В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки».

Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»? Ведь даже США, больше всего пропагандировавшие демократию в мире, сами спустились на 18-ую позицию в этом рейтинге. А ведь еще совсем недавно США подкрепляли свои слова делом, и тратили на поддержку демократии огромные средства американских налогоплательщиков. Бюджет Госдепартамента на «поддержку свободы и демократии в мире» в 2009 году составлял 1,7 млрд. долл.

Мировой экономический кризис отразился не только на финансировании проектов «экспорта демократии», но и на состоянии дел в традиционно демократических странах, в странах «старой демократии» – даже в них участились различные демонстрации протеста. Причем сегодняшние протестующие просят немного: шанс использовать свои навыки, право на достойный труд за достойную зарплату, более справедливую экономику и общество.

Как отмечает Джозеф Е. Стиглиц: «Их надежды эволюционные, а не революционные. Однако с другой стороны, они просят многого – демократии, в которой люди, а не доллары, имеют значение». Но если вспомнить, что еще в 1975 году на Западе появился доклад «Кризис демократии», написанный по заказу «Трехсторонней комиссии» С. Хантингтоном, М. Крозье и Дз. Ватануки, то многое из происходящего становится гораздо более понятным.

«В докладе четко фиксируются угрозы положению правящего слоя, – это прежде всего то, что против него начинают работать демократия и welfare state (государство всеобщего социального обеспечения), оформившиеся в послевоенный период. Под кризисом демократии имелся в виду не кризис демократии вообще, а такое развитие демократии, которое не выгодно правящей верхушке. В докладе утверждалось, что развитие демократии на Западе ведет к уменьшению власти правительств; что различные группы, пользуясь демократией, начали борьбу за такие права и привилегии, на которые ранее никогда не претендовали. И эти «эксцессы демократии» являются вызовом существующей системе правления». (из интервью с Андреем Фурсовым).

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно – неизбежность, ведь для всех доступна информация, что за кресло депутата нужно заплатить от 1 до 20 млн. долларов. Диалог.UA предлагает поразмышлять над такими вопросами: Почему в Украине демократия не получила своего развития? Что еще из демократических завоеваний остается в нашей стране? И, наконец, есть ли будущее у демократии в Украине?

Свернуть

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки». Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»?

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Подолати міф про демократію!

21 ноя 2011 года

Слово демократія не так вже й просто розтлумачити, адже це й процес, і владні стосунки, і тип політичного режиму, є навіть «демократичні ціни». Але є свідчення, що з демократією щось таки відбувається, і не тільки на місцевому, але й на світовому рівні. Що саме?

Якщо дуже коротко, в світі відбувається занепад демократії. І цей занепад пов`язаний не стільки з економічною кризою, різними формами соціальних конфліктів, скільки з тим, що Захід втрачає ті базові світоглядні засади, з якими пов’язані всі досягнення європейської цивілізації – економічне, інтелектуальне та духовне лідерство. Звичайно, демократія не існує за будь-якої форми тоталітаризму, але вона не може існувати і там, де занепадає мистецтво. Якщо немає масового запиту на поезію, на справжню високу культуру, на музику, то говорити про демократію теж не доводиться. Чим вище рівень люмпенізації навіть за наявності високого рівня політичних свобод та рівня життя населення, тим гірше справи з демократією. Люмпенами значно простіше маніпулювати, тому що вони значно менш компетентні, недалекоглядні, продажні.

Коли де Голль був вимушений піти у передчасну відставку, то головним його мотивом були не складність внутрішньополітичної кризи, розпалюваної іззовні США, фінансово-олігархічні лідери яких мстились за політику протидії з боку французького президента фінансово-імперіалістичній експансії долара, а саме повне нерозуміння реальних загроз для Франції, Заходу і всього світу, власними громадянами. Викликів, які сьогодні проявились у повну силу. Причому безпомічність дати гідну відповідь на них і обумовлена процедурною демократією у політиці і повною інфантилізацією західної людини, розбещеної суспільством масового споживання, все більш орієнтованої на утриманство і вже не здатної до загальнонаціональної консолідації з метою протистояння будь-яким загрозам. Щоб було зрозуміліше, наведу один приклад. За конституцією Першої французької республіки, право голосу на виборах до Парламенту мали лише французи, які досягли двадцяти шести років, які були зараховані до членства у національній гвардії. Отже правова держава, це права, базовані на обов’язках, в тому числі і пов’язаних із ризиком для життя. Саме тому де Голль весь час повторював, що французи більше не гідні Франції, що вони «більше не бажають бути французами» і саме тому «з величчю покінчено!»

