В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки».

Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»? Ведь даже США, больше всего пропагандировавшие демократию в мире, сами спустились на 18-ую позицию в этом рейтинге. А ведь еще совсем недавно США подкрепляли свои слова делом, и тратили на поддержку демократии огромные средства американских налогоплательщиков. Бюджет Госдепартамента на «поддержку свободы и демократии в мире» в 2009 году составлял 1,7 млрд. долл.

Мировой экономический кризис отразился не только на финансировании проектов «экспорта демократии», но и на состоянии дел в традиционно демократических странах, в странах «старой демократии» – даже в них участились различные демонстрации протеста. Причем сегодняшние протестующие просят немного: шанс использовать свои навыки, право на достойный труд за достойную зарплату, более справедливую экономику и общество.

Как отмечает Джозеф Е. Стиглиц: «Их надежды эволюционные, а не революционные. Однако с другой стороны, они просят многого – демократии, в которой люди, а не доллары, имеют значение». Но если вспомнить, что еще в 1975 году на Западе появился доклад «Кризис демократии», написанный по заказу «Трехсторонней комиссии» С. Хантингтоном, М. Крозье и Дз. Ватануки, то многое из происходящего становится гораздо более понятным.

«В докладе четко фиксируются угрозы положению правящего слоя, – это прежде всего то, что против него начинают работать демократия и welfare state (государство всеобщего социального обеспечения), оформившиеся в послевоенный период. Под кризисом демократии имелся в виду не кризис демократии вообще, а такое развитие демократии, которое не выгодно правящей верхушке. В докладе утверждалось, что развитие демократии на Западе ведет к уменьшению власти правительств; что различные группы, пользуясь демократией, начали борьбу за такие права и привилегии, на которые ранее никогда не претендовали. И эти «эксцессы демократии» являются вызовом существующей системе правления». (из интервью с Андреем Фурсовым).

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно – неизбежность, ведь для всех доступна информация, что за кресло депутата нужно заплатить от 1 до 20 млн. долларов. Диалог.UA предлагает поразмышлять над такими вопросами: Почему в Украине демократия не получила своего развития? Что еще из демократических завоеваний остается в нашей стране? И, наконец, есть ли будущее у демократии в Украине?

Свернуть

«В Украине в последние годы наблюдаются притеснения демократии и ухудшение ситуации с соблюдением прав человека», – говорится в отчете о состоянии демократии и прав человека, подготовленном международной правозащитной организацией Freedom House. В документе отмечается снижение уровня демократии и формирования в нашей стране «нездоровой политической обстановки». Впрочем, Freedom House уже второй год подряд фиксирует сокращение демократических свобод и в мире. Означает ли это фиаско проектов «Демократических прав и свобод» и «Экспорта демократии»?

Как уловить момент, когда демократия перестаёт служить «демосу» и деградирует в механизм легитимации статус-кво правящего класса, что есть лишь более благозвучное выражение того, что она оказывается орудием легитимации господства господствующих, т.е. власти капитала и имущих слоев населения? Вот уже во Франции и Германии зазвучали предложения о введении “имущественного ценза” при голосовании, что свидетельствует о начале сворачивания в Европе прямой демократии, что для Украины и подавно.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Демократія зазнає внутрішніх змін, але не буде замінена на щось інше

26 дек 2011 года

Існує думка, що нині в світі демократія здає свої позиції. На вашу думку, що ж тоді прийде їй на зміну?

Взагалі, якщо брати суху політологічну теорію, то в світі існує всього три чистих типи політичного режиму: демократичний, авторитарний, тоталітарний. Як на мене, то на сьогоднішній день в світовому контексті говорити про зміну демократичного тренду немає причин. Падіння в авторитаризм або тим більше в тоталітаризм, світ точно не чекає. Можна говорити про зміни та еволюцію самої демократії і аж ніяк не перехід до чогось іншого. Демократичний світ свого часу переживав набагато серйозніші кризи, ніж сьогоднішня, тому очікувати на якісь кардинальні повороти не варто. На зміну сьогоднішній демократії прийде демократія, яка більш глобалізована в контексті спільних проблем та економічної взаємозалежності країн, а також демократія, яка «житиме он-лайн». Он-лайнова демократія – це передусім, більша прозорість, відкритість, доступність, а також висока фрагментованість медій. Адже є ризик так званого «забиття каналів», коли інформації стає настільки багато, що громадяни починають закриватися тільки в тих медіях, в тих темах, на тих політичних платформах, які поділяють їхні цінності та їм цікаві. В таких умовах буде дуже важко змінювати позиції та думки громадян. Поки-що дана проблема тільки піднімається серед дослідників і в майбутньому питання вирішення фрагментованості медій та суспільств в цілому буде одним з головних на порядку денному.

