В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки».

Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»? Ведь даже США, больше всего пропагандировавшие демократию в мире, сами спустились на 18-ую позицию в этом рейтинге. А ведь еще совсем недавно США подкрепляли свои слова делом, и тратили на поддержку демократии огромные средства американских налогоплательщиков. Бюджет Госдепартамента на «поддержку свободы и демократии в мире» в 2009 году составлял 1,7 млрд. долл.

Мировой экономический кризис отразился не только на финансировании проектов «экспорта демократии», но и на состоянии дел в традиционно демократических странах, в странах «старой демократии» – даже в них участились различные демонстрации протеста. Причем сегодняшние протестующие просят немного: шанс использовать свои навыки, право на достойный труд за достойную зарплату, более справедливую экономику и общество.

Как отмечает Джозеф Е. Стиглиц: «Их надежды эволюционные, а не революционные. Однако с другой стороны, они просят многого – демократии, в которой люди, а не доллары, имеют значение». Но если вспомнить, что еще в 1975 году на Западе появился доклад «Кризис демократии», написанный по заказу «Трехсторонней комиссии» С. Хантингтоном, М. Крозье и Дз. Ватануки, то многое из происходящего становится гораздо более понятным.

«В докладе четко фиксируются угрозы положению правящего слоя, – это прежде всего то, что против него начинают работать демократия и welfare state (государство всеобщего социального обеспечения), оформившиеся в послевоенный период. Под кризисом демократии имелся в виду не кризис демократии вообще, а такое развитие демократии, которое не выгодно правящей верхушке. В докладе утверждалось, что развитие демократии на Западе ведет к уменьшению власти правительств; что различные группы, пользуясь демократией, начали борьбу за такие права и привилегии, на которые ранее никогда не претендовали. И эти «эксцессы демократии» являются вызовом существующей системе правления». (из интервью с Андреем Фурсовым).

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно – неизбежность, ведь для всех доступна информация, что за кресло депутата нужно заплатить от 1 до 20 млн. долларов. Диалог.UA предлагает поразмышлять над такими вопросами: Почему в Украине демократия не получила своего развития? Что еще из демократических завоеваний остается в нашей стране? И, наконец, есть ли будущее у демократии в Украине?

Свернуть

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки». Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»?

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Україна – це демократія, але низькоякісна демократія

16 дек 2011 года

Чи пов`язані між собою демократія і економічне зростання?

Суто історично – так. Бо так склалося, що ті країни, які зараз є країнами стабільної демократії, протягом певного часу були спочатку індустріалізованими, потім постіндустріальними, саме вони показували високий рівень зростання. І якщо подивитися на історичну закономірність, то вони спочатку стали показувати кращі економічні результати, отримали кращі технології та вищий економічний розвиток, і лише потім прийшла до них демократія. І те саме, до речі, щодо лібералізації та прав людини.

Тому історично економічне зростання та демократія були пов’язані між собою обернено: спочатку перше, потім друге. Але станом на сьогодні – це не конче обов’язковий зв ’ язок як прямо, так і обернено: демократія не конче веде до економічної ефективності та навпаки. Немає жодного доказу, що сьогодні демократія – це та форма правління, яка показує чи показуватиме кращі економічні результати в молодих демократичних країнах, або в країнах, які ще не є демократичними у класичному західному сенсі.


Криза демократичних країн – це відповідь на неефективність демократичного правління? Куди подівся їхній величезний громадянський потенціал.

Мені подобається постановка питання – криза демократичних країн, як відповідь на неефективність демократичного правління. Насправді, це правильно, якщо сприймати неефективність, як фактично нездатність демократичних урядів задовольнити ті очікування, які пов’язують громадяни демократичних держав, власне, з демократією. Такими очікуваннями є переважно збільшення економічної ефективності, більша соціальна рівність.

І практика розвитку стабільних демократій показує, що це не обов’язково цінності чи результати, які забезпечуються демократією. І, власне, класична представницька демократія в принципі не може забезпечити чутливість до потреб виборців і каналізувати та реалізувати їх – це завжди маніпуляція цими потребами, це зажди частковість їхнього вирішення, і це ніколи не є пропорційне представництво.

