В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Большинство людей хотят улучшения своей жизни, но для этого необходимы определенные изменения. Ведь чтобы жить так, как никогда не жил, нужно делать то, чего никогда не делал. При этом никакое правительство не может гарантировать, что необходимые изменения пройдут с достаточной скоростью, а все негативные последствия будут сведены к минимуму. Но если необходимые изменения долго не проводятся, проблемы накапливаются, и проведение реформ неизбежно становится более болезненным.

Из уст наших правителей неоднократно звучали слова: «если не воплощать реформы, Украина останется одной из самых бедных стран Европы» и т.п. Но на вопрос, какой ценой их будут «воплощать», и кто за это заплатит, – так никто и не ответил. А в том, что в результате реформ бедные станут еще беднее, а богатые – богаче, уверено более половины опрошенного населения. Оправдается ли их прогноз и на этот раз?

Реформы, представляющие интерес для всего общества, неизбежно влекут за собой определенные издержки для отдельных его членов – очень многим они угрожают утратой старых привилегий и регалий. Шумная оппозиция реформам со стороны тех, кому выгодно существующее положение, вместе со всеобщим страхом перемен, создают мощную силу сопротивления. Хватит ли у руководства страны политической воли, чтобы его преодолеть?

Идея начать все сначала политикам всегда нравилась, и украинские политические команды в этом смысле не исключение. История независимости Украины полна примеров того, как правительства пытались забыть прошлое, а политики – доказать, что они подобрали ключи к потайным дверкам успешных реформ. Увы, им это редко удавалось, а по правде говоря, не удавалось никогда.

Из года в год украинские политики предпочитали избегать политически трудных решений, сводя непопулярные реформы к минимуму. Однако это не добавляло шансов на успех. «Сегодня реформы в Украине – уже реальность, а не декларация намерений. Я абсолютно убежден, что 2011 год станет годом радикальных реформ в Украине», – подчеркнул глава государства. (Виктор Янукович, Официальный сайт Президента Украины, январь, сентябрь 2011г.). А может, реформы сейчас действительно «не ко времени»?! Ведь в период кризиса, спада или депрессии никто реформы не проводит, наоборот, нужна консервация того, что еще осталось?

Так когда же нужно проводить реформы? Бывает так, что во времена кризиса появляется надежда на успешное проведение самых трудных трансформаций. А иногда, наоборот, кризис служит оправданием откладывания реформ до лучших времен. Как советует Энн Осборн Крюгер, бывшая заместительница директора МВФ: «Во многих случаях реформы лучше всего проводить, когда ситуация в стране спокойная. Экономический рост обеспечивает лучшие условия для проведения налоговых и структурных реформ. Растущая экономика поможет притупить боль для тех групп населения, которые заденет экономическая настройка».

Еще сложнее – это учиться на чужих ошибках. Украинские политики предпочитают делать свои собственные, особенно, если речь идет о реформировании. В большинстве случаев, причины провала реформ предыдущих правительств и президентов были чисто внутренними. Нехватка мотивации или желания, слишком большой упор на быстрый успех, а также – с пугающей частотой – «усталость от реформ» и их игнорирование или имитация на всех уровнях властной вертикали.

Так что же нужно для проведения в Украине реформ? Чего не хватает нам, чтобы начать писать будущее страны с чистого листа, не возвращаясь к прошлым ошибкам и провалам?

Диалог.UA предлагает обсудить судьбу украинских реформ. Реформ, которые с переменным успехом ведут страну вперед. Реформ, о которых мы уже начали забывать, в силу их несостоятельности и бездарной реализации. И, наконец, о тех реформах, которые так нужны - здесь и сейчас – Украине, настоящих!

Свернуть

Большинство людей хотят улучшения своей жизни, но для этого необходимы реформы. При этом никакое правительство не может гарантировать, что необходимые изменения пройдут с достаточной скоростью, а все негативные последствия будут сведены к минимуму. Но если необходимые изменения долго не проводятся, проблемы накапливаются, и проведение реформ неизбежно становится более болезненным.

Идея начать все сначала политикам всегда нравилась, и украинские политические команды в этом смысле не исключение. История независимости Украины полна примеров того, как правительства пытались забыть прошлое, а политики – доказать, что они подобрали ключи к потайным дверкам успешных реформ. Увы, им это редко удавалось, а по правде говоря, не удавалось никогда. Из года в год украинские политики предпочитали избегать политически трудных решений, сводя непопулярные реформы к минимуму.

Так что же нужно для проведения в Украине реформ? Чего не хватает нам, чтобы начать писать будущее страны с чистого листа, не возвращаясь к прошлым ошибкам и провалам?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Реформування потребують абсолютно всі сфери нашої діяльності

4 окт 2011 года

У нас постійно декларуються реформи, але ніхто їх не втілює у життя. Так чи потрібні реформи взагалі? І хто міг би їх провести?

