В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

Большинство людей хотят улучшения своей жизни, но для этого необходимы определенные изменения. Ведь чтобы жить так, как никогда не жил, нужно делать то, чего никогда не делал. При этом никакое правительство не может гарантировать, что необходимые изменения пройдут с достаточной скоростью, а все негативные последствия будут сведены к минимуму. Но если необходимые изменения долго не проводятся, проблемы накапливаются, и проведение реформ неизбежно становится более болезненным.

Из уст наших правителей неоднократно звучали слова: «если не воплощать реформы, Украина останется одной из самых бедных стран Европы» и т.п. Но на вопрос, какой ценой их будут «воплощать», и кто за это заплатит, – так никто и не ответил. А в том, что в результате реформ бедные станут еще беднее, а богатые – богаче, уверено более половины опрошенного населения. Оправдается ли их прогноз и на этот раз?

Реформы, представляющие интерес для всего общества, неизбежно влекут за собой определенные издержки для отдельных его членов – очень многим они угрожают утратой старых привилегий и регалий. Шумная оппозиция реформам со стороны тех, кому выгодно существующее положение, вместе со всеобщим страхом перемен, создают мощную силу сопротивления. Хватит ли у руководства страны политической воли, чтобы его преодолеть?

Идея начать все сначала политикам всегда нравилась, и украинские политические команды в этом смысле не исключение. История независимости Украины полна примеров того, как правительства пытались забыть прошлое, а политики – доказать, что они подобрали ключи к потайным дверкам успешных реформ. Увы, им это редко удавалось, а по правде говоря, не удавалось никогда.

Из года в год украинские политики предпочитали избегать политически трудных решений, сводя непопулярные реформы к минимуму. Однако это не добавляло шансов на успех. «Сегодня реформы в Украине – уже реальность, а не декларация намерений. Я абсолютно убежден, что 2011 год станет годом радикальных реформ в Украине», – подчеркнул глава государства. (Виктор Янукович, Официальный сайт Президента Украины, январь, сентябрь 2011г.). А может, реформы сейчас действительно «не ко времени»?! Ведь в период кризиса, спада или депрессии никто реформы не проводит, наоборот, нужна консервация того, что еще осталось?

Так когда же нужно проводить реформы? Бывает так, что во времена кризиса появляется надежда на успешное проведение самых трудных трансформаций. А иногда, наоборот, кризис служит оправданием откладывания реформ до лучших времен. Как советует Энн Осборн Крюгер, бывшая заместительница директора МВФ: «Во многих случаях реформы лучше всего проводить, когда ситуация в стране спокойная. Экономический рост обеспечивает лучшие условия для проведения налоговых и структурных реформ. Растущая экономика поможет притупить боль для тех групп населения, которые заденет экономическая настройка».

Еще сложнее – это учиться на чужих ошибках. Украинские политики предпочитают делать свои собственные, особенно, если речь идет о реформировании. В большинстве случаев, причины провала реформ предыдущих правительств и президентов были чисто внутренними. Нехватка мотивации или желания, слишком большой упор на быстрый успех, а также – с пугающей частотой – «усталость от реформ» и их игнорирование или имитация на всех уровнях властной вертикали.

Так что же нужно для проведения в Украине реформ? Чего не хватает нам, чтобы начать писать будущее страны с чистого листа, не возвращаясь к прошлым ошибкам и провалам?

Диалог.UA предлагает обсудить судьбу украинских реформ. Реформ, которые с переменным успехом ведут страну вперед. Реформ, о которых мы уже начали забывать, в силу их несостоятельности и бездарной реализации. И, наконец, о тех реформах, которые так нужны - здесь и сейчас – Украине, настоящих!

Свернуть

Большинство людей хотят улучшения своей жизни, но для этого необходимы реформы. При этом никакое правительство не может гарантировать, что необходимые изменения пройдут с достаточной скоростью, а все негативные последствия будут сведены к минимуму. Но если необходимые изменения долго не проводятся, проблемы накапливаются, и проведение реформ неизбежно становится более болезненным.

