В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Закон «О рынке земли» в Украине будет принят весьма скоро, ВР заверяет, что осталось обсудить лишь его окончательную редакцию и внести «пару-тройку» дополнений-уточнений, вызывая каждый раз в информационном пространстве страны бури эмоций и нареканий о «продаже Родины».

Пересмотр земельных отношений – это мировая тенденция. Тем не менее, когда государство не желает или не может защитить земельные права простых граждан, повысив тем самым свой социальный капитал, попытки вдохнуть жизнь в «рыночные» отношения на украинских черноземах у населения страны доверия не вызывают

Смещение акцента при проведении реформ от социальных проблем и проблем продовольственной безопасности государства на формы земельной собственности и перекраивание на новый лад прав, обязанностей, а иногда и самих владений уже имеющихся собственников земли, становится существенной угрозой, несмотря на широкие возможности, которые открывает реформирование аграрного сектора как таковое. Да и обсуждение грядущих реформ сводится, в основном, к тому, КТО будет владеть землей, а не КАК ею лучше распорядиться.

Казалось бы, искать смысл выражения «собственность обязывает» следует исходя из норм Конституции Украины. Однако у нас в государстве собственность, напротив, пока только предоставляет права и привилегии. Чем больше собственности – тем больше прав. В тоже время, мировой опыт уже не раз доказал, что права должны возникать не из собственности как таковой, а из сознательного выполнения обязанностей, которые связаны с обладанием этой собственностью. Смогут ли распорядиться землей новые собственники или они, уничтожив за 3–5 циклов ценнейшие черноземы, опустошат и приведут в негодность огромные территории, которые со временем безвозвратно деградируют? Возможно, государству надлежит все же заботиться о том, как землю используют, а не о том, кто именно это делает?

Пока государство не определит, что для него первично – социальные аспекты и вопросы продовольственной безопасности, экологии или же прибыльность отдельных собственников земли – землю и дальше будут варварски истощать. Государство уже давно самоустранилось не только от решения социальных вопросов на селе, но и от генерирования аграрной политики, способствующей укреплению позиций национального сельхозпроизводителя. За неполных двадцать лет в Украине был существенно нарушен баланс между растениеводством, животноводством, хранением и переработкой продукции, который устоял и перед хрущевскими кукурузными «прожектами» и перед брежневской борьбой с «нетрудовыми доходами» украинских селян. В Украине, уже начиная с 2004 года, наблюдается отрицательный баланс гумуса. То есть дополнительная органика в почву практически не вносится, севообороты не выдерживаются, зато миллионы гектаров земли истощаются техническими культурами, сулящими скорую прибыль. Это уже влияет на продовольственную безопасность страны, природный потенциал которой позволяет прокормить вдесятеро большее население. Кто в Украине будет контролировать сохранение для будущих поколений земель и их плодородия?

А пока Украина вплотную столкнулась с проблемой истощения земель и нехваткой воды, ей уже давно необходимо радикально обновить инфраструктуру, освоить новые технологии, в разы ускорить развитие села, где доходы населения катастрофически отстают даже от доходов небогатых по европейским меркам горожан. Едва ли возможен экономический подъем в стране, если нет хоть какого-то развития в аграрном секторе.

С карты Украины еженедельно исчезает одно село, – об этом недавно заявил заместитель министра аграрной политики Николай Безуглый. Село, которое за годы независимости нашей страны так и не было реформировано, фактически, его постигла участь внутренней колонии. Среднестатистический украинский сельский житель получает из бюджета гораздо, порой в десятки раз меньше, чем горожанин – счастливый обитатель «метрополии».

Почему селянин на сегодня – самый незащищенный житель страны, аграрный экспорт которой исчисляется миллиардами долларов? Что делает государство, чтобы в результате земельной реформы, люди, проживающие на селе, – на земле, о судьбе которой сегодня ведутся столь ожесточенные споры, – не ожидали со дня на день гуманитарной катастрофы? А ведь в нашей стране это каждый третий – 31% населения Украины проживает в сельской местности, хотя в реальности с землей связано гораздо больше людей…

«Диалог.UA» приглашает всесторонне обсудить эти непростые для Украины вопросы.

