В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Большинство людей хотят улучшения своей жизни, но для этого необходимы определенные изменения. Ведь чтобы жить так, как никогда не жил, нужно делать то, чего никогда не делал. При этом никакое правительство не может гарантировать, что необходимые изменения пройдут с достаточной скоростью, а все негативные последствия будут сведены к минимуму. Но если необходимые изменения долго не проводятся, проблемы накапливаются, и проведение реформ неизбежно становится более болезненным.

Из уст наших правителей неоднократно звучали слова: «если не воплощать реформы, Украина останется одной из самых бедных стран Европы» и т.п. Но на вопрос, какой ценой их будут «воплощать», и кто за это заплатит, – так никто и не ответил. А в том, что в результате реформ бедные станут еще беднее, а богатые – богаче, уверено более половины опрошенного населения. Оправдается ли их прогноз и на этот раз?

Реформы, представляющие интерес для всего общества, неизбежно влекут за собой определенные издержки для отдельных его членов – очень многим они угрожают утратой старых привилегий и регалий. Шумная оппозиция реформам со стороны тех, кому выгодно существующее положение, вместе со всеобщим страхом перемен, создают мощную силу сопротивления. Хватит ли у руководства страны политической воли, чтобы его преодолеть?

Идея начать все сначала политикам всегда нравилась, и украинские политические команды в этом смысле не исключение. История независимости Украины полна примеров того, как правительства пытались забыть прошлое, а политики – доказать, что они подобрали ключи к потайным дверкам успешных реформ. Увы, им это редко удавалось, а по правде говоря, не удавалось никогда.

Из года в год украинские политики предпочитали избегать политически трудных решений, сводя непопулярные реформы к минимуму. Однако это не добавляло шансов на успех. «Сегодня реформы в Украине – уже реальность, а не декларация намерений. Я абсолютно убежден, что 2011 год станет годом радикальных реформ в Украине», – подчеркнул глава государства. (Виктор Янукович, Официальный сайт Президента Украины, январь, сентябрь 2011г.). А может, реформы сейчас действительно «не ко времени»?! Ведь в период кризиса, спада или депрессии никто реформы не проводит, наоборот, нужна консервация того, что еще осталось?

Так когда же нужно проводить реформы? Бывает так, что во времена кризиса появляется надежда на успешное проведение самых трудных трансформаций. А иногда, наоборот, кризис служит оправданием откладывания реформ до лучших времен. Как советует Энн Осборн Крюгер, бывшая заместительница директора МВФ: «Во многих случаях реформы лучше всего проводить, когда ситуация в стране спокойная. Экономический рост обеспечивает лучшие условия для проведения налоговых и структурных реформ. Растущая экономика поможет притупить боль для тех групп населения, которые заденет экономическая настройка».

Еще сложнее – это учиться на чужих ошибках. Украинские политики предпочитают делать свои собственные, особенно, если речь идет о реформировании. В большинстве случаев, причины провала реформ предыдущих правительств и президентов были чисто внутренними. Нехватка мотивации или желания, слишком большой упор на быстрый успех, а также – с пугающей частотой – «усталость от реформ» и их игнорирование или имитация на всех уровнях властной вертикали.

Так что же нужно для проведения в Украине реформ? Чего не хватает нам, чтобы начать писать будущее страны с чистого листа, не возвращаясь к прошлым ошибкам и провалам?

Диалог.UA предлагает обсудить судьбу украинских реформ. Реформ, которые с переменным успехом ведут страну вперед. Реформ, о которых мы уже начали забывать, в силу их несостоятельности и бездарной реализации. И, наконец, о тех реформах, которые так нужны - здесь и сейчас – Украине, настоящих!

Свернуть

Большинство людей хотят улучшения своей жизни, но для этого необходимы реформы. При этом никакое правительство не может гарантировать, что необходимые изменения пройдут с достаточной скоростью, а все негативные последствия будут сведены к минимуму. Но если необходимые изменения долго не проводятся, проблемы накапливаются, и проведение реформ неизбежно становится более болезненным.