А якщо говорити про «критичні проблеми» демократії, то вони переборні?

Я належу до оптимістичного табору науковців і стверджую, що однозначно переборні. Переборні в тому плані, що демократія зазнає внутрішніх змін, але не буде замінена на щось інше. Окремо потрібно зупинитись на Західній Європі, яка останнім часом стала головним джерелом «кризи світової демократії». Я не так давно був присутній у Відні на дебатній конференції, яка мала назву «Is liberal democracy at risk?». Мені дуже сподобався виступ відомого філософа сучасності Чарльза Тейлора, який висловився приблизно в такому ключі, що найбільшими загрозами сучасної демократії є неправильне сприйняття та ігнорування наявних проблем. Для Європи такими проблемами в першу чергу є дві: іммігранти та економічна криза. І не демократія тут є виною, а просто ці проблеми існують і їх не можна заперечувати. Якщо сфокусуватися на їх вирішенні, то демократії нічого не загрожуватиме. Головний висновок, не потрібно говорити про кризу демократії в цілому, бо це звучить досить аморфно і не дає ніякого конструктивного результату, а потрібно виявити конкретні найболючіші проблеми і постаратися їх вирішити.

Що саме втрачає сенс в демократичній матриці?

Дозволю собі процитувати шотландського історика Алекса Тайлера (Alexander Tyler), який ще у 18 столітті писав, що демократія – це не перманентний стан держави, а характеристика вектору його руку. Цей вектор являє собою закритий цикл, який проходить наступні етапи: залежність (вихідна точка) – надія - громадська ініціатива – свобода – надлишок (російською “изобилие”) – гіпер-споживання – апатія – залежність (кінцева точка). У темпоральному сенсі такий цикл може тривати ціле століття. Потім рух по колу починається заново.

Так от, у демократичній матриці нічого не втрачає сенс, просто коли доходить до епату “залежність”, суспільні настрої характеризуються панікою, усім починає здаватися, що все – час демократії пройшов і режим себе не виправдав. А насправді це просто кінцева точка циклу, вона ж – вихідна точка наступного циклу. Звісно теоретично після фази “залежність” можна скотитися у авторитаризм, але я не думаю, що Європі це загрожує, як я вже казав, відповідаючи на ваше попереднє запитання.

Чи взаємопов`язані такі поняття як «демократія» і «економічне зростання»?

Звісно. Серед атрибутів демократії є такі поняття як прозорість влади, її звітність та верховенство закону, і на практиці найважливіша користь від цих атрибутів це виведення розподілення благ у державі на рівень, коли грошопотоки є більш-менш прозорими і зрозуміло, що коли в бюджеті закладено “100 тисяч” на щось, то вони саме на це і підуть. За наявності цих трьох пунктів, зменшується шанс узурпації грошопотоків в одних руках та корупція як така. За такого прозорого грошорозподілення громадяни можуть впевнено розраховувати на свій місячний прибуток (зарплата, стипендія, соціальна допомога тощо), а отже вони не бояться планувати витрати і активно беруть участь в економіці, споживаючи, тобто дозволяють економіці рости.

З іншого боку, всі три названі мною атрибути стосуються також відносин влади з акторами індустрії та сільського господарства у всьому, що стосується, наприклад, податків. Уся діяльність підприємств живе з планом мінімум на рік. За нормальної ситуації (я зараз не кажу про кризу), вони чітко знають на що розраховувати, який приріст чекати за наступний квартал. “Сюрпризи” та рейди від влади – це для них варварство на зразок “Eastern Europe style”. Тому робимо висновок, що економіці легше дихається та ростеться за демократичного режиму.

Повертаючись до демократії. Чи може криза демократичних країн бути відповіддю на неефективність демократичного правління? Куди подівся величезний громадянський потенціал, чому він нині не користується "попитом"?

Якщо вести мову про Європу, то зараз основний тренд – це вихід з кризи, і якщо ми з вами візьмемо найбазовіші ознаки демократичного режиму – проведення виборів та референдумів, то у контексті сьогоднішньої Європи цими атрибутами не те, що нехтують, але не до цього їм. Зараз поясню свої слова. Візьмемо два найяскравіших приклади – Італію та Грецію. Берлусконі втратив парламентську більшість, його уряд був змушений піти у відставку та на зміну прийшов Маріо Монті, сформувавши уряд технократів. І фактично до наступних парламентських виборів, тобто до 2013 року, Італію буде витягати з кризи уряд, в якому, за збігу обставин та за рівнем вимог часу, немає жодного політика.