Свернуть

Пересмотр земельных отношений – это мировая тенденция. Тем не менее, когда государство не желает или не может защитить земельные права простых граждан, повысив тем самым свой социальный капитал, попытки вдохнуть жизнь в «рыночные» отношения на украинских черноземах у населения страны доверия не вызывают.

Смещение акцента при проведении реформ от социальных проблем и проблем продовольственной безопасности государства на формы земельной собственности и перекраивание на новый лад прав, обязанностей, а иногда и самих владений уже имеющихся собственников земли, становится существенной угрозой, несмотря на широкие возможности, которые открывает реформирование аграрного сектора как таковое. Да и обсуждение грядущих реформ сводится, в основном, к тому, КТО будет владеть землей, а не КАК ею лучше распорядиться.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Землеробство має будуватися на природничих, а не політичних засадах

24 фев 2012 года
Землеробство має будуватися на природничих, а не політичних засадах: Землеробство має будуватися на природничих, а не політичних засадах

Володимир Шевчук, голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського, професор

Чи справді земля не матиме ефективного господаря, поки замість абстрактного народу (власника землі, згідно з Конституцією), у неї, нарешті, не з’являться справжні власники?

Господарів усіх благ встановлює, як правило, чинний у певній країні конституційний порядок. Такою є загальноприйнята у світі практика. Конституція України передбачає три форми власності. Тож власність на землю, як і на решту благ, може бути не лише державною чи комунальною, але і приватною. Та визначальним для ефективного господарювання на землі є не це, а дотримання законів природи, котрим має підпорядковуватися економіка, насамперед в аграрному секторі. Відтак стартом аграрних реформ, передусім земельної, має бути приведення юридичних законів у беззастережну відповідність до законів природи.

Це аксіома, відкрита світовими геніями, у т.ч. українськими мислителями. Нашими вченими зроблено унікальний внесок у золотий фонд загальнолюдської економіко-філософської культури, використання якого якраз на часі.

Бо ці генії змінили економічне мислення. Запроваджена ними нова наукова парадигма вимагає відповідних змін господарювання та урядування. Такі зміни здатні стати рятівними як для України, так і для всього людства, житницею якого вона є. І вихід із кризи, і реформи належить бачити виключно на цьому шляху. Ефективним господарем стане той, хто впроваджуватиме такі зміни, і чиє господарювання на землі буде, так би мовити, природоугідним.


Поява в Україні нових землевласників і нових жебраків – саме таким численні експерти бачать кінцевий результат земельних реформ, запропонованих владою. Чи так це?

Проблема багатства і бідності є вічною. Найвидатніші мислителі світу б’ються над її розв’язанням із найдавніших часів. Для її вирішення відповідно до українських умов належить звертатися до надбань українських науковців, – передовсім доктора Сергія Подолинського, котрий свого часу присвятив спеціальні праці цій проблемі, та сучасного мислителя, письменника і правозахисника Миколи Руденка, який досліджував її у наші часи. «Киньте у землю зерня кукурудзи, – радив наш незабутній сучасник, – а потім порахуйте число зерен на кукурудзяному качані, що в урожайний рік виростає з посіяного зерняти, – додавав він. – Матимете не порівнюване ні з чим збагачення, що притаманне сільському господарству, насамперед сфері рослинництва».

Оптимістичну перспективу для України і світу відкрила ідея автотрофності людства, висунута академіком Володимиром Вернадським ще в першій чверті ХХ ст., та досі не лише не поцінована, а навіть належно не осмислена.

Микола Руденко був глибоко переконаний у тому, що вільне, не скуте владними та іншими перешкодами господарювання на землі може продукувати продовольство в обсягах, здатних повністю задовольняти потреби усіх землян, а не лише так званого «золотого мільярда». Він довів, що надлишок зерна, за обсягами експорту якого Україна в урожайні роки займає третє місце у світі, забезпечує такі умови для розвитку суспільства, за яких розкривається глибинна сутність і планетарна місія людини.

Нашим сучасником обґрунтовані принципи розподілу національного продукту, дотримання яких здатні гарантувати справедливість суспільного устрою. Ця здатність випливає з фізичної економії, котра спирається на природничі, а не політичні засади господарювання, у т.ч. в аграрному секторі економіки.


