В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки».

Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»? Ведь даже США, больше всего пропагандировавшие демократию в мире, сами спустились на 18-ую позицию в этом рейтинге. А ведь еще совсем недавно США подкрепляли свои слова делом, и тратили на поддержку демократии огромные средства американских налогоплательщиков. Бюджет Госдепартамента на «поддержку свободы и демократии в мире» в 2009 году составлял 1,7 млрд. долл.

Мировой экономический кризис отразился не только на финансировании проектов «экспорта демократии», но и на состоянии дел в традиционно демократических странах, в странах «старой демократии» – даже в них участились различные демонстрации протеста. Причем сегодняшние протестующие просят немного: шанс использовать свои навыки, право на достойный труд за достойную зарплату, более справедливую экономику и общество.

Как отмечает Джозеф Е. Стиглиц: «Их надежды эволюционные, а не революционные. Однако с другой стороны, они просят многого – демократии, в которой люди, а не доллары, имеют значение». Но если вспомнить, что еще в 1975 году на Западе появился доклад «Кризис демократии», написанный по заказу «Трехсторонней комиссии» С. Хантингтоном, М. Крозье и Дз. Ватануки, то многое из происходящего становится гораздо более понятным.

«В докладе четко фиксируются угрозы положению правящего слоя, – это прежде всего то, что против него начинают работать демократия и welfare state (государство всеобщего социального обеспечения), оформившиеся в послевоенный период. Под кризисом демократии имелся в виду не кризис демократии вообще, а такое развитие демократии, которое не выгодно правящей верхушке. В докладе утверждалось, что развитие демократии на Западе ведет к уменьшению власти правительств; что различные группы, пользуясь демократией, начали борьбу за такие права и привилегии, на которые ранее никогда не претендовали. И эти «эксцессы демократии» являются вызовом существующей системе правления». (из интервью с Андреем Фурсовым).

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно – неизбежность, ведь для всех доступна информация, что за кресло депутата нужно заплатить от 1 до 20 млн. долларов. Диалог.UA предлагает поразмышлять над такими вопросами: Почему в Украине демократия не получила своего развития? Что еще из демократических завоеваний остается в нашей стране? И, наконец, есть ли будущее у демократии в Украине?

Свернуть

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки». Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»?

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

В Україні, як пострадянській державі, є цілі покоління, які за своїм світоглядом не здатні прийняти цінностей і інструментів громадянського суспільства

9 дек 2011 года

Чи взаємопов`язані між собою такі поняття як «демократія» і «економічне зростання»?

На сьогодні це питання і в науці, і в публіцистиці залишається дуже дискутабельним. Очевидно, в історії є немало прикладів, коли економічний розквіт мав (і має) місце в країнах з недемократичними режимами, і, навпаки, у демократичних державах часто можна спостерігати кризові явища в економіці.

Кожен режим має свої ризики: при авторитарних чи тоталітарних режимах є більша спокуса для влади втручатися в економічні процеси, підпорядковувати економіку політичній доцільності; при демократичних режимах є високі ризики зловживання демагогією, розкручування маховика соціальних виплат, що є руйнівним для економіки.

Разом з тим, найбільш економічно розвинуті держави євроатлантичного світу – США, країни Європейських співтовариств – є демократичними. Ці держави демонструють не лише високий рівень економічного розвитку, а й високі соціальні стандарти (чого, скажімо, не мають авторитарні держави з динамічною економікою – як приклад, Китай).

При тому, європейські держави за природними ресурсами значно поступаються недемократичним режимам з високим видобутком енергоносіїв. І це переконливий аргумент на користь демократії як режиму більш сприятливого для економічного зростання.


Чи можна говорити про те, що криза демократичних країн є певною відповіддю на неефективність демократичного правління? Куди подівся величезний громадянський потенціал, чому він став незатребуваним?

Сьогодні я не бачу кризи демократичних країн як системного явища. Такого роду кризи будуть лише тоді, коли маятник суспільних цінностей зміститься від демократії до авторитаризму. Але авторитаризм демонструє ефективність в короткостроковій перспективі, на довгострокову перспективу авторитаризм втомлює. Тому я не думаю, що за власним бажанням, маючи перед собою європейські зразки, у якійсь країні народ добровільно змінить суспільний вектор.

