В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Закон «О рынке земли» в Украине будет принят весьма скоро, ВР заверяет, что осталось обсудить лишь его окончательную редакцию и внести «пару-тройку» дополнений-уточнений, вызывая каждый раз в информационном пространстве страны бури эмоций и нареканий о «продаже Родины».

Пересмотр земельных отношений – это мировая тенденция. Тем не менее, когда государство не желает или не может защитить земельные права простых граждан, повысив тем самым свой социальный капитал, попытки вдохнуть жизнь в «рыночные» отношения на украинских черноземах у населения страны доверия не вызывают

Смещение акцента при проведении реформ от социальных проблем и проблем продовольственной безопасности государства на формы земельной собственности и перекраивание на новый лад прав, обязанностей, а иногда и самих владений уже имеющихся собственников земли, становится существенной угрозой, несмотря на широкие возможности, которые открывает реформирование аграрного сектора как таковое. Да и обсуждение грядущих реформ сводится, в основном, к тому, КТО будет владеть землей, а не КАК ею лучше распорядиться.

Казалось бы, искать смысл выражения «собственность обязывает» следует исходя из норм Конституции Украины. Однако у нас в государстве собственность, напротив, пока только предоставляет права и привилегии. Чем больше собственности – тем больше прав. В тоже время, мировой опыт уже не раз доказал, что права должны возникать не из собственности как таковой, а из сознательного выполнения обязанностей, которые связаны с обладанием этой собственностью. Смогут ли распорядиться землей новые собственники или они, уничтожив за 3–5 циклов ценнейшие черноземы, опустошат и приведут в негодность огромные территории, которые со временем безвозвратно деградируют? Возможно, государству надлежит все же заботиться о том, как землю используют, а не о том, кто именно это делает?

Пока государство не определит, что для него первично – социальные аспекты и вопросы продовольственной безопасности, экологии или же прибыльность отдельных собственников земли – землю и дальше будут варварски истощать. Государство уже давно самоустранилось не только от решения социальных вопросов на селе, но и от генерирования аграрной политики, способствующей укреплению позиций национального сельхозпроизводителя. За неполных двадцать лет в Украине был существенно нарушен баланс между растениеводством, животноводством, хранением и переработкой продукции, который устоял и перед хрущевскими кукурузными «прожектами» и перед брежневской борьбой с «нетрудовыми доходами» украинских селян. В Украине, уже начиная с 2004 года, наблюдается отрицательный баланс гумуса. То есть дополнительная органика в почву практически не вносится, севообороты не выдерживаются, зато миллионы гектаров земли истощаются техническими культурами, сулящими скорую прибыль. Это уже влияет на продовольственную безопасность страны, природный потенциал которой позволяет прокормить вдесятеро большее население. Кто в Украине будет контролировать сохранение для будущих поколений земель и их плодородия?

А пока Украина вплотную столкнулась с проблемой истощения земель и нехваткой воды, ей уже давно необходимо радикально обновить инфраструктуру, освоить новые технологии, в разы ускорить развитие села, где доходы населения катастрофически отстают даже от доходов небогатых по европейским меркам горожан. Едва ли возможен экономический подъем в стране, если нет хоть какого-то развития в аграрном секторе.

С карты Украины еженедельно исчезает одно село, – об этом недавно заявил заместитель министра аграрной политики Николай Безуглый. Село, которое за годы независимости нашей страны так и не было реформировано, фактически, его постигла участь внутренней колонии. Среднестатистический украинский сельский житель получает из бюджета гораздо, порой в десятки раз меньше, чем горожанин – счастливый обитатель «метрополии».

Почему селянин на сегодня – самый незащищенный житель страны, аграрный экспорт которой исчисляется миллиардами долларов? Что делает государство, чтобы в результате земельной реформы, люди, проживающие на селе, – на земле, о судьбе которой сегодня ведутся столь ожесточенные споры, – не ожидали со дня на день гуманитарной катастрофы? А ведь в нашей стране это каждый третий – 31% населения Украины проживает в сельской местности, хотя в реальности с землей связано гораздо больше людей…

«Диалог.UA» приглашает всесторонне обсудить эти непростые для Украины вопросы.

Свернуть

Пересмотр земельных отношений – это мировая тенденция. Тем не менее, когда государство не желает или не может защитить земельные права простых граждан, повысив тем самым свой социальный капитал, попытки вдохнуть жизнь в «рыночные» отношения на украинских черноземах у населения страны доверия не вызывают.