Чому нинішня влада так педалює проведення земельної реформи? Чи зможуть розпорядитися землею нові власники, чи вони за 3–5 циклів знищать найцінніші чорноземи, спустошать і зроблять непридатними для сільського господарства величезні території?

Бо вона не керується розумом! Такою є найстисліша відповідь на це запитання. Влада педалює зміни і робить те, що, як їй видається, вигідне саме їй. Але результат таких дій виявляється не завжди корисним (а як засвідчує досвід – переважно навіть шкідливим) для землі, природи, а значить і для суспільства. Тим самим влада провокує поглиблення кризи, а відтак – наближає час свого неминучого краху. Недаремно вже цитований Микола Руденко уподібнював її Іродові.

Український мислитель вказав не лише на взаємну залежність між дотриманням біоенергетичних співвідношень в аграрній сфері та формою держави, але й розробив алгоритм, що базується на константах світобудови. Йдеться про формулу енергії прогресу Миколи Руденка, що має кілька варіантів, які описують поступ чи деградацію суспільств.

Згідно з цією формулою все залежить від того, в яких відносинах перебувають влада та суспільний розум. Керована цим розумом влада своєю чергою прагне захистити його, – в цьому головна запорука суспільного прогресу. У протилежному випадку, держава занепадає, зумовлюючи занепад суспільства, що закономірно відкидає некеровану розумом державу на узбіччя історії.

Педальовані владою реформи виявляються псевдореформами, якщо супроводжуються нехтуванням природних законів замість безумовного приведення господарювання у відповідність до цих законів, особливо в аграрній сфері.


Чи залишиться АПК в Україну після земельної реформи?

Доктором Сергієм Подолинським, академіком Володимиром Вернадським, Героєм України Миколою Руденком та їхніми сподвижниками науково обґрунтовані засади адекватного, а не ворожого природі господарювання на землі. Їхні праці вимагають розглядати землю (гумус) разом з такими життєво важливими для людей благами, як зерно, солома, худоба, гній. Сукупність цих благ являє собою абсолютний капітал.

Кожна з його складових безальтернативна. Вона незамінна з погляду людської життєдіяльності і невід’ємна від сукупності. У разі відсутності будь-якого абсолютного блага людство гине.

Та з іншого боку, дотримання законів природи забезпечує можливість і самовідтворення, і значного нарощування цих благ – аж до обсягів, здатних забезпечити людство біологічною енергією, достатньою для переселення землян на інші планети…

Ось чому дотримання природничих засад господарювання застерігатиме землю від виснаження. Бо дозволяє визначати гранично припустимі площі під олійні та інші виснажливі для гумусу технічні культури, вирощування яких має «вписуватися» у самонарощування, притаманне названим абсолютним благам, взятим у сукупності.

Викладені фізико-економічні положення є настільки фундаментальними, що мають стати предметом активного наукового та суспільного обговорення – як основа Конституції України та Екологічної конституції Землі, вже запропонованої для ООН сучасними українськими вченими.


Чи не загрожує земельна реформа агропромисловому комплексу і, відповідно, продовольчій безпеці України?

Справжність, а не імітація реформ означатиме не руйнування, а принципово нову трансформацію АПК. Вона буде позитивною у разі підпорядкування промисловості сільському господарству.

Це відбуватиметься за умов, коли на додаток до перетворення рослинництва і тваринництва в антиентропійні фотосинтетичні еколого-економічні системи новітня модернізація АПК означатиме інноваційне творення ще кількох типів систем. Так, на зміну традиційному виготовленню знарядь для обробітку землі, вирощування абсолютних благ, спорудження вітряних та водяних млинів, енергоустановок на спалюваних енергоносіях тощо мають прийти ентропійні техніко-економічні, антиентропійні нефотосинтетичні та ентропійні енергетичні системи.

У майбутньому – причому не такому вже віддаленому – на цій основі мають бути вибудувані кластери з притаманними їм властивостями самовідтворення, самодостатності та ін., а в подальшій перспективі – ініційовані Україною транснаціональні корпорації. Це відкриватиме можливості творення стійкої до кризогенних викликів економіки та сприяння її розвиткові незагрозливим для нащадків шляхом.