Скажу більше – я навіть не бачу кризи демократії в Україні. Громадська думка, насправді, не готова до переходу до авторитарної моделі управління. Три роки в умовах м’якого авторитаризму Л.Кучми і п’ять років в умовах повної демократії дають про себе знати. Хоча, звичайно, чинна влада тяжіє до недемократичних методів в управлінні.


Загалом виглядає так, що демократія здає в світі позиції - що прийде їй на зміну?

Демократія не здає своїх позицій. Принаймні, досі ніхто не запропонував альтернативної виборам процедури формування інститутів влади, ніхто не запропонував альтернативи людським свободам і загальнолюдським цінностям.

Але дійсно, демократичні процедури стоять на порозі значних змін, «технологічної модернізації». Насамперед, це пов’язано з розвитком електронного урядування, електронної демократії. У цьому контексті предметом розмови може бути розвиток інститутів прямої демократії, розширення предмету безпосередніх форм прийняття рішень на муніципальному, а, можливо, і на державному рівнях, використання соціальних мереж для вдосконалення реалізації прямих і зворотних зв’язків. Ще один дуже серйозний виклик в сучасних демократіях – протидія суспільним маніпуляціям. Маніпулятивні інформаційні технології здатні формувати громадську думку в інтересах певних осіб, створювати неіснуючі інформаційні приводи, погіршувати чи невиправдано поліпшувати імідж інститутів влади, політичних сил тощо.

Ну, і, звичайно, демократія початку ХХІ ст. постала достатньо неготовою і щодо інших суспільних викликів – тероризм, проблеми національних меншин, корупція тощо, гострота яких раніше була значно меншою.


Проблеми, які виникли, наразі ще переборні, чи вже перетнули межу і стали «критичними»?

Це проблеми, які вирішуються. На сьогодні, на мою думку, демократія не має непоборних проблем. Разом з тим, на мою думку, на етапі формування оновлених демократичних моделей, доцільно посилити вплив міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ, Ради Європи) на процес спостереження за реалізацією демократичних процедур в національних державах (вибори, референдуми).


Що саме втрачає сенс в демократичній матриці?

Абсолютно все зберігається, жодний складник матриці не випадає. Процедури формування представницьких і інших інститутів влади, підконтрольність органів влади громадянам, відповідальність влади перед народом свідчать, що жодний елемент матриці не застарів.


Україна теж здає демократичні позиції? Чи вважаєте ви, що Україні поки що - демократична країна?

Так, щодо України проблема є актуальною. У нас знову проводяться нечесні вибори, знову на виборах з’явився адміністративний ресурс, ми знову маємо проблему цензури у ЗМІ в інтересах влади. Але це не має дивувати. Демократія як спосіб суспільної саморегуляції, а не як зовнішня форма, можлива лише за кількох умов. Перша – це наявність потужної соціальної бази. Економічний вимір цієї соціальної бази – матеріальна і фінансова незалежність особи від держави та державних інститутів. Суто психологічно дана соціальна верства сприймає державу функціонально, а не як цінність. Соціальна база демократії – це ті, хто усвідомив свій інтерес до демократичних процедур як до складових оптимального (не ідеального) регулятивного механізму.

На жаль, не дивлячись на обіцянки, до 2011 року ми так і не сформували повноцінного середнього класу, класу власників, класу забезпечених найманих працівників, які б не уявляли свого громадянського статусу без цінностей громадянських свобод. Відповідно, стійкої соціальної бази для демократії поки що немає.

Більше того, в Україні як пострадянській державі, є цілі покоління, які за своїм світоглядом не здатні прийняти цінностей і інструментів громадянського суспільства.

Наступна умова - повинні бути розвинуті канали комунікації громадян і влади. Це, насамперед, ЗМІ, громадські інститути, акції протесту, виборчі процедури тощо. Такі канали на сьогодні поки що є, але внаслідок цифрових, інформаційно-комунікаційних розривів вони нерівномірно представлені в центрі і регіонах, у містах і сільських районах.

Врешті, повинна бути демократична традиція суспільства. Якщо дещо спрощено, то повинні пройти роки в умовах демократії, які б виховали громадян в демократичній культурі, навчили їх вирішувати суспільні проблеми з застосуванням демократичних інструментів (суд, ЗМІ, громадські інститути тощо). Тут ми отримуємо замкнене коло – демократичної традиції немає, бо ми не мали демократичного досвіду, а набути його неможливо без демократичного режиму. У цьому зв’язку я дуже жалкую, що в Україні перервано період помаранчевої демократії. Це був реальний шанс апробації способів вирішення суспільних проблем демократичним шляхом. Ми мали навчитися демократичним шляхом вирішувати проблеми компетенційних спорів між інститутами влади, низької виконавчої дисципліни в публічній владі, рейдерських захоплень і масової купівлі-продажу судових рішень, багато інших актуальних для кожного питань. Але б тоді ми мали систему, саморегулятивну систему, базовану на правових, демократичних механізмах.