Смещение акцента при проведении реформ от социальных проблем и проблем продовольственной безопасности государства на формы земельной собственности и перекраивание на новый лад прав, обязанностей, а иногда и самих владений уже имеющихся собственников земли, становится существенной угрозой, несмотря на широкие возможности, которые открывает реформирование аграрного сектора как таковое. Да и обсуждение грядущих реформ сводится, в основном, к тому, КТО будет владеть землей, а не КАК ею лучше распорядиться.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

В реформуванні земельних відносин ми зробили лише перші кроки

23 янв 2012 года
В реформуванні земельних відносин ми зробили лише перші кроки: В реформуванні земельних відносин ми зробили лише перші кроки

Антон Третяк, директор науково-дослідного інституту економіки та екології природокористування Міністерства екології України

«Народною» землею нерідко стихійно користуються усі, хто побажає. Можливо, в результаті реформи замість абстрактного народу (власника землі, згідно з Конституцією), у наших сільськогосподарських угідь з'являться, нарешті, справжні господарі?

Земля, однозначно, не може бути без господаря, без хазяїна. За Конституцією, земля і земельні ресурси дійсно є загальним надбанням, але не земельна ділянка. Коли ми конкретизуємо об’єкт – земельну ділянку – і визначаємо її межі, то вона обов’язково має суб’єкта власності – або громадянина, або юридичну особу. І тут вже мова йде не про землю взагалі, а про земельний ресурс, який використовується з певною метою. А вже коли йдеться про використання земельних ресурсів для певних цілей, то з боку держави встановлюються обмеження у її використанні.

Наприклад, ті землі, що задіяні в сільськогосподарському виробництві, обмежені для використання тільки в сільському господарстві, природоохоронні – тільки для природоохоронних цілей, землі під забудову – лише для забудови. І для цього в Україні в Земельному кодексі визначені категорії земель і їхнє цільове призначення, яке регулює напрямок використання цих земель. А вже держава має визначатися, яка ціль кожного із напрямків, щоб потім забезпечити і екологічну стабільність території, і соціально справедливий розподіл земель між фізичними і юридичними особами. Тому тут треба розглядати поняття того, що земля є загальнонаціональним надбанням або власністю українського народу вже в дещо іншому ракурсі.


Хто в Україні буде контролювати збереження для майбутніх поколінь земель та їхньої родючості?

В усіх країнах це функція держави. Цей обов’язок покладено на державу і за Конституцією, і згідно із законодавством – Земельним кодексом, законом «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими – це все покладено на державу. І вона через розробку своїх інструментів повинна регулювати цей процес, для чого і створюються спеціально уповноважені органи. У нас це була Державна земельна інспекція, яка передана зараз Інспекції Мінагрополітики. І вже державні чиновники від імені держави повинні здійснювати контроль відповідно до розроблених нормативних документів, державних стандартів і таке інше.


Чи залишиться АПК в Україні після земельної реформи?

У нас реформа не завершена. Сказали «А» – це розподіл земель за формами власності, який ми здійснили і дали поштовх формуванню різних форм господарювання на землі, – а вже «Б» ніяк не скажемо. Ми зробили лише перші кроки, а основного кроку, який всі держави роблять, – це планування використання земель, щоб земля ефективно використовувалася у сільському господарстві, – цього ми не зробили. Ми не забезпечили інструментів, які стимулюють ефективне і раціональне використання земель.

Наприклад, якщо дивитися на Польщу, то там йде стимулювання фермерів через відповідні програми. Стимулювання громадян за утримання довкілля в чистоті, чи збереження тієї чи іншої ділянки в кращому стані. Різні є програми, які держава фінансує, і через ці програми та інструменти податкових пільг і дотацій держава регулює цей процес.

А ми говоримо поки що лише про одне: що землю треба віддати, що ті, хто її обробляють, повинні бути власниками і самостійно господарювати. А де тут регуляторний вплив держави, де наступні кроки і мета усіх цих змін?


Можливо, земельна реформа – це спосіб ліквідації АПК і, відповідно, загроза продовольчій безпеці країни?

Ну звичайно, такі ризики є. Якщо розглядати тенденції, які в останній період почали наростати, то ми розуміємо, що великі корпорації, які створюються, вони поки що думають про прибутки, а не про збереження землі. Якщо у нас в Україні вже починаючи з 2004 року спостерігається від’ємний баланс гумусу. Тобто в ґрунт з органіки майже нічого не вноситься, сівозміни не витримуються, от і пішов від’ємний баланс гумусу, тобто землі виснажуються. І, звичайно, що це рано чи пізно буде мати вплив і на продовольчу безпеку. Це перше.

З іншої сторони, коли розглядається питання продовольчої безпеки, то держава завжди має визначитися: що стоїть на першому місці – соціальний аспект, чи прибутковість. Останнє – це для приватних структур, підприємств, а для держави – це екологія і соціальний аспект. Тому держава повинна стимулювати продовольчий ринок в такому напрямку, який забезпечує одночасно і гідні соціальні умови для людей у своїй країні, і екологію.


Чи не позбудуться в результаті земельної реформи люди, які проживають на селі, власності на землю, місця роботи, доступу до інфраструктури? Чи не чекає на них гуманітарна катастрофа?