Идея начать все сначала политикам всегда нравилась, и украинские политические команды в этом смысле не исключение. История независимости Украины полна примеров того, как правительства пытались забыть прошлое, а политики – доказать, что они подобрали ключи к потайным дверкам успешных реформ. Увы, им это редко удавалось, а по правде говоря, не удавалось никогда. Из года в год украинские политики предпочитали избегать политически трудных решений, сводя непопулярные реформы к минимуму.

Так что же нужно для проведения в Украине реформ? Чего не хватает нам, чтобы начать писать будущее страны с чистого листа, не возвращаясь к прошлым ошибкам и провалам?

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Відсутність системних реформ послаблює країну та знекровлює суспільство

28 окт 2011 года
Відсутність системних реформ послаблює країну та знекровлює суспільство: Відсутність системних реформ послаблює країну та знекровлює суспільство

Дмитро Ляпін, к.т.н., старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень

У нас багато говорять про реформи, але ніхто їх не втілює у життя... Так чи потрібні Україні реформи, і які? Хто міг би їх провести?


Реформа – термін, який походить від латинського «reformo» – перетворення, зміна, перевлаштування якої-небудь сторони суспільного життя (порядків, інститутів, установ), що вводиться законодавчим шляхом. Формально це може бути будь-яке нововведення, проте зазвичай реформою називають більш-менш швидке прогресивне перетворення, на відміну від звичайного еволюційного перетворення чи модернізації. Зазвичай реформами називають суттєві якісні суспільні зміни, наприклад: столипінські реформи в Росії, перебудова в СРСР, тощо.

Реформи – це революційні, а не еволюційні перетворення, що виникають на тлі зміни якості суспільних процесів, коли старі норми вже не можуть забезпечити ефективне державне регулювання, коли старі норми не встигають за суспільними змінами, які вже відбулися, або які очікуються найближчим часом. До таких нагальних перетворень в сучасній історії України можна віднести перехід від соціалістичної системи господарювання та адміністративної системи управління до ринкової системи та сучасної системи державного регулювання, який досі триває.

Можна стверджувати, що наявність залишків застарілих норм та регуляторів, суть або форма яких не відповідає суспільним відносинам в країні, що трансформується, – є основним підґрунтям вимоги реформ. Чим більше ступінь протиріччя між старими нормами та новими силами в суспільстві або відносинам, що складаються, – тим більше вимога часу щодо реформування, тим більша зацікавленість суспільних груп у проведенні змін.

Україна плавно трансформує свою правову систему та систему державного управління протягом 20 років своєї незалежності, здійснюючі певні перетворення. Але, на відміну від сусідніх країн Східної Європи, зокрема Польщі, перетворення в Україні відбуваються повільно, що з одного боку відповідає українському менталітету та суспільним очікуванням і вимогам стабільності щодо незмінності правового та суспільного оточення, а з іншого боку – заважає та гальмує зміни у суспільстві щодо переходу до засад ринкового суспільства.

Найкраще це протиріччя можна пояснити прикладом, що в Україні ще й досі з соціалістичних часів залишаються високі патерналістичні обіцянки та зобов’язання держави, в першу чергу щодо соціальної сфери та високої участі держави в управлінні економікою та промисловістю, а з іншого боку – розвиток та посилення ринкових відносин вимагає приведення державних витрат у відповідність з наявними ресурсами і можливостями, які мають враховувати інтереси економічної сфери як такої, що створює робочі місця та дає можливість отримання працюючими громадянами доходу, щонайменше достатнього для дотримання соціальних стандартів.

До базисних ринкових засад відносяться: високий рівень конкуренції на ринку, що дозволяє споживачам отримувати послуги чи товар найвищої якості за найнижчу ціну; забезпечення прав власності та гарантування ефективної судової системи. Саме це й мало б бути фокусом уваги для нової системи державного управління. Натомість нереформована постсоціалістична система державного управління в Україні стимулює високі очікування громадян щодо високого відсотку перерозподілу суспільного багатства (валового внутрішнього продукту) через державний бюджет, а це не стимулює громадян до орієнтації на належний рівень доходу на робочому місці. Навпаки, це призводить до зниження мотивації економічних агентів реалізовувати належну економічну поведінку і штовхає їх до отримання преференцій від держави – у вигляді різноманітних пільг та монополізації ринків. Ситуація значно погіршується та ускладнюється через наявність у системі державного управління власних мотивів щодо розширення своїх неринкових повноважень і посилення корупційної складової.