Идея начать все сначала политикам всегда нравилась, и украинские политические команды в этом смысле не исключение. История независимости Украины полна примеров того, как правительства пытались забыть прошлое, а политики – доказать, что они подобрали ключи к потайным дверкам успешных реформ. Увы, им это редко удавалось, а по правде говоря, не удавалось никогда. Из года в год украинские политики предпочитали избегать политически трудных решений, сводя непопулярные реформы к минимуму.

Так что же нужно для проведения в Украине реформ? Чего не хватает нам, чтобы начать писать будущее страны с чистого листа, не возвращаясь к прошлым ошибкам и провалам?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Якщо не сталася трансформація, якщо не було еволюції, то буде революція

14 окт 2011 года

На кожній політичній кухні є своя фірмова страва. У Радянському Союзі це був «комунізм», у Сполучених Штатах це «демократія», у Євросоюзі - «процвітання», а у сучасній Україні це, і я впевнений, що ви погодитесь зі мною, «реформи». Оскільки цим «делікатесом» нас годують вже двадцять років, хотілося б знати - який рецепт приготування цього «делікатесу»? Що у нього входить?

Перше, що ми почули після проголошення незалежності, це те, що нам необхідні економічні реформи. Тоді я був у самому центрі цього процесу, була сформована команда реформаторів, запрошені американці, той же Джефрі Сакс, ціла низка інших фахівців. Тоді вважалося, що все йде добре, і ми починаємо справжні економічні реформи.

Але потім прийшов Кучма, і він сформував свою команду, з професором Гальчинським на чолі, з Пинзеником, і вони почали реформи по-новому. А коли прийшов Ющенко, то й взагалі почав все спочатку, і зовсім по-новому. Тому коли у нас приходить новий президент, обіцяє реформи, а потім проходить час, і димова завіса обіцянок спадає, то виявляється, що нічого не міняється. Руїна збільшується. На сьогоднішній день Україна є чи не найвідсталішою країною Європи. За нами залишилась тільки Молдова. Нас вже Грузія випереджає. І Молдова незабаром нас буде випереджати.

Звідси й результат: Україна, в результаті розмов і дій всіх її президентів, у тому числі, на жаль, і нинішнього, стає все більш занедбаною, «зачуханою» країною. Україна знаходиться у фазі руїни. Вона ще не відкрита, вона приховується, але вона, як іржа, з’їдає країну зсередини, оскільки руйнується в першу чергу інфраструктура – міста, села, дороги, водопостачання, міські комунікації, системи переробки та утилізації відходів…

В більшості міст воду пити практично неможливо, або вона відсутня взагалі. Навіть у великих обласних центрах гаряча вода або відсутня взагалі, або подається за графіком, кілька годин на тиждень. Система централізованого опалення – агонізує. Система залізничного транспорту – майже доісторична, середня швидкість поїздів по Україні – 35-40 кілометрів за годину. Екологія – у жахливому стані. Ліса – вирубаються, природа – безжалісно знищується, їй вже нанесено непоправної шкоди. У Луганській та Донецькій області є вже практично зруйновані міста – і це все є наслідками двадцятиліття реформ. Все, що побудовано в містах за ці 20 років, має суто комерційний характер – банки, бізнес-центри, супермаркети.

Навіть ті західні бізнесмени, що приходять до нас, дивлячись на те, що у нас робиться, поводять себе хижацькі. Я був у Сваляві, так там один австрійський бізнесмен поставив лісопилку, і почав вирубати буковий ліс, якій він вивозить на Захід. Він не у себе в австрійських Альпах рубає ліс, бо йому б самому тоді дещо відрубали, а він у нас рубає.

Замість того, щоб навести лад у себе вдома, навіть наші співгромадяни тікають за кордон, на заробітки. Падіння шкільної освіти, занепад вищої, деградація культури – це все наслідки реформ. В містах вже майже немає кінотеатрів, бібліотек, не вистачає дитячих садочків навіть за умов нашої низької народжуваності. Лікарняна сфера – зруйнована. Навіть щоб зробити якийсь аналіз, треба платити гроші. Лікарі, медсестри – всі тільки й роблять, що вимагають гроші. За просту операцію видалення апендициту вимагають 2, 3, 4 тисячі гривень! Лікарів більше немає – вони стали рекетирами від медицини. ЖЕКи теж нічого не роблять – тільки крадуть гроші. І це теж наслідки реформ – руйнація самих людей, їх психології.