Це питання вже тисячу раз обговорювалось. Звичайно, реформи потрібні. Про них ми говоримо, і вони здійснюються. Усі 20 років незалежності України йдуть відповідні трансформації. Зокрема, економічні реформи були і будуть потрібні, оскільки сьогодні в широкому сенсі стоїть питання про зміну підходів до забезпечення розвитку в майбутньому. Це торкається абсолютно всіх сфер діяльності, які стосуються економіки. Разом з тим говорити, що в промисловості будуть одні, а в сільському господарстві інші реформи – це не правильно, хоча у кожному виді діяльності є своя специфіка, оскільки є аграрна реформа, є промислова політика, а спільним для них є те, як забезпечити креативну діяльність зайнятого населення в любому з видів діяльності.

Що стосується Вашого питання стосовно того, хто їх міг би провести, то відповідь досить проста. Реформи, в першу чергу, проводить уряд. Забезпечує відповідне їх законодавче супроводження Верховна Рада. Значну роль в успіху реформ відіграє судова система. Навіть громадянські інституції певним чином мають відношення до проведення реформ, оскільки це вже є питання суспільно-економічного життя, де обов’язково мають брати участь громадські інституції. В тому числі активну роль відіграють засоби масової інформації, оскільки вони теж беруть участь у реформах, через те, що забезпечення відповідного діалогу у суспільстві відбувається в тому числі і через ЗМІ. Саме вони залучають до процесу реформування широкі верстви населення, оскільки цей процес стосується життя усіх людей.


Що Україна може отримати в результаті проведення реформ? Чи приведуть вони до виникнення нової якості життя в Україні?

Реформи мають робитися не заради власне реформ, а заради того результату, що змінить ситуацію, яка нас сьогодні не задовольняє, і питання полягає саме в тому, щоб отримати нову якість економічного чи суспільного життя. Якщо в широкому контексті говорити про економічні реформи, деталізуючи їх, – ми ставимо питання про те, що сьогодні фінансові інституції не виконують покладену на них роль забезпечення економічного життя, або мають негатив у сфері фінансового життя. Тому цілком логічно ставиться завдання, що їх потрібно реформувати.

Що дає підстави так стверджувати? Глобальна криза, що розгорнулась, має декілька причин. Одна з них полягає в тому, що фінансові інституції не мали необхідного контролю за їх діяльністю. Таким чином було нагромаджено негативні явища, і як результат – криза, і, відповідно, банкротство, спад в економіці і таке інше.

Тому сьогодні ставиться завдання забезпечити нові механізми діяльності інституцій, які здійснюють регуляторну політику у сфері фінансової діяльності, мінімізувати кризові явища і на майбутнє задіяти нові, більш надійні механізми їхньої діяльності. Подібні завдання завжди ставляться у кожному конкретному випадку, коли потрібно подолати наслідки кризи.


Які будуть витрати на проведення реформ? Чи виправдовують вони докладені зусилля?

Звернімося до простого прикладу, щоб було зрозуміло. Нехай у нинішніх умовах потрібно змінити роль регіональних інституцій. Постає завдання розробки відповідних регіональних стратегій розвитку, скажімо, стратегії розвитку міста Києва. Оскільки в сучасному стані ситуація, яка склалася, нас не задовольняє ні по транспорту, ні по інфраструктурі, ні в житлово-комунальній сфері. Для того, щоб все це розробити залучаються відповідні фахівці, а раз залучаються відповідні фахівці, то треба відповідно нести ті затрати, які пов’язані з їхньою діяльність, а потім супроводжувати реалізацію стратегії. Все це і вимагає затрат. І це стосується як загальнодержавних проблем, так і самих низових ланок, скажімо підприємства.

Наприклад, підприємство на грані банкрутства. Є відповідні групи фахівців, так звані антикризові менеджери, яких наймають на підприємство, не дивлячись на те, що воно стоїть на грані банкрутства. Вони приходять на підприємство і аналізують його діяльність, як в середині країни, так і на зовнішніх ринках. Як результат і виробляються рекомендації, ведеться моніторинг – все це затрати, оскільки роботу таких фахівців треба оплатити. Тобто зміни завжди проходять не безкоштовно, це відповідні затрати на всіх рівнях. Від окремих підприємств і корпорацій до держави в цілому.

Виникає досить багато суперечливих питань і можливостей розв’язання поставлених завдань. Черговий приклад із сучасної практики. Візьмемо США, – там ідуть сьогодні дискусії. Виступає президент Сполучених Штатів, він говорить про те, що треба зробити, щоб розв’язати проблеми. Треба або підвищити податки (в їхньому випадку йдеться про податки на доходи багатих людей), або відповідним чином зменшити ті витрати бюджету США, що пов’язані, наприклад, із медичним страхування. Це стосується величезної маси людей, які користуються відповідними послугами. Або те – або інше.

Значить, є різні погляди. Консерватори вимагають одних підходів, вони вважають, що не можна накладати нові податки, оскільки це скорочує економічну активність, а інші вважають, що це можна робити, через те, що заради соціальної справедливості треба поділитися наддоходами відповідним чином. Йде така боротьба думок, і відповідним чином за голоси виборців, які на той чи інший період приймають ті чи інші рішення. Не завжди однозначно можна з’ясувати наслідки таких глобальних рішень, але вони тут мають здійснити і політичний вибір.