В результаті суспільство за відсутності реформ отримує корумповану систему державного управління, яка замість забезпечення конкуренції на ринку породжує та навіть штучно створює монопольні ринкові ніші, чим обмежує розвиток приватної ініціативи та ринкових відносин. Це, у свою чергу, призводить до збільшення вартості товарів та послуг і погіршення їхньої якості, і, відповідно, знижує якість життя і соціальні стандарти. Громадяни, відчуваючи погіршення якості життя, вимагають від влади більш активних дій щодо гарантування стандартів життя, що, за умови наявної не реформованої та корумпованої системи державного управління, замикає хибне коло – держава намагається продемонструвати збільшення податкових та інших вилучень від економічних суб’єктів до державних бюджетів, але стикається з власною неефективністю внаслідок корупції та небажанням чиновництва збільшувати вилучення у підконтрольних їм монопольних суб’єктів, що переносить акцент фіскального навантаження на паростки здорової економіки і, відповідно, згортає економічну активність. В результаті темпи економічного росту зменшуються і стандарти життя продовжують погіршуватись.

Тому можна стверджувати, що конфлікт між старими нормами та правилами економічної поведінки, що залишились від соціалістичних часів радянської епохи, та новими силами ринкових перетворень – вимагають належних змін як у законодавчій системі, так і в структурі державних інституцій та, головне, перегляду повноважень та функцій державних інституцій в напрямку розкриття підприємницького потенціалу нації та економічного розвитку на засадах конкуренції, поваги до прав власності та ефективної судової системи. Саме це й визначає зміст та суть нагальних реформ, які потрібні Україні, і які мають спрямування на побудову сучасного ринкового суспільства та економіки з відповідним ринково-орієнтованим державним регулюванням.

Слід окремо підкреслити, що в сфері економіки в ринковому суспільстві держава не має механізмів та інструментів для прямого державного управління, бо незалежні економічні агенти приватної форми власності не перебувають у безпосередньому підпорядкуванні до державних інституцій. В ринковій економіці держава не може справляти пряме управління незалежними приватними економічними агентами, а може лише здійснювати на них регулюючі впливи в напрямку бажаної для держави їх економічної поведінки. Ці впливи повністю та виключно в сучасній ефективній системі державного управління мають визначатися нормами законодавства, і мають носити обов’язковий характер застосування без виключень. Тобто державне регулювання передбачає рівність суб’єктів перед законом та незворотність дії закону, що в суспільстві з корумпованою державною владою постійно порушується. Вибіркове застосування норм закону або широке коло виключень з закону на підставі, наприклад, абстрактних «національних інтересів», так само як і намагання корумпованого чиновництва використати суспільний ресурс (зокрема ресурси державного бюджету) на користь підконтрольних чи афілійованих до них підприємств – призводить до фактичного обкрадання суспільства.

Тому основний напрямок реформ, які потрібні у корумпованих суспільствах – це фактично реформи суспільного договору між суспільством та владою, головний напрямок змін в яких стосується реалізації принципу «життя суспільства відповідно до наявних в суспільстві ресурсів». Це передбачає скорочення патерналізму, кардинальний перегляд та скорочення незабезпечених ресурсами державного бюджету соціальних програм та планів і, як наслідок, вимогу від суспільства до влади щодо скорочення рівня корупції.

Нерозуміння або небажання таких змін призводить до протилежного – до появи риторики, що використовує термін «реформа», але на практиці не здійснює навіть мінімальних кроків у напрямку реформ, посилюючи патерналізм та соціальні обіцянки, що не мають під собою найменшого економічного забезпечення. Саме це й відбувається на сучасному етапі розвитку України.

