В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Закон «О рынке земли» в Украине будет принят весьма скоро, ВР заверяет, что осталось обсудить лишь его окончательную редакцию и внести «пару-тройку» дополнений-уточнений, вызывая каждый раз в информационном пространстве страны бури эмоций и нареканий о «продаже Родины».

Пересмотр земельных отношений – это мировая тенденция. Тем не менее, когда государство не желает или не может защитить земельные права простых граждан, повысив тем самым свой социальный капитал, попытки вдохнуть жизнь в «рыночные» отношения на украинских черноземах у населения страны доверия не вызывают

Смещение акцента при проведении реформ от социальных проблем и проблем продовольственной безопасности государства на формы земельной собственности и перекраивание на новый лад прав, обязанностей, а иногда и самих владений уже имеющихся собственников земли, становится существенной угрозой, несмотря на широкие возможности, которые открывает реформирование аграрного сектора как таковое. Да и обсуждение грядущих реформ сводится, в основном, к тому, КТО будет владеть землей, а не КАК ею лучше распорядиться.

Казалось бы, искать смысл выражения «собственность обязывает» следует исходя из норм Конституции Украины. Однако у нас в государстве собственность, напротив, пока только предоставляет права и привилегии. Чем больше собственности – тем больше прав. В тоже время, мировой опыт уже не раз доказал, что права должны возникать не из собственности как таковой, а из сознательного выполнения обязанностей, которые связаны с обладанием этой собственностью. Смогут ли распорядиться землей новые собственники или они, уничтожив за 3–5 циклов ценнейшие черноземы, опустошат и приведут в негодность огромные территории, которые со временем безвозвратно деградируют? Возможно, государству надлежит все же заботиться о том, как землю используют, а не о том, кто именно это делает?

Пока государство не определит, что для него первично – социальные аспекты и вопросы продовольственной безопасности, экологии или же прибыльность отдельных собственников земли – землю и дальше будут варварски истощать. Государство уже давно самоустранилось не только от решения социальных вопросов на селе, но и от генерирования аграрной политики, способствующей укреплению позиций национального сельхозпроизводителя. За неполных двадцать лет в Украине был существенно нарушен баланс между растениеводством, животноводством, хранением и переработкой продукции, который устоял и перед хрущевскими кукурузными «прожектами» и перед брежневской борьбой с «нетрудовыми доходами» украинских селян. В Украине, уже начиная с 2004 года, наблюдается отрицательный баланс гумуса. То есть дополнительная органика в почву практически не вносится, севообороты не выдерживаются, зато миллионы гектаров земли истощаются техническими культурами, сулящими скорую прибыль. Это уже влияет на продовольственную безопасность страны, природный потенциал которой позволяет прокормить вдесятеро большее население. Кто в Украине будет контролировать сохранение для будущих поколений земель и их плодородия?

А пока Украина вплотную столкнулась с проблемой истощения земель и нехваткой воды, ей уже давно необходимо радикально обновить инфраструктуру, освоить новые технологии, в разы ускорить развитие села, где доходы населения катастрофически отстают даже от доходов небогатых по европейским меркам горожан. Едва ли возможен экономический подъем в стране, если нет хоть какого-то развития в аграрном секторе.

С карты Украины еженедельно исчезает одно село, – об этом недавно заявил заместитель министра аграрной политики Николай Безуглый. Село, которое за годы независимости нашей страны так и не было реформировано, фактически, его постигла участь внутренней колонии. Среднестатистический украинский сельский житель получает из бюджета гораздо, порой в десятки раз меньше, чем горожанин – счастливый обитатель «метрополии».

Почему селянин на сегодня – самый незащищенный житель страны, аграрный экспорт которой исчисляется миллиардами долларов? Что делает государство, чтобы в результате земельной реформы, люди, проживающие на селе, – на земле, о судьбе которой сегодня ведутся столь ожесточенные споры, – не ожидали со дня на день гуманитарной катастрофы? А ведь в нашей стране это каждый третий – 31% населения Украины проживает в сельской местности, хотя в реальности с землей связано гораздо больше людей…

«Диалог.UA» приглашает всесторонне обсудить эти непростые для Украины вопросы.

Свернуть

Пересмотр земельных отношений – это мировая тенденция. Тем не менее, когда государство не желает или не может защитить земельные права простых граждан, повысив тем самым свой социальный капитал, попытки вдохнуть жизнь в «рыночные» отношения на украинских черноземах у населения страны доверия не вызывают.

