В украинской системе нечего исправлять, - там все надо менять.

Евгений Чичваркин

Пользовательского поиска

Рынок земли и будущее аграрной Украины

Закон «О рынке земли» в Украине будет принят весьма скоро, ВР заверяет, что осталось обсудить лишь его окончательную редакцию и внести «пару-тройку» дополнений-уточнений, вызывая каждый раз в информационном пространстве страны бури эмоций и нареканий о «продаже Родины».

Пересмотр земельных отношений – это мировая тенденция. Тем не менее, когда государство не желает или не может защитить земельные права простых граждан, повысив тем самым свой социальный капитал, попытки вдохнуть жизнь в «рыночные» отношения на украинских черноземах у населения страны доверия не вызывают

Смещение акцента при проведении реформ от социальных проблем и проблем продовольственной безопасности государства на формы земельной собственности и перекраивание на новый лад прав, обязанностей, а иногда и самих владений уже имеющихся собственников земли, становится существенной угрозой, несмотря на широкие возможности, которые открывает реформирование аграрного сектора как таковое. Да и обсуждение грядущих реформ сводится, в основном, к тому, КТО будет владеть землей, а не КАК ею лучше распорядиться.

Казалось бы, искать смысл выражения «собственность обязывает» следует исходя из норм Конституции Украины. Однако у нас в государстве собственность, напротив, пока только предоставляет права и привилегии. Чем больше собственности – тем больше прав. В тоже время, мировой опыт уже не раз доказал, что права должны возникать не из собственности как таковой, а из сознательного выполнения обязанностей, которые связаны с обладанием этой собственностью. Смогут ли распорядиться землей новые собственники или они, уничтожив за 3–5 циклов ценнейшие черноземы, опустошат и приведут в негодность огромные территории, которые со временем безвозвратно деградируют? Возможно, государству надлежит все же заботиться о том, как землю используют, а не о том, кто именно это делает?

Пока государство не определит, что для него первично – социальные аспекты и вопросы продовольственной безопасности, экологии или же прибыльность отдельных собственников земли – землю и дальше будут варварски истощать. Государство уже давно самоустранилось не только от решения социальных вопросов на селе, но и от генерирования аграрной политики, способствующей укреплению позиций национального сельхозпроизводителя. За неполных двадцать лет в Украине был существенно нарушен баланс между растениеводством, животноводством, хранением и переработкой продукции, который устоял и перед хрущевскими кукурузными «прожектами» и перед брежневской борьбой с «нетрудовыми доходами» украинских селян. В Украине, уже начиная с 2004 года, наблюдается отрицательный баланс гумуса. То есть дополнительная органика в почву практически не вносится, севообороты не выдерживаются, зато миллионы гектаров земли истощаются техническими культурами, сулящими скорую прибыль. Это уже влияет на продовольственную безопасность страны, природный потенциал которой позволяет прокормить вдесятеро большее население. Кто в Украине будет контролировать сохранение для будущих поколений земель и их плодородия?

А пока Украина вплотную столкнулась с проблемой истощения земель и нехваткой воды, ей уже давно необходимо радикально обновить инфраструктуру, освоить новые технологии, в разы ускорить развитие села, где доходы населения катастрофически отстают даже от доходов небогатых по европейским меркам горожан. Едва ли возможен экономический подъем в стране, если нет хоть какого-то развития в аграрном секторе.

С карты Украины еженедельно исчезает одно село, – об этом недавно заявил заместитель министра аграрной политики Николай Безуглый. Село, которое за годы независимости нашей страны так и не было реформировано, фактически, его постигла участь внутренней колонии. Среднестатистический украинский сельский житель получает из бюджета гораздо, порой в десятки раз меньше, чем горожанин – счастливый обитатель «метрополии».

Почему селянин на сегодня – самый незащищенный житель страны, аграрный экспорт которой исчисляется миллиардами долларов? Что делает государство, чтобы в результате земельной реформы, люди, проживающие на селе, – на земле, о судьбе которой сегодня ведутся столь ожесточенные споры, – не ожидали со дня на день гуманитарной катастрофы? А ведь в нашей стране это каждый третий – 31% населения Украины проживает в сельской местности, хотя в реальности с землей связано гораздо больше людей…

«Диалог.UA» приглашает всесторонне обсудить эти непростые для Украины вопросы.