Реформи в будь-якій країні подібні до ремонту авто на повній швидкості, що й визначає складність цього процесу. Здійснення реформ є прерогативою державної влади, і за результати реформ влада несе політичну відповідальність. Формальним ініціатором реформ має бути влада (за своїм як теоретичним, так і конституційним призначенням). Намагання влади відкласти реформи на майбутнє чи сховати небажання реформувати країну лише за розмовами про необхідність реформ – означає нерозуміння владою своєї ролі державного керманича і з високою вірогідністю призведе до зміни влади на таку, яка реалізує суспільні очікування.


Які будуть витрати на реформи? Часто доводиться чути про високі соціальні витрати. Які вони насправді?


Витрати на реформи – це скоріше політологічний вислів. Реформа є нагальною за умови конфлікту в країні між старими нормами та новими реаліями життя, новими групами (політичними, економічними, суспільними), що вимагають нових норм, які б забезпечили розвиток. Тому реформи практично не мають альтернативи. Не проведення реформ лише поглиблює та загострює конфлікт, вирішення якого в майбутньому може прийняти різноманітні форми, у тому числі такі, що можуть становити загрозу національній безпеці. Тому і можна стверджувати, що реформи не мають альтернативи, на відміну від звичайної модернізації чи еволюції.

Зрозуміло, що перегляд норм стосується різних соціальних груп, і тому норми, які заважають розвитку, які не дають можливості розвиватися новим суспільним відносинам, мають бути переглянуті. При цьому можливо, що окремі соціальні групи втратять певні привілеї, які було закріплено в законодавстві за старого укладу. Але у випадку збереження таких привілеїв казати про дієвість реформ немає ніяких підстав. Збереження наявних привілеїв та існуючих законодавчих норм свідчить скоріше про відсутність реформ, тобто про небажання суспільства та влади змінюватись відповідно до вимог часу. Погляд на реформи та їхній зміст має відбуватись з позиції всього суспільства в цілому, з позиції розвитку та майбутнього. Якщо при цьому якісь соціальні групи будуть мати певні обмеження, але суспільство в цілому отримує поштовх до розвитку – то це означатиме, що це певна «плата» за реформи, але це абсолютно не означає, що ці реформи не можуть або не мають бути реалізовані.


Що Україна може отримати в результаті проведення реформ? Адже сенс реформування не в процесі, а в результаті. Чи приведуть реформи до нової якості життя в Україні?


Україна стоїть на порозі системних реформ, які мають змінити країну. Можна стверджувати, що одна чи декілька незв’язаних реформ не змінять ситуацію і тому їх неуспішність практично запрограмована. Лише системні реформи матимуть успіх. В цілому Програма економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» позитивно визначила, що з метою побудови сучасної, стійкої, відкритої й конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки, формування професійної й ефективної системи державного управління, і, як наслідок підвищення добробуту українських громадян – необхідним є вирішення завдання по відновленню економічного зростання й модернізації економіки країни, що має базуватись на формуванні режиму максимального сприяння національному бізнесу шляхом зменшення втручання держави в економіку, зниження адміністративних бар'єрів для розвитку бізнесу, модернізації податкової системи й поглиблення міжнародної економічної інтеграції України». І цей курс можна тільки вітати. Але стан виконання цих реформ показує їхній низький темп та інтенсивність, що ставить під сумнів реальне спрямування реформ. В блоці реформ бізнес-середовища відбуваються непринципові зміни, які в цілому можна охарактеризувати як імітація процесу реформ. Це стосується як реформування системи ліцензування, так і дозвільної системи та початку ведення підприємницької діяльності. Наслідком реформ стають не очікувані зменшення вартості ведення підприємницької діяльності та скорочення адміністративних бар’єрів, а навпаки – збільшення витрат суб’єктів на дотримання вимог адміністративних процедур та посилення ризиків.

Податкова реформа залишилась половинчастою, залишивши поза розглядом значний прошарок суб’єктів малого підприємництва. Ведення підприємницької діяльності в країні залишається складним, обтяжливим зайвими адміністративними бар’єрами, витратним як з позиції податкового навантаження, так і з позиції адміністративних видатків, процесом. Відсутність дієвого перегляду норм системи державного управління та соціального забезпечення не дозволяє стверджувати, що вартість ведення національного бізнесу зменшується для підвищення його конкурентоспроможності.

