В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки».

Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»? Ведь даже США, больше всего пропагандировавшие демократию в мире, сами спустились на 18-ую позицию в этом рейтинге. А ведь еще совсем недавно США подкрепляли свои слова делом, и тратили на поддержку демократии огромные средства американских налогоплательщиков. Бюджет Госдепартамента на «поддержку свободы и демократии в мире» в 2009 году составлял 1,7 млрд. долл.

Мировой экономический кризис отразился не только на финансировании проектов «экспорта демократии», но и на состоянии дел в традиционно демократических странах, в странах «старой демократии» – даже в них участились различные демонстрации протеста. Причем сегодняшние протестующие просят немного: шанс использовать свои навыки, право на достойный труд за достойную зарплату, более справедливую экономику и общество.

Как отмечает Джозеф Е. Стиглиц: «Их надежды эволюционные, а не революционные. Однако с другой стороны, они просят многого – демократии, в которой люди, а не доллары, имеют значение». Но если вспомнить, что еще в 1975 году на Западе появился доклад «Кризис демократии», написанный по заказу «Трехсторонней комиссии» С. Хантингтоном, М. Крозье и Дз. Ватануки, то многое из происходящего становится гораздо более понятным.

«В докладе четко фиксируются угрозы положению правящего слоя, – это прежде всего то, что против него начинают работать демократия и welfare state (государство всеобщего социального обеспечения), оформившиеся в послевоенный период. Под кризисом демократии имелся в виду не кризис демократии вообще, а такое развитие демократии, которое не выгодно правящей верхушке. В докладе утверждалось, что развитие демократии на Западе ведет к уменьшению власти правительств; что различные группы, пользуясь демократией, начали борьбу за такие права и привилегии, на которые ранее никогда не претендовали. И эти «эксцессы демократии» являются вызовом существующей системе правления». (из интервью с Андреем Фурсовым).

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно – неизбежность, ведь для всех доступна информация, что за кресло депутата нужно заплатить от 1 до 20 млн. долларов. Диалог.UA предлагает поразмышлять над такими вопросами: Почему в Украине демократия не получила своего развития? Что еще из демократических завоеваний остается в нашей стране? И, наконец, есть ли будущее у демократии в Украине?

Свернуть

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки». Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»?

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Бідноті демократія не потрібна

25 ноя 2011 года

Чи пов`язані між собою такі поняття як «демократія» і «економічне зростання»?

Прямого зв’язку, на мій погляд, немає. Але опосередкований зв`язок є. Адже фактом залишається те, що серед недемократичних країн є з десяток багатих, кілька десятків з середнім достатком, а всі інші – бідні. Що ж стосується демократичних країн, то переважна більшість з них є багатою. Причому, якщо брати демократію, яка виникла не сьогодні, адже багатими країни стають не за один рік і навіть не за одне десятиліття. Якщо брати країни, де демократія ствердилася хоча б 30–40 років тому, то немає серед них бідних країн – є багаті та середні.


Сьогодні багато говорять про кризу демократії, посилаючись на численні економічні й соціальні проблеми низки країн з демократичними традиціями…

На мій погляд, ніякої кризи демократії у світі немає. Тому що, незважаючи на світову економічну кризу, яка вирує вже більше 3 років, а можливо навіть 4 роки в усьому світі, практично без перестану з хвилями підйому і хвилями деякого спаду, коли на сьогодні криза не подолана і найближчі кілька років навряд чи буде подолана, великого відходу від демократії за цей період не відбувається. Економічна криза, звичайно, впливає на деякі політичні процеси, включаючи і демократію, але ніякого занепаду останньої немає. Хоча і припливу нової демократії, на мій погляд, теж не відбувається. Те, що називають демократизацією в арабських країнах, – я б так не називав. Це просто зміна політичних еліт, і в жодній з цих країн і близько не видно, яким чином може бути стверджена демократія. Мається на увазі, звичайно, демократія західного типу, яка ґрунтується на верховенстві права і повазі до прав людини.


І все ж, сучасна демократія рано чи пізно вичерпає свій потенціал розвитку. Що прийде їй на заміну?

Зараз найрозвинутіші країни світу, більшість з яких демократичні, стоять перед проблемою кризи фінансового капіталізму. Та модель фінансового капіталізму, яка прийшла на зміну капіталізму індустріальному, у сфері економіки і соціальних відносин зараз навряд чи витримає цю кризу, але нова модель ще навіть не розроблена. І якою вона має бути, навіть провідні економісти відповіді на це запитання не дають.

Звичайно, що якщо ця зміна відбудеться, відбудуться якісь зміни і в демократичній надбудові провідних світових держав. Але принципи верховенства права і захисту прав людини, як ключові принципи демократії, залишаться за будь-якої форми економічних відносин.


Чи вважаєте ви, що Україна поки що - демократична країна?

Україну повною мірою ніколи не можна було назвати демократичною країною, хоча спроби ствердити демократичні принципи в Україні були і в період з 2005 по 2008 роки, і, можливо, в 2009 році. Але справа в тому, і я це ще раз наголошую, що демократія – це не тільки вільні вибори і вільні засоби масової інформації. Демократія – це перш за все верховенство права і правових процедур. Цього у нас ніколи не було. Тому що попередній режим за президентства Віктора Ющенка можна було б назвати режимом неправової демократії, нинішній режим можна назвати режимом неправового тоталітаризму. Але правової демократії у нас ніколи не було.


