаниями и устремлениями.

И, быть может, нам удастся через успех разных человеческих судеб увидеть и успех всей страны?!

Свернуть

В жизни страны 20 лет – это лишь смена одного поколения, но 20 лет для человека – это существенный период, ведь зачастую, наиболее продуктивными в человеческой жизни и являются «какие-то» два-три десятилетия…

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Нам своє робить

23 сен 2011 года
Нам своє робить: Нам своє робить

Андрій Мокроусов, «Критика»

Якими Були досягнення у вашій сфері діяльності, у видавничій галузі? І чого вам особисто вдалося досягти за минулі 20 років?

Говорити про особисті досягнення мені взагалі не випадає, а якщо йдеться про досягнення «Критики» – власне, ціле її існування, від 1997 року, і є чотирнадцятьма роками досягнень, – то і тут ліпше буде, якщо говоритиме хтось інший.

Щодо досягнень чи здобутків у видавничій галузі, то тут важко сказати однозначно. З одного боку, в цілому постсовєтському просторі після розпаду Совєтського Союзу можна говорити про певний занепад видавничої справи, про загальне падіння видавничої культури. Хоча вона і при Союзі не була аж надто такою високою, але сяка-така була. Йдеться, загалом, про наявність на той час певних дизайнерських, редакторських стандартів, перекладацької традиції.

Багато з того занепало на початку 90-х і дотепер далеко не все поновилося, попри навіть появу нових блискучих перекладачів, редакторів чи дизайнерів: начебто є неабиякі точкові здобутки, а системи катма. Отже, можна було би сказати, що, за деякими приємними винятками – хай навіть численнимим, але таки винятками – книговидання як певна ціла структура нібито занепало після совєтських часів. Але таке судження було би беззаперечно поверховим і, в ґрунті речі, хибним. Бо хороший дизайн, вправне редаґування чи ретельне кореґування, взагалі дотримання високих едиційних стандартів – речі вкрай потрібні, але, хоч як парадоксально, врешті-решт не доконечні, коли йдеться загалом про справу інтелектуальну. Бо найважливіше, що могла протягом усього цього часу (навіть і в найтемніші та найганебніші роки пізнього Кучми) робити «Критика» й усі ми, без огляду на мериторичні міркування, стандарти та кондиції, – це публікувати, оприлюднювати, видавати в світ геть усе, що ми хотіли і саме так як ми хотіли. Добре чи погано написано, перекладено чи зредаґовано тексти а чи навіть їх просто ніяк, зовсім кепсько опрацьовано – це другорядне; головне, що немає вже нікого, хто міг би нам диктувати, що і як робити. А коли хтось час до часу намагається так подиктувати, це викликає миттєвий й у підсумку успішний опір. Уже немає жодної зовнішньої інстанції, крім читача, який купує чи не купує, – це, як у будь-якій галузі постсовєтського життя, чи не головне досягнення незалежности. Власне, це називається свободою.

Всі перетворилися самі собі на господарів, – це найцінніше. Те, що ця свобода обернулася всілякими (зокрема і якісними) втратами, те, що ринок від якого на початку незалежности чекали якихось милостивих див – він виявився суворою і аж ніяк не гуманнною і не гуманітарною річчю. Але то вже такі реалії, що з ними мусимо давати собі раду. І якось даємо, адже попри все виходили і виходять прекрасні книжки, а свободу треба платити.


Яким Ви бачите майбутнє нашої країни ще через два десятиліття?

Майбутнє України за 20 років залежить від її найближчого майбутнього, але ще більше від сьогодення. Від того, як ми всі це майбутнє нині, просто вже творимо, моделюємо, конструюємо. Якщо ми будемо поводитимемося з цим майбутнім, чи пак, із теперішністю так, як ми поводилися весь цей час, починаючи від 2004 року, – то України, як такої, за 20 років може і не стати. Це малоймовірне і найприкріше майбутнє. Тут впливає дуже багато чинників, та й прогностика – то найгірша справа, до якої може вдаватися людина, котра хоч трохи вважає себе мислячою.