Україна вимагає системних та широких реформ. Відсутність кроків в цьому напрямку лише послаблює країну та знекровлює суспільство.


Чи підходить нам реформаторський досвід будь-яких інших країн? Чого нас можуть навчити, наприклад, наші сусіди?


Досвід інших країн Східної Європи треба розглядати в двох площинах. З одного боку це досвід реформування як такий, що показує часові інтервали отримання перших результатів (бо інерційність суспільних процесів та системи державного управління не дозволяє розраховувати на отримання результату на наступний день після ухвалення закону) та демонструє позитивні приклади реформування. В цій частині досвід реформ в інших країнах дає приклад для наслідування. З іншого боку, це досвід конкретних реформ (їхня ідеологія, напрямок та принципові положення). В цій частині пряма копія реформ практично неможлива, але можлива адаптація окремих положень в рамках національної специфіки.


Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Опасность распространения прав человека

Если бы права человека были валютой, их курс сегодня оказался бы в состоянии свободного падения в силу инфляции многочисленных правозащитных договоров и необязательных международных инструментов, принятых за последние десятилетия самыми разными организациями. Сегодня на эту валюту можно, скорее, купить страховку для диктатур, нежели защиту для граждан. Права человека, некогда вознесенные на пьедестал основных принципов человеческой свободы и достоинства, сегодня могут быть чем угодно – от права на международную солидарность до права на мир.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Віталій Кравчук, старший науковий співробітник Центру економічних досліджень

Реформи має ініціювати громадянське суспільство, а реалізувати – держава

Ігор Бураковський, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Влада не повинна розглядати суспільство як таке, що нібито заважає гарним реформаторам жити

Максим Борода, старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень

Реформаторські наміри часто наражаються на суспільний супротив

Борис Кушнірук, економіст

Справжня мета реформ має відповідати задекларованим намірам влади

Олексій Молдован, економіст центру Антикризових досліджень, завідувач сектору грошово-фінансової стратегії Національного інституту Стратегічних досліджень

Покращення бізнес-середовища та стимулювання інвестицій дозволить вирішити більшість економічних та соціальних проблем України

Анатолий Баронин, Директор Аналитической группы" Da Vinci AG"

Украине необходимы реформы, которые позволят стимулировать экономические возможности страны

Александр Кендюхов, пред. Всеукраинского союза ученых-экономистов, д.э.н., проф., зав. каф. стратегического управления экономическим развитием ДНТУ

Неординарная цель требует неординарных методов

Андрій Новак, Голова Комітету економістів України

Україні потрібні системні реформи

Ярослав Матійчик, Виконавчий директор ГНДО "Група стратегічних та безпекових студій"

Гальмуючи реформи, влада ризикує, що повністю втратить контроль над суспільством

Ярослав Жалило, кандидат экономических наук, первый заместитель директора НИСИ

Нужно добиваться не вытеснения государства из системы управления, а изменения его роли, его модернизации

Анна Деревянко, исполнительный директор Европейской бизнес-ассоциации

Процесс реформирования идет, однако темпы и путь реформ оставляют желать лучшего

Олег Соскин, директор Института трансформации общества

Якщо не сталася трансформація, якщо не було еволюції, то буде революція

Василь Юрчишин, к.ф-м.н., доктор наук з державного управління, директор економічних програм Центру Разумкова

Намерение и результат – разные вещи. Поэтому я не могу сказать, что именно в реформах нам удалось

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Безальтернативність курсу реформ передбачає безальтернативність справді реформаторської стратегії

Виктор Суслов, народный депутат Украины в 1994-2002 годах, экс-министр экономики Украины, заслуженный экономист Украины

Украина: реформы объявленные и не объявленные

Владимир Дубровский, старший экономист центра «CASE-Украина», Киевская школа экономики, старший консультант.

Дорого обходятся не сами реформы, а их незавершенность

___Володимир Лановий, ___президент Центра ринкових реформ

Якщо народ мовчить, влада нічого робити не буде

Геєць Валерій Михайлович, академік НАН України, директор Інституту економіки і прогнозування НАНУ

Реформування потребують абсолютно всі сфери нашої діяльності

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,055