Отже, рецепт проведення реформ у нас такий: лібералізація цін, приватизація, комерціалізація. Причому в ході приватизації країна втратила свою промислову базу, величезні комплекси, у тому числі і науково-технологічні. Фактично купка людей в країні скупила та привласнила активи найприбутковіших підприємств. Власники сировинних підприємств швидко стали мільярдерами. А розплатився за все це народ. Його спочатку обдурили з ваучерною приватизацією, а потім, за допомогою податкової адміністрації і лихварської банківської сфери, з якої пішли рейдери, поставили під контроль все його життя.

Крім лібералізації, приватизації та комерціалізації для приготування страви під назвою «реформи» потрібно додати трохи перцю, тобто – брехливої, нахабної пропаганди. Вона потрібна, щоб приховати сморід від величезних економічних та гуманітарних провалів, а краще – видати їх за «досягнення». Пропаганда стверджує, що незабаром реформи призведуть до якогось казкового покращення життя.

І остання спеція, необхідна для приготування цієї політично-пропагандистської страви, це потік розважально-карнавальних або судових шоу, експромтів, «мильних опер» та іншого, адже не можна допустити, щоб люди оговтались від цього балагану і почали замислюватись, що відбувається насправді. Цей балаган потрібен, щоб відволікати людей.

Досі всі реформи спирались на віру в «невидиму руку» ринку, адже вони були неоліберальні по своєму характеру. Але в останні роки, з початком світової економічної кризи, ця віра почала слабшати. Над цим питанням зараз замислюються найкращі світові економісти: чи є альтернатива «невидимій руці»?

Ми бачимо зараз, що жодна країна не змогла впоратись зі структурною кризою, яка почалась на початку 2008-го року. Вона проявилась як крах іпотечного ринку в США. І ми побачили різні підходи, різні рецепти щодо дій уряду. Дуже великій кількості американців, насамперед тим, що придбали житло, уряд «дозволив» збанкрутувати. Але великим банкам і корпораціям держава надала величезні кредити, вони були врятовані. Населення Америки було, фактично, обдерте і кинуте напризволяще.

Європа діяла інакше. В Германії, наприклад, держава стимулювала покупку нових автомобілів сплачуючи певну суму при здаванні старих. Польща знайшла свій вихід у розвитку малого бізнесу, місцевого самоврядування і в першочерговій підтримці тих проектів, де інвестувалися виробничі галузі. А от Франція в більшій мірі переклала проблеми на плечі народу, підвищуючи пенсійний вік. Тим самим вона позбавила людей не лише раніше зароблених грошей, а й найбільшого багатства людини – вільного часу. Мало того, на додачу французи ще отримали подовження робочого тижня і скорочення відпусток.

Великий бізнес при цьому, звичайно, отримав максимально сприятливі умови. Проте, загалом Європа сприяла також і малому бізнесу. В багатьох країнах малий бізнес і зайнятість молоді були серед пріоритетних завдань держави.

Інакшим був російський підхід до кризи, бо дуже своєчасно зросли ціни на газ і нафту. Росія навіть дозволила собі війну на Кавказі і в Абхазії, мабуть щоб триматися в ряду тих країн, що воюють в Афганістані, в Іраку, а тепер вже й в Лівії. Ці війни, до речі, пришвидшили й поглибили світову економічну кризу.

Обвалу економіки поки що не зазнав Китай. Там все обійшлося недовгим періодом стагнації. Але виявилося, що китайський режим зовсім не готовий до більш тривалої чи затяжної кризи. Сьогоднішній Китай орієнтований на споживання неймовірної маси ресурсів і експорт усілякого лайна, котре втрачає попит. А внутрішнього споживання там немає, бо воно смертельне для їхньої влади. Внутрішній товарообіг, тобто розвиток товарно-грошових відносин, дуже швидко формує різні господарські уклади і різні форми буржуазії. Від цього виникають різні форми демократії, громадянське суспільство, плюралізм думок. Тоталітарний режим, який у Китаї став по суті державною комуністичною олігархією, в такому разі мусить загинути. І не тихо зникнути – він може вибухнути, як вулкан. Тому китайським олігархам доводиться зменшувати експорт ширпотребу і більше оперувати раніше накопиченими доларами, а вони знецінюються на новій хвилі кризи в Сполучених Штатах…

Таким чином, можна сказати, що жодна модель подолання світової економічної кризи не є достатньо ефективною. Системно-структурна криза продовжується, її наступна хвиля накриє вже не тільки банківські структури, а й акціонерно-фондовий ринок. І вже зараз її можна прогнозувати як неминучу.