З огляду на це, демократичне правління є частково неефективним з точки зору результатів та з точки зору процедур. І так само ці явища викликають кризу демократичних устроїв, але я не думаю, що можна сказати, що демократія себе вичерпала. Бо в глобальному масштабі вона залишається єдиною міжнародно легітимною формою правління. Класична цитата У. Черчіла: демократія може бути найгіршою формою правління, але кращої ми не придумали. Це найгірше, але це єдине, що ми поки що спромоглися придумати. І, власне, саме за рахунок залучення громадян, саме учасницька (або будь-як її назвіть) демократія і може подолати кризу демократії представницької. Йдеться про те, що громадянський потенціал зовсім не загубився, а навпаки мобілізується, пристосовується до нових умов.


Чи вважаєте ви, що Україна поки що – демократична країна? Чи ми також здаємо демократичні позиції?

Я думаю, що треба трохи повернутися до витоків. Так кажуть вчені, це нудно, але направду це має значення. Ми забагато всього пов’язуємо з демократією. Ми асоціюємо з демократією будь-які позитивні політичні або соціальні явища. Будь-які. І тому, власне, межа демократії стає недосяжною: до „ідеальної” демократії не дотягуються навіть традиційно сталі демократії. Для того, щоб відрізнити демократію від не демократії можна послуговуватися простим критерієм - це наявність регулярних виборів, проведених таким чином, що відсутнє спотворення волевиявлення народу. І з цих позицій Україна однозначно є демократією. Все решта – розподіл влади, захист прав людини, політичні права, ступінь конкуренції, підзвітність влади (горизонтальна і вертикальна), верховенство права – це вже якості, які пов’язуються з кращою демократією – ліберальною, більш якісною, більш просунутою, але це не є необхідні ознаки, власне, демократії в такому процедурному вимірі. Саму ж демократію більш логічно сприймати як сукупність процедур, які забезпечують формування уряду, а не результат, не те, що цей уряд зробив чи не зробив. Останнє варто пов’язувати із рівнем демократії чи її різними підтипами.

Висновок такий: Україна – це демократія, але низькоякісна демократія. Я думаю, що те, що відбувається на соціокультурному рівні, мусить дуже-дуже-дуже повільно, але забезпечити покращення якості демократії на інституційному рівні, чи навіть на рівні ключових політичних гравців.

Я вірю в еволюцію, я вважаю, що демократія – це не та штука, яка може бути накинута згори. Це побічний продукт політичної конкуренції, і гравці мусять дорости до сприйняття того, що їм усім вигідно мати стабільні процедури, їм усім вигідно мати передбачувані процедури, їм усім вигідно не намагатися зв’язати опонента і обмежити його, витрачаючи на це час і ресурси. Усі гравці просто мають сформувати переконання, що коли вони програють вибори (це неминуче станеться, бо така закономірність виборчої поведінки), вони усе ж матимуть мінімум прав і можливостей для того, щоб продовжувати конкурувати за владу, незалежно від того, хто буде при владі.

Я думаю, демократія – це те, що виховується. Якщо я буду поводитися демократично, чи будеш ти себе так само поводити? Якщо так, то це дає мені стимул так поводитися.

Мені здається, найбільш поширена метафора для позначення демократії в науковій і науково-популярній літературі – це «єдина гра у місті», коли я приймаю правила, я знаю, що мій опонент їх також приймає, і ми діємо разом.


Що ще у нас залишається з демократичних здобутків?

Я би не ставила так запитання, що залишилося з демократичних завоювань… Насправді, у нас достатньо багато є демократичного. У нас достатньо демократично виписані процедури. Немає єдиного стандарту, що, наприклад, мажоритарна виборча система є більш демократичною, ніж інші виборчі системи, чи президентська система – менш демократична, ніж система парламентська. Це питання того, що більш ефективно працює в кожній країні.

