В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки».

Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»? Ведь даже США, больше всего пропагандировавшие демократию в мире, сами спустились на 18-ую позицию в этом рейтинге. А ведь еще совсем недавно США подкрепляли свои слова делом, и тратили на поддержку демократии огромные средства американских налогоплательщиков. Бюджет Госдепартамента на «поддержку свободы и демократии в мире» в 2009 году составлял 1,7 млрд. долл.

Мировой экономический кризис отразился не только на финансировании проектов «экспорта демократии», но и на состоянии дел в традиционно демократических странах, в странах «старой демократии» – даже в них участились различные демонстрации протеста. Причем сегодняшние протестующие просят немного: шанс использовать свои навыки, право на достойный труд за достойную зарплату, более справедливую экономику и общество.

Как отмечает Джозеф Е. Стиглиц: «Их надежды эволюционные, а не революционные. Однако с другой стороны, они просят многого – демократии, в которой люди, а не доллары, имеют значение». Но если вспомнить, что еще в 1975 году на Западе появился доклад «Кризис демократии», написанный по заказу «Трехсторонней комиссии» С. Хантингтоном, М. Крозье и Дз. Ватануки, то многое из происходящего становится гораздо более понятным.

«В докладе четко фиксируются угрозы положению правящего слоя, – это прежде всего то, что против него начинают работать демократия и welfare state (государство всеобщего социального обеспечения), оформившиеся в послевоенный период. Под кризисом демократии имелся в виду не кризис демократии вообще, а такое развитие демократии, которое не выгодно правящей верхушке. В докладе утверждалось, что развитие демократии на Западе ведет к уменьшению власти правительств; что различные группы, пользуясь демократией, начали борьбу за такие права и привилегии, на которые ранее никогда не претендовали. И эти «эксцессы демократии» являются вызовом существующей системе правления». (из интервью с Андреем Фурсовым).

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно – неизбежность, ведь для всех доступна информация, что за кресло депутата нужно заплатить от 1 до 20 млн. долларов. Диалог.UA предлагает поразмышлять над такими вопросами: Почему в Украине демократия не получила своего развития? Что еще из демократических завоеваний остается в нашей стране? И, наконец, есть ли будущее у демократии в Украине?

Свернуть

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки». Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»?

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україна вступила в дуже сумний період відходу від демократичного поступу

30 ноя 2011 года

Останнім часом ми бачимо багато досить неоднозначних політичних подій В Україні. Всі про них знають, тому нагадувати про них я не буду. Взагалі демократія, та й зближення з Європою, якого так прагне нинішня влада, неможливі без дотримання та захисту базових політичних свобод. Що відбувається в Україні?

Україна вступила в дуже сумний період відходу від демократичного поступу. Як би там не було раніше, але у нас підтримувалися певні демократичні традиції та стандарти. І хоча при Кучмі були спроби встановлення авторитаризму, у нього це не вийшло з кількох причин. Головна з них та, що парламент тоді ще був парламентом, який не завжди підкорювався волі президента. Кучма не настільки побоювався зовнішнього впливу, як нинішній президент, тому й не був агресивним.

Щодо нинішнього президента, то він оточив себе купою охорони, нібито всього боїться, а з іншого боку, людина, яка всього боїться, часто стає агресивною. Це принципова відмінність.

Інша відмінність від часів Кучми – парламент в Україні перестав виконувати функції парламенту. Що таке парламент? Це велика говорильня, де узгоджуються інтереси всього суспільства. А з іншого боку, це місце, де, так би мовити, можна «випустити пару». Зараз ця функція втрачена. Вже ніхто нічого не обговорює і не розглядає. Депутати просто голосують, як їм накажуть. І це дуже небезпечна штука.

Інша проблема – Конституційний суд своїми рішеннями фактично замінив дію Конституції, привласнив собі право на установчу владу, яку має лише парламент. Відтак у нас посипалася вся судова система. В результаті, ми маємо взагалі дивну ситуацію, коли у нас судять кого хочуть і як хочуть, а кого не хочуть, той може робити що завгодно. На волю відпускають вбивць, а людей, чия провина недоведена, можуть тримати у буцегарні скільки завгодно, як Луценка, який сидить вже рік. Такого раніше не було.

В Україну повернулася цензура. Можливо, не державна, а більше само цензура, але вона є. Якщо переглянути телеканали, то можна все це побачити наочно. Одні речі висвітлюються, інші – ні. Показують, як Янукович прилетів на Кубу, але не говорять про Брюссель, де до нього ставляться дуже прохолодно. Ці речі дуже маніпулятивні. Загалом ситуація у інформаційній сфері щодо висвітлення великої політики перекошена, що викликає відчуття фантасмагорії. Нібито все добре, ВВП росте, виробництво росте, але виявляється, що росте і заборгованість по заробітній платі, я не говорю вже про наповнення Пенсійного фонду після проведення так званої пенсійної реформи.

Якщо думати, що буде далі, то про який «швидкий розвиток» можна говорити, про який «розвиток демократії»? Як на мене, це порожні балачки. Один великий політик минулого сказав, що «ми маємо забезпечити свободу слова, вільні вибори, а люди вже самі забезпечать все інше, і економіку, і зростання, і все інше». Тому, коли немає найважливіших складових демократії, то все інше просто не з’явиться. Згадаймо хоча б про медицину, яка у нас по Конституції безкоштовна. Нещодавно я був у лікарні, треба було зробити просту операцію – а там все по тарифу, хірургу – три тисячі, анестезіологу – 700 гривень і так далі. І таке робиться всюди.