Смещение акцента при проведении реформ от социальных проблем и проблем продовольственной безопасности государства на формы земельной собственности и перекраивание на новый лад прав, обязанностей, а иногда и самих владений уже имеющихся собственников земли, становится существенной угрозой, несмотря на широкие возможности, которые открывает реформирование аграрного сектора как таковое. Да и обсуждение грядущих реформ сводится, в основном, к тому, КТО будет владеть землей, а не КАК ею лучше распорядиться.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Потенціал українських земель почали інтенсивно нищити років з десять назад

22 фев 2012 года

Плани влади щодо створення ринку землі в Україні всім відомі. Відомо також, що це, м’яко кажучи, не вирішує всіх проблем аграрного сектору. Чому влада так поспішає?

Я, працюю в підрозділі стратегічних планувань та розробок в аграрно-промисловому комплексі. Тобто, я не стільки займаюсь питаннями чому хтось хоче землю продавати, а більше тим, що таке земля загалом для українського громадянина і як досягти найбільш ефективного її використання в економічному плані.

Щодо того, чому влада поспішає, то мабуть кожен має тут свою версію. Можливо вона десь інстинктивно відчуває, що не з того починалися економічні реформи в Україні. Слід було починати не з приватизації промисловості, а спочатку навести лад з землею. Оскільки фундаментом української економіки є аграрний сектор. Просто на початку дев’яностих, коли газ коштував двадцять доларів, ніхто не прогнозував, що за двадцять років він подорожчає у двадцять разів.

На сьогоднішній день Україна має три конкурентоздатні галузі економіки: металургія, хімічне виробництво і сільське господарство. Не можемо ми, поки що, конкурувати, скажімо, у виробництві телевізорів. Але що таке металургія? Це реекспорт російського газу у вигляді металу. Так само і хімічна галузь – російський газ у вигляді добрив. І тільки виробництво продуктів харчування в Україні може бути відносно незалежним від зовнішніх постачальників сировини. До того ж, на цю продукцію завжди є попит, а враховуючи кліматичні зміни на планеті – це найперспективніший сектор економіки.

Багатьох експертів непокоїть стан справ з родючістю землі, це складна проблема у всьому світі. Населення планети невпинно зростає, але родючих земель стає все менше. Який стан справ з цим в Україні?

У 2002-му році я написав листа тодішньому міністру аграрної політики Сергію Рижуку. Починався він так: «Прогресуюче погіршення якісного стану земель, зниження їх родючості, створює реальну загрозу кризи виробництва сільськогосподарської продукції і, як наслідок, продовольчої безпеки держави».

За статистикою, у дев’яностому році в Україні було внесено в ґрунт 257 млн. тон органічної речовини, а потім ця цифра швидко зменшувалась. Десь з 2005-го вона стала на рівні біля 14 млн. тон. Тому коли нам черговий раз розказують про необхідність сівозміни на полях, я одразу хочу запитати: «А ви не пробували годувати землю?».

Коли тут господарювали наші діди і прадіди, вміст гумусу був 10-12%, а зараз, не повірите – 1,5-2%. Я часто зустрічаюсь з керівниками господарств і завжди питаю, яка в них якість ґрунту. Як правило, називають цифри рН=4,5-5, вміст гумусу – 1,5%. Тобто, це виснажена кисла земля. Я сказав одному: «Чому ж ти не хочеш мати відсотків десять гумусу і рН в межах 7,2-7,5?». Він відповів, що маючи таку землю був би найбагатшою людиною в світі.

У світі існують певні абсолютні цінності, однією з яких є енергія зерна. Маючи абсолютну цінність, що ніколи не втрачає свою якість, завжди можна отримати відносні цінності, такі як гроші. Якщо ми побудуємо весь спектр економіки, прив’язавши його не до монетарних речей, а до системи абсолютних цінностей, то здійсняться, мабуть, найсвітліші мрії людства.

Найзапекліша боротьба між людьми точиться за володіння енергоресурсами. Наш прем’єр розповідає, що вдалося зв’язатися з виробниками нафти у Венесуелі. Та річ у тім, що ні Венесуела, ні інші країни не виробляють нафту – вони її крадуть. Крадуть у нашої планети, у нашого космічного корабля, що зветься «Земля». Це абсурдна ситуація, наче як водій їдучи на автомобілі по дорозі його ж ламає і розбазарює. А замість нафти люди можуть використовувати енергію Сонця. І в цьому випадку ми не знайдемо сьогодні кращого накопичувача сонячної енергії, ніж зерно. Воно може тримати її століттями, або й довше.

Що дасть нашій країні зміна власника на землю – держави на великі агрохолдінги?

Коли розпочиналась приватизація, якийсь чиновник заявив, що найгіршим власником є держава. Я додав би, що це твердження є дійсним при його керівництві. Бо сама по собі зміна власника нічого не вирішує, все залежить від умов, які йому буде встановлено.

Тому і купівля-продаж землі також нічого не означають в економічному плані – просто у когось стане більше грошей. Зараз люди в усьому світі, і в Україні також, зайняті саме тим, що оскаженіло шукають залишки грошей. Хоча українці якось генетично відчувають, що біжать кудись не туди.