Я сподіваюся, що загальний розвиток, передусім демократії, до якої ми прагнемо і намагаємося належати, – через розвиток економіки і технологій (будь-яких – від ай-пі до видобутку нових видів енергії) призведе до того, що та страшна раз-по-раз відновлювана чорна діра авторитаризму в Росії зникне, принаймні, перестане загрожувати Україні та найближчим сусідам. А щойно та діра нарешті закриється, Україну остаточно буде відпущено на свободу, бо дотепер вона нібито перебуває на такому собі «поселенні». Авжеж, не «лагер», але й не цілковита воля, бо тримають її на доволі міцному припоні, і то тримають її ж власними руками. Але зрозуміло, що та «зовнішня» Росія не є одинокою і навіть найбільшою проблемою, гірша біда – це Росія «внутрішня», Росія, яка є вочевидь жахом для всієї країни і свідомої, і позасвідомої, і ліберальної, і неліберальної. Не випадково, що наші праві й ультраправі радикальні націоналісти аж так подібні до своїх буцімто цілковитих антиподів із Росії, – вони походять із тієї ж таки гробниці минулого і наслідують ті самі традиції нетолерантности до всіх, хто хоч трохи не відмінний від них, інший. Тим-то там і тут цим силам так властиві антиевропейські погляди. Та ці погляди, сподіваюся, не надто глибоко вкоренилися – дух радянського і пострадянського, ксенофобії, невміння вчитися, розвиватися, розуміти чужий страх перед будь-якими насильницькими впливами. І, сподіваюсь, нам ці впливи, хоч і буде важко, вдасться подолати і залишитися сам на сам з власною ідентичністю. А ця ідентичність мала би все ж таки привести українське суспільство попри те, що воно таке розмаїте, внутрішньо суперечливе, роздерте мало би все-таки привести до Європи – політичної, географічної і метафізичної, – бо в українців немає іншої альтернативи. Хіба що це не визначене животіння протриває ще 20 років, але навряд чи набагато довше, бо йде прискорення усіх процесів.

А, тим більше, і особливого вибору ми не маємо – або жити як демократичне, європейське хай і не дуже заможне, щасливе і успішне, але, тим не менш, європейське суспільство, або увійти як складник до отієї нової імперії, чи як заручник імперії, що проросла вже і в середину нашої країни.


Що можна було б зробити, щоб поліпшити стан справ в Україні саме у вашій сфері?

Авжеж, найгірше, що може зробити будь-який фахівець (фахова група) – це почати поліпшувати стан справ у своїй царині.

А найліпшу альтернативу давно означено: «Нам своє робить». Ми видаємо книжки: редаґуємо, перекладаємо, друкуємо. Власне кажучи, оце і слід робити ліпше, – що краще ми це будемо робити, то ліпше для цілої галузі, для науки, для нашої спільної культури і навіть цілого суспільства. Звісно, загал здебільшого ані наших книжок, ані якихось іще не читає. Але однак сама оця маса, саме це згромадження мудрих і людяних текстів рано чи пізно зробить свою позитивну дію.

А якщо ми заходимося щось нібито поліпшувати поза межами своєї компетенції, то доведеться закинути свої книжки, свої часописи і почати творити повітря. А охочих творити повітря є багато і без нас. (Ясна річ, така настанова не стосується громадської діяльности й узагалі громадянського заанґажування інтелектуалів.)

Отже, як підсумок: писати, перекладати, редаґувати, видавати. А що ми «Критика», то ще й критикувати. Це те, чим ми і займаємося повсякдень, буденно і без надзавдань. Нам своє робить.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Родился бедным? Тебе не повезло!

Артерии и «социальные лифты» общества закупориваются. Шансы карьерного роста, социальная мобильность снижается, и, что еще хуже, падает доверие людей друг к другу, что заметно среди всех классов общества, но более всего – среди бедных. Столь восхваляемый «гибкий рынок труда», означает лишь мир, в котором такая принципиально важная вещь, как профсоюз, оказывается не у дел, а с работниками обращаются как с собственностью. Это представляет смертельную угрозу семьям рабочих, и их шансам дать своим детям вдохновение и жизненные силы.

В Британии становится все меньше социального разнообразия и знаний: в условиях нынешнего капитализма компетентные люди просто не могут никуда пробиться; они становятся жертвами социальных предрассудков и настроений. Они просто не знают, что делать, поскольку эффективная государственная политика должна идти вразрез с господствующими инстинктами консерваторов.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Мельник Анатолій Іванович, директор Національного художнього музею України

Музей – це золоті ворота кожної держави

Іван Андрусяк, письменник

Хотілося б бачити Україну державою, в якій створено умови для вільного розвитку всього, що розвиває людину, а не затуркує її

Богдан Бенюк, народний артист України

Українські театри не повинні чекати на милостиню від державних структур

Павел Гудимов, куратор и основатель арт-центра Я Галерея, архитектор, украинский гитарист, автор и исполнитель песен, один из «отцов основателей» группы «Океан Эльзы»

Самое ценное – это культурная коммуникация

Юрий Рогоза, сценарист

Украине нужен револьвер, и не только в смысле оружия, но и в виде сильной политики

Влад Троицкий, основатель Центра современного искусства «ДАХ», режиссер, продюсер

В украинских театрах все еще сохраняется постсоветская система

Олег Сидор-Гибелинда, искусствовед

Независимость должна подтверждаться какими-то другими действиями

Гліб Вишеславський, художник, мистецтвознавець

Як міцно ще живе «радянщина» в мешканцях незалежної України...