Чи є майбутнє у демократії в Україні?

Якщо б ми були в міжнародній ізоляції або у сфері монопольного зовнішньополітичного впливу Росії, то про найближче майбутнє реальної демократії в Україні говорити не доводилось би. Але справа у тому, що Україна на сьогодні не стоїть перед вибором демократичного, авторитарного чи тоталітарного режиму. Україна вибирає між демократичним євроатлантичним світом з його економічними здобутками, передовими технологіями і високими соціальними стандартами і недемократичним «руськім міром», де рівень економічного розвитку, технологій і стандартів співвідносні з сучасним українським. Народ може байдуже ставитися до недемократичних механізмів формування влади, але народ завжди буде вибирати добробут і високі економічні стандарти.

До цього треба додати – демократичний Захід надає фінансову допомогу українській економіці. Демократичний Захід за попередні роки через грантову підтримку громадських інститутів створив дуже потужне демократичне лобі в середовищі тих, хто найбільше формує громадську думку – ЗМІ і громадських організацій. Недемократична Росія не може відігравати для України роль центру тяжіння нарівні з Заходом. Росія вже давно зміліла до статусу конкурента України в регіоні, а не регіонального центру сили. Єдиний актив Росії – це російська меншина в Україні. Саме тому в України немає альтернативи демократії.


Чому в Україні демократія не отримала свого розвитку?

Демократія не може накидатися зверху. Демократія – це суспільний договір, де кожна з сторін (влада в особі публічних інститутів і суспільство в особі кожного громадянина) свідомо бере на себе певні зобов’язання і відповідальність. В Україні після помаранчевої революції склалася дуже дивна ситуація – був запит на порядок, на демократію, на антикорупційну владу, але жодної відповідальності громадянин на себе брати не хотів.

Ми отримали демократію в умовах панування в суспільній думці авторитарних алгоритмів реалізації державної політики. Тобто, склалася парадоксальна ситуація - суспільство на словах заявляє про демократичні цінності, але на ділі механізм їх реалізації бачить виключно в площині вольових авторитарних рішень. При тому, рішень неправових, рішень незаконних. Україну спіткав конфлікт форми і змісту демократії. До прикладу, в умовах демократії обіцянка Президента «бандити мають сидіти в тюрмах» має означати, що Президент зробить все, щоб був дотриманий закон, що він не буде втручатися у діяльність органів судової влади чи прокуратури. Він не подзвонить міністру внутрішніх справ чи Генпрокурору і не скаже «цього – до суду, а того – випустити». Сам Президент «садити» в тюрми не міг, у нього ніколи не було таких повноважень. Але суспільство вимагало іншого. Суспільство хотіло, щоб Президент втручався у цей процес.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тимур Алексеєнко, науковий співробітник Vienna School of Governance

Демократія зазнає внутрішніх змін, але не буде замінена на щось інше

Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень

Хочеш змінити світ – почни з себе!

Тарас Березовець, політтехнолог

В Україні ніколи не вдасться побудувати закриту тоталітарну державу

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

На смену демократии может придти интернационал-социализм

Анастасія Красносільська, Координатор проекту Українського незалежного центру політичних досліджень кафедри політології КНУ імені Тараса Шевченка

Україна – це демократія, але низькоякісна демократія

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Демократія виявила себе на планеті насамперед у своїй руйнівній іпостасі

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Демократия в Украине пока что невозможна

Віктор Чумак, директор Українського інституту публічної політики

Україна жодного дня не жила як демократична країна

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Україна вступила в дуже сумний період відходу від демократичного поступу

Олександр Черненко, Голова Всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України"

Ми пожинаємо наслідки гри за правилами, встановленими ще за часів Союзу

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Бідноті демократія не потрібна

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Налицо явные попытки свертывания демократии в Украине

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Подолати міф про демократію!

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Без свободы поведения демократия просто не может существовать

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Україна інтенсивно втрачає ознаки демократії

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

За кожною хвилею демократизації часто йде рецидив авторитаризму

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,100