Свернуть

Пересмотр земельных отношений – это мировая тенденция. Тем не менее, когда государство не желает или не может защитить земельные права простых граждан, повысив тем самым свой социальный капитал, попытки вдохнуть жизнь в «рыночные» отношения на украинских черноземах у населения страны доверия не вызывают.

Смещение акцента при проведении реформ от социальных проблем и проблем продовольственной безопасности государства на формы земельной собственности и перекраивание на новый лад прав, обязанностей, а иногда и самих владений уже имеющихся собственников земли, становится существенной угрозой, несмотря на широкие возможности, которые открывает реформирование аграрного сектора как таковое. Да и обсуждение грядущих реформ сводится, в основном, к тому, КТО будет владеть землей, а не КАК ею лучше распорядиться.

Развернуть

Мнение эксперта
Другие диалоги:
Версия для печати

Земля як етос

28 фев 2012 года

Що означає земля для українця? Чи є земля для українця феноменом ідентифікації? Що значить село для України?

Цілком зрозуміло, що кожна істота шукає й знаходить для себе власне місце в часі й просторі. Інколи в історії траплялися й трапляються спроби знайти себе поза часом і простором, але це ілюзія, обумовлена своїм часом і простором. В цьому процесі «знаходження місця для себе» бере участь багато ідентифікаторів, які зумовлені культурою як зосередженням стрижневих ідей та цивілізацією як можливістю на певному етапі ті ідеї (модернізуючи) реалізувати. Так, на рівні архаїчного мітологізуючого мислення ідентифікатори були прив’язані до основних архетипів, наприклад до Архетипу Великої Матері, що з нього потім розвинулись уявлення про Матір-Землю і Всепороджуючу Божественну Матір та Матір Богів/Бога.

Ще за мітологізуючого мислення Матір Земля (Гея) у різних народів набувала локального забарвлення й надалі втілювалася в своїх дітях, що позначали ті чи інші сукупності ритуалів. За середньовіччя ці ритуальні схеми переосмислювалися в процесі нашарування різних цивілізацій, які втрачали давніші коди й породжували власні денотати, – в результаті з’являлися медіатипи. В аналогічний спосіб у нові й новітні часи утворювалися неотипи, які відповідали запитам свого часу. Цей процес триває й понині, в добу віртуалізації стосунків між людьми й кластерами інтересів.

Українці як наріжний складник нинішнього ситуативного суперетносу, що умовно називається українською нацією, історично недавно обійняв теперішню територію, котра в діахроніці формувалася під впливом дуже різних культур і цивілізацій, що з них (здебільшого з ідеологічних причин) досліджені тільки основні течії1. Саме тому і український етнос, і, тим більше, українська нація єдиного історичного комплексу ідентифікаторів ні на рівні медіатипів, ні на рівні неотипів не має. Вони сьогодні поволі вимальовуються в процесі політичної боротьби, але часу на створення якогось більш-менш виразного цивілізаційного ландшафту піде усе-таки набагато більше, ніж багатьом нині хотілося б.

Отже, «земля» не може бути феноменом ідентифікації, бо цей ідентифікатор помножився ще в архаїчну добу. Сьогодні етнографи й фольклористи можуть лише реконструювати на реґіональних рівнях сліди старожитніх архетипів. Зведення, тобто редукція нинішніх віртуальних ідентифікаторів до прадавніх архетипів є або помилкою, або політичним прийомом, що з наукою нічого спільного не має.

Аналогічна ситуація з українським соціумом, який формувався під різними соціально-політичними впливами й досі не характеризується наріжною єдністю, що успішно використовується політтехнологами для досягнення цюхвилинних прагматичних цілей. Важливим складником українського соціуму історично було село, яке на кожному локальному рівні берегло свій етос. Але вже в 19 сторіччі рустикальний світогляд і лад почав зазнавати глибинного руйнування, що завершилося тектонічними зрушеннями через катаклізми минулого віку. Справу довершили процеси добровільної й примусової трудової міґрації, демографічні зсуви і деформації, кардинальна зміна соціальних стосунків, засобів виробництва, зрештою – зміна державного ладу й зашумлення економічного простору, що триватиме до часу приблизного вторинного перерозподілу ресурсів і засобів між кластерами інтересів.