Олег Пинчук,

В рыночных условиях зарабатывать на хлеб насущный при помощи искусства, очень сложно

Олесь Ільченко, письменник

За 20 років Україна стане на рейки нормального розвитку

Юрий Зиньковский, лауреат Государственных премий СССР и Украины, д.техн. наук, профессор

Возможности для развития радиоэлектроники в Украине есть

Валерий Боровик, председатель правления Альянса «Новая энергия Украины»

Системные энергосберегающие проекты в Украине только в начальной стадии

Василий Шинкаренко, доктор технических наук, профессор, зав. кафедрой электромеханики НТУУ «КПИ»

Все, что у нас еще осталось, это инженерная мысль

Виктор Беликов, Заслуженный изобретатель Украины

Действительного интереса к научно-техническому прогрессу со стороны государства я не вижу

Виталий Рымша, д.т.н., проф/, проф. кафедры электрических машин Одесского национального политехнического университета, рук. научно-технического центра ООО "Электротехника - Новые технологии"

Государство в Украине – слабое звено

Юрий Кузнецов, доктор технических наук, профессор, академик АН высшего образования Украины, Заслуженный изобретатель УССР

Нет слаборазвитых стран, есть слабые руководители

Микола Проданчук, доктор медичних наук, професор, член-корреспондент Національної академії медичних наук України

Державний суверенітет, це той найцінніший спадок, який отримала наша країна

Сергей Згурец, директор информационно-консалтинговой компании Defense Express.

Украине необходимо найти эффективную систему управления

Олександр Губенко, старший науковий співробітник інституту психології ім. Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук, кандидат психологічних наук

За економічною і макроекономічною психологією в Україні – велике майбутнє

Тарас Логгинов, председатель совета молодежной общественной организации «Компас»

Без поддержки молодежи общество ожидает провал во всех его начинаниях

Конашко Галина Борисівна, директор київської міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

За станом бібліотек будуть визначати стан демократії в суспільстві

Всеволод Речицкий, член правления Ассоциации украинских юристов

Следующее 20-летие будет для Украины более продуктивным

Алексей Резников, адвокат, партнер, руководитель судебной практики юридической фирмы Magisters, заслуженный юрист Украины

Мы – европейцы, просто нужно это в себе признать и искоренить постсоветское прошлое

Ірина Погорєлова, журналіст

Реальность не нуждается в штампах и подгонке ее под какие-то стандарты

Владимир Золоторев, журналист

Если удачно сложатся обстоятельства, то у территории под названием Украина – огромное будущее

Тетяна Ївженко, журналіст російської «Независимая газета»

В Україні створюється підґрунтя для великого конфлікту, а через нього – до нового етапу розвитку

Роман Чайка, редактор і ведучий телепрограми «Час. Важливо», автор гурту «Мертвий півень»

Україні потрібна нова медіа-революція

Юрій Макаров,

Повітря в країні не сприяє розвитку ані вільного бізнесу, ані вільної преси, а сприяє лише PR-проектам

Євген Головаха, заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАНУ

На жаль, ще не сформувався в Україні той замовник соціологічної інформації, який міг би її використати у формуванні соціальної державної політики

Лариса Гармаш, канд. филос. наук, доцент

Независимость - это начало пути, а не заклинание

Василь Кушерець, доктор філософських наук, професор, голова правління товариства “Знання”

Наше багатство - знання, що нам ніхто не допоможе

Валерий Жулай, кандидат философських. наук

Быть независимым - этого мало, если не стремиться к чему-то большему

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету

Україну наш народ або занапастить, або, трансформувавши сам себе, її підніме. Я вірю у другий варіант

В’ячеслав Брюховецький, доктор філологічних наук, почесний президент НаУКМА.

Коли всі говорять, що сьогодні гірше, ніж учора, я кажу – сьогодні краще, ніж учора

Сергей Дацюк,

Мой проект «Украина» закрыт

Олег Бахтияров, руководитель Университета эффективного развития, психотехнолог

Потеряны смыслы существования, потеряны возможности социального успеха

Владимир Никитин, доктор культурологии, основатель проекта «Foundation for Future»

То будущее Украины, которое нам пытаются построить, является глубоко архаичным

Лесь Герасимчук, культуролог

Треба зупинити виховання поколінь на псевдокультурному смітті

Анатоль Ткачук, директор Інституту громадянського суспільства

Я переконаний, що в Україні реформ нема. Відбувається лише хаотичний рух

Олександр Чалий, Надзвичайний та Повноважний Посол України

Державний суверенітет України за двадцять років був загалом підсилений

Левко Лук’яненко, український політик та громадський діяч

Відсутність національної свідомості і громадянської активності – сильне гальмо для розвитку нації

Юрій Кармазин, народний депутат України

Самою пригнобленою нацією в Україні зараз, напередодні 20-ї річниці її незалежності, є українська нація

Лесь Танюк, нар. деп. України І-V скликань, Народний Артист України, проф., голова Національної Спілки Театральних Діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

Україна довго запрягає, але коли вже запряже...

Леонід Макарович Кравчук, перший президент України

Україна неодмінно стане незалежною державою тільки тоді, коли незалежними стануть люди – в політичному, соціальному та, головне, економічному плані

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,063