В багатьох країнах, коли розробляється програма земельної реформи, на перше місце ставиться забезпечення людей – чи безробітних, чи малозабезпечених землею, щоб вони підняли трохи свій матеріальний рівень. Земля стоїть на першому місці, коли ми розглядаємо соціальний аспект. З огляду на благополуччя населення, земля допомагає вижити, пережити складні часи, як у нас це було на певних періодах земельної реформи на початку 1990-х, коли люди на своїх ділянках вирощували щось і не голодували.

Тому, звичайно, коли забезпечений правильний розподіл земель і гарантоване право власності на землю, цим і забезпечуються широкі верстви населення тієї чи іншої країни з певним життєвим рівнем, в тому числі і нашої.

У нас проблема полягає в тому, що коли ми оголосили право власності на землю, ми не створили інфраструктури для його реалізації та захисту. Бо власність функціонує тоді, коли виконуються три істотні умови.

Перша – це сертифікація прав, які права оренди у нас всі розуміють, а інші, скажімо, право користування, право на сервіту, право на амфітевзис, право на управління. І стільки є прав, не підтверджених сертифікатами, що багатьом вони навіть не зрозумілі. А якщо вони не зрозумілі, то вони можуть на тіньовому ринку як завгодно функціонувати, а офіційно, з боку держави, за цим немає контролю. Це перше.

Друге – повинна бути система гарантування прав. Це те, що ми лише говоримо про земельний кадастр, реєстраційну систему, що Мінюст має ввести, нарешті, прийнятий закон про державний земельний кадастр, що веде Держземагенство. Це створення системи гарантування прав, і якщо такої системи не буде, то, звичайно, права людей не будуть гарантовані.

І третє, – вільний обіг цих прав. Те, що ми називаємо ринком, – а у нас люди часто лише у вузькому сенсі це розуміють, лише як купівлю-продаж, – це не лише купівля-продаж. Це, перш за все, обіг, рух усіх прав – і права оренди, і права користування, і права управління, і права на дохід. От тоді власність може функціонувати нормально. Тому, коли ми говоримо про власність, вона в нашій країні поки що лише обіцяна. Власність на землю у нас не повна і вона не може нормально функціонувати.


Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Лесь Герасимчук, культуролог

Земля як етос

Стрижак Микола Іванович, віце-президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України

Реформа не повинна ставити на меті повернення в Україну феодального ладу

Володимир Шевчук, голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського, професор

Землеробство має будуватися на природничих, а не політичних засадах

Юрій Возняк, член-кореспондент Української академії наук

Потенціал українських земель почали інтенсивно нищити років з десять назад

Любов Молдаван, директор Центру аграрних реформ, головний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ.

«Нам потрібні латифундисти, бо інакше ми не отримаємо інвестицій» – чи не єдиний аргумент наших можновладців

Едуард Дегодюк, головний науковий співробітник ННЦ «Інститут землеробства НААН України», доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Європейської академії природничих наук.

Земля стає не просто нічийною, а земля стає НЕ НАШОЮ

Іващенко Олександр, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Національної Академії аграрних наук України.

До земельної реформи необхідно підходити системно і комплексно

Анна Кузнецова, старший консультант по аграрным вопросам Института экономических исследований и политических консультаций

Задача государства – стимулировать работу аграриев на внутреннем рынке

Володимир Лапа, генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу

Продовольчій безпеці України поки ніщо не загрожує

Дмитро Потєхін, директор Групи європейської стратегії

“Земельна реформа? Жартуєте?!”

Кошиль Андрій, президент Асоціації «Земельний союз України»

Після відміни мораторію на продаж землі принципових змін не відбудеться

Володимир Жмуцький, провідний експерт Центру ім. О. Разумкова

Не слід впроваджувати ринок землі, коли немає системи обліку

Владимир Коротков, эксперт по земельным вопросам

Свободный рыночный оборот земель неизбежно приведёт к обезземеливанию крестьян

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Будущее села обусловлено глобальными социально-демографическими тенденциями

Ярослав Кардаш, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Львівської області

Те, що ми за звичкою називаємо агропромисловим комплексом, своїх функцій сьогодні не виконує

Анатолій Юрченко, завкафедрою екології та економіки землекористування ДЕАПОУ Мінприроди, к.е.н., заслужений працівник сільського господарства України

Ринок землі – це ящик Пандори

Вадим Іванина, заввідділом агрохімії Інституту біоенергетичних культур, кандидат сільськогосподарських наук

Для нормального життя на території України необхідна структурна оптимізація використання землі

Максим Федорченко, керівник інформаційно-ресурсного центру «Реформування земельних відносин в Україні»

Власність зобов’язує

Олександер Ковалів, завідувач відділу Інституту агроекології та економіки природокористування Національної академії аграрних наук, кандидат економічних наук, експерт з питань врегулювання земельних відносин, землеустрою та розвитку сільських територій

Комплексний, системний підхід до земельної реформи потрібен вже сьогодні

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,040