На Заході про другу хвилю економічної кризи говорять вже як про факт. Але як ми знаємо з останніх подій в Європі і Сполучених Штатах, і як знаємо з історії, такі речі розхитують позиції будь-якої влади, що б вона не казала. Наскільки стабільне нинішнє становище?

Вибори влада вже перенесла, фактично рік додали до терміну своїх повноважень, чим вже порушили Конституцію, оскільки за нею, парламент може збільшити термін повноважень тільки майбутньому складу парламенту, не для себе. Тут є і не співпадіння із європейськими принципами. Вибори до місцевих рад показали, що склалася цікава ситуація. Якщо взяти місто Вінницю та місто Хмельницький, то правляча партія зібрала 8,5% голосів. Проте по області вона зібрала 43-46%. Тобто в сільський місцевості люди чомусь голосують зовсім по-іншому. Але ж так насправді не буває. І такого ніколи не було на попередніх виборах, щоб уподобання мешканців обласного центру щодо правлячої партії у 8 разів відрізнялися від уподобань жителів тієї ж області.


Зрозуміло, що тут щось «пороблено…»

Так. Це ж не 2-3%, що можна було б зрозуміти, а вісім разів! Можна зробити висновок, що таку ж саму «технологію» планують використати і щодо виборів до парламенту. Тут їм потрібна мажоритарка, яку виграють потрібні їм люди. Я вважаю, що будуть також суттєво змінені межі округів, щоб ніхто, не угодний владі, не мав контролю над більшістю голосів. Можна зробити такі, можна зробити й інші маніпуляції, але я маю сумніви - чи надовго це утримає ситуацію під контролем?


Світ знає Україну не тільки як країну видатних спортсменів, але й як місце надзвичайного сплеску громадянського руху у 2004 році. Куди подівся цей громадянський потенціал? В який він зараз перебуває формі?

Такі речі як Майдан – це як раптова кристалізація, фазовий перехід. Взагалі люди в Україні невдоволені ситуацією. У мене є один знайомий бізнесмен, від дуже радів приходу Януковича, сподівався, що «нарешті, буде наведено лад на митниці». Але пройшов час, і він зараз хапається за голову «боже, такого взагалі ще ніколи не було!» Закрутили все так, що тільки через три фірми все можна розмитнити, та й ці три фірми – це фірми конкретних начальників тієї ж митниці.

Люди дуже незадоволені. Потрібна лише «точка кристалізації», і податливе суспільство стане жорстким. Такою точкою кристалізації можуть стати вибори. Якщо подивитися в історію, то саме брутальність влади на виборах доволі часто викликає соціальний вибух, який може спричинити падіння режиму.


Серед західних політичних оглядачів існує думка, що світ вже почав перехід до нового стану, і це почалося саме з країн, де цілими десятиліттями нічого не відбувалося – Єгипет, Туніс, Лівія…

Цей перелік можна продовжити – Сирія, Йемен… Коли проблеми країни «заганяються під шкіру», то вони не зникають, а лише поглиблюються. Так було і в цих країнах. А починалося все з того, що парламент втратив функції парламенту. Там не було дискусій, там не було опозиції, а коли немає цих запобіжників, вибух неминучий. І Україна теж стала на цій шлях – наш парламент вже перестав виконувати функції парламенту.

Фактично в Україні зараз є єдиний центр формування політики і її реалізації – президент. Якщо два роки тому цих центрів було декілька, то зараз лише один. Влада в Україні стала дуже сильно персоніфікована. Всі проблеми може вирішити тільки президент, тому йому не позаздриш, але це був його вибір.

Я вважаю, що у нього ще є шанс змінити політику від «підгрібання» влади до її делегування, а це найкращий спосіб децентралізувати її. А коли в одних руках зосереджується безмежна влада, то її неможливо контролювати. В країні робиться все, що завгодно, а відповідальний за все лише один, але й його неможливо притягти до відповідальності – це і є парадокс занадто сконцентрованої влади. Це шлях в нікуди. Багато країн через це вже проходили, і нічого доброго з цього не вийшло. Але чи зможе президент піти на делегування влади – у мене щодо цього є великі сумніви.

Бесіду вів Андрій Маклаков.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тимур Алексеєнко, науковий співробітник Vienna School of Governance

Демократія зазнає внутрішніх змін, але не буде замінена на щось інше

Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень

Хочеш змінити світ – почни з себе!

Тарас Березовець, політтехнолог

В Україні ніколи не вдасться побудувати закриту тоталітарну державу

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

На смену демократии может придти интернационал-социализм

Анастасія Красносільська, Координатор проекту Українського незалежного центру політичних досліджень кафедри політології КНУ імені Тараса Шевченка

Україна – це демократія, але низькоякісна демократія

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Демократія виявила себе на планеті насамперед у своїй руйнівній іпостасі

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

В Україні, як пострадянській державі, є цілі покоління, які за своїм світоглядом не здатні прийняти цінностей і інструментів громадянського суспільства

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Демократия в Украине пока что невозможна

Віктор Чумак, директор Українського інституту публічної політики

Україна жодного дня не жила як демократична країна

Олександр Черненко, Голова Всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України"

Ми пожинаємо наслідки гри за правилами, встановленими ще за часів Союзу

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Бідноті демократія не потрібна

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Налицо явные попытки свертывания демократии в Украине

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Подолати міф про демократію!

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Без свободы поведения демократия просто не может существовать

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Україна інтенсивно втрачає ознаки демократії

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

За кожною хвилею демократизації часто йде рецидив авторитаризму

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,073