Скажімо, політична сила, яка реалізує те чи інше рішення, із часом, якщо це виявилося невдалим, вона потім програє вибори і відповідним чином починають домінувати інші підходи. Чи, скажімо, сьогодні в Європейських країнах ведеться боротьба за вирішення боргових проблем, у зв’язку з чим стоїть питання проведення бюджетної рестрикції, щоб обмежити видатки бюджету. Як результат протести в Греції, у зв’язку з тим, що це стосується кожної людини. Тобто, всякі реформи мають і той, і інший бік справи, а тому це не проста справа, оскільки в одному випадку вона торкається одних людей, а в іншому – інших. І, на прикладі співставлення неспівставних речей – у США і Греції ставляться завдання, коли люди повинні внести обмеження – перенести на неповну оплату державні структури, а з іншого – президент Обама готовий підняти податки, і деякі мільярдери його підтримують.

І так реформи в цілому це не завжди однозначно: так і лише так. В економіці так не буває, на превеликий жаль. Адже це стосується населення і погляди широких верств населення на кожному етапі можуть бути повністю протилежні.


Чий досвід з проведення реформ у інших країнах міг би стати нам у пригоді? Чого нас можуть навчити сусіди?

Досвід треба знати. Як писав Тарас Григорович Шевченко – і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь. Все це треба вивчати, знати, дивитися, як реалізувалося, але треба завжди пам’ятати, що перенести це автоматично на ґрунт іншої країни, з іншим народом, з іншим менталітетом, з іншими соціальними традиціями і з іншими політичними традиціями – фактично, зробити такий однозначний перенос не можливо. Тому, в цьому контексті: всі люди однакові, але це не означає, що в загальному це можна перенести, і воно автоматично спрацює. Певний досвід може спрацювати в одній країні і зовсім не спрацювати в іншій. Через те, що історична пам`ять у кожного народу своя. А раз історична пам`ять своя, то зрозуміло, що ви запроваджуєте це, а виявляється, що ґрунт зовсім інший, бо історична пам`ять інша. Тому досвід треба вивчати, узагальнювати, а потім треба досить добре знати, що відбудеться. Дуже простий приклад: два сусідніх села в одній і тій же області мають зовсім інші традиції, і ви попробуйте зумовити, щоб у цьому селі зробили так, як в іншому – чи весілля, чи похорон, чи ще щось. У кожному селі є своя традиція, тому так просто автоматично ви не перенесете їх досвід.

Будь-яке перенесення має бути логічно обґрунтованим, добре підготовленим і доведеним до людей, поінформованих, що вони мають змінити свої підходи. Це не так просто. І говорити, що у поляків це вдалося, то давайте робити так само і ми – зовсім не вірно саме через те, що польська історична традиція абсолютно протилежна, порівняно з українською історичною традицією. Тому, якщо це в Польщі і відбулося, у нас це може не відбутися.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Віталій Кравчук, старший науковий співробітник Центру економічних досліджень

Реформи має ініціювати громадянське суспільство, а реалізувати – держава

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Влада не повинна розглядати суспільство як таке, що нібито заважає гарним реформаторам жити

Максим Борода, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень

Реформаторські наміри часто наражаються на суспільний супротив

Борис Кушнірук, економіст

Справжня мета реформ має відповідати задекларованим намірам влади

Олексій Молдован, економіст центру Антикризових досліджень, завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту Стратегічних досліджень

Покращення бізнес-середовища та стимулювання інвестицій дозволить вирішити більшість економічних та соціальних проблем України

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

Украине необходимы реформы, которые позволят стимулировать экономические возможности страны

Александр Кендюхов, пред. Всеукраинского союза ученых-экономистов, д.э.н., проф., зав. каф. стратегического управления экономическим развитием ДНТУ

Неординарная цель требует неординарных методов

Дмитро Ляпін, к.т.н., старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень

Відсутність системних реформ послаблює країну та знекровлює суспільство

Андрій Новак, Голова Комітету економістів України

Україні потрібні системні реформи

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Гальмуючи реформи, влада ризикує, що повністю втратить контроль над суспільством

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

Нужно добиваться не вытеснения государства из системы управления, а изменения его роли, его модернизации

Анна Деревянко, исполнительный директор Европейской бизнес-ассоциации

Процесс реформирования идет, однако темпы и путь реформ оставляют желать лучшего

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Якщо не сталася трансформація, якщо не було еволюції, то буде революція

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Намерение и результат – разные вещи. Поэтому я не могу сказать, что именно в реформах нам удалось

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Безальтернативність курсу реформ передбачає безальтернативність справді реформаторської стратегії

Виктор Суслов, народный депутат Украины в 1994-2002 годах, экс-министр экономики Украины, заслуженный экономист Украины

Украина: реформы объявленные и не объявленные

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Дорого обходятся не сами реформы, а их незавершенность

___Володимир Лановий, ___президент Центра ринкових реформ

Якщо народ мовчить, влада нічого робити не буде

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,183