Село сьогодні як форма соціуму і економічна одиниця опинилося на роздоріжжі. І альтернатива (для багатьох на жаль) полягає не в реставруванні прадавнього села, а в заміні його фермерськими господарствами з зовсім іншими за формою поселеннями і з зовсім іншою інфраструктурою. В оглядному майбутньому, щоправда, кардинальних зрушень в цій царині не відбудеться з огляду на українське політичне болото та історичну інертність деструктурованих етносів.


Чи для кожного народу його споконвічна територія є невід’ємною складовою ідентифікації, чи це притаманно та важливо лише для України?

Зі «споконвічною територією» проблема, бо з теперішніх європейських народів майже ніхто не жив споконвічно там, де живе зараз. Це питання вже неодноразово опинялось в центрі уваги істориків і культурологів, наприклад Гумільова. Протоукраїнські й, згодом, українські етнотерени, звичайно, належать до т. зв. найчастіше повторюваних текстів культури і в такій якості беруть участь у формуванні ментальності2. З тим, що класичні праці треба б доповнити такими ідентифікаторами, як «вітчизна, котра знаходиться там» (характерно для діаспор) і «віртуальна вітчизна» (характерно для бездержавних етносів і реліґійних рухів). Україна має і реальний територіальний ідентифікатор, і ідентифікатор за типом «вітчизна, котра знаходиться там». Хоча внаслідок змін державного ладу, трансформації економіки, міґраційних процесів і ґлобалізації сутність ідентифікатора змінюється. Ці сутнісні зміни ідентифікатора є однією з причин конфлікту поколінь, який нині знову набирає на силі.

Чи лишається земля колискою української нації? Дехто наполягає, що саме там твориться і зберігається генофонд нації.

Розмови про «генофонд нації» (саме українського суперетносу) я вважаю антинауковими дурницями саме з огляду на нинішні демографічні дані, що стали результатом більшовицької політики «мой адрес – не дом и не улица», масових міґрацій тощо. Я, приміром, бачу мало спільного між закарпатськими угорцями й кримськими татарами, циганами й галичанами тощо. Нинішнє населення України гуртується довкола масиву уявлень про самостійну державу з її символікою та політію, як соціально-історичну модель. На жаль, політичні змагання і віртуальна мітологія окремих політичних вождів з месіяністичними претензіями загартуванню спільноти не сприяють. Особливо промовиста «проблематика нацменшин», котра посилює відцентрові сили в країні.

Різні реґіони в Україні – це різна земля, різне ставлення до землі, і, відповідно, різна традиція, а отже і реакція на земельну реформу. Як догодити усім? Де і яку земельну реформу в Україні вітатимуть, а де вона зустріне протидію?

Різні реґіони в нашій державі характеризуються різною ментальністю населення, різним рівнем культурного розвитку, різною інфраструктурою, різною характеристикою ґрунтів і їхньою, відповідно, роллю в економіці виробництва. Відповідно, реформу вітатимуть у районах з розвиненим середнім фермерством і сучасною інфраструктурою, і вона буксуватиме в занедбаних і вимираючих районах. Але справа ж не тільки в цьому. Справа в тому, що соціум (а влада ж покликана обслуговувати соціум, а не засоби виробництва), життєзабезпечення людей висувають свої вимоги до загального курсу реформ. Реформи не можуть на рівні сучасного виробництва й розрахунку рентабельності цього виробництва принаймні на середню перспективу відбуватися одним робом в одній царині, а іншим робом – в іншій. Потрібний комплексний план у державі, котрий координуватиме міжгалузевий рух процесу реформ: сільське господарство, промисловість, житлово-комунальне господарство, освіта, медична сфера і т.д. Новітній характер сільськогосподарського виробництва вимагає не тільки технологічних змін, але й змін інфраструктури, життєзабезпечення людей, уваги до неуникних міґраційних процесів тощо. Можна, наприклад, вивчити прорахунки з переселенцями після чорнобильської катастрофи.