Я думаю, що чого нам не вистачає, так це, власне, практики імплементації цих норм. Ми маємо класичну ситуацію, яка описується реплікою з радянського фільму: «Строгость наших законов компенсируется необязательностью их исполнения». Дійсно, ми мусимо побудувати демократичну практику імплементації демократичних за своєю суттю норм. Бо я думаю, що більшість наших норм за своєю суттю достатньо демократичні. У законодавстві у нас немає практично нічого такого, що прямо суперечить основним демократичним стандартам.


Чи є в української демократії шанс на розвиток? У чому він полягає, і чого нам не вистачає, щоб його реалізувати?

Як це мусить відбуватися? Я вірю в політичну конкуренцію, в процесі якої у гравців формується уявлення, що менш затратною і більш вигідною є конкуренція за визначеними правилами, ніж знищення конкурентів. І тоді конкуренти, не побоюючись силових обмежень, також використовують правила конкуренції і їм це також більш вигідно, ніж, наприклад, вкладати ресурси і зусилля у боротьбу поза правилами.

Це той випадок, коли практика взаємовідносин неминуче, можливо повільно, але обов’язково призводить до формування відповідної позиції.

Чого нам ще не вистачає? Я думаю, що інституційно не вистачає знаходження балансу між конкуренцією і здатністю влади приймати рішення і реалізовувати їх. Бо зараз ми маємо багато конкуренції. З одного боку – це добре, а з іншого – так склалося, що багато конкуренції завжди призводить до дуже обмежених можливостей діяти. Наразі влада, різні групи у ній, та опозиція обмежуються дискусією, але не здатні дійти рішень та проводити їх в життя. Тому що багато думок, і тому що всі проти всіх.

Отже нам треба винайти в нашій моделі баланс конкуренції і, відповідно, здатності проводити прийняте рішення у життя. Це може бути запровадження більш високого прохідного бар’єру на виборах до Верховної Ради. Це гарна практика і, як показує приклад Польщі, логічно відбувалося так: за їхніх перших етапів демократичних перетворень, бар’єр був мінімальний або його взагалі не було. В парламенті була гігантська купа партій, фактично він ніколи не міг структуруватися і, відповідно, не міг обрати уряд, сформувати його, і відповідати за його діяльність. Така модель не давала результатів. Років за 7 такого досвіту і Польща, і всі країни Вишеградського групи прийшли до збільшення прохідних бар’єрів, встановлення більш жорстких умов щодо реєстрації партій.

Теза, що виборчий бар’єр для блоків політичних партій є вищим, ніж бар’єр для одиночних партій, є недемократичним – некоректна. Це також нормальна політична практика, і вона прийнята в усіх без виключення країнах Вишеградської групи. І це дало свої результати. Більший прохідний бар ’ єр на виборах до парламенту зазвичай призводив до більш стабільної структури парламенту та більш стабільних урядів. Тому я думаю, що це міг би бути один з тих кроків, які варто було б зробити і нам.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Тимур Алексеєнко, науковий співробітник Vienna School of Governance

Демократія зазнає внутрішніх змін, але не буде замінена на щось інше

Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень

Хочеш змінити світ – почни з себе!

Тарас Березовець, політтехнолог

В Україні ніколи не вдасться побудувати закриту тоталітарну державу

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

На смену демократии может придти интернационал-социализм

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Демократія виявила себе на планеті насамперед у своїй руйнівній іпостасі

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

В Україні, як пострадянській державі, є цілі покоління, які за своїм світоглядом не здатні прийняти цінностей і інструментів громадянського суспільства

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Демократия в Украине пока что невозможна

Віктор Чумак, директор Українського інституту публічної політики

Україна жодного дня не жила як демократична країна

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Україна вступила в дуже сумний період відходу від демократичного поступу

Олександр Черненко, Голова Всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України"

Ми пожинаємо наслідки гри за правилами, встановленими ще за часів Союзу

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Бідноті демократія не потрібна

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Налицо явные попытки свертывания демократии в Украине

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Подолати міф про демократію!

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Без свободы поведения демократия просто не может существовать

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Україна інтенсивно втрачає ознаки демократії

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

За кожною хвилею демократизації часто йде рецидив авторитаризму

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,279