То що ж повинна робити влада? Приймаючи закон про продаж землі, треба дивитися, чи вирішуються при цьому головні проблеми. А саме: проблеми якості самої землі; проблеми тваринництва – бо скоро худоби взагалі не залишиться; проблеми селянина – бо й вони скоро вимруть; проблеми приросту промислового виробництва; проблеми держави – чи покращиться функціонування державного апарату. Та й взагалі, як це сприйматиме Космос, світовий розум? Чиїм богам сподобається, коли заберуть землю у селянина, у того, хто на ній живе?

Всім уже відомо, що земля потребує дотацій. В Європі дотації становлять 500-700€ на гектар – вона ж знищила природну родючість своєї землі ще років п’ятдесят тому. Зараз земля знищується в Україні, але треба зазначити й інше: в усьому світі сільське господарство дотаційне, а у нас воно платить податки! То до чого тут зміна власника?

Потенціал українських сільськогосподарських земель почали інтенсивно нищити років з десять назад. Потім стали приходити величезні компанії, для яких українська земля – це просто територія, площа. Їм однаково, чорнозем тут чи пустеля. Вони засипають поля тонами хімії, садять ріпак чи сояшник, а більше їх нічого не цікавить. Насправді ж, рослини живуть не самими лише хімдобривами.

Зрозуміло, що потрібні ще й органічні добрива. Чи існують технології прискореного відродження родючості земель? Що взагалі робиться в цьому плані?

Аграрне міністерство в 2005-2006-му році проводило дослідження по органічним добривам, зробленим сучасними технологіями. Виконавцем цього замовлення був Центральний науково-дослідний аграрний інститут «УкрНДІагропрект», я в тому числі. Так от, наша наука має чимало здобутків. Наприклад, процес утворення гумусу вдалось прискорити у 200 разів, порівняно з природним. Недавно був на Кубані – Росія не має подібних технологій, та й ніде в світі їх ще немає. Але українським можновладцям нема ніякого діла до наших наукових розробок, хоч ми звертались до них і листами, і з прямого ефіру. Натомість у приймальні УАН регулярно з’являються японці, китайці, і так далі, – їм наші технології подобаються незважаючи на те, що вони створені для наших ґрунтів.

Другий приклад: проїжджаючи посушливими південними областями можна побачити чимало проритих каналів і системи поливу землі. Проте, рослини не потребують поливу – вони потребують вологи. І ми вже вміємо давати їм вологу без поливу. Ми навіть знаємо, як створити висячі сади Семіраміди, тобто як вирощувати рослини без контакту з землею.

Наші технології, на відміну від тих, що застосовуються зараз, не шкодять здоров’ю людини. За освітою я військовий доктор, тому можу впевнено сказати, що здоров’я людини на 70% залежить від того, що вона їсть. Стосовно нашого харчування скажу таке: в Україні (наприклад у Львові) є молокозаводи, на які не поступає жодного літру молока, але звідти і молоко, і молокопродукти розвозяться по торгівельній мережі. З яких порошків там що виготовляють, які добавки застосовують – можна лише гадати.

Або візьмемо такий аспект, як боротьба з туберкульозом. На це витрачаються шалені кошти, а відповідальні особи нібито не знають, що туберкульоз – це соціальна хвороба, це хвороба відсутності їжі. В армії кожному солдату обов’язково дають хоч трохи натурального коров’ячого масла, бо це є необхідний компонент для запобігання захворюванню на туберкульоз. І ще є багато подібних аспектів.

Мені не дуже до вподоби слово «реформи», адже його точне значення це відновлення форми. А може треба відновлювати сутність? Добре, коли реформа, відновлюючи один елемент, дає поштовх другому, той – третьому, і так далі, повертаючись знову до подальшого покращення першого. Але в нас картина дещо інша, наче напівкруглі колеса, що можуть тільки гойднутися, поколиватися, і повертаються у вихідне положення. При цьому хтось говорить розумні слова, махає прапорцями, намагаючись зробити враження, ніби ми кудись їдемо.

Прикро визнавати, але коли запитуєш у випускників аграрної академії, скільки корова дає гною за рік, вони роблять великі очі і кажуть: «Та ви що, ми – менеджери, економісти! А ви запитуєте про якусь дику річ». А скільки треба гною на гектар – та й професори цього не знають. При тому, що дуже давно вже існують таблиці, де вказано, скільки кожна рослина бере з ґрунту елементів і яких. Покладіть ті елементи назад і знову можна садити ту ж саму рослину. І не треба весь час повторювати про сівозміну, бо це схоже на те, як людина перебігає з одної роботи на іншу, ледь встигаючи трохи перекусити на ходу і задрімати на хвилину, їдучи в метро.