Але наразі такого комплексного плану в державі нема, нема бачення реформаторського контексту, і тому кавалерійські атаки урядовців у тому чи іншому вузькому напрямі завжди наштовхуватимуться на опір населення й не матимуть позитивної перспективи. Показовим є, наприклад, провал пенсійної реформи, де, наприклад, зрозумілі пропозиції пізнішого виходу на пенсію викликали опір населення, бо державці не продумали проблему працевлаштування літніх людей, а, отже, і їхнього життєвого забезпечення, що посилило соціальні протести. І тому, якщо, скажімо, планується проведення земельної реформи в якомусь районі й створення сучасних сільськогосподарських виробництв, треба паралельно продумувати й планувати всі аспекти життєзабезпечення соціуму й влаштування тих людей, на працю яких не виявиться локального попиту. У багатьох селах і містечках України комплексно непродумані реформи сільськогосподарського виробництва руйнують локальні соціуми, змінюють завантаженість на крихку інфраструктуру, призводять до акумулювання протестної енергії в етносі. В економіці не має йтися про догоджання усім, а йдеться про комплексне планування виробництва, його реформування і обов’язкове вираховування соціально-демографічної й культурної проблематики.

Чи існують ризики позбутися своєї власної землі її нинішнім господарям, які проживають на селі? Чи не чатує на наше село в результаті земельної реформи гуманітарна катастрофа?

В результаті земельної реформи село зазнає безумовних трансформацій. В результаті цих трансформацій відбудуться ґрунтовні зміни в соціумі, що суб’єктивно можуть сприйматися як втрати. Ці втрати відбувалися й відбуваються в усіх країнах, де проводилися в минулому або проводяться нині земельні реформи. Але їх можна мінімізувати правильним комплексним плануванням і симулюванням на моделях. Натомість якщо ця реформа здійснюватиметься лише задля максимізації прибутку й без розв’язання супутніх соціально-культурних проблем вибуху народного гніву уникнути не вдасться. Тим більше, що у нас країна перманентних виборів, коли наперед виходять політичні, а не соціально-культурні проблеми.

Щодо гуманітарної катастрофи, то вона вже є в Україні й без земельної реформи, що є наслідком бездарної роботи відомств, котрі займаються плануванням соціальної політики, зайнятості, розвитку інфраструктури на тлі недосконалої судової системи й законодавчого оформлення роботи народних обранців.


1 Ось кілька явищ, котрі у нас майже не досліджені: сабатіанство, франкізм, роль інтелектуалів, належних до різних католицьких сект у Карпатах, розмай протестантських рухів, нинішні новохристиянізуючі церкви і т.д. У нас не перекладені й не видані їхні тексти, котрі справляли й справляють величезний вплив на формування народної ментальності.


2 Про вплив географії на ментальність писав ще Дрепер у своєму відомому двотомнику, а про антропологічний аспект цієї справи були класичні праці Леві-Строса. Існують також чудові праці російських кельтологів.

Версия для печати
Публикации автора

 

Рекомендуем к прочтению

Кибервойна это война, и мы должны быть к ней готовы

Далеко не всегда одна страна действует против другой открыто, и не всегда целенаправленно. Скорее наоборот, в нашу сложную эпоху, борьба идет, как правило, закулисно - дипломатически, и экономически. Гораздо удобнее избегать прямой конфронтации, добиваться своих целей тайно, и кибервойна для этого самое подходящее средство, если, конечно, считать войну средством политики, а не самоцелью.