Що ж до України, то якщо порівняти часи Ющенко та нинішні, то на мій погляд, ситуація суттєво не змінилась. Хіба що погіршився рівень життя переважної більшості населення. Коли людина опиняється на рівні зубожіння, то вона схиляється до екстремістського, часто руйнівного протесту, або захлинається у боротьбі за виживання, виштовхується за межі суспільного та політичного життя. А найсумніше, що прагнучи інтегруватись у Європу, ми із впертістю, гідною кращого застосування, впроваджуємо у себе західні «цінності», які насправді безмежно віддаляють нас від справжньої західної демократії. Цей процес блискуче описав А.Макаревич рядками із пісні свого останнього альбому:

Мы все очень рады,

у нас гей-парады,

танцуй и на все наплевать,

кто там из Ирана,

с карманным Кораном,

придет, чтоб тебя убивать.

Про посилення або другу фазу світової економічної та фінансової кризи вже говорять як про факт. Як це відображається, або може відобразитись на стані справ з політичними свободами в нашій країні?

Впливає самим безпосереднім чином. В першу чергу тому, що відбувається ще більша бутафорізація політичних процесів. Якщо говорити про демократію як форму поділу влад, які виконують важливу системну функцію забезпечення належного рівня життя переважної більшості громадян, то помітно, що влада не здатна забезпечити збереження демократії. Коли влада не здатна розв’язати стратегічні питання геополітики, модернізації економіки, то й інститути демократії не можуть нормально працювати.

Наприклад, парламент повинен віддзеркалювати інтереси різних верств населення, причому переважно економічні інтереси. Чи виконує він цю функцію? Ні, не виконує, тому що для цього просто немає необхідних матеріальних ресурсів. Президентська гілка влади, її основна функція – рішення головних, стратегічних питань безпеки та розвитку країни. Якщо для цього немає жодних ресурсів, то навіть якщо у президента є бажання, він ці завдання виконувати не може.

Крім того, в останній час поступово зникають ілюзії у відношенні до демократії. Згадаємо міфологію стосовно демократії – що демократія це правова держава, де є верховенство закону, який гарантує найголовніші, так звані невід’ємні свободи громадян. Але зараз немає відповіді на просте питання – хто саме це гарантує? Вони ніби-то гарантуються в автоматичному режимі – і в цьому полягає міф, під прикриттям якого в Україні, навіть створивши формальні інститути демократії – поділ влад, ринкова економіка, утримується суспільний устрій, який фактично веде геноцид українського народу, іде економічна війна проти народу. Громадяни мають усвідомити, що демократія не автоматично захищає їх права, а тільки створює умови, і вони самі повинні захищати свої інтереси, відвойовувати втрачене, захищати свої права самостійно.

Власне, саме завдяки цій громадській діяльності і виникла західна демократія як така. Чим небезпечний міф про демократію, який у нас експлуатували багато років? Він небезпечний тим, що під брендом західної демократії з її високим рівнем життя та громадянських свобод нам всі ці 20 років підсовували щось зовсім інше. Повторюю, справжня демократичність це не тільки декларація принципів правової держави і верховенства права, в першу чергу - це здатність суспільства до консолідованого опору, здатність громадян захищати свої інтереси, і в тому числі до проявів масової громадянської непокори, які б не були боротьбою тільки за власні шкурні інтереси, але й за все суспільство загалом. Власне, в цьому і сенс поняття демократія, тобто дослівно – «народовладдя».

Є вже чимало досліджень, які показують, що епоха політкоректності, толерантності та гарантованості політичних свобод на Заході закінчується. І це відбувається на наших очах. Це пов’язано не тільки з економічною кризою, але й з зіткненням між різними етнічними угрупуваннями, які загрожують стати більшістю. Рано чи пізно, доведеться усвідомити, що подвійних стандартів у відношенні до громадян ніколи і не існувало, а політика у відношенні до імміграції та національних меншин була непродумана. Виникла ситуація загрозлива для самих підвалин західної демократії. Існують великі прошарки населення, які не розділяють західні гуманістичні ідеї. Вони не можуть, наприклад, сприймати історію Франції як свою власну історію, історію свого етносу, а католицтво як свою релігію.

Наприклад, можна оголосити українцями певну кількість негрів, які мешкають у Києві, але вони ними не стануть. Тут потрібна величезна і дуже складна робота, бо навіть в силу расових ознак їм дуже важко собі уявити українську історію як власну історію. А головне, що кількість емігрантів, яких можна культурно асимілювати далеко не безмежна і за ситуації практично безконтрольної легальної, а особливо – нелегальної іміграції в нашу державу, вже найближчим часом існує реальна небезпека перетворення на національну меншину і українців, і росіян, тобто представників слов’янського етносу.


Крім демократії в українському політичному словнику є ще одне поняття, яке у нас не люблять – це насилля. Але що таке демократична держава? Це монополіст на використання насилля, тільки що це робиться за законом, насилля цивілізовано «каналізується». І коли занепадає демократія, то й змінюються шляхи насилля. Як це відбувається? Чим це загрожує?

