В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки».

Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»? Ведь даже США, больше всего пропагандировавшие демократию в мире, сами спустились на 18-ую позицию в этом рейтинге. А ведь еще совсем недавно США подкрепляли свои слова делом, и тратили на поддержку демократии огромные средства американских налогоплательщиков. Бюджет Госдепартамента на «поддержку свободы и демократии в мире» в 2009 году составлял 1,7 млрд. долл.

Мировой экономический кризис отразился не только на финансировании проектов «экспорта демократии», но и на состоянии дел в традиционно демократических странах, в странах «старой демократии» – даже в них участились различные демонстрации протеста. Причем сегодняшние протестующие просят немного: шанс использовать свои навыки, право на достойный труд за достойную зарплату, более справедливую экономику и общество.

Как отмечает Джозеф Е. Стиглиц: «Их надежды эволюционные, а не революционные. Однако с другой стороны, они просят многого – демократии, в которой люди, а не доллары, имеют значение». Но если вспомнить, что еще в 1975 году на Западе появился доклад «Кризис демократии», написанный по заказу «Трехсторонней комиссии» С. Хантингтоном, М. Крозье и Дз. Ватануки, то многое из происходящего становится гораздо более понятным.

«В докладе четко фиксируются угрозы положению правящего слоя, – это прежде всего то, что против него начинают работать демократия и welfare state (государство всеобщего социального обеспечения), оформившиеся в послевоенный период. Под кризисом демократии имелся в виду не кризис демократии вообще, а такое развитие демократии, которое не выгодно правящей верхушке. В докладе утверждалось, что развитие демократии на Западе ведет к уменьшению власти правительств; что различные группы, пользуясь демократией, начали борьбу за такие права и привилегии, на которые ранее никогда не претендовали. И эти «эксцессы демократии» являются вызовом существующей системе правления». (из интервью с Андреем Фурсовым).

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно – неизбежность, ведь для всех доступна информация, что за кресло депутата нужно заплатить от 1 до 20 млн. долларов. Диалог.UA предлагает поразмышлять над такими вопросами: Почему в Украине демократия не получила своего развития? Что еще из демократических завоеваний остается в нашей стране? И, наконец, есть ли будущее у демократии в Украине?

Свернуть

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки». Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»?

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україна жодного дня не жила як демократична країна

2 дек 2011 года

Чи існує зв`язок між демократією і економічним зростанням?

Без сумніву, економічне зростання без демократії часто перетворюється на зростання економічних показників, при цьому зростання добробуту кожної окремої людини відбувається повільно або не відбувається. Розподіл прибутку в недемократичних країнах направлений на збагачення окремих груп інтересів. В тому ж Китаї спостерігається економічне зростання в абсолютних цифрах, наприклад, ВВП. Але тільки при демократичному урядуванні економічний ріст безпосередньо відображається на добробуті кожної людини, тобто зростає ВВП на душу населення.

Можна привести інші приклади, наприклад, Сінгапур, інші азіатські тигри, які зростали при нестачі демократичного управління, але економічне зростання на душу населення, тобто ріст добробуту кожної окремої людини, все одно привели до певної демократичної лібералізації.

Звісно, економічне зростання можливе без демократії (в тому числі добробуту кожної людини), але тільки в тих країнах, що мають серйозні енергетичні ресурси. Це країни Близького Сходу, Північної Африки. Але і тут ми бачимо, що така ситуація може тривати недовго: африканська весна цього року довела, що потребами людей в принципі не можна нехтувати. Добробут не може замінити людям ані відчуття власної свободи, ані можливості власного розвитку.

В Україні на олігархічні групи йде до 70% ВВП, а майже 90% приватної власності контролюється олігархічними групами. І питання про проблеми з демократією стає риторичним, тому що економічне зростання в сенсі добробуту кожної людини можливе тільки при демократії.


Чи не є криза в демократичних країнах відповіддю на неефективність демократичного правління? І якщо демократія здає у світі свої позиції, що прийде їй на зміну?

Я хотів би сказати, що на сьогодні часто маніпулюють поняттям кризи демократії. А якщо розібратися, в демократичних країнах час від часу відбуваються кризи окремих інститутів. Скажімо нині – криза фінансових інститутів ліберальної економіки. Раніше в ліберальній економіці була криза перевиробництва, але все одно, навіть ця криза фінансових інституцій вирішувалася виключно за демократичними стандартами і процедурами, зокрема через пошук консенсусу чи компромісу між зацікавленими групами.

І коли говоримо, про демократію – це не просто пустий звук чи якась абстракція, а що це дійсно набір певних процедур і стандартів державного врядування, то саме це поєднання державного врядування і участі всіх зацікавлених груп в державному врядуванні робить демократію такою, що в ній зацікавлена більшість населення і більшість груп впливу. Політика – це мистецтво узгодження інтересів усіх зацікавлених груп, і саме демократія через свої процедури і стандарти участі усіх груп у прийнятті рішень, якраз і забезпечує оцю збалансовану політику.

Тому, на мою думку, демократія не здає свої позиції у світі, і нічого їй на заміну не прийде. Демократія була за часів Стародавньої Греції (правда там були громадяни і раби) демократія є сьогодні, і буде завтра. Тут можна просто згадати відому цитату Черчілля, що немає гіршого устрою, ніж демократичний, але кращого поки що ніхто не придумав.