Біоенергетичною основою побудови цих структур буде насамперед абсолютний капітал. Він продукуватиме абсолютну додаткову вартість, фізичним аналогом якої є енергія прогресу, тобто додаткова енергія Сонця, збільшення освоєння обсягів якої людство здатне досягати виключно завдяки природоугідному хліборобству.

Бесіду вела Євгенія Сизонтова

Версия для печати
Рекомендуем к прочтению

НАТО: ответ на кризис в Украине и безопасность в центральной и восточной Европе

Действия России в Украине вынудили наблюдателей и политиков по обе стороны Атлантики, включая членов Конгресса США, пересмотреть роль Соединенных Штатов и НАТО в укреплении европейской безопасности. Особую обеспокоенность в плане безопасности вызывает ситуация вокруг таких стран не-членов НАТО, как Молдова и Украина. Отражая взгляды США и их европейских союзников, генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен назвал военную агрессию России «самым серьезным кризисом в Европе после падения Берлинской стены», и заявил, что НАТО «больше не может вести дела с Россией, как раньше».

Этот отчет, подготовленный всего месяц назад Исследовательской службой Конгресса США, хорошо передает образ мысли и расхождения позиций среди американских законодателей в отношении НАТО и кризиса в Украине – с одной стороны, заявления о готовности защитить интересы членов альянса, а с другой – ссылки на пророссийское общественное мнение в ряде стран Запада.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Лесь Герасимчук, культуролог

Земля як етос

Стрижак Микола Іванович, віце-президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України

Реформа не повинна ставити на меті повернення в Україну феодального ладу

Юрій Возняк, член-кореспондент Української академії наук

Потенціал українських земель почали інтенсивно нищити років з десять назад

Любов Молдаван, директор Центру аграрних реформ, головний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ.

«Нам потрібні латифундисти, бо інакше ми не отримаємо інвестицій» – чи не єдиний аргумент наших можновладців

Едуард Дегодюк, головний науковий співробітник ННЦ «Інститут землеробства НААН України», доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Європейської академії природничих наук.

Земля стає не просто нічийною, а земля стає НЕ НАШОЮ

Іващенко Олександр, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Національної Академії аграрних наук України.

До земельної реформи необхідно підходити системно і комплексно

Анна Кузнецова, старший консультант по аграрным вопросам Института экономических исследований и политических консультаций

Задача государства – стимулировать работу аграриев на внутреннем рынке

Володимир Лапа, генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу

Продовольчій безпеці України поки ніщо не загрожує

Дмитро Потєхін, директор Групи європейської стратегії

“Земельна реформа? Жартуєте?!”

Кошиль Андрій, президент Асоціації «Земельний союз України»

Після відміни мораторію на продаж землі принципових змін не відбудеться

Володимир Жмуцький, провідний експерт Центру ім. О. Разумкова

Не слід впроваджувати ринок землі, коли немає системи обліку

Владимир Коротков, эксперт по земельным вопросам

Свободный рыночный оборот земель неизбежно приведёт к обезземеливанию крестьян

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Будущее села обусловлено глобальными социально-демографическими тенденциями

Ярослав Кардаш, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Львівської області

Те, що ми за звичкою називаємо агропромисловим комплексом, своїх функцій сьогодні не виконує

Анатолій Юрченко, завкафедрою екології та економіки землекористування ДЕАПОУ Мінприроди, к.е.н., заслужений працівник сільського господарства України

Ринок землі – це ящик Пандори

Антон Третяк, директор науково-дослідного інституту економіки та екології природокористування Міністерства екології України

В реформуванні земельних відносин ми зробили лише перші кроки

Вадим Іванина, заввідділом агрохімії Інституту біоенергетичних культур, кандидат сільськогосподарських наук

Для нормального життя на території України необхідна структурна оптимізація використання землі

Максим Федорченко, керівник інформаційно-ресурсного центру «Реформування земельних відносин в Україні»

Власність зобов’язує

Олександер Ковалів, завідувач відділу Інституту агроекології та економіки природокористування Національної академії аграрних наук, кандидат економічних наук, експерт з питань врегулювання земельних відносин, землеустрою та розвитку сільських територій

Комплексний, системний підхід до земельної реформи потрібен вже сьогодні

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,056