Чи раціонально це з точки зору економічної ситуації в країні? Так, з цим ніхто не сперечається. Процедуру висловлення довіри парламентом дотримано було? Було. Але чи демократично це з точки зору здорового глузду? Чи не демократичніше було б провести позачергові вибори для формування нового парламенту, з якого було б сформовано уряд? Чи погодяться люди жити з урядом Монті? Ось питання.

Тепер звернімось до прикладу Греції. Пам’ятаєте, як всі накинулися на Папандреу, коли він запропонував провести референдум, щоб “врахувати думку грецьких громадян” про позику у МВФ? Як його критикували! Народ-то міг усі “карти сплутати” і взагалі “що вони там розуміють, прості громадяни”.

Тобто у час кризи не до демократичних атрибутів. Не хочеться європейській владній еліті покладатися на думку населення, коли йдеться про загрозу дефолту. Але знову ж таки, запевню вас, усе це не до того йде, що демократія скінчилася, ні. Просто фаза така. “Залежність”. Надспоживалася Європа, треба тепер комусь це розрулювати. Але скоро знову все вийде на коло.

Україна теж здає демократичні позиції? Чи вважаєте ви, що Україна - це демократична країна?

Я би не говорив, що Україна «теж» здає демократичні позиції. Адже у світі – демократичному світі – загалом, демократія не здає позиції. Так, є ряд проблеми, але вони не напряму пов’язані з демократією, економічна криза або проблема іммігрантів однаково тисне як на демократичні, так і на авторитарні країни.

Що ж до України, то вона не «теж», а просто здає демократичні позиції і причини цього є суто українськими і не залежать від світових процесів. Україна ніколи не була демократичною країною в тому вигляді, який можна побачити в Західній Європі чи США. Той демократичний поступ, який відбувся під час і після Помаранчевої революції дійсно втрачається і причина цьому – конкретні люди, які зараз знаходяться при владі.

Чи є майбутнє у демократії в Україні?

Продовжуючи відповідати на попереднє запитання, перейду до наступного. Хоч станом на сьогодні Україна таки втрачає демократичні позиції і причина цьому, як я вже сказав, конкретні люди при владі, проте існує й інший бік медалі. Як на мене, то суспільство вже значно просунулось вперед до розуміння демократії та свободи. Тому цей рудимент старої парадигми, який зараз знаходиться при владі вже приречений на поразку, це люди радянського мислення, які намагаються певним чином закріпитися, але їм цього не вдасться, їхній потяг давно пішов.

Тоді, чому в Україні демократія не отримала свого розвитку?

Станом на сьогодні дійсно можна стверджувати, що демократія не отримала свого розвитку в Україні, але це вірно тільки в короткостроковому періоді. Я глибоко переконаний, що демократичний шлях – єдина альтернатива для України в майбутньому. Що ж до причин, чому зараз ми не бачимо значного стрибка в демократію, то, по-перше, на території сучасної України ніколи не було демократії, суспільство просто не має досвіду переживання демократичних процедур та інституцій.

По-друге, ми жили за абсолютно іншої парадигми до цього – авторитарно-тоталітарної, де поняття свобода, гідність та воля громадянина були геть відсутні. Тому період зміни парадигми є тривалий і не безболісний. Україна зараз нагадує Європу середини ХІХ ст.., коли там змінювалась парадигма від абсолютної монархії до конституційної та республіканізму. Давайте згадаємо, яким не простим був цей процес.

Коли багато населення не розуміє навіщо щось змінювати і створює для цього перепони, відбувається реакція, на короткий термін можуть повернутися старі, навіть, іще гірші порядки, але зміни вже є неуникними, механізм запущено. Так і Україна сьогодні, просто приречена на демократію, на перехід до демократичної парадигми, цей процес не може відбутись одноденно, багато залишилось рудиментів старої парадигми, які пробують боротися, але ця боротьба короткострокова, приречена на поразку.

Що ще у нас залишається демократичного?