Звичайно, жодний уряд не буде проводити реформи, в яких він не зацікавлений. Чи є в Україні хоч якісь сили, зацікавлені в проведенні реформ, вигідних не владі, а всій країні?

Почнемо з того, що будь-який організм, чи будь-яка система, існуюча в природі, постійно оновлюється. У цьому процесі деякі елементи відмирають, деякі з’являються. Періодично виникають такі перепони, коли відмираючі елементи накопичуються, блокуючи народження нових. Цей процес у природі називають «танатократія», на відміну від «вітократії». Тобто, рівновага між життям і смертю порушується в бік смерті.

Відносно розвитку суспільних систем, у таких випадках повинен спрацьовувати закон трансформації. Він полягає в тому, що керівна верхівка, прагнучи подальшого існування, змушена трансформувати систему, видаливши все мертве. Коли ми кажемо про реформи, то маємо на увазі постійне очищення від мертвого, що відповідає також терміну «еволюція». Але якщо не сталася трансформація, якщо не було еволюції, то буде революція.

При цьому, нажаль, конструктивний розвиток на певний час переривається. Щоб відбулася революція, потрібен штаб «бланкістів» – кризових менеджерів, які беруть на себе відповідальність. Це такі собі хірурги, духовні нащадки робеспьєрів, що ріжуть по живому, але й мертве видаляють. Ну і останній з можливих варіантів: коли наш історичній поїзд проскочив і еволюцію, і трансформацію, і навіть революцію, то станеться системний бунт. Це тотальна ентропія, всеохватний хаос. Але я допускаю, що тільки після цього і почнеться справжнє відродження України.


Бесіду вів Андрій Маклаков

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Віталій Кравчук, старший науковий співробітник Центру економічних досліджень

Реформи має ініціювати громадянське суспільство, а реалізувати – держава

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Влада не повинна розглядати суспільство як таке, що нібито заважає гарним реформаторам жити

Максим Борода, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень

Реформаторські наміри часто наражаються на суспільний супротив

Борис Кушнірук, економіст

Справжня мета реформ має відповідати задекларованим намірам влади

Олексій Молдован, економіст центру Антикризових досліджень, завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту Стратегічних досліджень

Покращення бізнес-середовища та стимулювання інвестицій дозволить вирішити більшість економічних та соціальних проблем України

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

Украине необходимы реформы, которые позволят стимулировать экономические возможности страны

Александр Кендюхов, пред. Всеукраинского союза ученых-экономистов, д.э.н., проф., зав. каф. стратегического управления экономическим развитием ДНТУ

Неординарная цель требует неординарных методов

Дмитро Ляпін, к.т.н., старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень

Відсутність системних реформ послаблює країну та знекровлює суспільство

Андрій Новак, Голова Комітету економістів України

Україні потрібні системні реформи

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Гальмуючи реформи, влада ризикує, що повністю втратить контроль над суспільством

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

Нужно добиваться не вытеснения государства из системы управления, а изменения его роли, его модернизации

Анна Деревянко, исполнительный директор Европейской бизнес-ассоциации

Процесс реформирования идет, однако темпы и путь реформ оставляют желать лучшего

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Намерение и результат – разные вещи. Поэтому я не могу сказать, что именно в реформах нам удалось

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Безальтернативність курсу реформ передбачає безальтернативність справді реформаторської стратегії

Виктор Суслов, народный депутат Украины в 1994-2002 годах, экс-министр экономики Украины, заслуженный экономист Украины

Украина: реформы объявленные и не объявленные

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Дорого обходятся не сами реформы, а их незавершенность

___Володимир Лановий, ___президент Центра ринкових реформ

Якщо народ мовчить, влада нічого робити не буде

Геєць Валерій Михайлович, академік НАН України, директор Інституту економіки і прогнозування НАНУ

Реформування потребують абсолютно всі сфери нашої діяльності

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,076