Незрозуміло, чому бездумно викидаються кошти на вапнування ґрунтів. Тобто, спочатку земля закисляється хімічними добривами, а потім її засипають негашеним вапном. Але ж можна застосовувати органічні добрива, які одразу дають слабо лужну реакцію і за декілька років утворюють стійку буферну систему. Правильно було б раз і назавжди прибрати причину, а не долати наслідки. І зробити землю такою, якою вона була у наших предків, і вживати чисту природну їжу.

Експерти ФАО попереджають про подальше подорожчання продуктів харчування. У чому тут річ, чому цей процес стає невпинним?

Однією з причин є те, що індустріальний спосіб використання землі досяг свого апогею. Землю не годували, а шпигували наркотиками. Тільки від постійного підвищення дози, вона не вмирає, а починає бунтувати. Цього року в Україні зібрали великий урожай, але ніхто ще не сказав, якою ціною він обійшовся. Очевидно, що для цього була використана велика кількість хімдобрив. А якщо землю хоч раз чи два добре нагодувати, то надалі виробництво може з кожним роком ставати дешевшим. Взагалі, українська земля завдяки своїм природним властивостям дає 25 центнерів з гектара і без будь-яких хімдобрив – то ж не треба її шпигувати.

Китайці і корейці скуповують землю в Африці, бо відчувають наближення світового голодування. Чи зачеплять вони й наші землі?

За попередніми прогнозами до 16% українців свою землю продадуть. Цікаво, хто оцінив її у 12 тис. грн. за гектар? За якою методикою робились розрахунки? Можете повідомити, що один гектар української землі може забезпечити безбідне проживання для сім’ї з трьох-п’яти людей. Ану порахуйте, скільки для такої сім’ї потрібно грошей. Таким чином, ціна землі одразу виросте до сотень тисяч. Я бачу, що українцям брешуть: 12 тис. – це ціна за квадратний метр, а не за гектар.

Наша мета зараз – створити державне аграрне підприємство, застосувати свої нові технології, і показати, як слід господарювати на українській землі.


Бесіду вів А.Маклаков.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Лесь Герасимчук, культуролог

Земля як етос

Стрижак Микола Іванович, віце-президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України

Реформа не повинна ставити на меті повернення в Україну феодального ладу

Володимир Шевчук, голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського, професор

Землеробство має будуватися на природничих, а не політичних засадах

Любов Молдаван, директор Центру аграрних реформ, головний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ.

«Нам потрібні латифундисти, бо інакше ми не отримаємо інвестицій» – чи не єдиний аргумент наших можновладців

Едуард Дегодюк, головний науковий співробітник ННЦ «Інститут землеробства НААН України», доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Європейської академії природничих наук.

Земля стає не просто нічийною, а земля стає НЕ НАШОЮ

Іващенко Олександр, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Національної Академії аграрних наук України.

До земельної реформи необхідно підходити системно і комплексно

Анна Кузнецова, старший консультант по аграрным вопросам Института экономических исследований и политических консультаций

Задача государства – стимулировать работу аграриев на внутреннем рынке

Володимир Лапа, генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу

Продовольчій безпеці України поки ніщо не загрожує

Дмитро Потєхін, директор Групи європейської стратегії

“Земельна реформа? Жартуєте?!”

Кошиль Андрій, президент Асоціації «Земельний союз України»

Після відміни мораторію на продаж землі принципових змін не відбудеться

Володимир Жмуцький, провідний експерт Центру ім. О. Разумкова

Не слід впроваджувати ринок землі, коли немає системи обліку

Владимир Коротков, эксперт по земельным вопросам

Свободный рыночный оборот земель неизбежно приведёт к обезземеливанию крестьян

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Будущее села обусловлено глобальными социально-демографическими тенденциями

Ярослав Кардаш, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Львівської області

Те, що ми за звичкою називаємо агропромисловим комплексом, своїх функцій сьогодні не виконує

Анатолій Юрченко, завкафедрою екології та економіки землекористування ДЕАПОУ Мінприроди, к.е.н., заслужений працівник сільського господарства України

Ринок землі – це ящик Пандори

Антон Третяк, директор науково-дослідного інституту економіки та екології природокористування Міністерства екології України

В реформуванні земельних відносин ми зробили лише перші кроки

Вадим Іванина, заввідділом агрохімії Інституту біоенергетичних культур, кандидат сільськогосподарських наук

Для нормального життя на території України необхідна структурна оптимізація використання землі

Максим Федорченко, керівник інформаційно-ресурсного центру «Реформування земельних відносин в Україні»

Власність зобов’язує

Олександер Ковалів, завідувач відділу Інституту агроекології та економіки природокористування Національної академії аграрних наук, кандидат економічних наук, експерт з питань врегулювання земельних відносин, землеустрою та розвитку сільських територій

Комплексний, системний підхід до земельної реформи потрібен вже сьогодні

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,183