Несмотря на все это, сегодня многие авторы все еще разделяют виртуальный мир и реальный, считая, что кибератаки не могут принести большого вреда. Однако в последнее время на Западе проблемы кибербезопасности обсуждаются совершенно серьезно. Когда большинство физических систем постоянно связаны с Интернетом, включая инфраструктуру, транспорт, промышленность, не говоря уже о системах вооружения, грань между атакой на реальную инфраструктуру или ее программное обеспечение становится все более размытой. Разница в том, что порт закрыт, потому что он заминирован или потому, что разрушено его программное обеспечение, в глазах большинства наблюдателей будет выглядеть не слишком существенной. В отличие от ракетного удара по нефтеперерабатывающему заводу или разрушения военной части кибервойна «убивает мягко», временно выводя из строя оборудование, и нанося относительно небольшой ущерб.

Читать далее

 

Мнения других экспертов

Стрижак Микола Іванович, віце-президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України

Реформа не повинна ставити на меті повернення в Україну феодального ладу

Володимир Шевчук, голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського, професор

Землеробство має будуватися на природничих, а не політичних засадах

Юрій Возняк, член-кореспондент Української академії наук

Потенціал українських земель почали інтенсивно нищити років з десять назад

Любов Молдаван, директор Центру аграрних реформ, головний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАНУ.

«Нам потрібні латифундисти, бо інакше ми не отримаємо інвестицій» – чи не єдиний аргумент наших можновладців

Едуард Дегодюк, головний науковий співробітник ННЦ «Інститут землеробства НААН України», доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Європейської академії природничих наук.

Земля стає не просто нічийною, а земля стає НЕ НАШОЮ

Іващенко Олександр, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік Національної Академії аграрних наук України.

До земельної реформи необхідно підходити системно і комплексно

Анна Кузнецова, старший консультант по аграрным вопросам Института экономических исследований и политических консультаций

Задача государства – стимулировать работу аграриев на внутреннем рынке

Володимир Лапа, генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу

Продовольчій безпеці України поки ніщо не загрожує

Дмитро Потєхін, директор Групи європейської стратегії

“Земельна реформа? Жартуєте?!”

Кошиль Андрій, президент Асоціації «Земельний союз України»

Після відміни мораторію на продаж землі принципових змін не відбудеться

Володимир Жмуцький, провідний експерт Центру ім. О. Разумкова

Не слід впроваджувати ринок землі, коли немає системи обліку

Владимир Коротков, эксперт по земельным вопросам

Свободный рыночный оборот земель неизбежно приведёт к обезземеливанию крестьян

Андрей Колпаков, управляющий партнер Аналитической группы «Da Vinci AG»

Будущее села обусловлено глобальными социально-демографическими тенденциями

Ярослав Кардаш, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Львівської області

Те, що ми за звичкою називаємо агропромисловим комплексом, своїх функцій сьогодні не виконує

Анатолій Юрченко, завкафедрою екології та економіки землекористування ДЕАПОУ Мінприроди, к.е.н., заслужений працівник сільського господарства України

Ринок землі – це ящик Пандори

Антон Третяк, директор науково-дослідного інституту економіки та екології природокористування Міністерства екології України

В реформуванні земельних відносин ми зробили лише перші кроки

Вадим Іванина, заввідділом агрохімії Інституту біоенергетичних культур, кандидат сільськогосподарських наук

Для нормального життя на території України необхідна структурна оптимізація використання землі

Максим Федорченко, керівник інформаційно-ресурсного центру «Реформування земельних відносин в Україні»

Власність зобов’язує

Олександер Ковалів, завідувач відділу Інституту агроекології та економіки природокористування Національної академії аграрних наук, кандидат економічних наук, експерт з питань врегулювання земельних відносин, землеустрою та розвитку сільських територій

Комплексний, системний підхід до земельної реформи потрібен вже сьогодні

 

Другие диалоги

Украина в Европе – контуры и формат будущих взаимоотношений

Государственное управление: нужен ли «капитальный ремонт власти»?

ЕСТЬ ЛИ БУДУЩЕЕ У «ЛЕВОГО ДВИЖЕНИЯ» в УКРАИНЕ?

МИР В ВОЙНЕ или ВОЙНА В МИРУ?

НОВАЯ МЕЖДУНАРОДНАЯ СИСТЕМА БЕЗОПАСНОСТИ родится в Украине?

УКРАИНСКИЙ ПРОЕКТ – реформирование, перезагрузка, создание нового?