Але чому в Україні демократія не отримала свого розвитку?

Нам заважає відсутність принаймні двох речей. Перше – історичного досвіду, тому що навіть натяків на демократію в Україні до здобуття незалежності ніколи не було: ні за царизму, на за радянської влади, – не було навіть спроб її побудувати, на відміну від спроб країн Центральної Європи і Балтії, в яких в останні декілька десятиліть були окремі такі спроби, хоча вони теж раніше не були вдалими. В Україні навіть цього ніколи не було.

І друге, що заважає – це те, що демократія неможлива без великого середнього класу. Необхідно, щоб долю тих, хто йде до влади на виборах вирішували в першу чергу люди середнього класу, а не однієї бідноти. Останній демократія не потрібна.


Що ж залишається від задекларованого Україною демократичного вибору?

Формально у нас є всі демократичні інститути. У нас формально є демократична Конституція, хоча після конституційного перевороту 1 жовтня минулого року – повернення до Кучмівської конституції у не правовий спосіб, прийнятий парламентом, – ми повернулися до попередньої Конституції. Ця Конституція створює широкі передумови для розвитку авторитаризму. В Європі існує тільки одна демократична країна – це Франція, де подібна конституція. У всіх постсоціалістичних країнах такої конституції не має, і на мій погляд це не випадково. Тому що за президентсько-парламентської системи влади створюються передумови для авторитаризму.

У Франції це не дуже заважає, тому що Франція має двохсотлітній досвід демократії, а от для тих, хто тільки переходить до демократії, ця Конституція створює можливості скотитися до автократичних форм правління, якими у нас дуже широко користуються. Але формально вона демократична. Адже не можна визнати конституцію Франції не демократичною, і не тільки нинішню, але навіть конституцію Шарля де Голля, навіть після того, як її поправили і обмежили повноваження президента після де Голля але її теж можна назвати демократичною.

У нас є формально вільні вибори в парламенті, формально вільні всенародні вибори президента, яких немає в багатьох європейських країнах. Тому, що їм це не потрібно – у них президент є суто символічна особа і потреби обирати її всенародно немає. Обсяг її повноважень настільки обмежений, що те що б її народ обирав – ну навіщо? Це другорядна особа, а другорядних осіб обирати немає потреби всенародно.

Ну а у нас не так. Формально у нас є згідно з Конституцією незалежний суд, але всі чудово розуміють, що всі 20 років, а не тільки сьогодні, такого суду у нас не було, тому що судді у нас залежні від виконавчої влади. Коли більшою, коли меншою мірою. Також наш суд залежний від грошових мішків, які формально при владі не перебувають, але якщо у тебе є гроші, то ти можеш відкупитися від суду.

Формально і навіть реально у нас є право створювати політичні партії – скільки хочеш. У цьому право фактично не обмежене. Тому, коли деякі експерти кажуть, що не можна вибирати депутатів за партійними списками, бо це обмежує права безпартійних громадян але якщо у нас своя позиція – створюйте свої партії, якщо вас жодна із 150-ти існуючих не влаштовує. І реалізуйте своє право бути обраним, або приєднуйтесь до існуючих. Чому ж обмежує? Це форма реалізації права, а не само право.

Формально у нас вільні засоби масової інформації. На відміну від багатьох, навіть демократичних країн Європи, у нас частка приватних засобів масової інформації, включаючи телевізійні, які в нинішньому світі відіграють поки що провідну роль (думаю, не довго, років через 10–15 Інтернет переплюне телебачення і тому свою електоральну роль телебачення втратить, але поки що воно відіграє провідну роль, а не радіо, газети чи Інтернет), переважає частку державних чи громадських ЗМІ. Вони формально вільні, але через ієрархічну економіку в Україні в цілому приватні засоби масової інформації належать кільком кланам. Формально інтереси цих кланів не співпадають на 100 %, тому є якийсь плюралізм в засобах масової інформації, але свободи вже немає.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тимур Алексеєнко, науковий співробітник Vienna School of Governance

Демократія зазнає внутрішніх змін, але не буде замінена на щось інше

Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень

Хочеш змінити світ – почни з себе!

Тарас Березовець, політтехнолог

В Україні ніколи не вдасться побудувати закриту тоталітарну державу

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

На смену демократии может придти интернационал-социализм

Анастасія Красносільська, Координатор проекту Українського незалежного центру політичних досліджень кафедри політології КНУ імені Тараса Шевченка

Україна – це демократія, але низькоякісна демократія

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Демократія виявила себе на планеті насамперед у своїй руйнівній іпостасі

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

В Україні, як пострадянській державі, є цілі покоління, які за своїм світоглядом не здатні прийняти цінностей і інструментів громадянського суспільства

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Демократия в Украине пока что невозможна

Віктор Чумак, директор Українського інституту публічної політики

Україна жодного дня не жила як демократична країна

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Україна вступила в дуже сумний період відходу від демократичного поступу

Олександр Черненко, Голова Всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України"

Ми пожинаємо наслідки гри за правилами, встановленими ще за часів Союзу

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Налицо явные попытки свертывания демократии в Украине

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Подолати міф про демократію!

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Без свободы поведения демократия просто не может существовать

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Україна інтенсивно втрачає ознаки демократії

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

За кожною хвилею демократизації часто йде рецидив авторитаризму

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,117