На мій погляд, це питання пов’язане з кількома важливими речами, не враховуючи які, не можна відповісти на ваше запитання. Наприклад, традиційно демократія пов’язується з ідеєю рівних можливостей. Але навіть ідеальні вибори, які побудовані на тому, що на них перемагає більшість тих, хто проголосував, а ті, що не проголосували, не враховуються, загрожують інтересам суспільства. Це відбувається тому, що більшість, як правило, є менш компетентною, ніж меншість найкраще поінформованих, освічених, продуктивних членів суспільства.

Проблема демократії полягає не тільки в горизонталі рівності, але й у вертикалі, тобто у поділу праці за здібностями. До чого я веду?

Бісмарк колись сказав, «я теж народ». Дуже важливо направити ці соціальні протести в конструктивний бік, щоб змінити систему влади таким чином, щоб вона сприяла появі, селекції та ротації політичних еліт. Саме відсутність цих факторів, попри наявність формальних ознак демократії, і привела нашу країну до нинішнього стану. Це може закінчитися катастрофічними, руйнівними процесами.

Без існування політичних лідерів, здатних очолити соціальні і політичні протести, говорити про будь-яку демократію неможливо. До речі, цікаво, що коли нашим політикам закидають, що нинішня влада не є якісною, вони відповідають – а ви виберіть іншу! Адже, мовляв, іншого механізму зміни влади немає. Треба весь час переобирати. Насправді саме західна демократія винайшла різноманітні дії громадянського опору, які Європа і США демонструють і сьогодні, треба використовувати позапарламентські форми демократичної дії, створювати партії – рухи, партії-ордени, профспілки синдикалістського типу, завдяки яким у жорсткій, а подекуди і жорстокій боротьбі була побудована європейська демократія, нерозривно пов’язана із ідеалом соціальної держави.

Важливим механізмом так званої плебісцитарної демократії, яку сповідували Вебер, Сорель, Юнгер, де Голль, - є референдум. Навколо цього дуже багато демагогії, мовляв, народ некомпетентний, швидко змінює свою думку, апатичний і так далі. Але референдум це потужний засіб підвищити свій рейтинг, а значить і здобуття соціальної бази для політика, який хоче очолити той чи інший громадський рух, а головне - мобілізувати найбільш активну частину суспільства на рішучі консолідовані дії по реалізації задуму керманича. І це дуже важливо, оскільки ніякі реформи не пройдуть, якщо ти не зміг завоювати прихильність своїх громадян. Це абсолютно не суперечить ідеалам демократії, а навпаки, є їх необхідною передумовою. Це абсолютно не пов’язане з охлократією чи «владою натовпу». Скоріше, це запобігає бажанню забовтати реформи, забалакати, сприяє їх просуванню.

Тут я не роблю різницю між Ющенком, Януковичем ті іншими президентами. Вони відрізняються лише у відтінках, дрібницях, всі вони створювали міф про демократію в Україні, коли за формальними процедурами та інститутами ховалася абсолютна недемократичність і беззаконня. Тому нам треба подолати в першу чергу саме цю, штучно створену міфологію демократії, міф про демократію.

Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

«Земля. NET»

З 1 січня 2013 року в Україні відкриють для публічного доступу електронний Державний земельний кадастр. Старт віртуального кадастру вчора підтвердив під час презентації тестового режиму даної системи голова Державного агентства земельних ресурсів України (Держземагентство) Сергій Тимченко.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тимур Алексеєнко, науковий співробітник Vienna School of Governance

Демократія зазнає внутрішніх змін, але не буде замінена на щось інше

Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень

Хочеш змінити світ – почни з себе!

Тарас Березовець, політтехнолог

В Україні ніколи не вдасться побудувати закриту тоталітарну державу

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

На смену демократии может придти интернационал-социализм

Анастасія Красносільська, Координатор проекту Українського незалежного центру політичних досліджень кафедри політології КНУ імені Тараса Шевченка

Україна – це демократія, але низькоякісна демократія

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Демократія виявила себе на планеті насамперед у своїй руйнівній іпостасі

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

В Україні, як пострадянській державі, є цілі покоління, які за своїм світоглядом не здатні прийняти цінностей і інструментів громадянського суспільства

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Демократия в Украине пока что невозможна

Віктор Чумак, директор Українського інституту публічної політики

Україна жодного дня не жила як демократична країна

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Україна вступила в дуже сумний період відходу від демократичного поступу

Олександр Черненко, Голова Всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України"

Ми пожинаємо наслідки гри за правилами, встановленими ще за часів Союзу

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Бідноті демократія не потрібна

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Налицо явные попытки свертывания демократии в Украине

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Без свободы поведения демократия просто не может существовать

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Україна інтенсивно втрачає ознаки демократії

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

За кожною хвилею демократизації часто йде рецидив авторитаризму

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,035