Це дуже цікаве і не просте запитання. За формою у нас все поки демократичне. Ми маємо вибори, всі атрибути демократичного республіканського ладу, формально існує поділ влади, у громадян є права та свободи тощо. Але за змістом ми дуже далеко від демократії. Якщо перекласти це на мову систем, то в будь-якій системі є дві складових: «hard» та «soft». Hard – це є певні матеріальні речі, інституції, вузли, те, що ми назвали формою, а Soft – це зв’язки між вузлами, і вже давно доведено, що на якість системи найбільший вплив має soft-складова, а саме те, яким чином об’єднані між собою частини, який у них спосіб комунікації, зв’язку, цінності тощо.

Так-от, головна проблема України – поганий soft. У нас немає демократичного soft. Можна привести метафору із автомобільної промисловості: візьмемо автомобіль марки «Мерседес» та будь-яке авто українського виробництва. За формою вони ідентичні, у них всі необхідні складові: двигун, колеса, кермо тощо, а ось якість, спосіб об’єднання та взаємодії цих частин кардинально відрізняються. Те саме і з демократією, у нас погіршується демократична якість. Вірю, що це тимчасово, в довгостроковій перспективі - якість буде покращуватись.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Новый мировой беспорядок – как мы в нем оказались

Развал системы глобальной безопасности – следствие подъема национализма, этой «темной стороны демократии», что уже привело к конфликтам во многих странах мира; происходящее в Украине является доказательством этого, а возможно, и началом революции. Как выбраться из подобной ситуации в реальной жизни? Научные исследования показывают, что есть только два пути: чистая победа одной из сторон, или «мучительный тупик», в котором обе стороны страдают из-за конфликта, пока не согласятся на международное посредничество.

В Украине Россия тоже вошла в мучительный политический тупик. Да, она показала свою силу духа в отношении санкций – а также готовность терпеть неудобства, чтобы при этом терзать Украину, пытаясь сохранить благодаря этому свое влияние и сепаратистскую автономию на востоке страны. Украина, однако, стремится к чистой победе, окружая сепаратистов и обстреливая их позиции. Чего мы пока не знаем – как далеко Украина готова зайти в своем стремлении к полной победе, и как далеко готова зайти Россия, чтобы этого не допустить? Да, можно надеяться, что международные посредники смогут убедить и Украину, и Россию, что издержки открытого конфликта могут быть столь велики, что лучше пойти на сохранение нынешнего положения, чем продолжать военные действия. Я боюсь, однако, что мы увидим дальнейшее обострение конфликта, усиление экономических санкций и расширение военных действий.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Максим Лациба, керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень

Хочеш змінити світ – почни з себе!

Тарас Березовець, політтехнолог

В Україні ніколи не вдасться побудувати закриту тоталітарну державу

Александр Майборода, доктор исторических наук, профессор

На смену демократии может придти интернационал-социализм

Анастасія Красносільська, Координатор проекту Українського незалежного центру політичних досліджень кафедри політології КНУ імені Тараса Шевченка

Україна – це демократія, але низькоякісна демократія

Анатолій Гуцал, радник директора Національного Інституту стратегічних досліджень при Президентові України

Демократія виявила себе на планеті насамперед у своїй руйнівній іпостасі

Андрій Дуда, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

В Україні, як пострадянській державі, є цілі покоління, які за своїм світоглядом не здатні прийняти цінностей і інструментів громадянського суспільства

Виктория Подгорная, к.ф.н., директор Центра социально-политического проектирования

Демократия в Украине пока что невозможна

Віктор Чумак, директор Українського інституту публічної політики

Україна жодного дня не жила як демократична країна

Анатолій Ткачук, народний депутат 1-го скликання

Україна вступила в дуже сумний період відходу від демократичного поступу

Олександр Черненко, Голова Всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України"

Ми пожинаємо наслідки гри за правилами, встановленими ще за часів Союзу

Олександр Вишняк, доктор соціологічних наук, директор фірми «Юкрейніан соціолоджі сервіс»

Бідноті демократія не потрібна

Александр Стегний, доктор социологических наук, исполнительный директор Центра социальных и маркетинговых исследований «Социс», ведущий научный сотрудник Института социологии НАНУ

Налицо явные попытки свертывания демократии в Украине

Олександр Шморгун, канд. філос. наук, доцент, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України

Подолати міф про демократію!

Ольга Балакирева, кандидат социологических наук, доцент, Глава Правления Украинского института социальных исследований им. Александра Яременко

Без свободы поведения демократия просто не может существовать

Ігор Коліушко, експерт з публічного права, голова правління ГО "Центр політико-правових реформ"

Україна інтенсивно втрачає ознаки демократії

Владимир Фесенко, директор Центра прикладных политических исследований «Пента»

За кожною хвилею демократизації часто йде рецидив авторитаризму

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,060