Можливо, прийдуть на заміну інші форми, інструменти демократії – скажімо, електронне урядування, що зараз набирає обертів і показує свою ефективність.


А власне Україна здає демократичні позиції, чи її поки можна вважати демократичною країною?

Україна ніколи не була демократичною країною в повному розумінні цього слова, ми не жили при справжній демократії жодного дня. Тому що демократія це не абстрактне поняття, яким маніпулюють у своїх виступах українські політики, це: чіткі та справедливі правила та процедури здійснення політики та ведення бізнесу, це високі стандарти прийняття державних рішень, це максимальна участь урядування в країні всіх зацікавлених груп інтересів. У нас ніколи цього не було.

В Україні є дві домінантні групи інтересів. Але які інтереси на сьогоднішній день домінують у суспільстві? У нас є група бюрократії, що годується від розподілу державної власності, і є група олігархів, які зацікавлені в цьому непрозорому розподілі державної власності. І от інтереси цих двох груп на сьогодні домінують у суспільстві і в державній політиці. Але це абсолютно не відповідає демократичній процедури розподілу національного продукту, це по-перше.

По-друге, інститути, які гарантують демократію – інститути президентства, парламентаризму, політичних партій, судова система – вони ніколи в нас не відповідали демократичних стандартам. Партії у нас – це закриті акціонерні товариства. Інститут президентства побудований на певній абсолютистській моделі, за виключенням 5-ти років президенства Віктора Ющенка, з системою так званої квазі-демократії. У нас була тоді: політична конкуренція, у нас були більш-менш вільні, але дуже «заджинсовані» ЗМІ, тричі спрацював інститут виборів під час двох парламентських та президентських виборів 2010 року. У нас абсолютно викривлена судова системи з відсутньою гарантією справедливісті.

Парламентаризм? Вже всім видно до якого рівня докотилися наші депутати. Звісно, були спроби, наприклад у Кабінеті міністрів, залучати до обговорення певних проблем громадськість. Але ці спроби прийняття рішення за участю зацікавленого бізнесу, шахтарів, афганців… робляться тільки тоді, коли даються такі серйозні поштовхи з боку цих груп. Тому ми же жодного дня не жили як демократична країна.


І все ж, чи є майбутнє у демократії в Україні?

Звичайно. Як же без сподівання на демократію у майбутньому? Україні всього 20 років. Ми живемо в нелегкий для формування держави час і все що відбувається за нашого життя ми переживаємо дуже болісно і важко. Але для історії це абсолютно нічого, дуже короткий проміжок часу.

Водночас, ми дуже швидко вчимося і ми змінюємося, в тому числі у вибудовуванні демократичних стандартів.

Так, поки вони не всі працюють. Але дасть Бог, пройде ще певний час, підуть ті політики, які просто не розуміють, що таке демократія і що таке вільна економічна і політична конкуренція. Підуть з політичної арени і нинішній президент, і вчорашній, і прем’єр, який зараз у в’язниці, і їм на зміну прийдуть абсолютно інші політики. Нове молоде покоління абсолютно по-іншому буде вибудовувати систему прийняття державних рішень і систему державного врядування.

Тим більше, що перед очами у нас є успішні приклади інших країн, і українці будуть вимагати нової якості від майбутніх урядовців. Я маю на увазі – бюрократичну демократію Європейського Союзу. Її ми називаємо бюрократичною, тому що вона чітко дотримується демократичних процедур і стандартів у прийнятті рішень.

І ми будемо поступово йти до цього: зі своїми модифікаціями, змінами, формами та інструментарієм. Скоріш за все, років так через 50, зовсім по-іншому відбуватиметься політичний процес і ми уявити собі не можемо, як це буде. Але балансування між інтересами різних груп впливу все одно буде відбуватися.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тимур Алексеєнко, науковий співробітник Vienna School of Governance

Демократія зазнає внутрішніх змін, але не буде замінена на щось інше

Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень

Хочеш змінити світ – почни з себе!

Тарас Березовець, політтехнолог

В Україні ніколи не вдасться побудувати закриту тоталітарну державу

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

На смену демократии может придти интернационал-социализм

Анастасія Красносільська, Координатор проекту Українського незалежного центру політичних досліджень кафедри політології КНУ імені Тараса Шевченка

Україна – це демократія, але низькоякісна демократія

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Демократія виявила себе на планеті насамперед у своїй руйнівній іпостасі

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

В Україні, як пострадянській державі, є цілі покоління, які за своїм світоглядом не здатні прийняти цінностей і інструментів громадянського суспільства

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Демократия в Украине пока что невозможна

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Україна вступила в дуже сумний період відходу від демократичного поступу

Олександр Черненко, Голова Всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України"

Ми пожинаємо наслідки гри за правилами, встановленими ще за часів Союзу

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Бідноті демократія не потрібна

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Налицо явные попытки свертывания демократии в Украине

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Подолати міф про демократію!

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Без свободы поведения демократия просто не может существовать

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Україна інтенсивно втрачає ознаки демократії

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

За кожною хвилею демократизації часто йде рецидив авторитаризму

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,373