Будущее ТВ и Интернета – слияние, поглощение, сосуществование?

ФЕНОМЕН УКРАИНСКОГО МАЙДАНА

Поляризация общества - источник перманентной нестабильности. Найдет ли Украина социальный компромисс?

Партнерство Украина-Евросоюз: вызовы и возможности

МАЛЫЕ ГОРОДА – богатство разнообразия или бедность упадка

Права или только обязанности? (О состоянии соблюдения прав человека в Украине и мире на протяжении последних 65 лет)

Виртуальная реальность и нетократия: новые штрихи к портрету Украины

Таможня или Союз?

ДЕНЬГИ БУДУЩЕГО: валюты локальные, национальные, глобальные? Бумажные или электронные?

Кадры решают все? Или почему из Украины утекают мозги?

Мультикультурализм VS национализм

Религия в социально-политическом контексте Украины

Гуманитарная политика в Украине – а есть ли будущее?

Новый мировой экономический порядок

ДЕМОКРАТИИ КОНЕЦ? или ОНА ВРЕМЕННО СДАЕТ ПОЗИЦИИ?

Судьба реформ в Украине или Реформировать нереформируемое?!

20 наших лет

Будущее без будущего? или Почему Украина теряет образованное общество?

Украинский характер – твердыня или разрушающаяся крепость?

ПЕНСИОННАЯ РЕФОРМА В УКРАИНЕ: куда дует ветер перемен

20 лет независимости Украины – мифы и реалии

Поход Украины в Европу: остановка или смена курса?

Местные выборы 2010: прощание с самоуправлением?

Республика: «де-юре» или «де-факто»?

Каков капитал, таков и труд

Идеология умерла. Да здравствует новая идеология?!

Повестка дня нового Президента – стабилизация или развитие?

Соблазн и искушение диктатурой

Реформа украинского здравоохранения или ее отсутствие: причины и следствия

Выборы-2010: готова ли Украина к переменам?

Неосознанный сталкер. Или. Скрытые и явные угрозы жизни Украины и возможности их предотвращения

Новый общественный договор – быть или не быть?

КАК СПАСТИ СТРАНУ? или Приговор вынесен. Обжалованию подлежит?!

Человеческий капитал в топке экономического кризиса

Украинское общество в условиях кризиса: социальные вызовы и мистификации.

Большой договор между Украиной и Россией: от проекта влияния к проекту развития

Украинская власть: царствует, господствует или руководит?

Украина: нация для государства или государство для нации?

„Социальный капитал” и проблемы формирования гражданского общества в Украине

«Социальные мифологемы массового сознания и политическое мифотворчество»

Гражданин и власть: патерналистские и авторитарные настроения в Украине.

В зеркале украинского культурного продукта

Есть ли «свет» в конце регионального «туннеля» или кого интересуют проблемы местного самоуправления?

Национальная идея: от украинской мечты к новой парадигме развития

Досрочные выборы: политическое представление к завершению сезона

Кризис ценностей: что такое хорошо, и что такое плохо?

Реформы в экономике Украины: причины, следствия, перспективы

Информационное пространство – кривое зеркало Украинской действительности

Постсоветское поколение – здравствуй! (или некоторые подробности из жизни молодежи)

Проект Україна: українська самосвідомість і етнонаціональні трансформації

„Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України

Феноменологія української корупції та її специфічні риси

Українській Конституції 10 років: від «однієї з найкращих в Європі» до правового хаосу

Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. или Очередное обновление внешней политики

Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України

Парламентський злам: проблеми взаємодії владних гілок

Майдан, рік по тому

Вызовы или стимулы глобализации?

Демографический кризис или последний украинец

Адміністративно-територіальна реформа – тест на ефективність нової влади

Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС

Славянские миры: цивилизационный выбор

Повестка дня будущего президента

Новое украинское Просвещение

„Внутрішня геополітика” України.

Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”?

Демократия по-украински

Какая Россия нужна Украине?

Українська національна еліта – становлення чи занепад?

Середній клас в Україні : майбутнє народжується сьогодні

Україна шукає свою ідентичність

Камо грядеши, Украина?

page generation time:0,116